Text 1
ВІРШ 1
Devanagari
Деванагарі
एवं पुरा धारणयात्मयोनि-
र्नष्टां स्मृतिं प्रत्यवरुध्य तुष्टात् ।
तथा ससर्जेदममोघदृष्टि-
र्यथाप्ययात् प्राग् व्यवसायबुद्धि: ॥ १ ॥
Text
Текст
evaṁ purā dhāraṇayātma-yonir
naṣṭāṁ smṛtiṁ pratyavarudhya tuṣṭāt
tathā sasarjedam amogha-dṛṣṭir
yathāpyayāt prāg vyavasāya-buddhiḥ
евам̇ пура̄ дга̄ран̣айа̄тма-йонір
нашт̣а̄м̇ смр̣тім̇ пратйаварудгйа тушт̣а̄т
татга̄ сасарджедам амоґга-др̣шт̣ір
йатга̄пйайа̄т пра̄г вйаваса̄йа-буддгіх̣
Synonyms
Послівний переклад
śrī-śukaḥ uvāca — Śrī Śukadeva Gosvāmī said; evam — just in the same way; purā — prior to the manifestation of the cosmos; dhāraṇayā — by such a conception; ātma-yoniḥ — of Brahmājī; naṣṭām — lost; smṛtim — remembrance; pratyavarudhya — by regaining consciousness; tuṣṭāt — because of appeasing the Lord; tathā — thereafter; sasarja — created; idam — this material world; amogha-dṛṣṭiḥ — one who has attained clear vision; yathā — as; apyayāt — created; prāk — as formerly; vyavasāya — ascertained; buddhiḥ — intelligence.
ш́рі-ш́уках̣ ува̄ча — Шрі Шукадева Ґосвамі сказав; евам — так само; пура̄ — перед проявленням космосу; дга̄ран̣айа̄ — через таке зосередження ; а̄тма - йоніх̣ — Брахмаджі ; нашт̣а̄м — втрачену; смр̣тім — пам’ять; пратйаварудгйа — відновивши свідомість; тушт̣а̄т — задовольнивши Господа; татга̄ — по тому ; сасарджа — створив ; ідам — цей матеріальний світ; амоґга-др̣шт̣іх̣ — той, хто набув ясного бачення; йатга̄ — як; апйайа̄т — створив; пра̄к — як раніше; вйаваса̄йа — утверджений; буддгіх̣ — інтелект.
Translation
Переклад
Śrī Śukadeva Gosvāmī said: Formerly, prior to the manifestation of the cosmos, Lord Brahmā, by meditating on the virāṭ-rūpa, regained his lost consciousness by appeasing the Lord. Thus he was able to rebuild the creation as it was before.
Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Раніше, ще до проявлення цього космосу, Господь Брахма, медитуючи на вірат-рупу, задовольнив Господа і повернув собі втрачену пам’ять. Так він зміг відтворити матеріальний світ таким, яким він був раніше.
Purport
Коментар
The example cited herein of Śrī Brahmājī is one of forgetfulness. Brahmājī is the incarnation of one of the mundane attributes of the Lord. Being the incarnation of the passion mode of material nature, he is empowered by the Lord to generate the beautiful material manifestation. Yet due to his being one of the numerous living entities, he is apt to forget the art of his creative energy. This forgetfulness of the living being — beginning from Brahmā down to the lowest insignificant ant — is a tendency which can be counteracted by meditation on the virāṭ-rūpa of the Lord. This chance is available in the human form of life, and if a human being follows the instruction of Śrīmad-Bhāgavatam and begins to meditate upon the virāṭ-rūpa, then revival of his pure consciousness and counteraction of the tendency to forget his eternal relationship with the Lord can follow simultaneously. And as soon as this forgetfulness is removed, the vyavasāya-buddhi, as mentioned here and in the Bhagavad-gītā (2.41), follows at once. This ascertained knowledge of the living being leads to loving service to the Lord, which the living being requires. The kingdom of God is unlimited; therefore the number of the assisting hands of the Lord is also unlimited. The Bhagavad-gītā (13.14) asserts that the Lord has His hands, legs, eyes and mouths in every nook and corner of His creation. This means that the expansions of differentiated parts and parcels, called jīvas or living entities, are assisting hands of the Lord, and all of them are meant for rendering a particular pattern of service to the Lord. The conditioned soul, even in the position of a Brahmā, forgets this by the influence of the illusory material energy generated out of false egoism. One can counteract such false egoism by invoking God consciousness. Liberation means getting out of the slumber of forgetfulness and becoming situated in the real loving service of the Lord, as exemplified in the case of Brahmā. The service of Brahmā is the sample of service in liberation distinguished from the so-called altruistic services full of mistakes and forgetfulness. Liberation is never inaction, but service without human mistakes.
ПОЯСНЕННЯ: Згаданий випадок з Брахмаджі являє собою приклад забутливости живої істоти. Брахмаджі — це втілення одного з матеріальних атрибутів Господа. Господь вповноважив Брахмаджі — втілення ґуни страсти в матеріальній природі — творити це прекрасне матеріальне проявлення. Однак Брахма належить до числа незліченних живих істот і тому схильний забувати дароване йому вміння творити. Цієї забутливости, яка притаманна кожній живій істоті, починаючи від Брахми і закінчуючи найменшою мурахою, можна позбутися медитуючи на вірат-рупу Господа.
Людське життя дає живій істоті цю можливість, і якщо істота скористається з неї і буде медитувати на вірат-рупу, дотримуючись настанов «Шрімад-Бгаґаватам», то вона зможе відродити в собі свою чисту свідомість і водночас позбутися схильности забувати свої вічні стосунки з Господом. А позбувшись цієї забутливости , істота одразу здобуває вйаваса̄йа-буддгі, що його згадано тут і також у «Бгаґавад- ґіті» ( 2 . 41 ) . А цей утверджений інтелект , заснований на знанні, приводить живу істоту до любовного служіння Господеві — того, чого вона найбільше потребує. Царство Бога безмежне, а тому в Господа безліч рук-помічників. «Бгаґавад-ґіта» (13.14) запевняє, що Господь має руки, ноги, очі та роти в кожному куточку творіння. Це означає, що відокремлені невід’ємні частки Господа, джіви, живі істоти, що в них Він Себе поширює, — це Господні руки, Його помічники, і кожна з них покликана виконувати якесь своє служіння Господеві. Але під ілюзією матеріальної енерґії, яка постає з оманного его, зумовлена душа, навіть на рівні Господа Брахми, забуває про це. Позбутися цього оманного егоїзму можна пробудивши в собі свідомість Бога. Звільнитися означає прокинутись від цього сну забуття і втвердитись у реальному любовному служінні Господеві, як демонструє приклад Брахми. Служіння Брахми — це зразок звільненого стану служіння Господу. Воно докорінно відрізняється від так званого служіння суспільству , тому що альтруїстична діяльність — це та сама ілюзія і забуття . Звільнення аж ніяк не означає бездіяльність — це служіння, вільне від людських вад.