Text 12
ВІРШ 12
Devanagari
Деванагарі
यदनुग्रहत: सन्ति न सन्ति यदुपेक्षया ॥ १२ ॥
Text
Текст
svabhāvo jīva eva ca
yad-anugrahataḥ santi
na santi yad-upekṣayā
свабга̄во джіва ева ча
йад-ануґрахатах̣ санті
на санті йад-упекшайа̄
Synonyms
Послівний переклад
дравйам — матеріальні елементи; карма — діяльність; ча — і; ка̄лах̣ — час; ча — також; сва-бга̄вах̣ джівах̣ — живі істоти; ева — безперечно; ча — також; йат — чиєю; ануґрахатах̣ — милістю; санті — існують; на — не; санті — існують; йат- упекшайа̄ — коли припиняє дбати.
Translation
Переклад
One should definitely know that all material ingredients, activities, time and modes, and the living entities who are meant to enjoy them all, exist by His mercy only, and as soon as He does not care for them, everything becomes nonexistent.
Треба знати, що всі матеріальні елементи, діяльність, час, ґуни, а також живі істоти, що їм дано насолоджуватись цим всім, існують тільки з Його милости, і щойно Він припиняє дбати про них, все зникає в небуття.
Purport
Коментар
The living entities are the enjoyers of the material ingredients, time, modes, etc., because they want to lord it over the material nature. The Lord is the supreme enjoyer, and the living entities are meant to assist the Lord in His enjoyment and thus participate in the transcendental enjoyment of everyone. The enjoyer and the enjoyed both participate in enjoyment, but, deluded by the illusory energy, the living entities want to become the enjoyer like the Lord, although they are not meant for such enjoyment. The jīvas, the living entities, are mentioned in the Bhagavad-gītā as the Lord’s superior nature, or parā prakṛti, and so also it is mentioned in the Viṣṇu Purāṇa. Therefore the living entities are never the puruṣas, or the factual enjoyers. As such, the spirit of enjoyment by the living entity in the material world is false. In the spiritual world the living entities are pure in nature, and therefore they are associates in the enjoyment of the Supreme Lord. In the material world the spirit of enjoyment of the living entities by dint of their own actions (karma) gradually fades by the laws of nature, and thus the illusory energy dictates in the ears of the conditioned souls that they should become one with the Lord. This is the last snare of the illusory energy. When the last illusion is also cleared off by the mercy of the Lord, the living entity again becomes reinstated in his original position and thus becomes actually liberated. For this attainment of liberation from the material clutches, the Lord creates the material world, maintains it for some time (one thousand years of His measurement, as stated in the previous verse), and then again annihilates it by His will. The living entities are therefore completely dependent on the mercy of the Lord, and all their so-called enjoyments by scientific improvement are crushed into dust when the Lord desires.
ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти насолоджуються матеріальними елементами, часом, ґунами і т. ін., тому що хочуть владарювати над матеріальною природою. Господь — це верховний, хто насолоджується, а живі істоти призначені допомагати Господеві насолоджуватись і таким чином прилучатись до трансцендентної насолоди. Насолоду відчуває і той, хто насолоджується, і той, хто насолоджує. Проте, оманені ілюзорною енерґією, живі істоти прагнуть насолоджуватись як Господь, дарма що не призначені для цього. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що джіви, живі істоти, належать до вищої природи Господа, або пара пракріті. За це саме йдеться у «Вішну Пурані». Тому живі істоти аж ніяк не пуруші, тобто не ті, хто насолоджується сам. Отож, дух насолоди, притаманний живим істотам у матеріальному світі, оманний. У духовному світі живі істоти чисті за своєю природою і тому долучаються до насолоди Верховного Господа. Дух насолоди своєю діяльністю (кармою), що властивий для живих істот у матеріальному світі, під впливом законів природи поступово притуплюється, і ілюзорна енерґія нашіптує на вухо зумовленим душам, що вони повинні злитися з Господом. Це остання пастка ілюзорної енерґії. Коли з ласки Господа розвіюється також і ця остання ілюзія, жива істота повертається до свого відначального становища і стає істинно вільна. Саме для того, щоб жива істота звільнилася з матеріального рабства, Господь створює матеріальний світ, підтримує його якийсь час (як сказано в попередньому вірші, тисячу років за Його ліком), а тоді з власної волі знову знищує його. Отже, живі істоти повністю залежать від Господньої ласки, і всі їхні так звані насолоди й поліпшення, яких вони домагаються силою науки, обертаються в порох, коли забажає Господь.