Text 11
ВІРШ 11
Devanagari
Деванагарі
योगिनां नृप निर्णीतं हरेर्नामानुकीर्तनम् ॥ ११ ॥
Text
Текст
icchatām akuto-bhayam
yogināṁ nṛpa nirṇītaṁ
harer nāmānukīrtanam
іччхата̄м акуто-бгайам
йоґіна̄м̇ нр̣па нірн̣ітам̇
харер на̄ма̄нукіртанам
Synonyms
Послівний переклад
etat — it is; nirvidyamānānām — of those who are completely free from all material desires; icchatām — of those who are desirous of all sorts of material enjoyment; akutaḥ-bhayam — free from all doubts and fear; yoginām — of all who are self-satisfied; nṛpa — O King; nirṇītam — decided truth; hareḥ — of the Lord, Śrī Kṛṣṇa; nāma — holy name; anu — after someone, always; kīrtanam — chanting.
етат — це; нірвідйама̄на̄на̄м — вільних від усіх матеріальних бажань; іччгата̄м — тих, хто прагне всіх матеріальних насолод; акутах̣-бгайам — цілковито вільний від сумнівів та страху ; йоґіна̄м — всіх задоволених у собі ; нр̣па — царю ; нірн̣ітам — доведена істина; харех̣ — Господа, Шрі Крішни; на̄ма — святе ім’я; ану — за чиїмось прикладом, постійно; кіртанам — оспівування.
Translation
Переклад
O King, constant chanting of the holy name of the Lord after the ways of the great authorities is the doubtless and fearless way of success for all, including those who are free from all material desires, those who are desirous of all material enjoyment, and also those who are self-satisfied by dint of transcendental knowledge.
О царю, постійне повторення святого імені Господа, як довели великі авторитети, — це вільний від сумнівів та страху шлях до успіху для кожного: і для того, хто не має ніяких матеріальних бажань, і для того, хто прагне всіх матеріальних насолод, і для того, хто завдяки трансцендентному знанню задоволений сам у собі.
Purport
Коментар
In the previous verse, the great necessity for attaining attachment to Mukunda has been accredited. There are different types of persons who desire to attain success in different varieties of pursuits. Generally the persons are materialists who desire to enjoy the fullest extent of material gratification. Next to them are the transcendentalists, who have attained perfect knowledge about the nature of material enjoyment and thus are aloof from such an illusory way of life. More or less, they are satisfied in themselves by self-realization. Above them are the devotees of the Lord, who neither aspire to enjoy the material world nor desire to get out of it. They are after the satisfaction of the Lord, Śrī Kṛṣṇa. In other words, the devotees of the Lord do not want anything on their personal account. If the Lord desires, the devotees can accept all sorts of material facilities, and if the Lord does not desire this, the devotees can leave aside all sorts of facilities, even up to the limit of salvation. Nor are they self-satisfied, because they want the satisfaction of the Lord only. In this verse, Śrī Śukadeva Gosvāmī recommends the transcendental chanting of the holy name of the Lord. By offenseless chanting and hearing of the holy name of the Lord, one becomes acquainted with the transcendental form of the Lord, and then with the attributes of the Lord, and then with the transcendental nature of His pastimes, etc. Here it is mentioned that one should constantly chant the holy name of the Lord after hearing it from authorities. This means that hearing from the authorities is the first essential. Hearing of the holy name gradually promotes one to the stage of hearing about His form, His attributes, His pastimes, and so on, and thus the necessity of the chanting of His glories develops successively. This process is recommended not only for the successful execution of devotional service, but also even for those who are materially attached. According to Śrī Śukadeva Gosvāmī, this way of attaining success is an established fact, concluded not only by him but also by all other previous ācāryas. Therefore, there is no need of further evidence. The process is recommended not only for the progressive students in different departments of ideological success, but also for those who are already successful in their achievement as fruitive workers, as philosophers or as devotees of the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші вказано на велику потребу розвинути в собі прив’язаність до Мукунди. Є різні люди, і відповідно є різні цілі, яких вони прагнуть досягнути. Переважають здебільшого матеріалісти, які прагнуть якомога більше матеріальних насолод. Над ними стоять трансценденталісти, що досконало зрозуміли природу матеріальної насолоди і тому тримаються осторонь ілюзорного матеріалістичного життя. Пізнаючи свою сутність, вони більшою чи меншою мірою черпають задоволення в самих собі. Вище за них стоять віддані Господа, що не прагнуть ні насолоджуватись матеріальним світом, ні визволитися з нього. Їхня мета — задовольнити Господа, Шрі Крішну. Іншими словами, віддані Господа не прагнуть нічого для себе самих. Як на те воля Господа, відданий прийме будь-які матеріальні вигоди, а якщо ні, відданий відмовиться від усього, навіть від спасіння. Задоволеними в собі відданих теж не можна назвати, бо вони прагнуть задоволення тільки для Господа.
У цьому вірші Шрі Шукадева Ґосвамі радить метод трансцендентного оспівування святого імені Господа. Той, хто без образ оспівує і слухає святе ім’я, відкриває для себе трансцендентну форму Господа, потім Його якості, а тоді трансцендентну природу Його розваг і т. д. У вірші сказано, що треба постійно повторювати святе ім’я Господа, почувши його від авторитетів. Це означає, що перший важливий ступінь — слухати від авторитетів. Почувши святе ім’я, людина поступово розвиває бажання слухати і про форму Господа, Його якості, розваги та інше, і вслід за цим у неї виникає внутрішня потреба оспівувати Його. Цей метод рекомендований не тільки для тих, хто хоче досягти успіху в відданому служінні, а й для тих, хто прив’язаний до матеріального. Згідно зі словами Шрі Шукадеви Ґосвамі це надійний шлях до успіху, і це висновок не його одного, а всіх попередніх ачарій. Інакше кажучи, ще якісь докази зайві. Цей метод буде корисний не тільки тим, хто прагне успіху на духовній ниві, але й тим, хто вже здобув успіху на ниві кармічної діяльности, філософії чи відданого служіння Господеві.
Śrīla Jīva Gosvāmī instructs that chanting of the holy name of the Lord should be loudly done, and it should be performed offenselessly as well, as recommended in the Padma Purāṇa. One can deliver himself from the effects of all sins by surrendering himself unto the Lord. One can deliver himself from all offenses at the feet of the Lord by taking shelter of His holy name. But one cannot protect himself if one commits an offense at the feet of the holy name of the Lord. Such offenses are mentioned in the Padma Purāṇa as being ten in number.
Шріла Джіва Ґосвамі вчить, що оспівувати святе ім’я Господа треба вголос, а «Падма Пурана» зазначає також, що робити це треба без образ. Віддавшись Господеві, людина звільнюється від усіх наслідків своїх гріхів. А взявши притулок святого імені, можна звільнитись від усіх образ проти лотосових стіп Господа. Але якщо людина робить образи проти лотосових стіп святого імені Господа, врятувати її вже не може ніщо. Образи проти святого імені, яких є десять, перелічені в «Падма Пурані».
The first offense is to vilify the great devotees who have preached about the glories of the Lord.
Перша образа — це ганити великих відданих, що проповідують славу Господа.
The second offense is to see the holy names of the Lord in terms of worldly distinction. The Lord is the proprietor of all the universes, and therefore He may be known in different places by different names, but that does not in any way qualify the fullness of the Lord. Any nomenclature which is meant for the Supreme Lord is as holy as the others because they are all meant for the Lord. Such holy names are as powerful as the Lord, and there is no bar for anyone in any part of the creation to chant and glorify the Lord by the particular name of the Lord as it is locally understood. They are all auspicious, and one should not distinguish such names of the Lord as material commodities.
Друга образа — проводити розрізнення між іменами Господа на підставі матеріалістичних уявлень. Господь — володар усіх всесвітів, і тому в різних місцях Його можуть називати по-різному, однак це аж ніяк не обмежує безмежного Господа. Будь-які імена, якими називають Господа, однаково святі, тому що всі вони стосуються Господа. Святі імена Господа так само могутні, як Сам Господь, і кожен у будь-якому куточку творіння має право прославляти Господа, оспівуючи те Господнє ім’я, яке відоме в його місцевості. Святі імена Господа дарують тільки добро, і тому не можна робити розрізнення між Господніми іменами з матеріального погляду.
The third offense is to neglect the orders of the authorized ācāryas or spiritual masters.
Третя образа — це нехтувати наказами істинних ачарій, духовних вчителів.
The fourth offense is to vilify scriptures or Vedic knowledge.
Четверта образа — ганити святі писання або ведичне знання.
The fifth offense is to define the holy name of the Lord in terms of one’s mundane calculation. The holy name of the Lord is identical with the Lord Himself, and one should understand the holy name of the Lord to be nondifferent from Him.
П’ята образа — пояснювати святе ім’я Господа, виходячи зі своїх матеріальних уявлень. Святе ім’я Господа тотожне Самому Господеві, і тому треба розуміти, що святе ім’я Господа невідмінне від Нього Самого.
The sixth offense is to interpret the holy name. The Lord is not imaginary, nor is His holy name. There are persons with a poor fund of knowledge who think the Lord to be an imagination of the worshiper and therefore think His holy name to be imaginary. Such a chanter of the name of the Lord cannot achieve the desired success in the matter of chanting the holy name.
Шоста образа — давати свої тлумачення святого імені. Господь не є утвором уяви, і так само не є утвором уяви Його святе ім’я. Певні люди з убогим запасом знань вважають, що Господа створює собі в уяві вірний, і тому думають, що і Його святе ім’я вигадане. Думаючи так, людина ніколи не досягне бажаного успіху в оспівуванні святого імені.
The seventh offense is to commit sins intentionally on the strength of the holy name. In the scriptures it is said that one can be liberated from the effects of all sinful actions simply by chanting the holy name of the Lord. One who takes advantage of this transcendental method and continues to commit sins on the expectation of neutralizing the effects of sins by chanting the holy name of the Lord is the greatest offender at the feet of the holy name. Such an offender cannot purify himself by any recommended method of purification. In other words, one may be a sinful man before chanting the holy name of the Lord, but after taking shelter in the holy name of the Lord and becoming immune, one should strictly restrain oneself from committing sinful acts with a hope that his method of chanting the holy name will give him protection.
Сьома образа — це свідомо грішити, розраховуючи на могутність святого імені. У писаннях сказано, що, просто повторивши святе ім’я Господа, можна звільнитися від усіх наслідків своїх гріхів. Якщо людина далі грішить, розраховуючи, що трансцендентним методом оспівування святого імені вона нейтралізує наслідки своїх гріхів, вона робить найбільшу образу стіп святого імені. Тому, хто робить таку образу, не очиститися жодними очисними обрядами чи покутами. Іншими словами, оспівувати святе ім’я Господа може почати й колишній грішник, однак, взявши захист святого імені, в жодному разі не можна грішити в надії на захист оспівування святого імені.
The eighth offense is to consider the holy name of the Lord and His chanting method to be equal to some material auspicious activity. There are various kinds of good works for material benefits, but the holy name and His chanting are not mere auspicious holy services. Undoubtedly the holy name is holy service, but He should never be utilized for such purposes. Since the holy name and the Lord are of one and the same identity, one should not try to bring the holy name into the service of mankind. The idea is that the Supreme Lord is the supreme enjoyer. He is no one’s servant or order supplier. Similarly, since the holy name of the Lord is identical with the Lord, one should not try to utilize the holy name for one’s personal service.
Восьма образа — прирівнювати святе ім’я Господа та його повторення до якоїсь матеріальної доброчесної діяльности. Є багато різновидів доброчесної діяльности, що дає матеріальні блага, але святе ім’я та його оспівування — це не просто сприятлива праведна діяльність. Безперечно, повторення святого імені — це праведна діяльність, проте ніколи не слід вдаватися до нього задля якоїсь матеріальної вигоди. Святе ім’я Господа і Він Сам тотожні, і тому не слід намагатися поставити святе ім’я людині на службу. Треба зрозуміти, що Господь є найвищий, хто насолоджується. Він не слуга і не хлопчик на побігеньках. Святе ім’я тотожне Господеві, і його так само не можна ставити собі на службу.
The ninth offense is to instruct those who are not interested in chanting the holy name of the Lord about the transcendental nature of the holy name. If such instruction is imparted to an unwilling audience, the act is considered to be an offense at the feet of the holy name.
Дев’ята образа—пояснювати трансцендентну природу святого імені Господа тим, хто не хоче повторювати його. Вчити таких людей — образа стіп святого імені.
The tenth offense is to become uninterested in the holy name of the Lord even after hearing of the transcendental nature of the holy name. The effect of chanting the holy name of the Lord is perceived by the chanter as liberation from the conception of false egoism. False egoism is exhibited by thinking oneself to be the enjoyer of the world and thinking everything in the world to be meant for the enjoyment of one’s self only. The whole materialistic world is moving under such false egoism of “I” and “mine,” but the factual effect of chanting the holy name is to become free from such misconceptions.
Десята образа — це бути байдужим до святого імені Господа, навіть почувши про його трансцендентну природу.
Повторюючи святе ім’я Господа, людина звільнюється від оманного его. Оманне его виявляється в тому, що людина вважає: я насолоджуюсь світом і все у світі існує єдино для моєї насолоди. Всім матеріальним світом рухають ці оманні егоїстичні уявлення «я» та «моє», а досягти результату оспівування святого імені означає звільнитися від таких хибних уявлень.