Text 49
ВІРШ 49
Devanagari
Деванагарі
चकार राज्यं धर्मेण पितृपैतामहं विभु: ॥ ४९ ॥
Text
Текст
vāsudevānumoditaḥ
cakāra rājyaṁ dharmeṇa
pitṛ-paitāmahaṁ vibhuḥ
ва̄судева̄нумодітах̣
чака̄ра ра̄джйам̇ дгармен̣а
пітр̣-паіта̄махам̇ вибгух̣
Synonyms
Послівний переклад
pitrā — by his uncle, Dhṛtarāṣṭra; ca — and; anumataḥ — with his approval; rājā — King Yudhiṣṭhira; vāsudeva-anumoditaḥ — confirmed by Lord Śrī Kṛṣṇa; cakāra — executed; rājyam — the kingdom; dharmeṇa — in compliance with the codes of royal principles; pitṛ — father; paitāmaham — forefather; vibhuḥ — as great as.
пітра̄ — своїм дядьком Дгрітараштрою; ча — та; ануматах̣— з його схвалення; ра̄джа̄ — цар Юдгіштгіра; ва̄судева-анумодітах̣ — що потверджував і Господь Шрі Крішна; чака̄ра — виконував; ра̄джйам — царювання; дгармен̣а — відповідно до кодексу законів урядування; пітр̣ — батько; паіта̄махам — предок; вібгух̣ — так само великий, як.
Translation
Переклад
After this, the great religious King, Mahārāja Yudhiṣṭhira, executed the royal power in the kingdom strictly according to the codes of royal principles approved by his uncle and confirmed by Lord Śrī Kṛṣṇa.
Від того часу великий праведний цар Махараджа Юдгіштгіра почав врядувати у своєму царстві у повній згоді з законами і приписами царювання, які схвалив його дядько і затвердив Господь Крішна.
Purport
Коментар
Mahārāja Yudhiṣṭhira was not a mere tax collector. He was always conscious of his duty as a king, which is no less than that of a father or spiritual master. The king is to see to the welfare of the citizens from all angles of social, political, economic and spiritual upliftment. The king must know that human life is meant for liberating the encaged soul from the bondage of material conditions, and therefore his duty is to see that the citizens are properly looked after to attain this highest stage of perfection.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Юдгіштгіра не був просто збирачем податків. Він завжди свідомо ставився до своїх царських обов’язків, що не менш важливі, як обов’язки батька чи духовного вчителя. Завдання царя — піклуватися добробутом своїх підданих у всіх сферах: соціальній, політичній, економічний і духовній. Цар мусить розуміти, що людська форма життя існує на те, щоб визволити зумовлену душу з матеріального рабства, а тому його обов’язок — слідкувати, щоб за його підданими була належна турбота, яка дозволяла б їм піднятись на цей найвищий рівень досконалости.
Mahārāja Yudhiṣṭhira followed these principles strictly, as will be seen from the next chapter. Not only did he follow the principles, but he also got approval from his old uncle, who was experienced in political affairs, and that was also confirmed by Lord Kṛṣṇa, the speaker of the philosophy of Bhagavad-gītā.
Махараджа Юдгіштгіра, як будемо бачити з дальшої глави, неухильно дотримувався цих засад. Він не лише дотримувався їх усіх — його дії схвалював його старий дядько Дгрітараштра, досвідчений політик, і підтримував Господь Крішна, що повідав філософію «Бгаґавад-ґіти».
Mahārāja Yudhiṣṭhira is the ideal monarch, and monarchy under a trained king like Mahārāja Yudhiṣṭhira is by far the most superior form of government, superior to modern republics or governments of the people, by the people. The mass of people, especially in this Age of Kali, are all born śūdras, basically lowborn, ill-trained, unfortunate and badly associated. They themselves do not know the highest perfectional aim of life. Therefore, votes cast by them actually have no value, and thus persons elected by such irresponsible votes cannot be responsible representatives like Mahārāja Yudhiṣṭhira.
Махараджа Юдгіштгіра — це ідеальний монарх. Монархічна система правління на чолі з навченим свого діла царем, яким був Махараджа Юдгіштгіра, не йде ні в яке порівняння ні з якими іншими формами правління і куди вища за будь- які сучасні республіки чи уряди «від народу і для народу». Основна маса людей, і особливо за доби Калі, від народження шудри, зазвичай вони низького походження, невиховані, нещасливі і перебувають у поганому товаристві. Сучасним людям невідомо, в чому полягає найвища досконалість життєвих прагнень. Тому голоси таких безвідповідальних виборців нічого не варті, і ті, кого обирають таким голосуванням, не можуть бути відповідальними головами держави, яким був Махараджа Юдгіштгіра.
Thus end the Bhaktivedanta purports of the First Canto, Ninth Chapter, of the Śrīmad-Bhāgavatam, entitled “The Passing Away of Bhīṣmadeva in the Presence of Lord Kṛṣṇa.”
Так закінчується пояснення Бгактіведанти до дев’ятої глави Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Відхід Бгішмадеви у присутності Господа Крішни».