Text 38
ВІРШ 38
Devanagari
Деванагарі
क्षतजपरिप्लुत आततायिनो मे ।
प्रसभमभिससार मद्वधार्थं
स भवतु मे भगवान् गतिर्मुकुन्द: ॥ ३८ ॥
Text
Текст
kṣataja-paripluta ātatāyino me
prasabham abhisasāra mad-vadhārthaṁ
sa bhavatu me bhagavān gatir mukundaḥ
кшатаджа-паріплута а̄тата̄йіно ме
прасабгам абгісаса̄ра мад-вадга̄ртгам̇
са бгавату ме бгаґава̄н ґатір мукундах̣
Synonyms
Послівний переклад
śita — sharp; viśikha — arrows; hataḥ — wounded by; viśīrṇa-daṁśaḥ — scattered shield; kṣataja — by wounds; pariplutaḥ — smeared with blood; ātatāyinaḥ — the great aggressor; me — my; prasabham — in an angry mood; abhisasāra — began to move on; mat-vadha-artham — for the purpose of killing me; saḥ — He; bhavatu — may become; me — my; bhagavān — the Personality of Godhead; gatiḥ — destination; mukundaḥ — who awards salvation.
ш́іта — гострими; віш́ікга — стрілами; хатах̣ — поранений; віш́ірн̣а-дам̇ш́ах̣ — щит розбитий; кшатаджа — ранами; паріплутах̣ — залитий кров’ю; а̄тата̄йінах̣ — великий нападник; ме — мене; прасабгам — у гніві; абгісаса̄ра — рухався; мат-вадга-артгам — щоб вбити мене; сах̣ — Він; бгавату — нехай стане; ме — моє; бгаґава̄н — Бог-Особа; ґатіх̣ — найвище призначення; мукундах̣ — хто дарує звільнення.
Translation
Переклад
May He, Lord Śrī Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, who awards salvation, be my ultimate destination. On the battlefield He charged me, as if angry because of the wounds dealt by my sharp arrows. His shield was scattered, and His body was smeared with blood due to the wounds.
Нехай же стане Він, Господь Крішна, Бог-Особа, що дарує спасіння, моїм остаточним пристановищем. На полі битви Він напав на мене, мовби розгніваний через рани від моїх гострих стріл. Щит Його був розбитий, а тіло залите кров’ю з ран.
Purport
Коментар
The dealings of Lord Kṛṣṇa and Bhīṣmadeva on the Battlefield of Kurukṣetra are interesting because the activities of Lord Śrī Kṛṣṇa appeared to be partial to Arjuna and at enmity with Bhīṣmadeva; but factually all this was especially meant to show special favor to Bhīṣmadeva, a great devotee of the Lord. The astounding feature of such dealings is that a devotee can please the Lord by playing the part of an enemy. The Lord, being absolute, can accept service from His pure devotee even in the garb of an enemy. The Supreme Lord cannot have any enemy, nor can a so-called enemy harm Him because He is ajita, or unconquerable. But still He takes pleasure when His pure devotee beats Him like an enemy or rebukes Him from a superior position, although no one can be superior to the Lord. These are some of the transcendental reciprocatory dealings of the devotee with the Lord. And those who have no information of pure devotional service cannot penetrate into the mystery of such dealings. Bhīṣmadeva played the part of a valiant warrior, and he purposely pierced the body of the Lord so that to the common eyes it appeared that the Lord was wounded, but factually all this was to bewilder the nondevotees. The all-spiritual body cannot be wounded, and a devotee cannot become the enemy of the Lord. Had it been so, Bhīṣmadeva would not have desired to have the very same Lord as the ultimate destination of his life. Had Bhīṣmadeva been an enemy of the Lord, Lord Kṛṣṇa could have annihilated him without even moving. There was no need to come before Bhīṣmadeva with blood and wounds. But He did so because the warrior devotee wanted to see the transcendental beauty of the Lord decorated with wounds created by a pure devotee. This is the way of exchanging transcendental rasa, or relations between the Lord and the servitor. By such dealings both the Lord and the devotee become glorified in their respective positions. The Lord was so angry that Arjuna checked Him when He was moving towards Bhīṣmadeva, but in spite of Arjuna’s checking, He proceeded towards Bhīṣmadeva as a lover goes to a lover, without caring for hindrances. Apparently His determination was to kill Bhīṣmadeva, but factually it was to please him as a great devotee of the Lord. The Lord is undoubtedly the deliverer of all conditioned souls. The impersonalists desire salvation from Him, and He always awards them according to their aspiration, but here Bhīṣmadeva aspires to see the Lord in His personal feature. All pure devotees aspire for this.
ПОЯСНЕННЯ: Взаємини Господа Крішни та Бгішмадеви на полі битви Курукшетра дуже незвичайні. Здавалось, що Господь Шрі Крішна виявляє прихильність до Арджуни, а до Бгішмадеви ставиться вороже; насправді ж Господь діяв так, тільки щоб виказати ласку Бгішмадеві, Своєму великому відданому. Найдивовижніше у цих стосунках те, що відданий може задоволити Господа, граючи роль Його ворога. Господь абсолютний і тому може приймати служіння від Свого чистого відданого, навіть якщо той виступає як Його ворог. У Верховного Господа ворогів бути не може, і так звані вороги не можуть завдати Йому жодної шкоди, тому що Він — аджіта, непереможний. Однак Господь отримує насолоду, коли Його чистий відданий б’ється з Ним як ворог або докоряє Йому як старший, дарма що немає нікого вищого від Господа. Такі є деякі прояви трансцендентних стосунків між відданими та Господом. І ті, хто не знає за чисте віддане служіння, таїни цих стосунків пізнати не спроможні. Бгішмадева грав роль хороброго воїна і навмисне випускав у Господа стріли, щоб звичайним очам здавалось, ніби Господа поранено. Але насправді Бгішмадева робив це, аби ввести в оману невідданих: цілковито духовне тіло неможливо поранити, а відданий не може стати ворогом Господеві. Якби це було можливо, Бгішмадева не прагнув би тепер, щоб цей самий Господь Крішна став найвищою метою його життя. Знов-таки якби Бгішмадева був ворог Господа, Господь знищив би його навіть не сходячи з місця. Господеві не було потреби з’являтися перед Бгішмою закривавленому і зраненому. Однак Він це зробив, тому що Його відданий- воїн прагнув побачити трансцендентну красу Господа, прикрашеного ранами від стріл Його чистого відданого. Так відбувається обмін трансцендентною расою, взаєминами між Господом та Його слугою. І Господь, і відданий вкриваються у тих стосунках славою згідно з їхнім становищем. Господь був такий розгніваний, що Арджуна навіть стримував Його, коли Він кинувся до Бгішмадеви, але попри це Господь рвався до нього, як коханий до коханої, незважаючи ні на які перешкоди. Видавалось, Шрі Крішна вирішив убити Бгішмадеву, але насправді Він прагнув вдоволити Свого великого відданого. Немає ніякого сумніву в тому, що Господь — спаситель всіх зумовлених душ. Імперсоналісти хочуть від Нього спасіння, і Він винагороджує їх відповідно до їхніх устремлінь. Але Бгішмадева висловлює у вірші бажання споглядати Господа в Його особистісному аспекті. Всі чисті віддані прагнуть саме цього.