Skip to main content

Text 26

ВІРШ 26

Devanagari

Деванагарі

पुरुषस्वभावविहितान् यथावर्णं यथाश्रमम् ।
वैराग्यरागोपाधिभ्यामाम्नातोभयलक्षणान् ॥ २६ ॥

Text

Текст

puruṣa-sva-bhāva-vihitān
yathā-varṇaṁ yathāśramam
vairāgya-rāgopādhibhyām
āmnātobhaya-lakṣaṇān
пуруша-сва-бга̄ва-віхіта̄н
йатга̄-варн̣ам̇ йатга̄ш́рамам
ваіра̄
ґйа-ра̄ґопа̄дгібгйа̄м
а̄мна̄тобгайа-лакшан̣а̄н

Synonyms

Послівний переклад

puruṣa — the human being; sva-bhāva — by his own acquired qualities; vihitān — prescribed; yathā — according to; varṇam — classification of castes; yathā — according to; āśramam — orders of life; vairāgya — detachment; rāga — attachment; upādhibhyām — out of such designations; āmnāta — systematically; ubhaya — both; lakṣaṇān — symptoms.

пуруша  —  людина; сва-бга̄ва  —  своїми набутими якостям; віхіта̄н  —  визначені; йатга̄  —  відповідно до; варн̣ам  —  поділу на касти; йатга̄  —  відповідно до; а̄ш́рамам  —  станів життя; ваіра̄ґйа  —  відреченість; ра̄ґа  —  прив’язаність; упа̄дгібгйа̄м  —   за таким визначенням; а̄мна̄та  —  упорядковано; убгайа  —   обидві; лакшан̣а̄н  —  ознаки.

Translation

Переклад

At Mahārāja Yudhiṣṭhira’s inquiry, Bhīṣmadeva first defined all the classifications of castes and orders of life in terms of the individual’s qualifications. Then he systematically, in twofold divisions, described counteraction by detachment and interaction by attachment.

Відповідаючи Махараджі Юдгіштгірі, Бгішмадева насамперед визначив місце кожної касти і стану життя відповідно до якостей окремої людини. Далі він з двох поглядів послідовно описав протидію через неприв’язаність та взаємодію через прив’язаність.

Purport

Коментар

The conception of four castes and four orders of life, as planned by the Lord Himself (Bg. 4.13), is to accelerate transcendental qualities of the individual person so that he may gradually realize his spiritual identity and thus act accordingly to get free from material bondage, or conditional life. In almost all the Purāṇas the subject matter is described in the same spirit, and so also in the Mahābhārata it is more elaborately described by Bhīṣmadeva in the Śānti-parva, beginning from the Sixtieth Chapter.

ПОЯСНЕННЯ: Система чотирьох каст та станів життя за задумом Самого Господа (Б.-ґ. 4.13) призначена на те, щоб пришвидшити розвиток трансцендентних якостей людини, з якими вона могла б поступово усвідомити свою духовну сутність і відповідно діяти, щоб звільнитися з пут матерії, тобто із зумовленого життя. Майже всі Пурани описують цю систему в такому самому дусі (в «Шанта-парві» «Махабгарати» від шістдесятого розділу починаючи Бгішмадева пояснює її докладніше).

The varṇāśrama-dharma is prescribed for the civilized human being just to train him to successfully terminate human life. Self-realization is distinguished from the life of the lower animals engaged in eating, sleeping, fearing and mating. Bhīṣmadeva advised for all human beings nine qualifications: (1) not to become angry, (2) not to lie, (3) to equally distribute wealth, (4) to forgive, (5) to beget children only by one’s legitimate wife, (6) to be pure in mind and hygienic in body, (7) not to be inimical toward anyone, (8) to be simple, and (9) to support servants or subordinates. One cannot be called a civilized person without acquiring the above-mentioned preliminary qualities. Besides these, the brāhmaṇas (the intelligent men), the administrative men, the mercantile community and the laborer class must acquire special qualities in terms of occupational duties mentioned in all the Vedic scriptures. For the intelligent men, controlling the senses is the most essential qualification. It is the basis of morality. Sex indulgence even with a legitimate wife must also be controlled, and thereby family control will automatically follow. An intelligent man abuses his great qualifications if he does not follow the Vedic way of life. This means he must seriously make a study of the Vedic literatures, especially of the Śrīmad-Bhāgavatam and the Bhagavad-gītā. For learning Vedic knowledge, one must approach a person who is cent-percent engaged in devotional service. He must not do things which are forbidden in the śāstras. A person cannot be a teacher if he drinks or smokes. In the modern system of education the teacher’s academic qualification is taken into consideration without evaluation of his moral life. Therefore, the result of education is misuse of high intelligence in so many ways.

Цивілізована людина повинна жити в суспільстві варнашрама-дгарми, що призначена саме на те, щоб навчити як вивершити успіхом людське життя. Життя, метою якого є самоусвідомлення, відрізняється від життя тварин, що нижчі від людей і тільки їдять, сплять, захищаються та злучаються. Бгішмадева каже, що кожна людина повинна мати такі дев’ять якостей: 1) не гніватися, 2) не брехати, 3) справедливо розподіляти багатства, 4) вибачати, 5) зачинати дітей тільки з законною дружиною, 6) мати чистий розум та дбати про чистоту тіла, 7) ні до кого не ставитися вороже, 8) бути простою, 9) піклуватися про тих, хто служить їй чи залежить від неї. Не набувши перше перелічених вище якостей, людина не гідна називатись цивілізованою. Крім цього, брахмани (інтелектуали), керівники, торговці та робітники мають набути також окремі якості, які відповідають визначеним для них у ведичних писаннях обов’язкам. Для інтелектуалів найважливішим є опанувати чуття. Це є основа моральности. Обмежувати треба навіть статеві стосунки з законною дружиною, що само по собі забезпечить контроль чисельности населення. Якщо інтелектуальна людина не живе за приписами Вед, вона занапащає свої добрі якості. Це означає, що їй слід серйозно вивчати ведичну літературу, і насамперед «Шрімад-Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіту». Щоб осягнути ведичне знання, слід звернутися до людини, яка стовідсотково присвятила себе відданому служінню. Така людина не повинна робити того, що забороняють шастри. Вчителем не може бути той, хто вживає алкоголь чи палить. У сучасній освітній системі до розгляду беруть тільки академічні знання викладача, не звертаючи уваги на його моральні якості. І така освіта приводить до того, що люди в найрізноманітніші способи марнують свій розвинутий інтелект.

The kṣatriya, the member of the administrative class, is especially advised to give charity and not to accept charity in any circumstances. Modern administrators raise subscriptions for some political functions, but never give charity to the citizens in any state function. It is just the reverse in the injunctions of the śāstras. The administrative class must be well versed in the śāstras, but must not take to the profession of teachers. The administrators should never pretend to become nonviolent and thereby go to hell. When Arjuna wanted to become a nonviolent coward on the Battlefield of Kurukṣetra, he was severely chastised by Lord Kṛṣṇa. The Lord degraded Arjuna at that time to the status of an uncivilized man for his avowed acceptance of the cult of nonviolence. The administrative class must be personally trained in military education. Cowards should not be elevated to the presidential throne by dint of numerical votes only. The monarchs were all chivalrous personalities, and therefore monarchy should be maintained provided the monarch is regularly trained in the occupational duties of a king. In fighting, the king or the president should never return home without being hurt by the enemy. The so-called king of today never visits the warfield. He is very much expert in artificially encouraging the fighting strength in the hope of false national prestige. As soon as the administrative class is turned into a gang of mercantile and laborer men, the whole machinery of government becomes polluted.

Кшатрії, представнику класу керівників, настійно рекомендовано роздавати милостиню    —    і ні за яких обставин милостині не приймати. Сучасні керівники збирають кошти на різні політичні заходи, але ніколи на жодній офіційній церемонії не роздають подаянь громадянам. Це прямо протилежне до приписів шастр. Правителі повинні добре знати шастри, але не братися до вчительства. Правителі ніколи не повинні удавати з себе прихильників ненасильства    —     для них це шлях до пекла. Коли Арджуна на полі битви Курукшетра вирішив стати боягузливим ненасильником, Господь суворо вичитав йому. Господь поставив Арджуну на один щабель із нецивілізованими істотами, коли той сказав, що хоче уникнути насильства. Кожний представник адміністративного класу має пройти належну військову підготовку. Недопустимо, щоб престол чи посада президента діставалися боягузові, який переміг на виборах числом голосів. Усі монархи були відважні воїни, і тому монархію слід зберегти    —    з умовою, що голова держави повинен діставати належну підготовку і знати обов’язки царя. Цар чи президент не повинен повертатися додому з поля битви без шрамів. Сучасні так звані царі на полі бою ніколи не з’являються. Натомість вони добре вміють штучно розпалювати войовничий дух своїх солдат, сподіваючись зажити тим оманної слави національного героя. Коли керівний клас перетворюється на кліку торговців та служок, весь державний механізм розладнується.

The vaiśyas, the members of the mercantile communities, are especially advised to protect the cows. Cow protection means increasing the milk productions, namely curd and butter. Agriculture and distribution of the foodstuff are the primary duties of the mercantile community backed by education in Vedic knowledge and trained to give in charity. As the kṣatriyas were given charge of the protection of the citizens, vaiśyas were given the charge of the protection of animals. Animals are never meant to be killed. Killing of animals is a symptom of barbarian society. For a human being, agricultural produce, fruits and milk are sufficient and compatible foodstuffs. The human society should give more attention to animal protection. The productive energy of the laborer is misused when he is occupied by industrial enterprises. Industry of various types cannot produce the essential needs of man, namely rice, wheat, grains, milk, fruits and vegetables. The production of machines and machine tools increases the artificial living fashion of a class of vested interests and keeps thousands of men in starvation and unrest. This should not be the standard of civilization.

Вайш’ям, тим, хто належить до громади торговців, насамперед рекомендовано піклуватися про корови. Турбота про них забезпечить зростання молочної продукції, а саме сиру та масла. Для громади торговців найголовнішими обов’язками є розвивати сільське господарство і розподіляти харчові продукти, при тому вони повинні мати ведичні знання і бути навчені роздавати пожертви. Як на кшатрій покладено обов’язок піклуватися про громадян, на вайшй покладено обов’язок піклуватися про тварин. Тварини ні в якому разі не призначені для забою. Вбивство тварин    —    це ознака варварського суспільства. Людині в їжу цілком придатні продукти рільництва, фрукти й молоко    —    цього цілком достатньо, аби підтримувати своє життя. Людське суспільство має приділяти більше уваги захистові тварин. Коли робітник працює на промисловому підприємстві, його енерґія використовується у невластивий спосіб. На промислових підприємствах неможливо створити того, що має задовольняти найголовніші потреби людини    —    рис, пшеницю, інше збіжжя, молоко, фрукти та овочі. Виробництво машин та верстатів збільшує запити штучного способу життя, лишаючи тимчасом тисячі людей голодними і відбираючи в них спокій. Не така повинна бути справжня цивілізація.

The śūdra class is less intelligent and should have no independence. They are meant for rendering sincere service to the three higher sections of the society. The śūdra class can attain all comforts of life simply by rendering service to the higher classes. It is especially enjoined that a śūdra should never bank money. As soon as the śūdras accumulate wealth, it will be misused for sinful activities in wine, women and gambling. Wine, women and gambling indicate that the population is degraded to less than śūdra quality. The higher castes should always look after the maintenance of the śūdras, and they should provide them with old and used garments. A śūdra should not leave his master when the master is old and invalid, and the master should keep the servants satisfied in all respects. The śūdras must first of all be satisfied by sumptuous food and clothing before any sacrifice is performed. In this age so many functions are held by spending millions, but the poor laborer is not sumptuously fed or given charity, clothing, etc. The laborers are thus dissatisfied, and so they make agitation.

Ті, хто належать до класу шудр, мають менші розумові здібності, і їм не слід давати незалежности. Їхнє призначення    —    чесно служити трьом вищим підрозділам суспільства. Просто служачи вищим кастам, шудри можуть здобути всі життєві вигоди. Приписи для шудр особливо вказують, що вони не повинні накопичувати гроші: щойно шудрі вдасться накопичити капітал, він витрачає його неправильно, на гріховну діяльність    —    на вино, жінок та азартні ігри. Популяризація вина, сексу та азартних ігор свідчить, що населення опустилося до рівня шудр, ба й нижче. Вищі касти мають завжди дбати за шудр, а також забезпечувати їх своїм ношеним одягом. Шудра не повинен покидати свого пана, коли той стає старий та немічний, пан, проте, повинен дбати, щоб його слуги були всім задоволені. Перш як виконувати будь-яке жертвопринесення, слід задоволити шудр, добре їх нагодувавши і давши їм доволі одягу. Нині на всілякі церемонії витрачають мільйони, але на них ніхто не роздає бідним робітникам їжі, одягу, милостині тощо. Тому клас робітників незадоволений і бунтується.

The varṇas are, so to speak, classifications of different occupations, and āśrama-dharma is gradual progress on the path of self-realization. Both are interrelated, and one is dependent on the other. The main purpose of āśrama-dharma is to awaken knowledge and detachment. The brahmacārī-āśrama is the training ground for the prospective candidates. In this āśrama it is instructed that this material world is not actually the home of the living being. The conditioned souls under material bondage are prisoners of matter, and therefore self-realization is the ultimate aim of life. The whole system of āśrama-dharma is a means to detachment. One who fails to assimilate this spirit of detachment is allowed to enter into family life with the same spirit of detachment. Therefore, one who attains detachment may at once adopt the fourth order, namely renounced, and thus live on charity only, not to accumulate wealth, but just to keep body and soul together for ultimate realization. Household life is for one who is attached, and the vānaprastha and sannyāsa orders of life are for those who are detached from material life. The brahmacārī-āśrama is especially meant for training both the attached and detached.

Отже, варни    —    це поділ суспільства відповідно до різних фахових обов’язків, а ашрама-дгарма    —    поступовий розвій на шляху самоусвідомлення. Варни та ашрами щільно пов’язані між собою і взаємозалежні. Головною ціллю ашрама- дгарми є пробудити знання та розвинути неприв’язаність. У брахмачарі ашрамі людина проходить підготовку для майбутнього розвитку. Вона дізнається, що матеріальний світ насправді не є рідною домівкою живої істоти. Зумовлені душі в путах матерії є її в’язнями, а тому найвища мета життя    —     це усвідомити себе. Уся система ашрама-дгарми є засобом розвитку неприв’язаности. Хто не здатний жити в дусі повної зречености, тому дозволено почати сімейне життя, зберігаючи той самий дух неприв’язаности. Отож той, хто розвинув неприв’язаність, може одразу переходити у четвертий стан життя, тобто життя у зреченні, і жити лише з милостині, не накопичуючи багатства; він повинен мати рівно стільки, скільки треба, щоб тримати душу в тілі для остаточної реалізації. Життя домогосподаря призначене для тих, хто має певні прив’язаності, а стани життя ванапрастги та санн’яси існують для тих, хто неприв’язаний до матеріального життя. Брахмачарі-ашрам призначений виховувати і тих, хто має прив’язаності, і тих, хто їх не має.