Text 43
ВІРШ 43
Devanagari
Деванагарі
मुच्यतां मुच्यतामेष ब्राह्मणो नितरां गुरु: ॥ ४३ ॥
Text
Текст
bandhanānayanaṁ satī
mucyatāṁ mucyatām eṣa
brāhmaṇo nitarāṁ guruḥ
бандгана̄найанам̇ саті
мучйата̄м̇ мучйата̄м еша
бра̄хман̣о нітара̄м̇ ґурух̣
Synonyms
Послівний переклад
ува̄ча—сказала; ча—і; асаханті—нестерпне для неї; асйа— його; бандгана — зв’язаний; а̄найанам — притягнутий; саті — вірна; мучйата̄м мучйата̄м — звільни ж його; ешах̣ — цього; бра̄хман̣ах̣ — брахману; нітара̄м — нашого; ґурух̣ — вчителя.
Translation
Переклад
She could not tolerate Aśvatthāmā’s being bound by ropes, and being a devoted lady, she said: Release him, release him, for he is a brāhmaṇa, our spiritual master.
Їй було нестерпно бачити Ашваттгаму в путах, і, доброчесна жінка, вона сказала: Звільни його — він же брахмана, наш духовний вчитель.
Purport
Коментар
As soon as Aśvatthāmā was brought before Draupadī, she thought it intolerable that a brāhmaṇa should be arrested like a culprit and brought before her in that condition, especially when the brāhmaṇa happened to be a teacher’s son.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Ашваттгаму привели перед Драупаді, їй нестерпно було бачити, що брахману, зв’язаного, взято під варту, як злочинця, тим паче що цей брахмана доводився сином їхньому вчителеві.
Arjuna arrested Aśvatthāmā knowing perfectly well that he was the son of Droṇācārya. Kṛṣṇa also knew him to be so, but both of them condemned the murderer without consideration of his being the son of a brāhmaṇa. According to revealed scriptures, a teacher or spiritual master is liable to be rejected if he proves himself unworthy of the position of a guru or spiritual master. A guru is called also an ācārya, or a person who has personally assimilated all the essence of śāstras and has helped his disciples to adopt the ways. Aśvatthāmā failed to discharge the duties of a brāhmaṇa or teacher, and therefore he was liable to be rejected from the exalted position of a brāhmaṇa. On this consideration, both Lord Śrī Kṛṣṇa and Arjuna were right in condemning Aśvatthāmā. But to a good lady like Draupadī, the matter was considered not from the angle of śāstric vision, but as a matter of custom. By custom, Aśvatthāmā was offered the same respect as offered to his father. It was so because generally the people accept the son of a brāhmaṇa as a real brāhmaṇa, by sentiment only. Factually the matter is different. A brāhmaṇa is accepted on the merit of qualification and not on the merit of simply being the son of a brāhmaṇa.
Схопивши Ашваттгаму, Арджуна прекрасно усвідомлював, що той є сином Дроначар’ї. Це певно було відомо і Крішні, однак обидва повелися з ним як з убивцею, не зважаючи на те, що він був сином брахмани. Згідно з богоявленими писаннями, якщо наставник чи духовний вчитель виявляється не гідний свого становища, від нього слід відректися. Ґуру ще називають ачар’єю, тобто «тим, хто засвоїв сутність шастр і допомагає учневі йти правильним шляхом». Ашваттгама виявився неспроможним додержати обов’язків брахмани чи вчителя, а тому його не слід було вважати за піднесеного брахману. Зваживши на це, можна зрозуміти, що Господь Шрі Крішна й Арджуна були праві, засудивши Ашваттгаму. Але добра жінка, Драупаді, сприймала події не з погляду шастр, а згідно з традицією. Вона, за звичаєм, віддала Ашваттгамі таку саму шану, як віддала б його батькові. Люди так роблять тому, що з суто сентиментальних уявлень дивляться на сина брахмани теж як на брахману. Проте це неправильно. Людину визнають за брахману на підставі її якостей; щоб стати брахманою, замало народитися в сім’ї брахмани.
But in spite of all this, Draupadī desired that Aśvatthāmā be at once released, and it was all the same a good sentiment for her. This means that a devotee of the Lord can tolerate all sorts of tribulation personally, but still such devotees are never unkind to others, even to the enemy. These are the characteristics of one who is a pure devotee of the Lord.
Незважаючи на все це, Драупаді, через добросердя, захотіла, щоб Ашваттгаму негайно звільнили. Цей приклад свідчить, що відданий Господа, хоч як страждає сам, ніколи не виявляє неприязні до інших, навіть до ворога. Така є відмітна ознака чистого відданого Господа.