Text 9
ВІРШ 9
Devanagari
Деванагарі
न तथा वासुदेवस्य महिमा ह्यनुवर्णित: ॥ ९ ॥
Text
Текст
muni-varyānukīrtitāḥ
na tathā vāsudevasya
mahimā hy anuvarṇitaḥ
муні-варйа̄нукіртіта̄х̣
на татга̄ ва̄судевасйа
махіма̄ хй ануварн̣ітах̣
Synonyms
Послівний переклад
yathā — as much as; dharma-ādayaḥ — all four principles of religious behavior; ca — and; arthāḥ — purposes; muni-varya — by yourself, the great sage; anukīrtitāḥ — repeatedly described; na — not; tathā — in that way; vāsudevasya — of the Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa; mahimā — glories; hi — certainly; anuvarṇitaḥ — so constantly described.
йатга̄ — наскільки; дгарма-а̄дайах̣ — усі чотири засади релігійного життя; ча — і; артга̄х̣ — цілі; муні-варйа — тобою, великим мудрецем ; анукіртіта̄х̣ — багаторазово описані ; на — не; татга̄ — настільки; ва̄судевасйа — Бога-Особи Шрі Крішни ; махіма̄ — слави ; хі — достеменно; ануварн̣ітах̣ — описані в багатьох місцях.
Translation
Переклад
Although, great sage, you have very broadly described the four principles beginning with religious performances, you have not described the glories of the Supreme Personality, Vāsudeva.
Ти, великий мудрецю, дуже розлого описав чотири основи діяльности, починаючи з релігійних обрядів, проте не змалював величі Верховної Особи, Ва̄судеви.
Purport
Коментар
The prompt diagnosis of Śrī Nārada is at once declared. The root cause of the despondency of Vyāsadeva was his deliberate avoidance of glorifying the Lord in his various editions of the Purāṇas. He has certainly, as a matter of course, given descriptions of the glories of the Lord (Śrī Kṛṣṇa), but not as many as given to religiosity, economic development, sense gratification and salvation. These four items are by far inferior to engagement in the devotional service of the Lord. Śrī Vyāsadeva, as the authorized scholar, knew very well this difference. And still, instead of giving more importance to the better type of engagement, namely devotional service to the Lord, he had more or less improperly used his valuable time, and thus he was despondent. From this it is clearly indicated that no one can be pleased substantially without being engaged in the devotional service of the Lord. In the Bhagavad-gītā this fact is clearly mentioned.
ПОЯСНЕННЯ: Шрі Нарада визначив діагноз одразу. Корінною причиною пригнічености В’ясадеви було те, що в численних різновидах Пуран, що він уклав, він свідомо оминав прославляти Господа. Звичайно, він змальовував велич Господа (Шрі Крішни), але присвятив Йому набагато менше уваги, ніж розробці питань релігії, економічного розвитку, чуттєвої насолоди та спасіння. Ці чотири різновиди діяльности куди нижчі проти відданого служіння Господеві, і Шрі В’ясадева, бувши справжнім вченим, добре знав їхню нерівноцінність. Проте, замість приділити більше уваги діяльності вищого типу, тобто відданому служінню Господеві, він використав свій дорогоцінний час не вельми вдало, і в тому була причина його пригнічености. Звідси зрозуміло, що справжнє, глибинне задоволення неможливе без відданого служіння Господеві. На цю істину чітко вказано у «Бгаґавад-ґіті».
After liberation, which is the last item in the line of performing religiosity, etc., one is engaged in pure devotional service. This is called the stage of self-realization, or the brahma-bhūta stage. After attainment of this brahma-bhūta stage, one is satisfied. But satisfaction is the beginning of transcendental bliss. One should progress by attaining neutrality and equality in the relative world. And passing this stage of equanimity, one is fixed in the transcendental loving service of the Lord. This is the instruction of the Personality of Godhead in the Bhagavad-gītā. The conclusion is that in order to maintain the status quo of the brahma-bhūta stage, as also to increase the degree of transcendental realization, Nārada recommended to Vyāsadeva that he (Vyāsadeva) should now eagerly and repeatedly describe the path of devotional service. This would cure him from gross despondency.
Досягнувши звільнення, завершального ступеня процесу, який передбачає життя в згоді з релігійними приписами і т. ін., людина приступається до чистого відданого служіння. Це — рівень самоусвідомлення, рівень брахма-бгути. Прийшовши на цей рівень, істота стає вдоволена. Ця вдоволеність — наче провісник трансцендентного блаженства. Слід іти далі, і перше, чого слід набути, це вміння ставитись безсторонньо й рівно до всього, що існує в цьому відносному світі. А вже тоді, піднявшись над цим рівнем безсторонности, втверджуються у трансцендентному любовному служінні Господеві. Так навчає Верховний Бог-Особа в «Бгаґавад- ґіті». Врахувавши це, Нарада порадив В’ясадеві з натхненням якнайдокладніше описати шлях відданого служіння. Це мало вилікувати його від глибокої пригнічености та, утримуючи його на рівні брахма-бгути, забезпечило б водночас і поступ у трансцендентному усвідомленні.