Text 2
ВІРШ 2
Devanagari
Деванагарі
पाराशर्य महाभाग भवत: कच्चिदात्मना ।
परितुष्यति शारीर आत्मा मानस एव वा ॥ २ ॥
Text
Текст
pārāśarya mahā-bhāga
bhavataḥ kaccid ātmanā
parituṣyati śārīra
ātmā mānasa eva vā
па̄ра̄ш́арйа маха̄-бга̄ґа
бгаватах̣ каччід а̄тмана̄
парітушйаті ш́а̄ріра
а̄тма̄ ма̄наса ева ва̄
Synonyms
Послівний переклад
nāradaḥ — Nārada; uvāca — said; pārāśarya — O son of Parāśara; mahā-bhāga — the greatly fortunate; bhavataḥ — your; kaccit — if it is; ātmanā — by the self-realization of; parituṣyati — does it satisfy; śārīraḥ — identifying the body; ātmā — self; mānasaḥ — identifying the mind; eva — certainly; vā — and.
на̄радах̣ — Нарада; ува̄ча — сказав; па̄ра̄ш́арйа — о сину Парашари; маха̄-бга̄ґа—улюбленець долі; бгаватах̣—тобі; каччіт — як воно; а̄тмана̄ — самопізнання; парітушйаті — чи задовільняє; ш́а̄рірах̣ — ототожнюючи з тілом; а̄тма̄ — себе; ма̄насах̣—ототожнюючи з розумом; ева—безперечно; ва̄—і.
Translation
Переклад
Addressing Vyāsadeva, the son of Parāśara, Nārada inquired: Are you satisfied by identifying with the body or the mind as objects of self-realization?
Звертаючись до В’ясадеви, сина Парашари, Нарада спитав: Чи дістав ти задоволення, ототожнюючи себе з тілом та розумом як об’єктами самопізнання?
Purport
Коментар
This was a hint by Nārada to Vyāsadeva regarding the cause of his despondency. Vyāsadeva, as the descendant of Parāśara, a greatly powerful sage, had the privilege of having a great parentage which should not have given Vyāsadeva cause for despondency. Being a great son of a great father, he should not have identified the self with the body or the mind. Ordinary men with a poor fund of knowledge can identify the body as self or the mind as self, but Vyāsadeva should not have done so. One cannot be cheerful by nature unless one is factually seated in self-realization, which is transcendental to the material body and mind.
ПОЯСНЕННЯ: Нарада дав на догад В’ясадеві, що саме є причиною його відчаю. В’ясадева був нащадок Парашари, могутнього мудреця, і мав привілей високого походження, а тому не повинен був піддаватися відчаю. Ототожнювати себе з тілом чи з розумом було не гідно його, великого сина великого батька. Коли пересічна людина невеликих знань вважає, що вона є тіло чи розум, — то річ звичайна; але В’ясадеві таке не пасувало. З самої своєї природи людина може стати життєрадісна тільки тоді, коли насправді втвердиться в усвідомленні своєї сутности, що трансцендентна щодо матеріальних тіла й розуму.