Text 42
ВІРШ 42
Devanagari
Деванагарі
प्रायोपविष्टं गङ्गायां परीतं परमर्षिभि: ॥ ४२ ॥
Text
Текст
mahārājaṁ parīkṣitam
prāyopaviṣṭaṁ gaṅgāyāṁ
parītaṁ paramarṣibhiḥ
маха̄ра̄джам̇ парікшітам
пра̄йопавішт̣ам̇ ґан̇ґа̄йа̄м̇
парітам̇ парамаршібгіх̣
Synonyms
Послівний переклад
saḥ — the son of Vyāsadeva; tu — again; saṁśrāvayām āsa — make them audible; mahā-rājam — unto the emperor; parīkṣitam — of the name Parīkṣit; prāya-upaviṣṭam — who sat until death without food or drink; gaṅgāyām — on the bank of the Ganges; parītam — being surrounded; parama-ṛṣibhiḥ — by great sages.
сах̣ — син В’ясадеви; ту — знову; сам̇ш́ра̄вайа̄м а̄са — виголосив ; маха̄-ра̄джам — імператорові; парікшітам — на ім’я Парікшіт; пра̄йа-упавішт̣ам — що сів до самої смерти постити без їжі й води; ґан̇ґа̄йа̄м — на березі Ґанґи; парітам — оточений; парама-р̣шібгіх̣ — великими мудрецями.
Translation
Переклад
Śukadeva Gosvāmī, the son of Vyāsadeva, in his turn delivered the Bhāgavatam to the great Emperor Parīkṣit, who sat surrounded by sages on the bank of the Ganges, awaiting death without taking food or drink.
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, своєю чергою переповів «Бгаґаватам» великому імператорові Парікшіту, що в оточенні мудреців сів на березі Ґанґи чекати своєї смерти, цілковито відмовившись від їжі та питва.
Purport
Коментар
All transcendental messages are received properly in the chain of disciplic succession. This disciplic succession is called paramparā. Unless therefore Bhāgavatam or any other Vedic literatures are received through the paramparā system, the reception of knowledge is not bona fide. Vyāsadeva delivered the message to Śukadeva Gosvāmī, and from Śukadeva Gosvāmī, Sūta Gosvāmī received the message. One should therefore receive the message of Bhāgavatam from Sūta Gosvāmī or from his representative and not from any irrelevant interpreter.
ПОЯСНЕННЯ: Належний спосіб отримувати будь-яке трансцендентне послання — приймати його в ланцюгові учнівської послідовности. Учнівська послідовність називається парампарою. І якщо «Бгаґаватам» чи будь-які інші ведичні писання отримано не через систему парампари, то таку передачу знання вважають за неавторитетну. В’ясадева передав послання «Бгаґаватам» Шукадеві Ґосвамі, а від Шукадеви Ґосвамі це послання отримав Сута Ґосвамі. Тому приймати вість «Бгаґаватам» належить від Сути Ґосвамі або від його представника, а ніяк не від того, хто тлумачить його, не маючи зв’язку з парампарою.
Emperor Parīkṣit received the information of his death in time, and he at once left his kingdom and family and sat down on the bank of the Ganges to fast till death. All great sages, ṛṣis, philosophers, mystics, etc., went there due to his imperial position. They offered many suggestions about his immediate duty, and at last it was settled that he would hear from Śukadeva Gosvāmī about Lord Kṛṣṇa. Thus the Bhāgavatam was spoken to him.
Імператор Парікшіт був завчасно повідомлений про свою смерть і, одразу покинувши свої царство та сім’ю, пішов на берег Ґанґи, щоб, сидячи там, постити до самої смерти. Він був імператор, і тому там зібралися всі великі мудреці, ріші, філософи, містики тощо. Вони висували багато пропозицій щодо того, як йому належало діяти, аж урешті все вирішилось так: він мав слухати від Шукадеви Ґосвамі про Господа Крішну. Так йому повідано «Бгаґаватам».
Śrīpāda Śaṅkarācārya, who preached Māyāvāda philosophy and stressed the impersonal feature of the Absolute, also recommended that one must take shelter at the lotus feet of Lord Śrī Kṛṣṇa, for there is no hope of gain from debating. Indirectly Śrīpāda Śaṅkarācārya admitted that what he had preached in the flowery grammatical interpretations of the Vedānta-sūtra cannot help one at the time of death. At the critical hour of death one must recite the name of Govinda. This is the recommendation of all great transcendentalists. Śukadeva Gosvāmī had long ago stated the same truth, that at the end one must remember Nārāyaṇa. That is the essence of all spiritual activities. In pursuance of this eternal truth, Śrīmad-Bhāgavatam was heard by Emperor Parīkṣit, and it was recited by the able Śukadeva Gosvāmī. And both the speaker and the receiver of the messages of Bhāgavatam were duly delivered by the same medium.
Шріпада Шанкарачар’я, а він звіщав філософію майавади і особливо наголошував на безособистісному аспекті Абсолюту, теж радив йти по притулок до лотосових стіп Господа Шрі Крішни, бо з суперечок користи немає. Так, непрямо Шріпада Шанкарачар’я визнав, що його коментар на «Веданта-сутру» з усім барвистим аналізом граматики нікому не придасться у час смерти. У вирішальну, смертну, годину людина повинна повторювати ім’я Ґовінди. Така рада всіх великих трансценденталістів. Шукадева Ґосвамі ще у сиву давнину виголосив ту саму істину: в кінці життя людина має пам’ятати Нараяну. В цьому сама сутність духовної діяльности. Й у згоді з цією вічною істиною, сповнений знання і вміння Шукадева Ґосвамі оповідав, а імператор Парікшіт слухав «Шрімад-Бгаґаватам», і належного часу обидва вони звільнилися завдяки одному й тому ж засобові — посланню «Бгаґаватам».