Text 14
ВІРШ 14
Devanagari
Деванагарі
श्रोतव्य: कीर्तितव्यश्च ध्येय: पूज्यश्च नित्यदा ॥ १४ ॥
Text
Текст
bhagavān sātvatāṁ patiḥ
śrotavyaḥ kīrtitavyaś ca
dhyeyaḥ pūjyaś ca nityadā
бгаґава̄н са̄твата̄м̇ патіх̣
ш́ротавйах̣ кіртітавйаш́ ча
дгйейах̣ пӯджйаш́ ча нітйада̄
Synonyms
Послівний переклад
tasmāt — therefore; ekena — by one; manasā — attention of the mind; bhagavān — the Personality of Godhead; sātvatām — of the devotees; patiḥ — protector; śrotavyaḥ — is to be heard; kīrtitavyaḥ — to be glorified; ca — and; dhyeyaḥ — to be remembered; pūjyaḥ — to be worshiped; ca — and; nityadā — constantly.
тасма̄т — тому; екена — єдиною; манаса̄ — розумовою зосередженістю; бгаґава̄н — Бога-Особу; са̄твата̄м — відданих; патіх̣ — оборонець; ш́ротавйах̣ — належить слухати; кіртітавйах̣ — на лежить прославляти ; ча — і ; дгйейах̣ — належить пам’ятати; пӯджйах̣ — належить поклонятись; ча — і; нітйада̄ — постійно.
Translation
Переклад
Therefore, with one-pointed attention, one should constantly hear about, glorify, remember and worship the Personality of Godhead, who is the protector of the devotees.
Тому людина має постійно з найвищим зосередженням слухати за Бога-Особу, прославляти, пам’ятати і вшановувати Його, оборонця Своїх відданих.
Purport
Коментар
If realization of the Absolute Truth is the ultimate aim of life, it must be carried out by all means. In any one of the above-mentioned castes and orders of life, the four processes, namely glorifying, hearing, remembering and worshiping, are general occupations. Without these principles of life, no one can exist. Activities of the living being involve engagements in these four different principles of life. Especially in modern society, all activities are more or less dependent on hearing and glorifying. Any man from any social status becomes a well-known man in human society within a very short time if he is simply glorified truly or falsely in the daily newspapers. Sometimes political leaders of a particular party are also advertised by newspaper propaganda, and by such a method of glorification an insignificant man becomes an important man — within no time. But such propaganda by false glorification of an unqualified person cannot bring about any good, either for the particular man or for the society. There may be some temporary reactions to such propaganda, but there are no permanent effects. Therefore such activities are a waste of time. The actual object of glorification is the Supreme Personality of Godhead, who has created everything manifested before us. We have broadly discussed this fact from the beginning of the “janmādy asya” śloka of this Bhāgavatam. The tendency to glorify others or hear others must be turned to the real object of glorification — the Supreme Being. And that will bring happiness.
ПОЯСНЕННЯ: Найвищою метою життя є пізнати Абсолютну Істину, отож треба робити все можливе, щоб осягнути її. Чотири заняття: уславлювати, слухати, пам’ятати та поклонятись — є загальними для всіх вищезгаданих каст і станів життя. Без цих життєвих засад людина не може існувати. Хоч якою є її діяльність, вона так чи так заснована на цих чотирьох засадах. Особливо це помітно в сучасному суспільстві, вся діяльність якого певною мірою залежить від слухання та прославляння. Людина може бути виходець з будь-якої верстви суспільства, але почни щоденні газети уславлювати її — все одно, заслужено чи ні, — вона дуже швидко стає відомою особою. Часто газети роблять рекламу лідерові якоїсь політичної партії, і, завдяки такому способу прославляння, пересічний чоловічок вмить перетворюється на шановану персону. Але така рекламна хвала, коли безпідставно прославляють негідну людину, не може дати добра ані людині зокрема, ані суспільству в цілому. Рекламне галасування може мати певні тимчасові наслідки, однак дарма сподіватись з того тривалого результату. Отже, такі дії — то марна витрата часу. Кого варто уславлювати, так це Верховного Бога-Особу: то Він сотворив усе, що явлене перед нами. Ми вже обговорювали це детально на початку цієї книги, коли аналізували шлоку з «Бгаґаватам», яка починається словами джанма̄дй асйа. Схильність прославляти інших чи слухати про інших треба скерувати на об’єкт, що поістині гідний уславлення, — на Верховну Істоту. І тоді запанує щастя.