Skip to main content

Text 10

ВІРШ 10

Devanagari

Деванагарі

कामस्य नेन्द्रियप्रीतिर्लाभो जीवेत यावता ।
जीवस्य तत्त्वजिज्ञासा नार्थो यश्चेह कर्मभि: ॥ १० ॥

Text

Текст

kāmasya nendriya-prītir
lābho jīveta yāvatā
jīvasya tattva-jijñāsā
nārtho yaś ceha karmabhiḥ
ка̄масйа нендрійа-прітір
ла̄бго джівета йа̄вата̄
джівасйа таттва-джіджн̃а̄са̄’
на̄ртго йаш́ чеха кармабгіх̣

Synonyms

Послівний переклад

kāmasya — of desires; na — not; indriya — senses; prītiḥ — satisfaction; lābhaḥ — gain; jīveta — self-preservation; yāvatā — so much so; jīvasya — of the living being; tattva — the Absolute Truth; jijñāsā — inquiries; na — not; arthaḥ — end; yaḥ ca iha — whatsoever else; karmabhiḥ — by occupational activities.

ка̄масйа  —  бажань; на  —  не; індрійа  —  чуттів; прітіх̣  —  задоволення; ла̄бгах̣  —  досягти; джівета  —  самозбереження; йа̄вата̄  —  настільки, наскільки; джівасйа  —  живої істоти; таттва  —  Абсолютна Істина; джіджн̃а̄са̄  —  запитання; на  —  не; артгах̣  —  мета; йах̣ ча іха  —  будь-що інше; кармабгіх̣  —  своїми чинностями.

Translation

Переклад

Life’s desires should never be directed toward sense gratification. One should desire only a healthy life, or self-preservation, since a human being is meant for inquiry about the Absolute Truth. Nothing else should be the goal of one’s works.

Прагнення, які є в житті істоти, ні в якому разі не мають бути спрямовані до чуттєвої втіхи. Все, чого слід бажати    —     це просто підтримувати здорове життя, тому що призначення людської істоти    —    запитувати про Абсолютну Істину. Ніякої іншої мети її діяльність мати не повинна.

Purport

Коментар

The completely bewildered material civilization is wrongly directed towards the fulfillment of desires in sense gratification. In such civilization, in all spheres of life, the ultimate end is sense gratification. In politics, social service, altruism, philanthropy and ultimately in religion or even in salvation, the very same tint of sense gratification is ever-increasingly predominant. In the political field the leaders of men fight with one another to fulfill their personal sense gratification. The voters adore the so-called leaders only when they promise sense gratification. As soon as the voters are dissatisfied in their own sense satisfaction, they dethrone the leaders. The leaders must always disappoint the voters by not satisfying their senses. The same is applicable in all other fields; no one is serious about the problems of life. Even those who are on the path of salvation desire to become one with the Absolute Truth and desire to commit spiritual suicide for sense gratification. But the Bhāgavatam says that one should not live for sense gratification. One should satisfy the senses only insomuch as required for self-preservation, and not for sense gratification. Because the body is made of senses, which also require a certain amount of satisfaction, there are regulative directions for satisfaction of such senses. But the senses are not meant for unrestricted enjoyment. For example, marriage or the combination of a man with a woman is necessary for progeny, but it is not meant for sense enjoyment. In the absence of voluntary restraint, there is propaganda for family planning, but foolish men do not know that family planning is automatically executed as soon as there is search after the Absolute Truth. Seekers of the Absolute Truth are never allured by unnecessary engagements in sense gratification because the serious students seeking the Absolute Truth are always overwhelmed with the work of researching the Truth. In every sphere of life, therefore, the ultimate end must be seeking after the Absolute Truth, and that sort of engagement will make one happy because he will be less engaged in varieties of sense gratification. And what that Absolute Truth is is explained as follows.

ПОЯСНЕННЯ: Геть заблукала матеріальна цивілізація іде хибною дорогою задоволення прагнень чуттєвої втіхи. У будь-якій сфері життя такого суспільства остаточною метою є задоволення чуттів. У всіх сферах: політичній, громадській, доброчинної діяльности, в царині філантропії і навіть релігії й пошуків спасіння    —    домінує і витісняє все інше той самий принцип задоволення чуттів. На політичній арені між провідниками людства точиться запекле змагання за чуттєву втіху. Виборці схиляються перед так званими лідерами, тільки коли ті обіцяють чуттєвої насолоди. Та щойно ті самі виборці відчувають, що їхні чуттєві домагання не задоволені,    —    вони зараз скидають з трону свого вождя. Але провідники суспільства ніколи не зможуть догодити виборцям, ніколи не задоволять їхні чуття. Це стосується до діяльности будь-якого роду    —    ніхто не ставиться поважно до реальних проблем життя. Навіть ті, хто шукають спасіння, бажають злитися з Абсолютною Істиною, а це є духовне самогубство задля чуттєвого вдоволення. Але «Бгаґаватам» каже, що не слід жити задля чуттєвої втіхи. Чуття треба задовольняти настільки, наскільки це потрібно, щоби підтримувати себе в здоровому стані, а не годити бажанням чуттєвої насолоди. Тіло складається з чуттів, що потребують певної міри задоволення, і на те існують певні вказівки, аби задовольняти їх впорядковано. Проте чуття аж ніяк не призначені для необмеженої насолоди. Наприклад, шлюб, або союз чоловіка і жінки, потрібний, щоб продовжувати рід; він не призначений для чуттєвої насолоди. Люди не мають ніякого бажання добровільно обмежувати себе, і тому виникає потреба в плануванні сім’ї. Немудрі люди не розуміють, що сімейне планування відбувається само по собі, якщо людина зайнята пошуком Абсолютної Істини. Шукача Абсолютної Істини не приваблює надмір чуттєвих утіх: серйозний дослідник, шукаючи за Абсолютною Істиною, з головою поринає в напружене дослідження природи цієї Істини. Отже, у кожній сфері життя остаточною метою має бути пошук Абсолютної Істини, і така діяльність зробить людину щасливою, тому що вона буде віддавати менше сили на різного роду задоволення чуттів. Якою ж є Абсолютна Істина, пояснено далі.