Skip to main content

CHAPTER NINETEEN

ГЛАВА ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА

The Appearance of Śukadeva Gosvāmī

З’явлення Шукадеви Ґосвамі

Text 1:
Śrī Sūta Gosvāmī said: While returning home, the King [Mahārāja Parīkṣit] felt that the act he had committed against the faultless and powerful brāhmaṇa was heinous and uncivilized. Consequently he was distressed.
ВІРШ 1:
Сута Ґосвамі сказав: повертаючись додому, цар [Махараджа Парікшіт] думав, що повівся з бездоганним, могутнім брахманою огидно і по-дикунськи. Та думка страшенно гнітила його.
Text 2:
[King Parīkṣit thought:] Due to my neglecting the injunctions of the Supreme Lord I must certainly expect some difficulty to overcome me in the near future. I now desire without reservation that the calamity come now, for in this way I may be freed of the sinful action and not commit such an offense again.
ВІРШ 2:
[Цар Парікшіт думав:] Я знехтував настанови Верховного Господа, і через це у найближчім часі на мене безперечно впадуть великі труднощі. Я щиро бажаю, щоб нещастя прийшли уже зараз, бо кара звільнить мене від наслідків гріха, і я більше ніколи не вчиню такої образи.
Text 3:
I am uncivilized and sinful due to my neglect of brahminical culture, God consciousness and cow protection. Therefore I wish that my kingdom, strength and riches burn up immediately by the fire of the brāhmaṇa’s wrath so that in the future I may not be guided by such inauspicious attitudes.
ВІРШ 3:
Я дикун і грішник, тому що легковажу брахманічну культуру, свідомість Бога і не піклуюсь про захист корів. Тому я хотів би, щоб мої царство, сила і багатство одразу згоріли на вогні гніву брахмани, бо тоді у майбутньому я не піддамся поклику таких недобрих нахилів.
Text 4:
While the King was thus repenting, he received news of his imminent death, which would be due to the bite of a snake-bird, occasioned by the curse spoken by the sage’s son. The King accepted this as good news, for it would be the cause of his indifference toward worldly things.
ВІРШ 4:
Так цар картав себе, а тимчасом до нього прийшла звістка про те, що через прокляття, яке наклав син мудреця, він неминуче має загинути від укусу летючого змія. Цар прийняв це як добру звістку, гадаючи, що це допоможе йому позбутися прив’язаности до всього земного.
Text 5:
Mahārāja Parīkṣit sat down firmly on the banks of the Ganges to concentrate his mind in Kṛṣṇa consciousness, rejecting all other practices of self-realization, because transcendental loving service to Kṛṣṇa is the greatest achievement, superseding all other methods.
ВІРШ 5:
Махараджа Парікшіт всівся при березі Ґанґи, щоб уже більше не рухатись з місця і, відкинувши усі інші методи самоусвідомлення, зосередити розум на свідомості Крішни, тому що трансцендентне любовне служіння Крішні є найвище осягнення і перевершує усі інші методи.
Text 6:
The river [by which the King sat to fast] carries the most auspicious water, which is mixed with the dust of the lotus feet of the Lord and tulasī leaves. Therefore that water sanctifies the three worlds inside and outside and even sanctifies Lord Śiva and other demigods. Consequently everyone who is destined to die must take shelter of this river.
ВІРШ 6:
Річка [Ґанґа, понад якою цар влаштувався тримати піст] несе найблагословенніші води, змішані з пилом з лотосових стіп Господа та листочками туласі. Тому ця вода освячує зсередини й ззовні всі три світи і навіть Господа Шіву та решту півбогів. Кожний, кому судилось померти, має прийняти притулок цієї річки.
Text 7:
Thus the King, the worthy descendant of the Pāṇḍavas, decided once and for all and sat on the Ganges’ bank to fast until death and give himself up to the lotus feet of Lord Kṛṣṇa, who alone is able to award liberation. So, freeing himself from all kinds of associations and attachments, he accepted the vows of a sage.
ВІРШ 7:
Отож цар, гідний нащадок Пандав, вирішив влаштуватися при березі Ґанґи і постити там, нікуди не рухаючись, чекаючи смерти, так, щоб зрештою віддати себе лотосовим стопам Господа Крішни, хто єдиний на силі дарувати звільнення. Обірвавши так усяке спілкування і прив’язаності, він склав обітницю мудреця.
Text 8:
At that time all the great minds and thinkers, accompanied by their disciples, and sages who could verily sanctify a place of pilgrimage just by their presence, arrived there on the plea of making a pilgrim’s journey.
ВІРШ 8:
На той час туди, немовби мандруючи святими місцями, прибули всі великі філософи разом зі своїми учнями, а також мудреці, що самою своєю присутністю освячують місця прощі.
Texts 9-10:
From different parts of the universe there arrived great sages like Atri, Cyavana, Śaradvān, Ariṣṭanemi, Bhṛgu, Vasiṣṭha, Parāśara, Viśvāmitra, Aṅgirā, Paraśurāma, Utathya, Indrapramada, Idhmavāhu, Medhātithi, Devala, Ārṣṭiṣeṇa, Bhāradvāja, Gautama, Pippalāda, Maitreya, Aurva, Kavaṣa, Kumbhayoni, Dvaipāyana and the great personality Nārada.
ВІРШІ 9-10:
З різних частин усесвіту туди прибули великі мудреці, як- то Атрі, Ч’явана, Шарадван, Аріштанемі, Бгріґу, Васіштга, Парашара, Вішвамітра, Анґіра, Парашурама, Утатг’я, Індрапрамада, Ідгмаваху, Медгатітгі, Девала, Арштішена, Бгарадваджа, Ґаутама, Піппалада, Майтрея, Аурва, Каваша, Кумбгайоні, Двайпаяна, а також славетний Нарада.
Text 11:
There were also many other saintly demigods, kings and special royal orders called aruṇādayas [a special rank of rājarṣis] from different dynasties of sages. When they all assembled together to meet the Emperor [Parīkṣit], he received them properly and bowed his head to the ground.
ВІРШ 11:
Прибули також багато інших святих півбогів, царів та правителів окремого царського ранґу, яких називають арунадаями [особлива категорія раджарші] з різних династій мудреців. Вони зібралися усі разом, щоб зустрітися з імператором [Парікшітом], а він привітав їх як належить, схиливши перед ними голову до самої землі.
Text 12:
After all the ṛṣis and others had seated themselves comfortably, the King, humbly standing before them with folded hands, told them of his decision to fast until death.
ВІРШ 12:
Коли всі ріші й інші вигідно повсідалися, цар, смиренно ставши перед ними з молитовно складеними руками, повідомив їх про своє рішення постити, чекаючи смерти.
Text 13:
The fortunate King said: Indeed, we are the most grateful of all the kings who are trained to get favors from the great souls. Generally you [sages] consider royalty as refuse to be rejected and left in a distant place.
ВІРШ 13:
Благословенний цар сказав: Поістині з усіх царів, кого навчено шукати благословень великих душ, нам випала найбільша ласка, і ми вдячні долі найвищою мірою. Назагал ви [мудреці] вважаєте царів за сміття, що його слід викинути і триматись від нього якомога далі.
Text 14:
The Supreme Personality of Godhead, the controller of both the transcendental and mundane worlds, has graciously overtaken me in the form of a brāhmaṇa’s curse. Due to my being too much attached to family life, the Lord, in order to save me, has appeared before me in such a way that only out of fear I will detach myself from the world.
ВІРШ 14:
Верховний Бог-Особа, володар і трансцендентного, і земного світу, пославши це прокляття брахмани, великодушно появив Свою владу наді мною. Я був надто прив’язаний до родини й дому, і Господь, щоб врятувати мене, з’явився переді мною у такій подобі, щоб я з самого страху відкинув усі матеріальні прив’язаності.
Text 15:
O brāhmaṇas, just accept me as a completely surrendered soul, and let mother Ganges, the representative of the Lord, also accept me in that way, for I have already taken the lotus feet of the Lord into my heart. Let the snake-bird — or whatever magical thing the brāhmaṇa created — bite me at once. I only desire that you all continue singing the deeds of Lord Viṣṇu.
ВІРШ 15:
О брахмани, прийміть мене як душу, без останку віддану Господеві, і нехай так само прийме мене матінка Ґанґа, що представляє Господа, бо я вже взяв лотосові стопи Господа у своє серце. Нехай летючий змій чи будь-яке інше чудо, що його створив брахмана, вжалить мене просто зараз. Я маю тільки одне бажання: щоб ви всі далі оспівували діяння Господа Вішну.
Text 16:
Again, offering obeisances unto all you brāhmaṇas, I pray that if I should again take my birth in the material world I will have complete attachment to the unlimited Lord Kṛṣṇa, association with His devotees and friendly relations with all living beings.
ВІРШ 16:
Я знов складаю поклони вам усім, шановні брахмани, і благаю вас: якщо мені знов випаде народитися в матеріальному світі, нехай я матиму неподільну прив’язаність до безмежного Господа Крішни, товариство Його відданих і дружні стосунки з усіма живими істотами.
Text 17:
In perfect self-control, Mahārāja Parīkṣit sat down on a seat of straw, with straw-roots facing the east, placed on the southern bank of the Ganges, and he himself faced the north. Just previously he had given charge of his kingdom over to his son.
ВІРШ 17:
Досконало оволодівши собою, Махараджа Парікшіт сів обличчям на північ над південним берегом Ґанґи на солом’яну підстилку, що в ній трава, з якої її сплетено, дивилася корінням на схід. Перед цим турботу про царство він передав своєму синові.
Text 18:
Thus the King, Mahārāja Parīkṣit, sat to fast until death. All the demigods of the higher planets praised the King’s actions and in pleasure continually scattered flowers over the earth and beat celestial drums.
ВІРШ 18:
Так цар, Махараджа Парікшіт, всівся, щоб постити, чекаючи смерти. Усі півбоги з вищих планет уславлювали дії царя і на радощах безупинно осипали землю квітами й били у небесні барабани.
Text 19:
All the great sages who were assembled there also praised the decision of Mahārāja Parīkṣit, and they expressed their approval by saying “Very good.” Naturally the sages are inclined to do good to common men, for they have all the qualitative powers of the Supreme Lord. Therefore they were very much pleased to see Mahārāja Parīkṣit, a devotee of the Lord, and they spoke as follows.
ВІРШ 19:
Усі великі мудреці, що зібралися там, також схвалили рішення Махараджі Парікшіта і виявили своє схвалення вигуками: «Чудово!» Мудреці природно схильні робити добро звичайним людям, тому що вони наділені всіма різноманітними якостями і силами Верховного Господа. Тим то вони були дуже раді бачити Махараджу Парікшіта, відданого Господа, і промовили такі слова.
Text 20:
[The sages said:] O chief of all the saintly kings of the Pāṇḍu dynasty who are strictly in the line of Lord Śrī Kṛṣṇa! It is not at all astonishing that you give up your throne, which is decorated with the helmets of many kings, to achieve eternal association with the Personality of Godhead.
ВІРШ 20:
[Мудреці сказали:] О найліпший з усіх святих царів роду Панду, вірних послідовників Господа Шрі Крішни! Немає нічого дивного в тому, що ти задля можливости вічно спілкуватися з Богом-Особою відрікся від трону, окрасою якого були шоломи численних царів.
Text 21:
We shall all wait here until the foremost devotee of the Lord, Mahārāja Parīkṣit, returns to the supreme planet, which is completely free from all mundane contamination and all kinds of lamentation.
ВІРШ 21:
Ми всі чекатимем тут, аж поки найліпший відданий Господа, Махараджа Парікшіт, повернеться на верховну планету, на якій немає і сліду скорботи чи скверни матеріального світу.
Text 22:
All that was spoken by the great sages was very sweet to hear, full of meaning and appropriately presented as perfectly true. So after hearing them, Mahārāja Parīkṣit, desiring to hear of the activities of Lord Śrī Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, congratulated the great sages.
ВІРШ 22:
Довершено правдиві й доладні, слова великих мудреців були сповнені глибокого смислу і тішили слух. Вислухавши їх, Махараджа Парікшіт, що прагнув почути про діяння Господа Шрі Крішни, Бога-Особи, звернувся до великих мудреців з вітанням.
Text 23:
The King said: O great sages, you have all very kindly assembled here, having come from all parts of the universe. You are all as good as supreme knowledge personified, who resides in the planet above the three worlds [Satyaloka]. Consequently you are naturally inclined to do good to others, and but for this you have no interest, either in this life or in the next.
ВІРШ 23:
Цар сказав: О великі мудреці! Те, що ви всі зібралися тут з різних частин усесвіту,    —    вияв вашої великої ласки. Ви не хто інші, як уособлене верховне знання, чиєю оселею є планета понад трьома світами [Сат’ялока], і тому ви від природи маєте схильність робити добро іншим. Окрім цього ніякого іншого інтересу ні в цьому житті, ні в наступному для вас не існує.
Text 24:
O trustworthy brāhmaṇas, I now ask you about my immediate duty. Please, after proper deliberation, tell me of the unalloyed duty of everyone in all circumstances, and specifically of those who are just about to die.
ВІРШ 24:
О гідні довіри брахмани! Тепер я хотів би почути від вас, що мені належить зараз робити. Прошу вас, розваживши все як слід, скажіть мені, в чому полягають досконалі обов’язки кожної людини за будь-яких умов, і насамперед обов’язки тих, хто стоїть на порозі смерти.
Text 25:
At that moment there appeared the powerful son of Vyāsadeva, who traveled over the earth disinterested and satisfied with himself. He did not manifest any symptoms of belonging to any social order or status of life. He was surrounded with women and children, and he dressed as if others had neglected him.
ВІРШ 25:
На тім слові з’явився наділений надзвичайною могутністю син В’ясадеви, що мандрував Землею до всього байдужий і задоволений сам у собі. З його вигляду було не пізнати, до якої верстви суспільства і життєвого стану він належить. За ним йшла юрма жінок і дітей, а вдягнений він був так, начеб люди вже не звертали на нього ніякої уваги.
Text 26:
This son of Vyāsadeva was only sixteen years old. His legs, hands, thighs, arms, shoulders, forehead and the other parts of his body were all delicately formed. His eyes were beautifully wide, and his nose and ears were highly raised. He had a very attractive face, and his neck was well formed and beautiful like a conchshell.
ВІРШ 26:
Синові В’ясадеви було лише шістнадцять років. Ноги, долоні, стегна, руки, плечі, чоло та інші частини його тіла були ніжні й витончені. Він мав широкі гарні очі, піднесений ніс і високо посаджені вуха. В нього було дуже привабливе обличчя, а його красива, мов виточена, шия була подібна до мушлі.
Text 27:
His collarbone was fleshy, his chest broad and thick, his navel deep and his abdomen beautifully striped. His arms were long, and curly hair was strewn over his beautiful face. He was naked, and the hue of his body reflected that of Lord Kṛṣṇa.
ВІРШ 27:
Ключиці його були вкриті м’язами, груди були широкі й випуклі, пуп глибокий, а живіт прикрашали чудові складки. Руки були довгі, і на прекрасне обличчя спадали кучері. Юнак був голий, а колір його тіла був точно як у Господа Крішни.
Text 28:
He was blackish and very beautiful due to his youth. Because of the glamor of his body and his attractive smiles, he was pleasing to women. Though he tried to cover his natural glories, the great sages present there were all expert in the art of physiognomy, and so they honored him by rising from their seats.
ВІРШ 28:
Його тіло було темного кольору, і його юна врода була чудова. Краса його тіла й усміх були до серця жіноцтву. Хоча він старався приховувати свою природну велич, усі присутні великі мудреці, що добре зналися на мистецтві фізіономіки, одразу повставали з місць на знак шани до нього.
Text 29:
Mahārāja Parīkṣit, who is also known as Viṣṇurāta [one who is always protected by Viṣṇu], bowed his head to receive the chief guest, Śukadeva Gosvāmī. At that time all the ignorant women and boys ceased following Śrīla Śukadeva. Receiving respect from all, Śukadeva Gosvāmī took his exalted seat.
ВІРШ 29:
Махараджа Парікшіт, кого називають ще Вішнурата [той, кого завжди захищає Вішну], привітав головного гостя, Шукадеву Ґосвамі, шанобливим поклоном. Тоді юрма нетямущих жінок та дітей врешті відстала від нього. Прийнявши знаки шани від усіх присутніх, він сів на почесному високому сидінні.
Text 30:
Śukadeva Gosvāmī was then surrounded by saintly sages and demigods just as the moon is surrounded by stars, planets and other heavenly bodies. His presence was gorgeous, and he was respected by all.
ВІРШ 30:
Шукадеву Ґосвамі оточували святі мудреці та півбоги, як Місяць оточують зорі, планети та інші небесні тіла. Від його постаті віяло величчю, і всі присутні відчували до нього глибоку шану.
Text 31:
The sage Śrī Śukadeva Gosvāmī sat perfectly pacified, intelligent and ready to answer any question without hesitation. The great devotee, Mahārāja Parīkṣit, approached him, offered his respects by bowing before him, and politely inquired with sweet words and folded hands.
ВІРШ 31:
Мудрець Шрі Шукадева Ґосвамі, що мав могутній інтелект, сидів цілковито вмиротворений і був готовий відповісти без вагань на будь-яке запитання. Махараджа Парікшіт, великий відданий, наблизився до нього, шанобливо вклонився йому і зі складеними долонями ввічливою приємною мовою почав задавати запитання.
Text 32:
The fortunate King Parīkṣit said: O brāhmaṇa, by your mercy only, you have sanctified us, making us like unto places of pilgrimage, all by your presence here as my guest. By your mercy, we, who are but unworthy royalty, become eligible to serve the devotee.
ВІРШ 32:
Щасливий цар Парікшіт мовив: О брахмано! Лише зі своєї ласки, прийшовши просто як гість, ти освятив нас і перетворив кожного з нас майже на місце прощі. Твоєю милістю ми, просто негідний нащадок царського роду, отримали змогу служити відданому.
Text 33:
Simply by our remembering you, our houses become instantly sanctified. And what to speak of seeing you, touching you, washing your holy feet and offering you a seat in our home?
ВІРШ 33:
Коли ми просто згадуємо про тебе, наші оселі одразу освячуються. А що вже казати про змогу бачити тебе, торкатися, омивати твої святі стопи й про нагоду запросити сісти в нашому домі?
Text 34:
Just as the atheist cannot remain in the presence of the Personality of Godhead, so also the invulnerable sins of a man are immediately vanquished in your presence, O saint! O great mystic!
ВІРШ 34:
Як безбожник не на силі стояти перед Богом-Особою, так і непростимі гріхи людини зникають без сліду, якщо з’являєшся ти, о великий святий і неперевершний містику!
Text 35:
Lord Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, who is very dear to the sons of King Pāṇḍu, has accepted me as one of those relatives just to please His great cousins and brothers.
ВІРШ 35:
Господь Крішна, Бог-Особа, кого сини Панду люблять усім серцем, прийняв мене за одного зі Своїх родичів, тільки щоб задовольнити Своїх великих рідних і двоюрідних братів.
Text 36:
Otherwise [without being inspired by Lord Kṛṣṇa] how is it that you have voluntarily appeared here, though you are moving incognito to the common man and are not visible to us who are on the verge of death?
ВІРШ 36:
Хіба інакше [якби тебе не надихнув Господь Крішна] ти з’явився б тут доброю волею, коли ти ходиш невпізнаним для звичайних людей і не маєш звичаю являти себе зорові тих, хто ось-ось повинен померти?
Text 37:
You are the spiritual master of great saints and devotees. I am therefore begging you to show the way of perfection for all persons, and especially for one who is about to die.
ВІРШ 37:
Ти духовний вчитель великих святих та відданих, і тому я благаю тебе: покажи мені шлях, що їм прийде досконалости кожний, а передусім той, хто став на порозі смерти.
Text 38:
Please let me know what a man should hear, chant, remember and worship, and also what he should not do. Please explain all this to me.
ВІРШ 38:
Будь ласка, повідай мені, що людині слід слухати, що повторювати, пам’ятати і кому поклонятися, а також чого їй не слід робити. Прохаю, поясни мені це.
Text 39:
O powerful brāhmaṇa, it is said that you hardly stay in the houses of men long enough to milk a cow.
ВІРШ 39:
Могутній брахмано! Розповідають, що ти рідко зупиняєшся в чиємусь домі навіть на стільки часу, скільки потрібно, щоб подоїти корову.
Text 40:
Śrī Sūta Gosvāmī said: The King thus spoke and questioned the sage, using sweet language. Then the great and powerful personality, the son of Vyāsadeva, who knew the principles of religion, began his reply.
ВІРШ 40:
Шрі Сута Ґосвамі сказав: Ось так приємною мовою цар задав мудрецеві свої запитання. Тоді великий, могутній син В’ясадеви, знавець релігійних засад, почав відповідати.