Text 31
ВІРШ 31
Devanagari
Деванагарі
मुनिं नृपो भागवतोऽभ्युपेत्य ।
प्रणम्य मूर्ध्नावहित: कृताञ्जलि-
र्नत्वा गिरा सूनृतयान्वपृच्छत् ॥ ३१ ॥
Text
Текст
muniṁ nṛpo bhāgavato ’bhyupetya
praṇamya mūrdhnāvahitaḥ kṛtāñjalir
natvā girā sūnṛtayānvapṛcchat
мунім̇ нр̣по бга̄ґавато ’бгйупетйа
пран̣амйа мӯрдгна̄вахітах̣ кр̣та̄н̃джалір
натва̄ ґіра̄ сӯнр̣тайа̄нвапр̣ччгат
Synonyms
Послівний переклад
praśāntam — perfectly pacified; āsīnam — sitting; akuṇṭha — without hesitation; medhasam — one who has sufficient intelligence; munim — unto the great sage; nṛpaḥ — the King (Mahārāja Parīkṣit); bhāgavataḥ — the great devotee; abhyupetya — approaching him; praṇamya — bowing down; mūrdhnā — his head; avahitaḥ — properly; kṛta-añjaliḥ — with folded hands; natvā — politely; girā — by words; sūnṛtayā — in sweet voices; anvapṛcchat — inquired.
праш́а̄нтам — цілковито вмиротворений ; а̄сінам — сидячи ; акун̣т̣га—без ніяких вагань; медгасам—людина, що має досить розуму; мунім—великому мудрецеві; нр̣пах̣—цар (Махараджа Парікшіт); бга̄ґаватах̣ — великий відданий; абгйупетйа — підійшовши ; пран̣амйа — схилившись у поклоні ; мӯрдгна̄— головою; авахітах̣ — як належить; кр̣та-ан̃джаліх̣ — з молитовно складеними долонями; натва̄ — ґречно; ґіра̄ — словами; сӯнр̣тайа̄ — люб’язно; анвапр̣ччгат — запитав.
Translation
Переклад
The sage Śrī Śukadeva Gosvāmī sat perfectly pacified, intelligent and ready to answer any question without hesitation. The great devotee, Mahārāja Parīkṣit, approached him, offered his respects by bowing before him, and politely inquired with sweet words and folded hands.
Мудрець Шрі Шукадева Ґосвамі, що мав могутній інтелект, сидів цілковито вмиротворений і був готовий відповісти без вагань на будь-яке запитання. Махараджа Парікшіт, великий відданий, наблизився до нього, шанобливо вклонився йому і зі складеними долонями ввічливою приємною мовою почав задавати запитання.
Purport
Коментар
The gesture now adopted by Mahārāja Parīkṣit of questioning a master is quite befitting in terms of scriptural injunctions. The scriptural injunction is that one should humbly approach a spiritual master to understand the transcendental science. Mahārāja Parīkṣit was now prepared for meeting his death, and within the very short time of seven days he was to know the process of entering the kingdom of God. In such important cases, one is required to approach a spiritual master. There is no necessity of approaching a spiritual master unless one is in need of solving the problems of life. One who does not know how to put questions before the spiritual master has no business seeing him. And the qualification of the spiritual master is perfectly manifested in the person of Śukadeva Gosvāmī. Both the spiritual master and the disciple, namely Śrī Śukadeva Gosvāmī and Mahārāja Parīkṣit, attained perfection through the medium of Śrīmad-Bhāgavatam. Śukadeva Gosvāmī learned Śrīmad-Bhāgavatam from his father, Vyāsadeva, but he had no chance to recite it. Before Mahārāja Parīkṣit he recited Śrīmad-Bhāgavatam and answered the questions of Mahārāja Parīkṣit unhesitatingly, and thus both the master and the disciple got salvation.
ПОЯСНЕННЯ: Манера, в якій Махараджа Парікшіт звернувся із запитанням до вчителя, заснована на вказівках писань. Писання вчать, що для того, щоб осягнути науку про трансцендентне, треба смиренно звернутися до духовного вчителя. Махараджа Парікшіт готувався зустріти смерть, і за сім днів йому треба було осягнути, як увійти до царства Бога. За таких серйозних обставин обов’язково треба звернутися до духовного вчителя. Якщо людина не прагне розв’язати проблем життя, звертатись до духовного вчителя їй нічого. Тому, хто не вміє задавати духовному вчителю запитання, нема чого перед ним робити. В особі Шукадеві Ґосвамі якості духовного вчителя були проявлені досконало. І духовний вчитель, і його учень, тобто і Шукадеві Ґосвамі, і Махараджа Парікшіт, за допомогою «Шрімад-Бгаґаватам» досягли досконалости. Шукадева Ґосвамі вивчив «Шрімад- Бгаґаватам» від свого батька В’ясадеви, однак нагоди розказати «Бгаґаватам» досі не мав. Без вагань відповідаючи Махараджі Парікшіту на його запитання, він оповів йому «Шрімад-Бгаґаватам», і завдяки «Бгаґаватам» і вчитель, і учень отримали звільнення.