Text 13
ВІРШ 13
Devanagari
Деванагарі
Text
Текст
aho vayaṁ dhanyatamā nṛpāṇāṁ
mahattamānugrahaṇīya-śīlāḥ
rājñāṁ kulaṁ brāhmaṇa-pāda-śaucād
dūrād visṛṣṭaṁ bata garhya-karma
ахо вайам̇ дганйатама̄ нр̣па̄н̣а̄м̇
махаттама̄нуґрахан̣ійа-ш́іла̄х̣
ра̄джн̃а̄м̇ кулам̇ бра̄хман̣а-па̄да-ш́ауча̄д
дӯра̄д віср̣шт̣ам̇ бата ґархйа-карма
Synonyms
Послівний переклад
rājā uvāca — the fortunate King said; aho — ah; vayam — we; dhanya-tamāḥ — most thankful; nṛpāṇām — of all the kings; mahat-tama — of the great souls; anugrahaṇīya-śīlāḥ — trained to get favors; rājñām — of the royal; kulam — orders; brāhmaṇa-pāda — feet of the brāhmaṇas; śaucāt — refuse after cleaning; dūrāt — at a distance; visṛṣṭam — always left out; bata — on account of; garhya — condemnable; karma — activities.
ра̄джа̄ ува̄ча — благословенний цар сказав; ахо — о; вайам — ми; дганйа-тама̄х̣ — надзвичайно вдячні; нр̣па̄н̣а̄м — з усіх царів; махат-тама — великих душ; ануґрахан̣ійа-ш́іла̄х̣—кого навчено шукати благословень; ра̄джн̃а̄м — царських; кулам — родів ; бра̄хман̣а - па̄да — стопи брахман ; ш́ауча̄т — сміття після прибирання; дӯра̄т — на відстані; віср̣шт̣ам — завжди відкинуті; бата — через; ґархйа — гідну осуду; карма — діяльність.
Translation
Переклад
The fortunate King said: Indeed, we are the most grateful of all the kings who are trained to get favors from the great souls. Generally you [sages] consider royalty as refuse to be rejected and left in a distant place.
Благословенний цар сказав: Поістині з усіх царів, кого навчено шукати благословень великих душ, нам випала найбільша ласка, і ми вдячні долі найвищою мірою. Назагал ви [мудреці] вважаєте царів за сміття, що його слід викинути і триматись від нього якомога далі.
Purport
Коментар
According to religious principles, stool, urine, wash water, etc., must be left at a long distance. Attached bathrooms, urinals, etc., may be very convenient amenities of modern civilization, but they are ordered to be situated at a distance from residential quarters. That very example is cited herein in relation to the kingly order for those who are progressively marching back to Godhead. Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu said that to be in intimate touch with dollars-and-cents men, or the kingly order, is worse than suicide for one who desires to go back to Godhead. In other words, the transcendentalists do not generally associate with men who are too enamored by the external beauty of God’s creation. By advanced knowledge in spiritual realization, the transcendentalist knows that this beautiful material world is nothing but a shadowy reflection of the reality, the kingdom of God. They are not, therefore, very much captivated by royal opulence or anything like that. But in the case of Mahārāja Parīkṣit, the situation was different. Apparently the King was condemned to death by an inexperienced brāhmaṇa boy, but factually he was called by the Lord to return to Him. Other transcendentalists, the great sages and mystics who assembled together because of Mahārāja Parīkṣit’s fasting unto death, were quite anxious to see him, for he was going back to Godhead. Mahārāja Parīkṣit also could understand that the great sages who assembled there were all kind to his forefathers, the Pāṇḍavas, because of their devotional service to the Lord. He therefore felt grateful to the sages for being present there at the last stage of his life, and he felt that it was all due to the greatness of his late forefathers or grandfathers. He felt proud, therefore, that he happened to be the descendant of such great devotees. Such pride for the devotees of the Lord is certainly not equal to the puffed-up sense of vanity for material prosperity. The first is reality, whereas the other is false and vain.
Згідно із засадами релігії випорожнення , сеча, вода з миття й таке інше повинні бути якомога далі від житла. Суміжні ванні, туалети в сучасних квартирах й т. ін, можливо, є дуже вигідні зручності сучасної цивілізації, однак за правилами вони мають бути розташовані якомога далі від житла. За аналогією з цим тут сказано, що ті, хто долає шлях до Бога, повинні так само триматися якомога далі від правителів. Господь Чайтан’я Махапрабгу сказав, що для того, хто хоче повернутися до Бога, бути у близьких стосунках із зануреною у грошові справи людиною або з представниками царського стану гірше від самогубства. Одне слово, трансценденталісти зазвичай не спілкуються з людьми, яких надміру вабить зовнішня краса Божого творіння. Завдяки своїм глибоким знанням та усвідомленню духовного трансценденталіст розуміє, що прекрасний матеріальний світ є не що інше, як відображення, тінь реальности — царства Бога. Тому трансценденталіста не зачаровують царські пишноти та будь-що інше такого роду. Однак у випадку з Махараджею Парікшітом все було інакше. На зовнішній погляд цар був приречений померти через прокляття немудрого хлопчика- брахмани,однак насправді царя прикликав до Себе Господь. Інші трансценденталісти, великі мудреці й містики, які зібралися разом на звістку про те, що Махараджа Парікшіт вирішив постити в цьому місці, чекаючи смерти, мали велике бажання побачити царя, бо він повертався додому, до Бога. Махараджа Парікшіт розумів також, що всі великі мудреці, прийшовши на місце, де він постив, проявили тим свою ласку до його предків, Пандав, бо ті віддано служили Господеві. Отож він був вдячний мудрецям, котрі були з ним при останніх днях його життя, і пояснював таку честь величчю своїх предків, дідів. Махараджа Парікшіт пишався тим, що доводився нащадком таким великим відданим. Така гордість відданого Господа певно не має нічого до діла з марнославством, коли пишаються зі свого матеріального багатства. У першім випадку гордість має підстави, а в другім вона оманна і марна.