CHAPTER EIGHTEEN
ГЛАВА ВІСІМНАДЦЯТА
Mahārāja Parīkṣit Cursed by a Brāhmaṇa Boy
Син брахмани проклинає Махараджу Парікшіта
- Text 1:
- Śrī Sūta Gosvāmī said: Due to the mercy of the Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa, who acts wonderfully, Mahārāja Parīkṣit, though struck by the weapon of the son of Droṇa in his mother’s womb, could not be burned.
- ВІРШ 1:
- Шрі Сута Ґосвамі сказав: Коли Махараджа Парікшіт, перебуваючи в лоні своєї матері, став жертвою зброї Дрониного сина, милістю Бога-Особи Шрі Крішни, вершителя дивовижних дій, та зброя не змогла спалити його.
- Text 2:
- Furthermore, Mahārāja Parīkṣit was always consciously surrendered to the Personality of Godhead, and therefore he was neither afraid nor overwhelmed by fear due to a snake-bird which was to bite him because of the fury of a brāhmaṇa boy.
- ВІРШ 2:
- Крім того, Махараджа Парікшіт завжди жив, свідомо впокорений Богові-Особі, і тому, дізнавшись, що через прокляття сина брахмани його вкусить летючий змій, цар не відчув ані страху, ні занепокоєння.
- Text 3:
- Furthermore, after leaving all his associates, the King surrendered himself as a disciple to the son of Vyāsa [Śukadeva Gosvāmī], and thus he was able to understand the actual position of the Personality of Godhead, and at last gave up his material body on the bank of the Ganges.
- ВІРШ 3:
- До того ж цар покинув усіх своїх близьких і вручив себе як учень синові В’яси [Шукадеві Ґосвамі], завдяки чому він зміг збагнути істинне становище Бога-Особи.
- Text 4:
- This was so because those who have dedicated their lives to the transcendental topics of the Personality of Godhead, of whom the Vedic hymns sing, and who are constantly engaged in remembering the lotus feet of the Lord, do not run the risk of having misconceptions even at the last moment of their lives.
- ВІРШ 4:
- Це вдалося йому, бо кожному, хто повсякчас лине думкою до лотосових стіп Господа і хто присвятив своє життя на трансцендентне обговорення всього, що стосується Бога-Особи, якого оспівують ведичні гімни, не загрожує небезпека стати жертвою хибних уявлень навіть у останню мить життя.
- Text 6:
- The very day and moment the Personality of Godhead, Lord Śrī Kṛṣṇa, left this earth, the personality of Kali, who promotes all kinds of irreligious activities, came into this world.
- ВІРШ 6:
- Уособлений Калі, що намагається поширювати всіляку безбожну діяльність, з’явився в світі того ж дня, тої ж миті, як Бог-Особа, Господь Шрі Крішна покинув Землю.
- Text 7:
- Mahārāja Parīkṣit was a realist, like the bees who only accept the essence [of a flower]. He knew perfectly well that in this Age of Kali, auspicious things produce good effects immediately, whereas inauspicious acts must be actually performed [to render effects]. So he was never envious of the personality of Kali.
- ВІРШ 7:
- Махараджа Парікшіт умів вибирати з усього саму тільки суть, як бджоли, що вибирають саму суть [з квітки]. Він чітко знав, що за доби Калі добро приносить добрі плоди одразу, тоді як зло мусить бути справді зроблене [і лише тоді людина отримує його наслідки]. Тому він не чув ніякої ворожости до уособленого Калі.
- Text 8:
- Mahārāja Parīkṣit considered that less intelligent men might find the personality of Kali to be very powerful, but that those who are self-controlled would have nothing to fear. The King was powerful like a tiger and took care for the foolish, careless persons.
- ВІРШ 8:
- Махараджа Парікшіт знав, що менш розумним людям уособлений Калі може видатися надзвичайно могутнім , однак тим, хто вміє панувати над собою, боятися нічого. Цар, могутній, як тигр, завжди опікувався нерозумними й легковажними істотами.
- Text 9:
- O sages, as you did ask me, now I have described almost everything regarding the narrations about Lord Kṛṣṇa in connection with the history of the pious Mahārāja Parīkṣit.
- ВІРШ 9:
- О мудреці, на ваше прохання я оповів майже про все, що з історії життя праведного Махараджі Парікшіта пов’язане з Господом Крішною.
- Text 10:
- Those who are desirous of achieving complete perfection in life must submissively hear all topics that are connected with the transcendental activities and qualities of the Personality of Godhead, who acts wonderfully.
- ВІРШ 10:
- Ті, хто прагне прийти найвищої досконалости життя, мають смиренно слухати про все, що має стосунок до трансцендентних дій та якостей Бога-Особи, вершителя дивовижних діянь.
- Text 11:
- The good sages said: O grave Sūta Gosvāmī! May you live many years and have eternal fame, for you are speaking very nicely about the activities of Lord Kṛṣṇa, the Personality of Godhead. This is just like nectar for mortal beings like us.
- ВІРШ 11:
- Святі мудреці сказали: Шановний Суто Госвамі! Ми зичимо тобі, що так чудово оповідаєш про діяння Господа Крішни, Бога-Особи, жити багато років і невмирущої слави. Для смертних, як оце ми, слухати тебе — то справжній нектар безсмертя.
- Text 12:
- We have just begun the performance of this fruitive activity, a sacrificial fire, without certainty of its result due to the many imperfections in our action. Our bodies have become black from the smoke, but we are factually pleased by the nectar of the lotus feet of the Personality of Godhead, Govinda, which you are distributing.
- ВІРШ 12:
- Ми взялися виконувати цей обряд і щойно розпалили жертовне вогнище, але наслідків жертвопринесення не певні, бо наші дії багато в чому не досконалі. Від диму наші тіла почорніли; натомість нектар лотосових стіп Бога - Особи Ґовінди , який ти даєш , дарує нам істинну насолоду.
- Text 13:
- The value of a moment’s association with the devotee of the Lord cannot even be compared to the attainment of heavenly planets or liberation from matter, and what to speak of worldly benedictions in the form of material prosperity, which are for those who are meant for death.
- ВІРШ 13:
- Одна хвиля в товаристві відданого Господа важить незрівнянно більше, ніж піднесення на райські планети чи звільнення з пут матерії, а за матеріальні благословення в формі матеріального добробуту, що призначені для тих, хто приречений вмерти, годі й згадки.
- Text 14:
- The Personality of Godhead, Lord Kṛṣṇa [Govinda], is the exclusive shelter for all great living beings, and His transcendental attributes cannot even be measured by such masters of mystic powers as Lord Śiva and Lord Brahmā. Can anyone who is expert in relishing nectar [rasa] ever be fully satiated by hearing topics about Him?
- ВІРШ 14:
- Бог-Особа, Господь Крішна [Ґовінда] — єдиний притулок всіх піднесених живих істот, а Його трансцендентних властивостей не на силі охопити навіть такі володарі містичної сили, як Господь Шіва та Господь Брахма. То невже той, хто знається на смакуванні нектару [раси], колись зможе насититись оповідями про Нього?
- Text 15:
- O Sūta Gosvāmī, you are a learned and pure devotee of the Lord because the Personality of Godhead is your chief object of service. Therefore please describe to us the pastimes of the Lord, which are above all material conception, for we are anxious to receive such messages.
- ВІРШ 15:
- О Суто Ґосвамі! Тобі відома істина, і ти — чистий відданий Господа, бо головна твоя мета — служити Богові-Особі. Тож, будь ласка, повідай нам про розваги Господа, що перевершують будь-які матеріальні уявлення, бо ми спраглися за такими оповідями.
- Text 16:
- O Sūta Gosvāmī, please describe those topics of the Lord by which Mahārāja Parīkṣit, whose intelligence was fixed on liberation, attained the lotus feet of the Lord, who is the shelter of Garuḍa, the king of birds. Those topics were vibrated by the son of Vyāsa [Śrīla Śukadeva].
- ВІРШ 16:
- Прохаємо тебе, Суто Ґосвамі, переказати ті оповіді про Господа, що слухаючи їх, Махараджа Парікшіт, чий інтелект був зосереджений на звільненні, досяг лотосових стіп Господа, притулку царя птахів Ґаруди. Ці оповіді пролунали з вуст сина В’яси [Шріли Шукадеви Ґосвамі].
- Text 17:
- Thus please narrate to us the narrations of the Unlimited, for they are purifying and supreme. They were spoken to Mahārāja Parīkṣit, and they are very dear to the pure devotees, being full of bhakti-yoga.
- ВІРШ 17:
- Тож повідай нам ласкаво про Безмежного, бо ці найпіднесеніші оповіді, що перевершують усе інше, очищують слухачів. Вони були повідані Махараджі Парікшіту, і чисті віддані, слухаючи їх, радіють серцем, бо оповіді ці пронизані духом бгакті-йоґи.
- Text 18:
- Śrī Sūta Gosvāmī said: O God, although we are born in a mixed caste, we are still promoted in birthright simply by serving and following the great who are advanced in knowledge. Even by conversing with such great souls, one can without delay cleanse oneself of all disqualifications resulting from lower births.
- ВІРШ 18:
- Шрі Сута Ґосвамі сказав: Любий Боже! Ми народилися від батьків різних каст, однак просто завдяки тому, що ми служимо великим особистостям, які досягли великих знань, і йдемо їхніми стопами, ми вивищилися над становищем, на яке нам давало право таке народження. Навіть розмова з такими великими душами може враз очистити від вад, що їм причиною низьке походження.
- Text 19:
- And what to speak of those who are under the direction of the great devotees, chanting the holy name of the Unlimited, who has unlimited potency? The Personality of Godhead, unlimited in potency and transcendental by attributes, is called Ananta [Unlimited].
- ВІРШ 19:
- А що казати за тих, хто під керівництвом великих відданих повторює святе ім’я Безмежного, хто посідає безмежну могутність? Бога-Особу, чия могутність безмежна, а якості трансцендентні, називають Ананта [Безмежний].
- Text 20:
- It is now ascertained that He [the Personality of Godhead] is unlimited and there is none equal to Him. Consequently no one can speak of Him adequately. Great demigods cannot obtain the favor of the goddess of fortune even by prayers, but this very goddess renders service unto the Lord, although He is unwilling to have such service.
- ВІРШ 20:
- Уже певно з’ясовано, що Він [Бог-Особа] нічим не обмежений і що рівного Йому немає. Тому немає істоти, котра б здолала вичерпно змалювати Його якості. Великі півбоги усіма своїми молитвами не можуть запобігти ласки богині процвітання, але ця богиня сама служить Господеві, хоча Він і не прагне цього.
- Text 21:
- Who can be worthy of the name of the Supreme Lord but the Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa? Brahmājī collected the water emanating from the nails of His feet in order to award it to Lord Śiva as a worshipful welcome. This very water [the Ganges] is purifying the whole universe, including Lord Śiva.
- ВІРШ 21:
- Хто крім Бога-Особи Шрі Крішни був би гідний називатися Верховним Господом? Щоб вшанувати Господа Шіву, Брахмаджі зібрав воду, що стікає з нігтів Його стіп, і підніс Господу Шіві як найдорожчий дар. Ця вода [Ґанґа] очищує весь усесвіт і Господа Шіву також.
- Text 22:
- Self-controlled persons who are attached to the Supreme Lord Śrī Kṛṣṇa can all of a sudden give up the world of material attachment, including the gross body and subtle mind, and go away to attain the highest perfection of the renounced order of life, by which nonviolence and renunciation are consequential.
- ВІРШ 22:
- Люди, що опанували себе і розвинули прив’язаність до Верховного Господа Шрі Крішни, на силі одразу відкинути світ матеріальної прив’язаности разом із грубим тілом та тонким тілом розуму і стати на шлях до найвищої досконалости життя у зреченні, на якому в людині самі собою розвиваються якості ненасильства й зречености.
- Text 23:
- O ṛṣis, who are as powerfully pure as the sun, I shall try to describe to you the transcendental pastimes of Viṣṇu as far as my knowledge is concerned. As the birds fly in the sky as far as their capacity allows, so do the learned devotees describe the Lord as far as their realization allows.
- ВІРШ 23:
- О ріші, могутні та чисті, як сонце! Я спробую описати вам трансцендентні розваги Вішну, наскільки сягає моє знання. Як птахи літають в небі так високо, як їм дозволяють їхні крила, так обізнані віддані описують Господа тою мірою, якою дозволяє їхнє усвідомлення.
- Texts 24-25:
- Once upon a time Mahārāja Parīkṣit, while engaged in hunting in the forest with bow and arrows, became extremely fatigued, hungry and thirsty while following the stags. While searching for a reservoir of water, he entered the hermitage of the well-known Śamīka Ṛṣi and saw the sage sitting silently with closed eyes.
- ВІРШІ 24-25:
- Якось Махараджа Парікшіт з луком і стрілами полював у лісі. Переслідуючи оленів, він змучився і, голодний та спраглий, шукав води, аж нарешті натрапив на хижу славетного Шаміки Ріші. Мудрець сидів заплющивши очі й не озивався.
- Text 26:
- The muni’s sense organs, breath, mind and intelligence were all restrained from material activities, and he was situated in a trance apart from the three [wakefulness, dream and unconsciousness], having achieved a transcendental position qualitatively equal with the Supreme Absolute.
- ВІРШ 26:
- Органи чуття, дихання, розум та інтелект муні були відмежовані від матеріальної діяльности; він перебував у трансі понад трьома станами матеріального існування [пильнуванням, сном і непритомністю], досягши трансцендентного стану якісної єдности з Верховним Абсолютом.
- Text 27:
- The sage, in meditation, was covered by the skin of a stag, and long, compressed hair was scattered all over him. The King, whose palate was dry from thirst, asked him for water.
- ВІРШ 27:
- Мудрець, що перебував у медитації, був вкритий оленячою шкірою, і його довге нечесане волосся розсипалося і вкривало все тіло. Цар, якому пересохло в роті від спраги, попрохав у нього напитися.
- Text 28:
- The King, not received by any formal welcome by means of being offered a seat, place, water and sweet addresses, considered himself neglected, and so thinking he became angry.
- ВІРШ 28:
- До царя не поставилися як належить — не привітали, не вшанували, не дали підстилки, не запропонували сісти, не принесли води, не сказали люб’язних слів, і цар, подумавши, що його зневажено, розгнівався.
- Text 29:
- O brāhmaṇas, the circumstances having distressed him with extreme hunger and thirst, the King directed toward the sage his anger and envy, which he had never before directed toward a brāhmaṇa.
- ВІРШ 29:
- О брахмани! Ворожість царя, якого з волі обставин мучили голод та спрага, до мудреця-брахмани та його гнів були чимось геть небувалим.
- Text 30:
- While leaving, the King, being so insulted, picked up a lifeless snake with his bow and angrily placed it on the shoulder of the sage. Then he returned to his palace.
- ВІРШ 30:
- Покидаючи оселю мудреця, зневажений цар підняв луком мертву змію й у гніві накинув її йому на плече. Після того він повернувся до свого палацу.
- Text 31:
- Upon returning, he began to contemplate and argue within himself whether the sage had actually been in meditation, with senses concentrated and eyes closed, or whether he had just been feigning trance just to avoid receiving a lower kṣatriya.
- ВІРШ 31:
- Повернувшись до палацу, він почав думати й зважувати так і так, чи то мудрець насправді медитував, зосередивши чуття й заплющивши очі, а чи то він тільки удавав транс, аби не вітати в своїй оселі нижчого проти себе кшатрію.
- Text 32:
- The sage had a son who was very powerful, being a brāhmaṇa’s son. While he was playing with inexperienced boys, he heard of his father’s distress, which was occasioned by the King. Then and there the boy spoke as follows.
- ВІРШ 32:
- Мудрець мав сина, і цей хлопчик, бувши сином брахмани, посідав велику могутність. Граючись із дітьми, він дізнався, якої прикрости завдав його батькові цар, і одразу ж промовив такі слова.
- Text 33:
- [The brāhmaṇa’s son, Śṛṅgi, said:] O just look at the sins of the rulers who, like crows and watchdogs at the door, perpetrate sins against their masters, contrary to the principles governing servants.
- ВІРШ 33:
- [Шрінґі, син брахмани, сказав:] Подивіться лише на гріхи правителів! Вони, наче ті круки чи сторожові пси при порозі, роблять зло своїм же панам, йдучи проти всіх встановлених для слуг законів.
- Text 34:
- The descendants of the kingly orders are definitely designated as watchdogs, and they must keep themselves at the door. On what grounds can dogs enter the house and claim to dine with the master on the same plate?
- ВІРШ 34:
- Нащадків царського роду справедливо називають сторожовими псами, і місце їхнє — біля порогу. З якого б то дива собака мав входити у дім і вимагати, щоб йому дозволили їсти разом з господарем?
- Text 35:
- After the departure of Lord Śrī Kṛṣṇa, the Personality of Godhead and supreme ruler of everyone, these upstarts have flourished, our protector being gone. Therefore I myself shall take up this matter and punish them. Just witness my power.
- ВІРШ 35:
- Як Господь Шрі Крішна, Бог-Особа і верховний володар над усіма і наш захисник, пішов з цього світу, ці вискочні дали собі волю. Тому я сам маю розібратися з цим і покарати їх. Будьте свідками моєї сили.
- Text 36:
- The son of the ṛṣi, his eyes red-hot with anger, touched the water of the River Kauśika while speaking to his playmates and discharged the following thunderbolt of words.
- ВІРШ 36:
- Звертаючись до своїх товаришів за грою, син ріші, з очима, налитими кров’ю від гніву, доторкнувся води річки Каушіка і промовив подібні до блискавки слова.
- Text 37:
- The brāhmaṇa’s son cursed the King thus: On the seventh day from today a snake-bird will bite the most wretched one of that dynasty [Mahārāja Parīkṣit] because of his having broken the laws of etiquette by insulting my father.
- ВІРШ 37:
- Син брахмани прокляв царя такими словами: На сьомий день від сьогодні найницішого представника своєї династії [Махараджу Парікшіта], вжалить летючий змій, тому що, образивши мого батька, він зневажив закон.
- Text 39:
- O brāhmaṇas, the ṛṣi, who was born in the family of Aṅgirā Muni, hearing his son crying, gradually opened his eyes and saw the dead snake around his neck.
- ВІРШ 39:
- О брахмани! Коли ріші, народжений в родині Анґіри Муні, почув плач сина, він поволі розплющив очі і побачив у себе на шиї мертву змію.
- Text 40:
- He threw the dead snake aside and asked his son why he was crying, whether anyone had done him harm. On hearing this, the son explained to him what had happened.
- ВІРШ 40:
- Ріші відкинув мертву змію і спитав сина, чого він плаче і чи, бува, не скривдив його хтось. На батькове запитання син розказав, що сталося.
- Text 41:
- The father heard from his son that the King had been cursed, although he should never have been condemned, for he was the best amongst all human beings. The ṛṣi did not congratulate his son, but, on the contrary, began to repent, saying: Alas! What a great sinful act was performed by my son. He has awarded heavy punishment for an insignificant offense.
- ВІРШ 41:
- Батько почув від сина, що той прокляв царя, хоча його, найліпшого з людей, не слід було засуджувати в жодному разі. Ріші не подякував синові, а став побиватись: О горе! Який тяжкий гріх вчинив мій син. За дрібну образу він так жорстоко покарав людину!
- Text 42:
- O my boy, your intelligence is immature, and therefore you have no knowledge that the king, who is the best amongst human beings, is as good as the Personality of Godhead. He is never to be placed on an equal footing with common men. The citizens of the state live in prosperity, being protected by his unsurpassable prowess.
- ВІРШ 42:
- О сину! Твій розум незрілий, і тому ти не розумієш, що цар, найліпший з людей, перебуває на рівні Верховного Бога- Особи. Його ні в якому разі не можна рівняти до звичайних людей. Під захистом його нездоланної сили держава та підданні процвітають.
- Text 43:
- My dear boy, the Lord, who carries the wheel of a chariot, is represented by the monarchical regime, and when this regime is abolished the whole world becomes filled with thieves, who then at once vanquish the unprotected subjects like scattered lambs.
- ВІРШ 43:
- Любий хлопчику, монархічна влада представляє Господа, що тримає колесо від колісниці. З відміною такої влади весь світ наповнюють злодії, що занапащають його незахищених підданих, як овець без отари.
- Text 44:
- Due to the termination of the monarchical regimes and the plundering of the people’s wealth by rogues and thieves, there will be great social disruptions. People will be killed and injured, and animals and women will be stolen. And for all these sins we shall be responsible.
- ВІРШ 44:
- Монархії настав кінець, і шахраї та злодії розкрадатимуть народне добро. Через це почнеться розклад суспільства. Людей будуть вбивати й калічити, будуть красти і жінок, і тварин, а відповідальність за всі ці гріхи ляже на нас.
- Text 45:
- At that time the people in general will fall systematically from the path of a progressive civilization in respect to the qualitative engagements of the castes and the orders of society and the Vedic injunctions. Thus they will be more attracted to economic development for sense gratification, and as a result there will be an unwanted population on the level of dogs and monkeys.
- ВІРШ 45:
- Тоді людський загал стане чимдалі відхилятися від шляху проґресивної цивілізації, нехтуючи визначені для кожної касти й суспільного стану обов’язки, а також настанови Вед. Людей насамперед цікавитиме поліпшення матеріальних умов існування задля побільшення чуттєвої втіхи, внаслідок чого суспільство буде складатися головно з небажаного населення, людей на рівні собак та мавп.
- Text 46:
- The Emperor Parīkṣit is a pious king. He is highly celebrated and is a first-class devotee of the Personality of Godhead. He is a saint amongst royalty, and he has performed many horse sacrifices. When such a king is tired and fatigued, being stricken with hunger and thirst, he does not at all deserve to be cursed.
- ВІРШ 46:
- Імператор Парікшіт — праведний цар. Він зажив великої слави і є першорядним відданим Бога-Особи. Він — святий серед царів, і він відправив багато жертвопринесень коня. Те, що такий цар втомився і потерпає від голоду й спраги, аж ніяк не підстава проклинати його.
- Text 47:
- Then the ṛṣi prayed to the all-pervading Personality of Godhead to pardon his immature boy, who had no intelligence and who committed the great sin of cursing a person who was completely free from all sins, who was subordinate and who deserved to be protected.
- ВІРШ 47:
- На тому ріші підніс молитву до всюдисущого Бога-Особи, прохаючи вибачити його недосвідченого, нетямущого сина, що вчинив великий гріх, проклявши безгрішну людину, яка була в підлеглому становищі і заслуговувала на заступництво.
- Text 48:
- The devotees of the Lord are so forbearing that even though they are defamed, cheated, cursed, disturbed, neglected or even killed, they are never inclined to avenge themselves.
- ВІРШ 48:
- Віддані Господа такі терпеливі, що не прагнуть помсти навіть коли їх неславлять, обманюють, проклинають, турбують, нехтують а чи й вбивають.
- Text 50:
- Generally the transcendentalists, even though engaged by others in the dualities of the material world, are not distressed. Nor do they take pleasure [in worldly things], for they are transcendentally engaged.
- ВІРШ 50:
- Здебільшого трансценденталісти, навіть якщо інші втягують їх у двоїстість матеріального світу, не відчувають горя. І так само вони, занурені у трансцендентне, не тішаться нічим [земним].