Text 49

ВІРШ 49

Devanagari

Деванагарі

इति पुत्रकृताघेन सोऽनुतप्तो महामुनि: ।
स्वयं विप्रकृतो राज्ञा नैवाघं तदचिन्तयत् ॥ ४९ ॥

Text

Текст

iti putra-kṛtāghena
so ’nutapto mahā-muniḥ
svayaṁ viprakṛto rājñā
naivāghaṁ tad acintayat

іті путра-кр̣та̄ґгена
со ’нутапто маха̄-муніх̣
свайам̇ віпракр̣то ра̄джн̃а̄
наіва̄ґгам̇ тад ачінтайат

Synonyms

Послівний переклад

iti — thus; putra — son; kṛta — done by; aghena — by the sin; saḥ — he (the muni); anutaptaḥ — regretting; mahā-muniḥ — the sage; svayam — personally; viprakṛtaḥ — being so insulted; rājñā — by the King; na — not; eva — certainly; agham — the sin; tat — that; acintayat — thought of it.

іті — так; путра — син; кр̣та — вчинене; аґгена — гріхом; сах̣ — він (муні); анутаптах̣ — картаючись; маха̄-муніх̣ — мудрець; свайам — сам; віпракр̣тах̣ — ображений; ра̄джн̃а̄ — царем; на — не; ева — певно; аґгам — гріх; тат — то; ачінтайат — вважав.

Translation

Переклад

The sage thus regretted the sin committed by his own son. He did not take the insult paid by the King very seriously.

Так мудрець картався за гріх свого сина. Образливий вчинок царя він не розцінив як щось серйозне.

Purport

Коментар

The whole incident is now cleared up. Mahārāja Parīkṣit’s garlanding the sage with a dead snake was not at all a very serious offense, but Śṛṅgi’s cursing the King was a serious offense. The serious offense was committed by a foolish child only; therefore he deserved to be pardoned by the Supreme Lord, although it was not possible to get free from the sinful reaction. Mahārāja Parīkṣit also did not mind the curse offered to him by a foolish brāhmaṇa. On the contrary, he took full advantage of the awkward situation, and by the great will of the Lord, Mahārāja Parīkṣit achieved the highest perfection of life through the grace of Śrīla Śukadeva Gosvāmī. Actually it was the desire of the Lord, and Mahārāja Parīkṣit, Ṛṣi Śamīka and his son Śṛṅgi were all instrumental in fulfilling the desire of the Lord. So none of them were put into difficulty because everything was done in relation with the Supreme Person.

Усьому, що сталося, підведено риску. Те, що Махараджа Парікшіт накинув на шию мудрецеві, як ґірлянду, мертву змію, зовсім не було серйозною образою; натомість Шрінґі, проклявши царя, вчинив тяжку образу. Однак цю серйозну образу вчинила нерозумна дитина, і тому вона заслуговувала на прощення від Верховного Господа, хоча від наслідків цього гріховного вчинку звільнитися було неможливо. Махараджа Парікшіт своєю чергою не надав ваги прокляттю нерозумного брахмани. Ба більше, Махараджа Парікшіт повністю скористався зі складного становища, і милістю Шукадеви Ґосвамі з верховної волі Господа досяг найвищої досконалости життя. Отже, зрештою ніхто не лишився у скрутному становищі, бо все, що відбувалося, мало стосунок до Верховного Господа.