Skip to main content

Text 46

ВІРШ 46

Devanagari

Деванагарі

धर्मपालो नरपति: स तु सम्राड् बृहच्छ्रवा: ।
साक्षान्महाभागवतो राजर्षिर्हयमेधयाट् ।
क्षुत्तृट्‍श्रमयुतो दीनो नैवास्मच्छापमर्हति ॥ ४६ ॥

Text

Текст

dharma-pālo nara-patiḥ
sa tu samrāḍ bṛhac-chravāḥ
sākṣān mahā-bhāgavato
rājarṣir haya-medhayāṭ
kṣut-tṛṭ-śrama-yuto dīno
naivāsmac chāpam arhati
дгарма-па̄ло нара-патіх̣
са ту самра̄д̣ бр̣хач-чхрава̄х̣
са̄кша̄н маха̄-бга̄
ґавато
ра̄джаршір хайа-медгайа̄т̣
кшут-тр̣т̣-ш́рама-йуто діно
наіва̄смач чха̄пам архаті

Synonyms

Послівний переклад

dharma-pālaḥ — the protector of religion; nara-patiḥ — the King; saḥ — he; tu — but; samrāṭ — Emperor; bṛhat — highly; śravāḥ — celebrated; sākṣāt — directly; mahā-bhāgavataḥ — the first-class devotee of the Lord; rāja-ṛṣiḥ — saint amongst the royal order; haya-medhayāṭ — great performer of horse sacrifices; kṣut — hunger; tṛṭ — thirst; śrama-yutaḥ — tired and fatigued; dīnaḥ — stricken; na — never; eva — thus; asmat — by us; śāpam — curse; arhati — deserves.

дгарма-па̄лах̣   —   захисник релігії ; нара-патіх̣   —   цар; сах̣   —   він; ту  —  але; самра̄т̣  —  імператор; бр̣хат  —  великої; ш́рава̄х̣  —  слави; са̄кша̄т  —  прямо; маха̄-бга̄ґаватах̣  —  Господній відданий; ра̄джа-р̣шіх̣—святий серед царів; хайа-медгайа̄т̣ —   славетний цар, що відправив багато жертвопринесень коня; кшут  —  голод; тр̣т̣  —  спрагу; ш́рама-йутах̣  —  втомлений і змучений; дінах̣  —  вражений; на  —  ніколи; ева  —  так; асмат  —  нашого; ш́а̄пам  —  прокляття; архаті  —  заслужив.

Translation

Переклад

The Emperor Parīkṣit is a pious king. He is highly celebrated and is a first-class devotee of the Personality of Godhead. He is a saint amongst royalty, and he has performed many horse sacrifices. When such a king is tired and fatigued, being stricken with hunger and thirst, he does not at all deserve to be cursed.

Імператор Парікшіт    —    праведний цар. Він зажив великої слави і є першорядним відданим Бога-Особи. Він    —    святий серед царів, і він відправив багато жертвопринесень коня. Те, що такий цар втомився і потерпає від голоду й спраги, аж ніяк не підстава проклинати його.

Purport

Коментар

After explaining the general codes relating to the royal position and asserting that the king can do no wrong and therefore is never to be condemned, the sage Śamīka wanted to say something about Emperor Parīkṣit specifically. The specific qualification of Mahārāja Parīkṣit is summarized herein. The King, even calculated as a king only, was most celebrated as a ruler who administered the religious principles of the royal order. In the śāstras the duties of all castes and orders of society are prescribed. All the qualities of a kṣatriya mentioned in the Bhagavad-gītā (18.43) were present in the person of the Emperor. He was also a great devotee of the Lord and a self-realized soul. Cursing such a king, when he was tired and fatigued with hunger and thirst, was not at all proper. Śamīka Ṛṣi thus admitted from all sides that Mahārāja Parīkṣit was cursed most unjustly. Although all the brāhmaṇas were aloof from the incident, still for the childish action of a brāhmaṇa boy the whole world situation was changed. Thus Ṛṣi Śamīka, a brāhmaṇa, took responsibility for all deterioration of the good orders of the world.

Пояснивши загальні правила, що стосуються становища царя, і зазначивши, що цар не може діяти неправильно і тому взагалі не підлягає осуду, мудрець Шаміка хотів сказати щось ще про імператора Парікшіта особисто. В цьому вірші стисло описані якості самого Махараджі Парікшіта. Цар Парікшіт, навіть якщо розглядати його просто як царя, прославився на цілий світ як правитель, що втілював у життя релігійні принципи царської верстви. Шастри визначають обов’язки для всіх каст і станів суспільства. Імператор Парікшіт посідав усі якості кшатрій, згадані в «Бгаґавад- ґіті» (18.43). Крім того, він був великий відданий Господа і душа, що усвідомила свою істинну сутність. Проклясти такого царя, коли він був втомлений і виснажений, було величезною помилкою. Шаміка Ріші, отже, визнав, що проклясти Махараджу Парікшіта було несправедливо з будь-якого погляду. Хоча брахмани загалом не мали стосунку до цієї події, через дитячий вчинок малого сина брахмани змінилося становище цілого світу. Тому Ріші Шаміка, брахмана, взяв на себе відповідальність за знищення доброго ладу в цілому світі.