Text 13
ВІРШ 13
Devanagari
Деванагарі
भगवत्सङ्गिसङ्गस्य मर्त्यानां किमुताशिष: ॥ १३ ॥
Text
Текст
na svargaṁ nāpunar-bhavam
bhagavat-saṅgi-saṅgasya
martyānāṁ kim utāśiṣaḥ
на сварґам̇ на̄пунар-бгавам
бгаґават-сан̇ґі-сан̇ґасйа
мартйа̄на̄м̇ кім ута̄ш́ішах̣
Synonyms
Послівний переклад
tulayāma — to be balanced with; lavena — by a moment; api — even; na — never; svargam — heavenly planets; na — nor; apunaḥ-bhavam — liberation from matter; bhagavat-saṅgi — devotee of the Lord; saṅgasya — of the association; martyānām — those who are meant for death; kim — what is there; uta — to speak of; āśiṣaḥ — worldly benediction.
тулайа̄ма—порівняти; лавена—до хвилі; апі — навіть; на — ніколи; сварґам — райські планети; на — ні; апунах̣-бгавам — звільнення від матеріального; бгаґават-сан̇ґі — з відданим Господа; сан̇ґасйа — спілкування; мартйа̄на̄м — приречених на смерть; кім — що є; ута — годі й говорити; а̄ш́ішах̣ — за світські благословення.
Translation
Переклад
The value of a moment’s association with the devotee of the Lord cannot even be compared to the attainment of heavenly planets or liberation from matter, and what to speak of worldly benedictions in the form of material prosperity, which are for those who are meant for death.
Одна хвиля в товаристві відданого Господа важить незрівнянно більше, ніж піднесення на райські планети чи звільнення з пут матерії, а за матеріальні благословення в формі матеріального добробуту, що призначені для тих, хто приречений вмерти, годі й згадки.
Purport
Коментар
When there are some similar points, it is possible to compare one thing to another. One cannot compare the association of a pure devotee to anything material. Men who are addicted to material happiness aspire to reach the heavenly planets like the moon, Venus and Indraloka, and those who are advanced in material philosophical speculations aspire after liberation from all material bondage. When one becomes frustrated with all kinds of material advancement, one desires the opposite type of liberation, which is called apunar-bhava, or no rebirth. But the pure devotees of the Lord do not aspire after the happiness obtained in the heavenly kingdom, nor do they aspire after liberation from material bondage. In other words, for the pure devotees of the Lord the material pleasures obtainable in the heavenly planets are like phantasmagoria, and because they are already liberated from all material conceptions of pleasure and distress, they are factually liberated even in the material world. This means that the pure devotees of the Lord are engaged in a transcendental existence, namely in the loving service of the Lord, both in the material world and in the spiritual world. As a government servant is always the same, either in the office or at home or at any place, so a devotee has nothing to do with anything material, for he is exclusively engaged in the transcendental service of the Lord. Since he has nothing to do with anything material, what pleasure can he derive from material benedictions like kingship or other overlordships, which are finished quickly with the end of the body? Devotional service is eternal; it has no end, because it is spiritual. Therefore, since the assets of a pure devotee are completely different from material assets, there is no comparison between the two. Sūta Gosvāmī was a pure devotee of the Lord, and therefore his association with the ṛṣis in Naimiṣāraṇya is unique. In the material world, association with gross materialists is veritably condemned. The materialist is called yoṣit-saṅgī, or one who is much attached to material entanglement (women and other paraphernalia). Such attachment is conditioned because it drives away the benedictions of life and prosperity. And just the opposite is bhāgavata-saṅgī, or one who is always in the association with the Lord’s name, form, qualities, etc. Such association is always desirable; it is worshipable, it is praiseworthy, and one may accept it as the highest goal of life.
Порівнювати щось між собою можна лише коли в порівнюваних об’єктів є якісь спільні риси. Однак немає такої матеріальної речі, яку можна було б порівняти до спілкування з відданими. Люди, котрі прив’язані до матеріального щастя, прагнуть дістатися вищих планет — Місяця, Венери чи Індралоки, а ті, хто досяг успіхів у матеріальному філософствуванні, прагнуть цілковито звільнитися з пут матерії. Коли людина розчаровується у будь-яких матеріальних здобутках, вона починає прагнути геть протилежного — апунар-бгави, звільнення від нових народжень. Але чисті віддані Господа не прагнуть ні щастя, що його можна звідати у райському царстві, ані звільнення з пут матерії. Іншими словами, для чистих відданих Господа матеріальні радощі райських планет — просто фантасмагорія, а що вони вже позбулися матеріальних уявлень про насолоду й страждання, то вони звільнені навіть перебуваючи у матеріальному світі. Це означає, що чисті віддані Господа занурені в трансцендентне існування, а саме в любовне служіння Господеві і в матеріальному, і в духовному світі. Урядовець завжди той самий і на службі, і вдома, і будь-де; відданий так само не має нічого спільного ні з чим матеріальним, тому що завжди виконує трансцендентне служіння Господеві. А якщо він не має нічого спільного з матеріальним, зрозуміло, що йому не принесуть насолоди ніякі матеріальні здобутки — ні царство, ні влада над чим завгодно, бо всьому цьому швидко — зі смертю тіла — приходить кінець. Віддане служіння вічне, і кінця йому немає, бо воно духовне. Отже, здобутки чистого відданого не мають нічого спільного з матеріальними здобутками, а тому навіть порівнювати їх неможливо. Сута Ґосвамі був чистий відданий Господа, і отож його спілкування з мудрецями Наймішаран’ї — річ виняткова. Спілкування з грубими матеріалістами в матеріальному світі гідне тільки осуду. Матеріалістів називають йошіт-санґі, прив’язаними до матеріальних пут (жінок та іншого). Така прив’язаність є ознакою зумовлености, тому що вона відбирає в людини все добре в житті і руйнує процвітання суспільства. А бгаґавата-санґі, той, хто завжди прив’язаний до імені Господа, Його слави, форми, якостей тощо, — це повна протилежність матеріалістові. Спілкування з бгаґавата-санґі завжди бажане, воно гідне найвищої шани, і його слід поставити собі за найвищу мету життя.