Texts 43-44
ВІРШІ 43-44
Devanagari
Деванагарі
पितामहेनोपन्यस्तं राज्ञारण्यं विविक्षता ॥ ४३ ॥
आस्तेऽधुना स राजर्षि: कौरवेन्द्रश्रियोल्लसन् ।
गजाह्वये महाभागश्चक्रवर्ती बृहच्छ्रवा: ॥ ४४ ॥
Text
Текст
āsanaṁ pārthivocitam
pitāmahenopanyastaṁ
rājñāraṇyaṁ vivikṣatā
а̄санам̇ па̄ргівочітам
піта̄махенопанйастам̇
ра̄джн̃а̄ран̣йам̇ вівікшата̄
kauravendra-śriyollasan
gajāhvaye mahā-bhāgaś
cakravartī bṛhac-chravāḥ
кауравендра-ш́рійолласан
ґаджа̄хвайе маха̄-бга̄ґаш́
чакраварті бр̣хач-чхрава̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
saḥ — he; eṣaḥ — this; etarhi — at the present; adhyāste — is ruling over; āsanam — the throne; pārthiva-ucitam — just befitting a king; pitāmahena — by the grandfather; upanyastam — being handed over; rājñā — by the King; araṇyam — forest; vivikṣatā — desiring; āste — is there; adhunā — at present; saḥ — that; rāja-ṛṣiḥ — the sage amongst the kings; kaurava-indra — the chief amongst the Kuru kings; śriyā — glories; ullasan — spreading; gajāhvaye — in Hastināpura; mahā-bhāgaḥ — the most fortunate; cakravartī — the Emperor; bṛhat-śravāḥ — highly famous.
сах̣ — він; ешах̣ — це; етархі — тепер; адгйа̄сте — править; а̄санам — престолом; па̄ртгіва-учітам — як належить царю; піта̄махена — дідом; упанйастам — передане; ра̄джн̃а̄ — царем; аран̣йам — ліс; вівікшата̄ — прагнучи; а̄сте — є; адгуна̄—нині; сах̣—то; ра̄джа-р̣шіх̣—мудрець серед царів; каурава-індра — головний з царів Куру; ш́рійа̄ — слава; улласан — поширюючи; ґаджа̄хвайе—в Хастінапурі; маха̄-бга̄ґах̣— найщасливіший; чакраварті — імператор; бр̣хат-ш́рава̄х̣ — найславетніший.
Translation
Переклад
The most fortunate emperor Mahārāja Parīkṣit, who was entrusted with the kingdom of Hastināpura by Mahārāja Yudhiṣṭhira when he desired to retire to the forest, is now ruling the world with great success due to his being glorified by the deeds of the kings of the Kuru dynasty.
Відтак імператор Махараджа Парікшіт , найщасливіший між людьми, якому Махараджа Юдгіштгіра, забажавши відійти зречеником до лісу, доручив царство Хастінапури, чудово править світом у славетних традиціях царів роду Куру.
Purport
Коментар
The prolonged sacrificial ceremonies undertaken by the sages of Naimiṣāraṇya were begun shortly after the demise of Mahārāja Parīkṣit. The sacrifice was to continue for one thousand years, and it is understood that in the beginning some of the contemporaries of Baladeva, the elder brother of Lord Kṛṣṇa, also visited the sacrificial place. According to some authorities, the present tense is also used to indicate the nearest margin of time from the past. In that sense, the present tense is applied to the reign of Mahārāja Parīkṣit here. For a continuous fact, also, present tense can be used. The principles of Mahārāja Parīkṣit can be still continued, and human society can still be improved if there is determination by the authorities. We can still purge out from the state all the activities of immorality introduced by the personality of Kali if we are determined to take action like Mahārāja Parīkṣit. He allotted some place for Kali, but in fact Kali could not find such places in the world at all because Mahārāja Parīkṣit was strictly vigilant to see that there were no places for gambling, drinking, prostitution and animal slaughter. Modern administrators want to banish corruption from the state, but fools as they are, they do not know how to do it. They want to issue licenses for gambling houses, wine and other intoxicating drug houses, brothels, hotel prostitution and cinema houses, and falsity in every dealing, even in their own, and they want at the same time to drive out corruption from the state. They want the kingdom of God without God consciousness. How can it be possible to adjust two contradictory matters? If we want to drive out corruption from the state, we must first of all organize society to accept the principles of religion, namely austerity, cleanliness, mercy and truthfulness, and to make the condition favorable we must close all places of gambling, drinking, prostitution and falsity. These are some of the practical lessons from the pages of Śrīmad-Bhāgavatam.
Тривале жертвопринесення, що його вирішили відправити мудреці Наймішаран’ї, почалося незабаром по смерті Махараджі Парікшіта. Жертвопринесення мало тривати тисячу років; відомо також, що напочатку місце жертвопринесення відвідували деякі сучасники Баладеви, старшого брата Господа Крішни. На думку ряду авторитетів теперішній час в санскриті може вказувати і на дію, яка відбувалася у найближчому минулому. Саме такий випадок можна побачити в цьому вірші, де теперішній час ужито щодо правління Махараджі Парікшіта. Крім того, теперішній час можна застосовувати, змальовуючи постійне явище. Принципи правління Махараджі Парікшіта цілком слушні і тепер, і якщо уряд рішуче візьметься до справи, стан людського суспільства ще можна поліпшити. Ми ще можемо очистити державу від усієї аморальної діяльности, що її запроваджує уособлений Калі, якщо тільки виявимо рішучість і діятимемо як Махараджа Парікшіт. Він виділив для Калі певні місця, однак насправді жодного такого місця у світі Калі знайти не міг, бо Махараджа Парікшіт пильно стежив, щоб у державі не було місць для азартних ігор та махінацій, пияцтва, розпусти та забою тварин. Сучасні правителі хочуть зупинити моральну деґрадацію держав, однак за браком розуму вони не знають, як це зробити. Вони хочуть дозволяти ігорні доми, торгівлю алкогольними напоями та іншими наркотиками, доми розпусти, проституцію в готелях, кінотеатри і облуду в усьому, навіть у своїх діях — і водночас зупинити моральне розкладання держави. Вони хочуть мати царство Бога без свідомости Бога. Але хіба можливо поєднати речі, що виключають одна одну? Якщо ми хочемо зупинити моральний розклад держави, то передусім повинні організувати суспільство так, щоб воно прийняло засади релігії — аскетизм, чистоту, милосердя й правдивість. А щоб забезпечити для цього сприятливі умови, треба позакривати усі заклади для азартних ігор, пияцтва, розпусти та шахрайства. Це — кілька практичних уроків, які можна взяти зі сторінок «Шрімад-Бгаґаватам».