Text 49
ВІРШ 49
Devanagari
Деванагарі
कृष्णावेशेन तच्चित्त: पितृभि: स्वक्षयं ययौ ॥ ४९ ॥
Text
Текст
prabhāse deham ātmanaḥ
kṛṣṇāveśena tac-cittaḥ
pitṛbhiḥ sva-kṣayaṁ yayau
прабга̄се дехам а̄тманах̣
кр̣шн̣а̄веш́ена тач-чіттах̣
пітр̣бгіх̣ сва-кшайам̇ йайау
Synonyms
Послівний переклад
viduraḥ — Vidura (the uncle of Mahārāja Yudhiṣṭhira); api — also; parityajya — after quitting the body; prabhāse — in the place of pilgrimage at Prabhāsa; deham ātmanaḥ — his body; kṛṣṇa — the Personality of Godhead; āveśena — being absorbed in that thought; tat — his; cittaḥ — thoughts and actions; pitṛbhiḥ — along with the residents of Pitṛloka; sva-kṣayam — his own abode; yayau — departed.
відурах̣ — Відура (дядько Махараджі Юдгіштгіри); апі — також; парітйаджйа — покинувши тіло; прабга̄се — у святому місці Прабгаса; дехам а̄тманах̣ — своє тіло; кр̣шн̣а — Бога- Особу; а̄веш́ена — занурений у думки про; тат — Його; чіттах̣ — думки і дії; пітр̣бгіх̣ — разом з жителями Пітрілоки; сва-кшайам — у свою обитель; йайау — пішов.
Translation
Переклад
Vidura, while on pilgrimage, left his body at Prabhāsa. Because he was absorbed in thought of Kṛṣṇa, he was received by the denizens of the Pitṛloka planet, where he returned to his original post.
Відура подорожував місцями прощі і зрештою покинув своє тіло у Прабгасі. Він завжди був занурений у думки про Крішну і тому повернувся на свою відначальну посаду на Пітрілоці, де його зустріли місцеві жителі.
Purport
Коментар
The difference between the Pāṇḍavas and Vidura is that the Pāṇḍavas are eternal associates of the Lord, the Personality of Godhead, whereas Vidura is one of the administrative demigods in charge of the Pitṛloka planet and is known as Yamarāja. Men are afraid of Yamarāja because it is he only who awards punishment to the miscreants of the material world, but those who are devotees of the Lord have nothing to fear from him. To the devotees he is a cordial friend, but to the nondevotees he is fear personified. As we have already discussed, it is understood that Yamarāja was cursed by Maṇḍūka Muni to be degraded as a śūdra, and therefore Vidura was an incarnation of Yamarāja. As an eternal servitor of the Lord, he displayed his devotional activities very ardently and lived a life of a pious man, so much so that a materialistic man like Dhṛtarāṣṭra also got salvation by his instruction. So by his pious activities in the devotional service of the Lord he was able to always remember the lotus feet of the Lord, and thus he became washed of all contamination of a śūdra-born life. At the end he was again received by the denizens of Pitṛloka and posted in his original position. The demigods are also associates of the Lord without personal touch, whereas the direct associates of the Lord are in constant personal touch with Him. The Lord and His personal associates incarnate in many universes without cessation. The Lord remembers them all, whereas the associates forget due to their being very minute parts and parcels of the Lord; they are apt to forget such incidents due to being infinitesimal. This is corroborated in the Bhagavad-gītā (4.5).
Різниця між Пандавами й Відурою полягає в тому, що Пандави — вічні супутники Господа, Бога-Особи, а Відура — це один з панівних півбогів, що врядує на планеті Пітрілока, де він відомий як Ямараджа. Люди бояться Ямараджі, тому що це саме він визначає кару лиходіям у матеріальному світі. Але тим, хто віддав себе Господу, нема чого його боятися. Для відданих він щирий друг, а для невідданих — втілений страх. Ми вже розповідали, що Мандука Муні прокляв Ямараджу, через що той впав і народився шудрою; отож Відура є втіленням Ямараджі. Вічний слуга Господа, він своїм життям явив приклад ревного відданого служіння і такої праведности, що завдяки його настановам отримав звільнення навіть Дгрітараштра, людина вкрай матеріалістична. Праведна діяльність у відданому служінні Господеві допомагала йому повсякчас пам’ятати лотосові стопи Господа і зрештою повністю звільнитись від занечищення, що властиве для життя в тілі шудри. По тому його зустріли жителі Пітрілоки, і він повернувся до своїх обов’язків. Півбоги — також супутники Господа, однак вони не мають можливости спілкуватися з Ним безпосередньо, тимчасом як Його безпосередні супутники завше мають з Господом особисті взаємини. Господь та Його особисті супутники приходять у численні всесвіти як втілення, і це триває завжди. Господь пам’ятає всі Свої з’явлення, а його супутники ні, тому що вони, бувши крихітні невід’ємні частки Господа, є безконечно малі і не тримають тих втілень у своїй пам’яті. Підтвердити сказане можна віршем 4.5 з «Бгаґавад-ґіти».