Text 30
ВІРШ 30
Devanagari
Деванагарі
कालकर्मतमोरुद्धं पुनरध्यगमत् प्रभु: ॥ ३० ॥
Text
Текст
yat tat saṅgrāma-mūrdhani
kāla-karma-tamo-ruddhaṁ
punar adhyagamat prabhuḥ
йат тат сан̇ґра̄ма-мӯрдгані
ка̄ла-карма-тамо-руддгам̇
пунар адгйаґамат прабгух̣
Synonyms
Послівний переклад
gītam — instructed; bhagavatā — by the Personality of Godhead; jñānam — transcendental knowledge; yat — which; tat — that; saṅgrāma-mūrdhani — in the midst of battle; kāla-karma — time and actions; tamaḥ-ruddham — enwrapped by such darkness; punaḥ adhyagamat — revived them again; prabhuḥ — the lord of his senses.
ґітам — повідане; бгаґавата̄ — Богом-Особою; джн̃а̄нам — трансцендентне знання; йат — котре; тат — те; сан̇ґра̄ма- мӯрдгані — посеред битви; ка̄ла-карма — часу і діяльности; тамах̣-руддгам — огорнутий цією темрявою; пунах̣ адгйаґамат — оживив їх знову; прабгух̣ — пан над чуттями.
Translation
Переклад
Because of the Lord’s pastimes and activities and because of His absence, it appeared that Arjuna forgot the instructions left by the Personality of Godhead. But factually this was not the case, and again he became lord of his senses.
Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.
Purport
Коментар
A conditioned soul is enwrapped in his fruitive activities by the force of eternal time. But the Supreme Lord, when He incarnates on the earth, is not influenced by kāla, or the material conception of past, present and future. The activities of the Lord are eternal, and they are manifestations of His ātma-māyā, or internal potency. All pastimes or activities of the Lord are spiritual in nature, but to the laymen they appear to be on the same level with material activities. It so appeared that Arjuna and the Lord were engaged in the Battle of Kurukṣetra as the other party was also engaged, but factually the Lord was executing His mission of incarnation and association with His eternal friend Arjuna. Therefore such apparently material activities of Arjuna did not drive him away from his transcendental position, but on the contrary revived his consciousness of the songs of the Lord, as He sang them personally. This revival of consciousness is assured by the Lord in the Bhagavad-gītā (18.65) as follows:
Під нездоланним впливом вічного часу зумовлена душа опиняється у путах кармічної діяльности. Однак на Верховного Господа, коли Він приходить на Землю, вплив кали, тобто минулого, теперішнього й майбутнього, як їх розуміють у матеріальному світі, не поширюється. Діяння Господа вічні, вони — прояв Його атма-майі, внутрішньої енерґії. Всі розваги й діяння Господа духовні з природи, однак світській людині видається, що Господь діє, як діє і вона сама, на матеріальному рівні. Здавалося б, на Курукшетрі Арджуна й Господь билися так само, як їхні супротивники, але насправді Господь через ту битву виконував місію Свого втілення і виявляв Свої взаємини з Арджуною, Своїм вічним другом . Ось чому Арджуна , виконувавши матеріальну на позір діяльність, не тільки не впав з трансцендентного рівня, а навіть відновив у своїй свідомості Господню пісню, що проспівав Йому Сам Господь. Господь запевняє у «Бгаґавад-ґіті» (18.65) щодо такого пробудження свідомости:
mad-yājī māṁ namaskuru
mām evaiṣyasi satyaṁ te
pratijāne priyo ’si me
мад-йа̄джі ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі сатйам̇ те
пратіджа̄не прійо ’сі ме
One should think of the Lord always; the mind should not forget Him. One should become a devotee of the Lord and offer obeisances unto Him. One who lives in that fashion becomes undoubtedly endowed with the blessing of the Lord by achieving the shelter of His lotus feet. There is nothing to doubt about this eternal truth. Because Arjuna was His confidential friend, the secret was disclosed to him.
Слід завжди думати про Господа; ніколи не можна забувати про Нього. Слід стати відданим Господа і складати Йому поклони. Той, хто живе так, безсумнівно здобуває благословення Господа, досягаючи притулку Його лотосових стіп. Ця вічна істина безсумнівна. Таємницю відкрито саме Арджуні, бо він був близький друг Господа.
Arjuna had no desire to fight with his relatives, but he fought for the mission of the Lord. He was always engaged in the execution of His mission only, and therefore after the Lord’s departure he remained in the same transcendental position, even though it appeared that he forgot all the instructions of the Bhagavad-gītā. One should, therefore, adjust the activities of life in pace with the mission of the Lord, and by doing this one is sure to return back home, back to Godhead. This is the highest perfection of life.
Арджуна не мав бажання битися зі своїми родичами — він робив це, щоб виконати місію Господа. Він повсякчас був зосереджений на виконанні Його місії, а тому коли Господь пішов з цього світу, Арджуна і далі зберігав те саме трансцендентне становище, дарма що здавалося, ніби він геть забув повчання «Бгаґавад-ґіти». Отже, слід упогоджувати все, що ми робимо, з місією Господа. Якщо діяти так, нам забезпечене повернення додому, до Бога. Це — найвища досконалість життя.