Skip to main content

Text 27

ВІРШ 27

Devanagari

Деванагарі

य: स्वकात्परतो वेह जातनिर्वेद आत्मवान् ।
हृदि कृत्वा हरिं गेहात्प्रव्रजेत्स नरोत्तम: ॥ २७ ॥

Text

Текст

yaḥ svakāt parato veha
jāta-nirveda ātmavān
hṛdi kṛtvā hariṁ gehāt
pravrajet sa narottamaḥ
йах̣ свака̄т парато веха
джа̄та-нірведа а̄тмава̄н
хр̣ді кр̣тва̄ харім̇
ґеха̄т
правраджет са нароттамах̣

Synonyms

Послівний переклад

yaḥ — anyone who; svakāt — by his own awakening; parataḥ — or by hearing from another; iha — here in this world; jāta — becomes; nirvedaḥ — indifferent to material attachment; ātmavān — consciousness; hṛdi — within the heart; kṛtvā — having been taken by; harim — the Personality of Godhead; gehāt — from home; pravrajet — goes away; saḥ — he is; nara-uttamaḥ — the first-class human being.

йах̣  —  кожен, хто; свака̄т  —  прийшовши до тями; паратах̣ ва̄  —  чи почувши від інших; іха  —  тут у світі; джа̄та  —  стає; нірведах̣  —  байдужий до матеріальної прив’язаности; а̄тмава̄н  —  свідомість; хр̣ді  —  у серці; кр̣тва̄  —  віддавши; харім  —   Богові-Особі; ґеха̄т  —  з дому; правраджет  —  йде геть; сах̣  —   він; нара-уттамах̣  —  найпіднесеніший з людей.

Translation

Переклад

He is certainly a first-class man who awakens and understands, either by himself or from others, the falsity and misery of this material world and thus leaves home and depends fully on the Personality of Godhead residing within his heart.

Той, хто прийшов до тями й сам чи за допомогою інших зумів усвідомити оманність та стражденність матеріального світу і хто тому покидає дім, поклавшись тільки на Бога- Особу, що перебуває в серці, є поістині найвищий з людей.

Purport

Коментар

There are three classes of transcendentalists, namely, (1) the dhīra, or the one who is not disturbed by being away from family association, (2) one in the renounced order of life, a sannyāsī by frustrated sentiment, and (3) a sincere devotee of the Lord, who awakens God consciousness by hearing and chanting and leaves home depending completely on the Personality of Godhead, who resides in his heart. The idea is that the renounced order of life, after a frustrated life of sentiment in the material world, may be the stepping stone on the path of self-realization, but real perfection of the path of liberation is attained when one is practiced to depend fully on the Supreme Personality of Godhead, who lives in everyone’s heart as Paramātmā. One may live in the darkest jungle alone out of home, but a steadfast devotee knows very well that he is not alone. The Supreme Personality of Godhead is with him, and He can protect His sincere devotee in any awkward circumstance. One should therefore practice devotional service at home, hearing and chanting the holy name, quality, form, pastimes, entourage, etc., in association with pure devotees, and this practice will help one awaken God consciousness in proportion to one’s sincerity of purpose. One who desires material benefit by such devotional activities can never depend on the Supreme Personality of Godhead, although He sits in everyone’s heart. Nor does the Lord give any direction to persons who worship Him for material gain. Such materialistic devotees may be blessed by the Lord with material benefits, but they cannot reach the stage of the first-class human being, as above mentioned. There are many examples of such sincere devotees in the history of the world, especially in India, and they are our guides on the path of self-realization. Mahātmā Vidura is one such great devotee of the Lord, and we should all try to follow in his lotus footsteps for self-realization.

Є три класи трансценденталістів: 1) дгіра, той, кого не турбує відмежованість від родинного життя; 2) санн’ясі, який склав обітницю зречення тому, що не справдив своїх сподівань у житті; 3) щирий відданий Господа, який пробудив у собі свідомість Бога, оспівуючи й слухаючи Господнє святе ім’я, і покинув дім, повністю поклавшись на Бога-Особу, що живе в його серці. Треба розуміти, що зречення через крах життєвих сподівань у матеріальному світі може послужити за сходинку в самоусвідомленні, однак справжньої досконалости на шляху звільнення досягає той, хто привчився у всьому залежати від Верховного Бога- Особи, що живе в кожному серці як Параматма. Стійкий відданий може жити десь далеко від дому, на відлюдді, десь у джунґлях, але він завжди твердо знає, що він не самотній. З ним    —    Верховний Бог-Особа, і Він може захистити Свого щирого відданого у будь-якій скруті. Тому вдома треба вчитися виконувати віддане служіння, слухаючи в товаристві чистих відданих про святе ім’я Господа, Його якості, форму, розваги, оточення та ін. і оспівуючи їх. Це допоможе людині пробудити в собі свідомість Бога відповідно до того, наскільки щиро вона того прагне. Якщо від відданого служіння вона хоче якогось матеріального зиску, вона не зможе покластись на Верховного Бога-Особу, хоча Він перебуває в серці кожного. Тих, хто поклоняється Йому заради матеріальної користи, Господь не напучує. Він може обдарувати матеріалістичних відданих матеріальними благами, але рівня найвищих з людей, за яких йшлося вище, їм не сягнути. Світова історія знає багато прикладів щирих відданих, а надто в Індії, і ці віддані є нашими провідниками на шляху самоусвідомлення. Махатма Відура    —    один з таких великих відданих Господа, і ми всі повинні намагатись досягти самоусвідомлення, йдучи слідами його лотосових стіп.