Text 23

ВІРШ 23

Devanagari

Деванагарі

अहो महीयसी जन्तोर्जीविताशा यथा भवान् ।
भीमापवर्जितं
पिण्डमादत्ते गृहपालवत् ॥ २३ ॥

Text

Текст

aho mahīyasī jantor
jīvitāśā yathā bhavān
bhīmāpavarjitaṁ piṇḍam
ādatte gṛha-pālavat

ахо махійасӣ джантор
джівіта̄ш́а̄ йатга̄ бгава̄н
бгіма̄паварджітам̇ пін̣д̣ам
а̄датте ґр̣ха-па̄лават

Synonyms

Послівний переклад

aho — alas; mahīyasī — powerful; jantoḥ — of the living beings; jīvita-āśā — hope for life; yathā — as much as; bhavān — you are; bhīma — of Bhīmasena (a brother of Yudhiṣṭhira’s); apavarjitam — remnants; piṇḍam — foodstuff; ādatte — eaten by; gṛha-pāla-vat — like a household dog.

ахо — шкода; махійасі — могутній; джантох̣ — живих істот; джівіта-а̄ш́а̄ — надія на життя; йатга̄ — так, як; бгава̄н — ти є; бгіма — Бгімасени (брата Юдгіштгіри); апаварджітам — рештки; пін̣д̣ам — їжі; а̄датте — що їх їв; ґр̣ха-па̄ла-ват — наче дворовий пес.

Translation

Переклад

Alas, how powerful are the hopes of a living being to continue his life. Verily, you are living just like a household dog and are eating remnants of food given by Bhīma.

Леле-леле, яка ж сильна в живій істоті надія на довге життя! Знай, що ти живеш, як дворовий собака, і годуєшся рештками зі столу Бгіми.

Purport

Коментар

A sādhu should never flatter kings or rich men to live comfortably at their cost. A sādhu is to speak to the householders about the naked truth of life so that they may come to their senses about the precarious life in material existence. Dhṛtarāṣṭra is a typical example of an attached old man in household life. He had become a pauper in the true sense, yet he wanted to live comfortably in the house of the Pāṇḍavas, of whom Bhīma especially is mentioned because personally he killed two prominent sons of Dhṛtarāṣṭra, namely Duryodhana and Duḥśāsana. These two sons were very much dear to him for their notorious and nefarious activities, and Bhīma is particularly pointed out because he killed these two pet sons. Why was Dhṛtarāṣṭra living there at the house of the Pāṇḍavas? Because he wanted to continue his life comfortably, even at the risk of all humiliation. Vidura, therefore, was astonished how powerful is the urge to continue life. This sense of continuing one’s life indicates that a living being is eternally a living entity and does not want to change his bodily habitation. The foolish man does not know that a particular term of bodily existence is awarded to him to undergo a term of imprisonment, and the human body is awarded, after many, many births and deaths, as a chance for self-realization to go back home, back to Godhead. But persons like Dhṛtarāṣṭra try to make plans to live there in a comfortable position with profit and interest, for they do not see things as they are. Dhṛtarāṣṭra is blind and continues to hope to live comfortably in the midst of all kinds of reverses of life. A sādhu like Vidura is meant to awaken such blind persons and thus help them go back to Godhead, where life is eternal. Once going there, no one wants to come back to this material world of miseries. We can just imagine how responsible a task is entrusted to a sādhu like Mahātmā Vidura.

ПОЯСНЕННЯ: Садгу не пристало підлещуватись до царів та багатих людей заради того, щоб їхнім коштом зручно жити. Садгу повинен казати домогосподарям неприкриту правду життя, бо це дасть їм змогу прийти до тями і побачити, яке ненадійне життя у матеріальному світі. Дгрітараштра — це типовий приклад старої людини, прив’язаної до родинного життя. Він став справжнісіньким жебраком, та однак волів зручно жити в домі Пандав, серед яких тут виділений Бгіма, хто вбив двох найвидатніших синів Дгрітараштри — Дурйодгану і Духшасану. Ці двоє горезвісних підлих синів були дуже дорогі Дгрітараштрі, і у вірші згадано саме за Бгіму, що вбив цих двох улюблених його синів. То чому Дгрітараштра жив у Пандав? Тому що прагнув і далі жити з усіма вигодами — хоч би й ціною власного приниження. Відура був вражений, побачивши, яке сильне це бажання подовжити своє життя. Воно свідчить, що жива істота з природи вічна і не потребує змінювати тіла, в якому мешкає тепер. Людина без розуму не може втямити, що відтинок життя, в тому тілі чи іншому, даний їй, щоб відбути термін ув’язнення в ньому, а людське тіло дароване їй по багатьох народженнях і смертях саме щоб дати їй нагоду усвідомити свою істинну сутність і повернутися додому, до Бога. Однак люди, подібні до Дгрітараштри, справжнього стану речей не бачать і тому будують плани, як зручніше влаштуватися в цьому світі і мати побільше вигоди з усього. Дгрітараштра був сліпий, але й після усіх поразок, крізь які йому довелось пройти, і далі тішив себе надією на зручне життя. Садгу, як оце Відура, покликаний відкривати таким сліпцям очі, щоб допомогти їм повернутися додому, до Бога, до вічного життя. Діставшись туди, вже ніхто не бажає повернення до цього матеріального світу страждань. Важко навіть уявити собі, яка відповідальна місія довірена таким садгу, як Махатма Відура.