Text 6
ВІРШ 6
Devanagari
Деванагарі
अधिजह्रुर्मुदं राज्ञ: क्षुधितस्य यथेतरे ॥ ६ ॥
Text
Текст
mukunda-manaso dvijāḥ
adhijahrur mudaṁ rājñaḥ
kṣudhitasya yathetare
мукунда-манасо двіджа̄х̣
адгіджахрур мудам̇ ра̄джн̃ах̣
кшудгітасйа йатгетаре
Synonyms
Послівний переклад
kim — what for; te — all those; kāmāḥ — objects of sense enjoyment; sura — of the denizens of heaven; spārhāḥ — aspirations; mukunda-manasaḥ — of one who is already God conscious; dvijāḥ — O brāhmaṇas; adhijahruḥ — could satisfy; mudam — pleasure; rājñaḥ — of the king; kṣudhitasya — of the hungry; yathā — as it is; itare — in other things.
кім — навіщо; те — усі ті; ка̄ма̄х̣ — об’єкти чуттєвої втіхи; сура—небожителі; спа̄рха̄х̣—прагнення; мукунда-манасах̣ — того, хто вже розвинув у собі свідомість Бога; двіджа̄х̣ — о брахмани; адгіджахрух̣—могло задоволити; мудам—задоволення; ра̄джн̃ах̣—царя; кшудгітасйа—голодного; йатга̄ — як; ітаре — в іншому.
Translation
Переклад
O brāhmaṇas, the opulence of the King was so enchanting that the denizens of heaven aspired for it. But because he was absorbed in the service of the Lord, nothing could satisfy him except the Lord’s service.
О брахмани! Багатства царя були такі звабні, що їх прагнули навіть жителі райських планет . Але Махараджа Юдгіштгіра, цілком присвятивши себе на служіння Господеві, знаходив задоволення тільки в ньому.
Purport
Коментар
There are two things in the world which can satisfy living beings. When one is materially engrossed, he is satisfied only by sense gratification, but when one is liberated from the conditions of the material modes, he is satisfied only by rendering loving service for the satisfaction of the Lord. This means that the living being is constitutionally a servitor, and not one who is served. Being illusioned by the conditions of the external energy, one falsely thinks himself to be the served, but actually he is not served; he is servant of the senses like lust, desire, anger, avarice, pride, madness and intolerance. When one is in his proper senses by attainment of spiritual knowledge, he realizes that he is not the master of the material world, but is only a servant of the senses. At that time he begs for the service of the Lord and thus becomes happy without being illusioned by so-called material happiness. Mahārāja Yudhiṣṭhira was one of the liberated souls, and therefore for him there was no pleasure in a vast kingdom, good wife, obedient brothers, happy subjects and prosperous world. These blessings automatically follow for a pure devotee, even though the devotee does not aspire for them. The example set herein is exactly suitable. It is said that one who is hungry is never satisfied by anything other than food.
Задоволення живій істоті в цьому світі можуть дати дві речі. Занурений у матеріальне знаходить задоволення тільки у чуттєвій втісі, а звільненому від зумовлености матеріальними ґунами дає задоволення тільки любовне служіння, скероване на задоволення Господа. Це означає, що за своєю природою жива істота є слуга, а не той, кому служать. Введена в оману зовнішньою енерґією, істота хибно вважає себе тим, кому служать, однак насправді то не їй служать — то служить вона, служить своїм чуттям, служить хтивості, пожадливості, гнівові, жадності, гордості, божевіллю й нетерпимості. Коли людина, здобувши духовне знання, стямлюється, вона починає усвідомлювати, що вона не пан над матеріальним світом, а слуга власних чуттів. Відтак істота вже просить у Господа служіння і, звільнившись від ілюзії матеріального «щастя», стає справді щаслива. Махараджа Юдгіштгіра належав до звільнених душ, а тому не тішився з того, що має неосяжне царство, добру дружину, покірливих братів, щасливих підданих і що світ за його врядування процвітає. Усі такі благословення сходять на чистого відданого самі, хоча він їх не прагне. Приклад, наведений тут, дуже точний: сказано, що голодного крім їжі не зможе задовольнити ніщо.
The whole material world is full of hungry living beings. The hunger is not for good food, shelter or sense gratification. The hunger is for the spiritual atmosphere. Due to ignorance only they think that the world is dissatisfied because there is not sufficient food, shelter, defense and objects of sense gratification. This is called illusion. When the living being is hungry for spiritual satisfaction, he is misrepresented by material hunger. But the foolish leaders cannot see that even the people who are most sumptuously materially satisfied are still hungry. And what is their hunger and poverty? This hunger is actually for spiritual food, spiritual shelter, spiritual defense and spiritual sense gratification. These can be obtained in the association of the Supreme Spirit, Lord Śrī Kṛṣṇa, and therefore one who has them cannot be attracted by the so-called food, shelter, defense and sense gratification of the material world, even if they are relished by the denizens of the heavenly planets. Therefore, in the Bhagavad-gītā (8.16) it is said by the Lord that even in the topmost planet of the universe, namely the Brahmaloka, where the duration of life is multiplied by millions of years by earth calculation, one cannot satisfy his hunger. Such hunger can be satisfied only when the living being is situated in immortality, which is attained in the spiritual sky, far, far above the Brahmaloka, in the association of Lord Mukunda, the Lord who awards His devotees the transcendental pleasure of liberation.
У матеріальному світі повно голодних живих істот. Цей голод — не на добру їжу, притулок чи чуттєву втіху. Це — голод на духовне. Тільки через невігластво люди вважають, що невдоволеність, притамана усім в цьому світі, є наслідком браку їжі, притулку, захищености та об’єктів чуттєвої втіхи. Таке сприйняття називається ілюзією. Жива істота помилково вважає свій голод на матеріальні речі за голод духовний. Але за браком розуму керівники суспільства не бачать, що голод відчувають такі люди, котрі мають усі матеріальні блага. Що ж це за голод і чого бракує людям? Насправді це голод на духовну їжу, духовний притулок, духовний захист та духовне чуттєве задоволення. Потамувати той голод можна тільки спілкуючись з Верховним Духом, Господом Шрі Крішною. І того, хто має ці духовні багатства, вже не ваблять так звані їжа, притулок, захист й чуттєва втіха матеріального світу, навіть коли вони, здавалося б, гідні небожителів. Тому в «Бгаґавад-ґіті» (8.16) Господь каже, що потамувати свій голод не вийде навіть на найвищій планеті всесвіту, Брахмалоці, на якій тривалість життя вимірюється мільйонами років за земним відліком часу. Цей голод вдасться потамувати лише здобувши безсмертя, а це можливо тільки в духовному небі, що незмірно вище за Брахмалоку, і лише у спілкуванні з Господом Мукундою — Господом, що дарує Своїм відданим трансцендентне щастя звільнення.