Text 33
ВІРШ 33
Devanagari
Деванагарі
धनं प्रहीणमाजह्रुरुदीच्यां दिशि भूरिश: ॥ ३३ ॥
Text
Текст
bhrātaro ’cyuta-coditāḥ
dhanaṁ prahīṇam ājahrur
udīcyāṁ diśi bhūriśaḥ
бгра̄таро ’чйута-чодіта̄х̣
дганам̇ прахін̣ам а̄джахрур
удічйа̄м̇ діш́і бгӯріш́ах̣
Synonyms
Послівний переклад
тат — його; абгіпретам — заповітне бажання; а̄лакшйа —помітивши; бгра̄тарах̣ — його брати; ачйута — нехибимого (Господа Крішни); чодіта̄х̣—за нарадою; дганам—багатства; прахін̣ам—зібрати; а̄джахрух̣—вирушили; удічйа̄м— північному; діш́і — у напрямку; бгӯріш́ах̣ — достатньо.
Translation
Переклад
Understanding the hearty wishes of the King, his brothers, as advised by the infallible Lord Kṛṣṇa, collected sufficient riches from the north [left by King Marutta].
Розуміючи заповітне бажання царя, його брати за порадою нехибимого Господа Крішни зібрали досить багатств на півночі [що лишилися по цареві Марутті].
Purport
Коментар
Mahārāja Marutta: one of the great emperors of the world. He reigned over the world long before the reign of Mahārāja Yudhiṣṭhira. He was the son of Mahārāja Avikṣit and was a great devotee of the son of the sun-god, known as Yamarāja. His brother Samvarta was a rival priest of the great Bṛhaspati, the learned priest of the demigods. He conducted one sacrifice called Saṅkara-yajña by which the Lord was so satisfied that He was pleased to hand over to him the charge of a mountain peak of gold. This peak of gold is somewhere in the Himālaya Mountains, and modern adventurers may try to find it there. He was so powerful an emperor that at the day’s end of sacrifice, the demigods from the other planets like Indra, Candra and Bṛhaspati used to visit his palace. And because he had the gold peak at his disposal, he had sufficient gold in his possession. The canopy of the sacrificial altar was completely made of gold. In his daily performances of the sacrificial ceremonies, some of the inhabitants of the Vāyuloka (airy planets) were invited to expedite the cooking work of the ceremony. And the assembly of the demigods in the ceremony was led by Viśvadeva.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Марутта. Один з великих імператорів світу. Він царював над світом задовго до Махараджі Юдгіштгіри. Марутта — син Махараджі Авікшіта і великий відданий Ямараджі, сина бога Сонця. Його брат Самварта був жерцем, що ні на чому не поступався Бріхаспаті, вченому священикові півбогів. Колись цар виконав жертвопринесення Шанкара-яґ’ю, і Господь був такий задоволений жертвопринесенням, що радо передав у розпорядження царя золоту гору. Та золота гора стоїть десь у Гімалаях, і сучасні шукачі пригод можуть спробувати відшукати її. Махараджа Марутта був такий могутній імператор, що надвечір після кожного дня жертвопринесення його відвідували півбоги з інших планет — Індра, Чандра, Бріхаспаті. Через те, що він володів золотою горою, золота йому не бракувало. Балдахін над жертовним вівтарем у нього був із щирого золота. Щоб пришвидшити приготування страв на його щоденних жертвопринесеннях, запрошували деяких жителів Ваюлоки (повітряних планет). Зібрання півбогів на жертвопринесенні очолював Вішвадева.
By his constant pious work he was able to drive out all kinds of diseases from the jurisdiction of his kingdom. All the inhabitants of higher planets like Devaloka and Pitṛloka were pleased with him for his great sacrificial ceremonies. Every day he used to give in charity to the learned brāhmaṇas such things as beddings, seats, conveyances and sufficient quantities of gold. Because of munificent charities and performances of innumerable sacrifices, the King of heaven, Indradeva, was fully satisfied with him and always wished for his welfare. Due to his pious activities, he remained a young man throughout his life and reigned over the world for one thousand years, surrounded by his satisfied subjects, ministers, legitimate wife, sons and brothers. Even Lord Śrī Kṛṣṇa praised his spirit of pious activities. He handed over his only daughter to Maharṣi Aṅgirā, and by his good blessings he was elevated to the kingdom of heaven. First of all, he wanted to offer the priesthood of his sacrifices to learned Bṛhaspati, but the demigod refused to accept the post because of the King’s being a human being, a man of this earth. He was very sorry for this, but on the advice of Nārada Muni he appointed Samvarta to the post, and he was successful in his mission.
Завжди діючи доброчесно, Махараджа Марутта зумів вигнати за межі свого царства усі хвороби. Його жертвопринесеннями були задоволені всі насельники вищих планет, в тому числі жителі Девалоки та Пітрілоки. Він щодня роздавав вченим брахманам у милостиню покрівці, сидіння, паланкіни та золото у значній кількості. Його щедрі пожертви і незліченні жертвопринесення завоювали йому постійну прихильність Індрадеви, царя райських планет, що був найвищою мірою задоволений ним і завжди бажав йому добра. Завдяки своїй праведній діяльності Махараджа Марутта усе життя лишався молодий і правив світом упродовж тисячі років в оточенні щасливих підданих, радників, законної дружини, синів і братів. Його схильність до доброчесної діяльности прославляв навіть Господь Шрі Крішна. Махараджа Марутта віддав свою єдину дочку за Махарші Анґіру і завдяки його благословенням піднісся у райське царство. Спочатку він хотів, щоб священиком на його жертвопринесеннях був велемудрий півбог Бріхаспаті, однак той відмовився, розваживши, що цар людина, земна істота. Це засмутило царя, але зрештою з поради Наради Муні він призначив на посаду головного священика жертвопринесень Самварту, і той впорався з обов’язками якнайліпше.
The success of a particular type of sacrifice completely depends on the priest in charge. In this age, all kinds of sacrifice are forbidden because there is no learned priest amongst the so-called brāhmaṇas, who go by the false notion of becoming sons of brāhmaṇas without brahminical qualifications. In this Age of Kali, therefore, only one kind of sacrifice is recommended, saṅkīrtana-yajña, as inaugurated by Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu.
Успіх певних жертвопринесень повністю залежить від священика, що їх відправляє. За цієї доби будь-які жертвопринесення заборонені, бо серед так званих брахман, що не мають брахманічних якостей і присвоюють собі це ім’я лише на тій підставі, що є синами брахман, не залишилося жодного вченого жерця. Тому за доби Калі радять відправляти лише одне жертвопринесення — санкіртана-яґ’ю, що її запровадив Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу.