Text 27

ВІРШ 27

Devanagari

Деванагарі

तक्षकादात्मनो मृत्युं द्विजपुत्रोपसर्जितात् ।
प्रपत्स्यत उपश्रुत्य मुक्तसङ्ग: पदं हरे: ॥ २७ ॥

Text

Текст

takṣakād ātmano mṛtyuṁ
dvija-putropasarjitāt
prapatsyata upaśrutya
mukta-saṅgaḥ padaṁ hareḥ

такшака̄д а̄тмано мр̣тйум̇
двіджа-путропасарджіта̄т
прапатсйата упаш́рутйа
мукта-сан̇ґах̣ падам̇ харех̣

Synonyms

Послівний переклад

takṣakāt — by the snakebird; ātmanaḥ — of his personal self; mṛtyum — death; dvija-putra — the son of a brāhmaṇa; upasarjitāt — being sent by; prapatsyate — having taken shelter of; upaśrutya — after hearing; mukta-saṅgaḥ — freed from all attachment; padam — position; hareḥ — of the Lord.

такшака̄т—від летючого змія; а̄тманах̣—власною особою; мр̣тйум — смерть; двіджа-путра — від сина брахмани; упасарджіта̄т—посланого; прапатсйате—знайшовши притулок; упаш́рутйа — вислухавши ; мукта - сан̇ґах̣ — звільнений від прив’язаности; падам — становище; харех̣ — Господа.

Translation

Переклад

After hearing about his death, which will be caused by the bite of a snakebird sent by a son of a brāhmaṇa, he will get himself freed from all material attachment and surrender unto the Personality of Godhead, taking shelter of Him.

Дізнавшись, що через прокляття від сина брахмани він помре від укусу змія, Махараджа Парікшіт звільниться від прив’язаности до матеріального світу і прийме притулок у Бога-Особи, віддавши себе Йому.

Purport

Коментар

Material attachment and taking shelter of the lotus feet of the Lord go ill together. Material attachment means ignorance of transcendental happiness under the shelter of the Lord. Devotional service to the Lord, while existing in the material world, is a way to practice one’s transcendental relation with the Lord, and when it is matured, one gets completely free from all material attachment and becomes competent to go back home, back to Godhead. Mahārāja Parīkṣit, being especially attached to the Lord from the beginning of his body in the womb of his mother, was continuously under the shelter of the Lord, and the so-called warning of his death within seven days from the date of the curse by the brāhmaṇa’s son was a boon to him to enable him to prepare himself to go back home, back to Godhead. Since he was always protected by the Lord, he could have avoided the effect of such a curse by the grace of the Lord, but he did not take such undue advantage for nothing. Rather, he made the best use of a bad bargain. For seven days continuously he heard Śrīmad-Bhāgavatam from the right source, and thus he got shelter at the lotus feet of the Lord by that opportunity.

Немає мови, щоб особа, прив’язана до матеріального, шукала притулку у лотосових стіп Господа. Прив’язаність до матеріального показує, що людина нічого не знає про трансцендентне щастя бути під Господнім захистом. Відродити на ділі стосунки з Господом, перебуваючи в матеріальному світі, дає змогу віддане служіння, а коли воно робиться зрілим, істота цілковито звільняється від усіх матеріальних прив’язаностей і стає гідна повернутися додому, до Бога. Махараджа Парікшіт, що мав надзвичайну прив’язаність до Господа ще від часу своєї появи в цьому тілі в лоні матері, завжди перебував під захистом Господа; тому попередження про те, що він помре рівно через сім днів внаслідок так званого прокляття хлопчика-брахмани, він сприйняв як благословення, що давало йому змогу підготуватися до повернення додому, до Бога. Господь завжди захищав Парікшіта, і тому, якби Парікшіт хотів, він би міг Господньою ласкою відвести від себе те прокляття; але замість того, щоб користатися з ласки Господа, він повернув лихе собі на користь. Впродовж семи днів Махараджа Парікшіт безперервно слухав авторитетний виклад «Шрімад-Бгаґаватам» і завдяки тому знайшов притулок лотосових стіп Господа.