Text 3
ВІРШ 3
Devanagari
Деванагарі
प्रत्युद्ययु: प्रजा: सर्वा भर्तृदर्शनलालसा: ॥ ३ ॥
Text
Текст
jagad-bhaya-bhayāvaham
pratyudyayuḥ prajāḥ sarvā
bhartṛ-darśana-lālasāḥ
джаґад-бгайа-бгайа̄вахам
пратйудйайух̣ праджа̄х̣ сарва̄
бгартр̣-дарш́ана-ла̄ласа̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
tam — that; upaśrutya — having overheard; ninadam — sound; jagat-bhaya — the fear of material existence; bhaya-āvaham — the threatening principle; prati — towards; udyayuḥ — rapidly proceeded; prajāḥ — the citizens; sarvāḥ — all; bhartṛ — the protector; darśana — audience; lālasāḥ — having so desired.
там—це; упаш́рутйа—почувши; нінадам—звук; джаґат- бгайа — страх матеріального існування; бгайа-а̄вахам — загрозливий чинник ; праті — до ; удйайух̣ — кинулись ; праджа̄х̣— жителі міста; сарва̄х̣ — усі; бгартр̣ — захисника; дарш́ана — побачити; ла̄ласа̄х̣ — прагнучи.
Translation
Переклад
The citizens of Dvārakā, having heard that sound which threatens fear personified in the material world, began to run towards Him fast, just to have a long desired audience with the Lord, who is the protector of all devotees.
Почувши звук, якого боїться саме уособлення страху у матеріальному світі, жителі Двараки побігли Господу назустріч, щоб побачити Його, захисника усіх відданих, кого так довго ждали.
Purport
Коментар
As already explained, the citizens of Dvārakā who lived at the time of Lord Kṛṣṇa’s presence there were all liberated souls who descended there along with the Lord as entourage. All were very anxious to have an audience with the Lord, although because of spiritual contact they were never separated from the Lord. Just as the gopīs at Vṛndāvana used to think of Kṛṣṇa while He was away from the village for cowherding engagements, the citizens of Dvārakā were all immersed in thought of the Lord while He was away from Dvārakā to attend the Battle of Kurukṣetra. Some distinguished fiction writer in Bengal concluded that the Kṛṣṇa of Vṛndāvana, that of Mathurā and that of Dvārakā were different personalities. Historically there is no truth in this conclusion. The Kṛṣṇa of Kurukṣetra and the Kṛṣṇa of Dvārakā are one and the same personality.
Вже сказано, що всі, хто жив у Двараці за присутности в ній Господа Крішни, були звільнені душі, і вони зійшли на Землю разом з Господом як Його почет. Мавши міцний духовний зв’язок з Господом, вони ніколи з Ним не розлучалися, а проте всім нетерпілося побачити Його. Ґопі Вріндавани, коли Крішна йшов пасти корови, весь час думали про Нього, і так само безнастанно думали про Крішну жителі Двараки, коли Він залишив її, щоб бути на полі битви Курукшетра. Певний відомий бенґальський письменник висунув теорію, що Крішна у Вріндавані — це одна особистість, у Матгурі — інша, а у Двараці — ще інша. Але ця теорія не узгоджується з фактами, які свідчать, що Крішна на Курукшетрі та Крішна у Двараці — це одна й та сама особистість.
The citizens of Dvārakā were thus in a state of melancholy due to the Lord’s absence from the transcendental city, as much as we are put in a state of melancholy at night because of the absence of the sun. The sound heralded by Lord Kṛṣṇa was something like the heralding of the sunrise in the morning. So all the citizens of Dvārakā awoke from a state of slumber because of the sunrise of Kṛṣṇa, and they all hastened towards Him just to have an audience. The devotees of the Lord know no one else as protector.
Коли Господа не було в Його трансцендентному місті, дварачани сумували за Ним, як сумують вночі за сонцем. Тож звук, що ним Господь Крішна оповістив Свій приїзд, був наче вісник ранкової зорі. Сонце Крішни піднялося з-за виднокраю, і всі жителі Двараки наче прокинулися відо сну і, прагнувши Його побачити, чимдуж кинулися Йому назустріч. Для відданих Господа є тільки один захисник — Господь.
This sound of the Lord is identical with the Lord, as we have tried to explain by the nondual position of the Lord. The material existence of our present status is full of fear. Out of the four problems of material existence, namely the food problem, the shelter problem, the fear problem and the mating problem, the fear problem gives us more trouble than the others. We are always fearful due to our ignorance of the next problem. The whole material existence is full of problems, and thus the fear problem is always prominent. This is due to our association with the illusory energy of the Lord, known as māyā or external energy, yet all fear is vanished as soon as there is the sound of the Lord, represented by His holy name, as it was sounded by Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu in the following sixteen words:
Як ми вже старалися пояснити, становище Господа недвоїсте, а тому звук, що пов’язаний з Господом, тотожний Йому Самому. Наше теперішнє матеріальне існування сповнене страху. З чотирьох проблем матеріального існування, а саме проблем їжі, притулку, страху та парування, найбільше нас турбує страх. Ми завжди сповнені страху, не знаючи, які біди нас чекають. Існування у матеріальному світі сповнене нещасть, і тому проблема страху завжди найзначніша. Причиною цього є наш зв’язок з ілюзорною енерґією Господа майею, чи зовнішньою енерґією, однак страх безслідно гине, щойно залунає звук, що пов’язаний з Господом і представлений через Його святе ім’я — шістнадцять слів, які повторював Господь Чайтан’я:
Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare
Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе
We can take advantage of these sounds and be free from all threatening problems of material existence.
Слухаючи ці звуки, ми зможемо остаточно звільнитися від страху перед проблемами матеріального існування.