Text 19
ВІРШ 19
Devanagari
Деванагарі
यच्छृण्वतां रसज्ञानां स्वादु स्वादु पदे पदे ॥ १९ ॥
Text
Текст
uttama-śloka-vikrame
yac-chṛṇvatāṁ rasa-jñānāṁ
svādu svādu pade pade
уттама-ш́лока-вікраме
йач-чгр̣н̣вата̄м̇ раса-джн̃а̄на̄м̇
сва̄ду сва̄ду паде паде
Synonyms
Послівний переклад
vayam — we; tu — but; na — not; vitṛpyāmaḥ — shall be at rest; uttama-śloka — the Personality of Godhead, who is glorified by transcendental prayers; vikrame — adventures; yat — which; śṛṇvatām — by continuous hearing; rasa — humor; jñānām — those who are conversant with; svādu — relishing; svādu — palatable; pade pade — at every step.
вайам—ми; ту—але; на— не; вітр̣пйа̄мах̣— наситимось; уттама-ш́лока — Бог-Особа, що Його прославляють трансцендентними молитвами ; вікраме — пригоди ; йат — які; ш́р̣н̣вата̄м—слухаючи без упину; раса—настрій; джн̃а̄на̄м— обізнані на; сва̄ду—насолода; сва̄ду—смаковиті; паде паде — щокроку.
Translation
Переклад
We never tire of hearing the transcendental pastimes of the Personality of Godhead, who is glorified by hymns and prayers. Those who have developed a taste for transcendental relationships with Him relish hearing of His pastimes at every moment.
Ми не знаємо втоми, слухаючи про трансцендентні розваги Бога-Особи, що Йому здіймають хвалу молитви й гімни. Хто розвинув у собі смак до трансцендентних стосунків із Ним, безнастанно черпає насолоду з оповідей про Його розваги.
Purport
Коментар
There is a great difference between mundane stories, fiction, or history and the transcendental pastimes of the Lord. The histories of the whole universe contain references to the pastimes of the incarnations of the Lord. The Rāmāyaṇa, the Mahābhārata, and the Purāṇas are histories of bygone ages recorded in connection with the pastimes of the incarnations of the Lord and therefore remain fresh even after repeated readings. For example, anyone may read Bhagavad-gītā or the Śrīmad-Bhāgavatam repeatedly throughout his whole life and yet find in them new light of information. Mundane news is static whereas transcendental news is dynamic, inasmuch as the spirit is dynamic and matter is static. Those who have developed a taste for understanding the transcendental subject matter are never tired of hearing such narrations. One is quickly satiated by mundane activities, but no one is satiated by transcendental or devotional activities. Uttama-śloka indicates that literature which is not meant for nescience. Mundane literature is in the mode of darkness or ignorance, whereas transcendental literature is quite different. Transcendental literature is above the mode of darkness, and its light becomes more luminous with progressive reading and realization of the transcendental subject matter. The so-called liberated persons are never satisfied by the repetition of the words ahaṁ brahmāsmi. Such artificial realization of Brahman becomes hackneyed, and so to relish real pleasure they turn to the narrations of the Śrīmad-Bhāgavatam. Those who are not so fortunate turn to altruism and worldly philanthropy. This means the Māyāvāda philosophy is mundane, whereas the philosophy of Bhagavad-gītā and Śrīmad-Bhāgavatam is transcendental.
Між літературою світською, художньою та історичною, і описами трансцендентних розваг Господа є величезна різниця. Історія всесвіту повна згадок за ігри Господніх втілень. «Рамаяна», «Махабгарата» і Пурани — хроніки минулих епох — оповідають про події, пов’язані з іграми втілень Господа, а тому, навіть після багаторазового читання, вони й дрібку не тратять зі своєї свіжости. Так можна впродовж усього життя перечитувати «Бгаґавад-ґіту» чи «Шрімад-Бгаґаватам» і однак щоразу віднаходити в них все нові й нові аспекти інформації. Дух повен дії, а матерія застигла, через те й новини світські застиглі, тоді як трансцендентні вісті сповнені життя. Тому, хто розвинув смак до пізнання трансцендентних предметів, ніколи не набридає за них слухати. Світська діяльність швидко пересичує, але ніколи не пересичує діяльність трансцендентна, тобто діяльність у відданості Богу. Словом уттама-шлока позначають літературу, яка стоїть над незнанням. Світська література належить до ґуни темряви, тобто невігластва, література ж трансцендентна докорінно од неї відмінна. Трансцендентна література стоїть над ґуною темряви, і чим далі читати її і усвідомлювати її трансцендентні предмети, її світло яскравішає. Деякі так звані «звільнені» особистості повторюють ахам̇ брахма̄смі, однак це зовсім не вдовольняє їх. Таке штучне усвідомлення Брахмана приїдається, і, щоб відчути справжню насолоду, вони звертаються до оповідань зі «Шрімад-Бгаґаватам». Ті ж, кому поталанило менше, вдаються до світського альтруїзму та філантропії. Це показує, що філософія майавади мирська, тоді як філософія «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам» — трансцендентна.