Introduction
Вступ
Invoking auspiciousness: Lord Śrī Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead, the cause of all causes, the reservoir of all rasas, or relationships, which are called neutrality (passive adoration), servitorship, friendship, parenthood, conjugal love, comedy, compassion, fear, chivalry, ghastliness, wonder and devastation. He is the supreme attractive form, and by His universal and transcendental attractive features He has captivated all the gopīs, headed by Tārakā, Pālikā, Śyāmā, Lalitā, and, ultimately, Śrīmatī Rādhārāṇī. Let His Lordship’s grace be on us so that there may not be any hindrance in the execution of this duty of writing The Nectar of Devotion, impelled by His Divine Grace Śrī Śrīmad Bhaktisiddhānta Sarasvatī Gosvāmī Prabhupāda.
Молитва про успішне завершення початого: Господь Шрі Крішна — Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, джерело всіх рас (стосунків), називаних нейтральними (стосунки пасивного поклоніння), стосунками служіння, стосунками дружби, батьківськими стосунками, стосунками закоханих, веселощів, співчуття, страху, лицарськими стосунками, стосунками відрази, здивування та спустошення. Він є верховна форма найвищої зваби, і Своїми трансцендентними й привабливими для всього всесвіту рисами Він полонив усіх ґопі на чолі з Таракою, Палікою, Ш’ямою, Лалітою і, зрештою, Шріматі Радгарані. Нехай проллється на нас Його ласка, щоб не було ніяких перешкод для виконання обов’язку, який поклав на нас Шрі Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Прабгупада — обов’язку написати «Нектар відданости».
Let me offer my respectful obeisances unto the lotus feet of Śrīla Rūpa Gosvāmī Prabhupāda and of Śrīla Bhaktisiddhānta Sarasvatī Gosvāmī Prabhupāda, by whose inspiration I have been engaged in the matter of compiling this summary study of Bhakti-rasāmṛta-sindhu. This is the sublime science of devotional service as propounded by Śrī Caitanya Mahāprabhu, who appeared five hundred years ago in West Bengal, India, to propagate the movement of Kṛṣṇa consciousness.
Я в шані схиляюся до лотосових стіп Шріли Рупи Ґосвамі та Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Ґосвамі Прабгупади; тільки завдяки їхнім благословенням я взявся за цю працю — скласти виклад «Бгакті-расамріта-сіндгу». У цій книзі викладено піднесену науку відданого служіння такою, якою її поширював Шрі Чайтан’я Махапрабгу, що з’явився у цей світ п’ятсот років тому в Західній Бенґалії (Індія), щоб поширювати науку свідомости Крішни.
Śrīla Rūpa Gosvāmī begins his great book by offering his respectful obeisances unto Śrī Sanātana Gosvāmī, who is his elder brother and spiritual master, and he prays that Bhakti-rasāmṛta-sindhu may be very pleasing to him. He further prays that by residing in that ocean of nectar, Śrī Sanātana Gosvāmī may always feel transcendental pleasure in the service of Rādhā and Kṛṣṇa.
Шріла Рупа Ґосвамі починає цей великий твір, складаючи шанобливі поклони Шрі Санатані Ґосвамі, своєму старшому братові та духовному вчителеві, і молиться про те, щоб «Бгакті- расамріта-сіндгу» задоволила його. Далі він молиться, щоб Шрі Санатана Ґосвамі, перебуваючи в цьому океані нектару, завжди втішався трансцендентною насолодою служіння Радзі та Крішні.
Let us offer our respectful obeisances to all the great devotees and ācāryas (holy teachers), who are compared to sharks in the great ocean of nectar and who do not care for the various rivers of liberation. Impersonalists are very fond of merging into the Supreme, like rivers that come down and merge into the ocean. The ocean can be compared to liberation, and the rivers to all the different paths of liberation. The impersonalists are dwelling in the river water, which eventually comes to mix with the ocean. They have no information, however, that within the ocean, as within the river, there are innumerable aquatic living entities. The sharks who dwell in the ocean do not care for the rivers that are gliding down into it. The devotees eternally live in the ocean of devotional service, and they do not care for the rivers. In other words, those who are pure devotees always remain in the ocean of transcendental loving service to the Lord and have no business with the other processes, which are compared to the rivers that only gradually come to the ocean.
Я складаю шанобливі поклони усім великим відданим та ачар’ям (святим вчителям), яких порівнюють до акул у безмежному океані нектару і яким байдуже до річок звільнення. Імперсоналісти, яких захопила думка розчинитися у бутті Всевишнього, подібні до річок, що, впадаючи в океан, зливаються з ним. Океан можна порівняти до звільнення, а річки — до різних шляхів, що ведуть до нього. Імперсоналісти живуть в річкових водах, а ті води обов’язково колись впадають в океан і змішуються з ним. Проте імперсоналістам невтямки, що в цьому океані, як і в річці, є безліч живих істот. Акулам, що живуть в океані, нецікаві річки, які в нього впадають. Віддані вічно живуть в океані відданого служіння, і до річок звільнення їм байдуже. Іншими словами, чисті віддані вічно лишаються в трансцендентному океані любовного відданого служіння Господеві, і їм нема діла до інших методів, що їх порівнюють до річок, які дістаються океану тільки за якийсь час.
Śrīla Rūpa Gosvāmī prays to his spiritual master, Śrīla Sanātana Gosvāmī, for the protection of Bhakti-rasāmṛta-sindhu – “The Ocean of the Pure Nectar of Devotional Service” – from the argumentative logicians who unnecessarily meddle in the science of service to the Lord. He compares their arguments and logic to volcanic eruptions in the midst of the ocean. In the midst of the ocean, volcanic eruptions can do very little harm, and similarly, those who are against devotional service to the Lord and who put forward many philosophical theses about the ultimate transcendental realization cannot disturb this great ocean of devotional service.
Шріла Рупа Ґосвамі підносить молитви до свого духовного вчителя, Шрі Санатани Ґосвамі, прохаючи оборонити «Бгакті- расамріта-сіндгу» — «Океан чистого нектару відданого служіння» — від логіків-сперечальників, що непрохано втручаються в науку відданого служіння Господеві. Їхні арґументи та логіку він порівнює до вивержень вулкану посеред океану. Такий вулкан нікому не завдає особливої шкоди, і так само ті, хто налаштований до відданого служіння Господеві вороже і хто висуває нескінченні філософські тези щодо шляхів найвищого трансцендентного усвідомлення, не здатні збурити великого океану відданого служіння.
The author of Bhakti-rasāmṛta-sindhu, Śrīla Rūpa Gosvāmī, very humbly submits that he is just trying to spread Kṛṣṇa consciousness all over the world, although he humbly thinks himself unfit for this work. That should be the attitude of all preachers of the Kṛṣṇa consciousness movement, following in the footsteps of Śrīla Rūpa Gosvāmī. We should never think of ourselves as great preachers, but should always consider that we are simply instrumental to the previous ācāryas, and simply by following in their footsteps we may be able to do something for the benefit of suffering humanity.
Шріла Рупа Ґосвамі, автор «Бгакті-расамріта-сіндгу», смиренно запевняє, що він просто намагається поширювати свідомість Крішни по всьому світі, дарма що, як він смиренно зазначає, він вважає себе не гідним робити це. Із таким усвідомленням мають діяти всі проповідники Руху свідомости Крішни, що йдуть стопами Шріли Рупи Ґосвамі. Ні в якому разі не слід вважати себе за великого проповідника — радше треба думати за себе лише як за знаряддя в руках попередніх великих ачарій, і якщо ми просто йтимем їхніми стопами, ми зможемо зробити щось вартісне задля добра стражденного людства.
Bhakti-rasāmṛta-sindhu is divided into four parts, just as the ocean is sometimes divided into four parts, and there are different sections within each of these four divisions. Originally, in Bhakti-rasāmṛta-sindhu, the ocean is divided like the watery ocean into east, south, west and north, while the subsections within these different divisions are called waves. As in the ocean there are always different waves, either on the eastern side, the southern side, the western side or the northern side, Bhakti-rasāmṛta-sindhu similarly has different waves. In the first part there are four waves, the first being a general description of devotional service. The second concerns the regulative principles for executing devotional service, and the third wave, devotional service in ecstasy. In the fourth is the ultimate goal, love of God. These will be explicitly described along with their different symptoms.
«Бгакті-расамріта-сіндгу» поділена на чотири частини — як оце інколи океан умовно поділяють на чотири частини, і кожна з цих частин своєю чергою ділиться на дрібніші підрозділи. «Бгакті-расамріта-сіндгу», як і звичайний океан води, поділений на західну, південну, східну та північну частини, а вже дрібніші підрозділи книги названі «хвилями». В океані завжди багато різних хвиль — і на сході, і на півдні, і на заході, і на півночі, і так само різні хвилі є у «Бгакті-расамріта-сіндгу». У першій частині маємо чотири хвилі, і перша з них — це загальний опис відданого служіння. Друга хвиля описує реґулівні засади у виконанні відданого служіння, третя — віддане служіння в стані екстазу. В четвертій йдеться за найвищу ціль, тобто любов до Бога. Все це докладно описане разом з ознаками, характерними для всіх цих станів.
The authorized descriptions of bhakti, or devotional service, following in the footsteps of previous ācāryas, can be summarized in the following statement by Śrīla Rūpa Gosvāmī: “First-class devotional service is known by one’s tendency to be fully engaged in Kṛṣṇa consciousness, serving the Lord favorably.” The purport is that one may also be in Kṛṣṇa consciousness unfavorably, but that cannot be counted as pure devotional service. Pure devotional service should be free from the desire for any material benefit or for sense gratification, as these desires are cultivated through fruitive activities and philosophical speculation. Generally, people are engaged in different activities to get some material profit, while most philosophers are engaged in proposing transcendental realization through volumes of word jugglery and speculation. Pure devotional service must always be free from such fruitive activities and philosophical speculations. One has to learn Kṛṣṇa consciousness, or pure devotional service, from the authorities by spontaneous loving service.
Авторитетний опис бгакті, тобто відданого служіння, що відповідає настановам попередніх ачарій, можна узагальнити словами Шріли Рупи Ґосвамі: «Досконале віддане служіння означає прагнення людини діяти виключно у свідомості Крішни і дійово служити Господеві з прихильности до Нього». Смисл сказаного в тому, що людина може перебувати у свідомості Крішни і водночас не мати прихильности до Господа, однак в такому разі вважати її за чистого відданого не можна. В чистому відданому служінні не має бути і найменшого бажання матеріальної вигоди або чуттєвої втіхи, тому що розвиток цих бажань є ознакою кармічної діяльности та емпіричної філософії. Назагал люди виконують різноманітну діяльність задля певної матеріальної користи, а більшість філософів тимчасом будують різні здогади щодо природи трансцендентного, пишучи грубезні томи, в яких немає нічого, крім умоглядних припущень та гри словами. Чисте віддане служіння має бути вільним від домішок кармічної діяльности та емпіричного філософствування. Свідомости Крішни, тобто відданого служіння, слід вчитися від авторитетів, виконуючи спонтанне любовне служіння.
This devotional service is a sort of cultivation. It is not simply inaction for people who like to be inactive or devote their time to silent meditation. There are many different methods for people who want this, but cultivation of Kṛṣṇa consciousness is different. The particular word used by Śrīla Rūpa Gosvāmī in this connection is anuśīlana, or cultivation by following the predecessor teachers (ācāryas). As soon as we say “cultivation,” we must refer to activity. Without activity, consciousness alone cannot help us. All activities may be divided into two classes: one class may be for achieving a certain goal, and the other may be for avoiding some unfavorable circumstance. In Sanskrit, these activities are called pravṛtti and nivṛtti – positive and negative action. There are many examples of negative action. For instance, a diseased person has to be cautious and take medicine in order to avoid some unfavorable illness.
Віддане служіння — це особлива практика, воно — не засіб відходу від діяльности, з якого можуть скористатися ті, хто воліє лишатися бездіяльними або присвятити себе на мовчазну медитацію. Для тих, хто прагне такого, існує чимало всіляких методів, однак метод свідомости Крішни докорінно відмінний від них. Слово, яке використовує Шріла Рупа Ґосвамі — ануш́ı̄лана, тобто «практика, яка заснована на прикладі і вказівках попередніх вчителів-ачарій». Коли ми кажемо «практика», це передбачає якусь діяльність — адже сама свідомість без діяльности нам не зарадить. Будь-яку діяльність можна розбити на дві групи: одна група — це діяльність, що скерована на досягнення якоїсь цілі, а друга — на те, щоб уникнути чогось несприятливого. На санскриті ці різновиди діяльности називають відповідно праврітті та ніврітті, тобто позитивні та неґативні дії. Прикладів неґативних дій є багато. Наприклад, людина хвороблива повинна стерегтися багато чого і, щоб не захворіти, приймати певні ліки.
Those who are cultivating spiritual life and executing devotional service are always engaged in activity. Such activity can be performed with the body or with the mind. Thinking, feeling and willing are all activities of the mind, and when we will to do something, the activity comes to be manifest by the gross bodily senses. Thus, in our mental activities we should always try to think of Kṛṣṇa and try to plan how to please Him, following in the footsteps of the great ācāryas and the personal spiritual master. There are activities of the body, activities of the mind and activities of speech. A Kṛṣṇa conscious person engages his words in preaching the glories of the Lord. This is called kīrtana. And by his mind a Kṛṣṇa conscious person always thinks of the activities of the Lord – as He is speaking on the Battlefield of Kurukṣetra or engaging in His various pastimes in Vṛndāvana with His devotees. In this way one can always think of the activities and pastimes of the Lord. This is the mental culture of Kṛṣṇa consciousness.
Той, хто стоїть на шляху духовного поступу та практикує віддане служіння, завжди зайнятий якоюсь діяльністю — тілесною чи розумовою. Мислення, почуття та воління — це різновиди розумової діяльности, а щоб утілити бажання в життя, потрібна діяльність грубших тілесних чуттів. Отже, наша розумова діяльність повинна бути скерована на Крішну і на те, щоб задоволювати Його, ідучи стопами великих ачарій та свого духовного вчителя. Крім тілесної та розумової діяльности є ще мовна діяльність. Людина у свідомості Крішни застосовує дар говорити на те, щоб звістувати скрізь славу Господа. Це називається кіртан. Розум людини в свідомості Крішни завжди занурений у думки про діяння Господа — про слова Крішни на полі битви Курукшетра або про Його різноманітні розваги зі Своїми відданими у Вріндавані. Так можна повсякчас мати розум зосередженим на діяннях Господа. Це — культура мислення у свідомості Крішни.
Similarly, we can offer many services with our bodily activities. But all such activities must be in relationship with Kṛṣṇa. This relationship is established by connecting oneself with the bona fide spiritual master, who is the direct representative of Kṛṣṇa in disciplic succession. Therefore, the execution of Kṛṣṇa conscious activities with the body should be directed by the spiritual master and then performed with faith. The connection with the spiritual master is called initiation. From the date of initiation by the spiritual master, the connection between Kṛṣṇa and a person cultivating Kṛṣṇa consciousness is established. Without initiation by a bona fide spiritual master, the actual connection with Kṛṣṇa consciousness is never performed.
Різноманітну діяльність у відданому служінні ми можемо пропонувати Господеві також через посередництво нашого тіла. Однак така діяльність завжди мусить бути пов’язана з Крішною, а це можливо, якщо ми встановлюємо зв’язок з істинним духовним вчителем, який безпосередньо представляє Крішну в ланцюгу учнівської послідовности. Тобто фізичну діяльність у свідомості Крішни повинен скеровувати духовний вчитель, і учень повинен з вірою виконувати його вказівки. Зв’язок з духовним вчителем встановлюється через посвячення від нього. Таке посвячення знаменує поновлення зв’язку між Крішною та людиною, котра практикує свідомість Крішни. Без посвячення від істинного духовного вчителя справжнього зв’язку зі свідомістю Крішни встановити неможливо.
This cultivation of Kṛṣṇa consciousness is not material. The Lord has three general energies – namely, the external energy, the internal energy and the marginal energy. The living entities are called marginal energy, and the material cosmic manifestation is the action of the external, or material, energy. Then there is the spiritual world, which is a manifestation of the internal energy. The living entities, who are called marginal energy, perform material activities when acting under the inferior, external energy. And when they engage in activities under the internal, spiritual energy, their activities are called Kṛṣṇa conscious. This means that those who are great souls or great devotees do not act under the spell of material energy, but act instead under the protection of the spiritual energy. Any activities done in devotional service, or in Kṛṣṇa consciousness, are directly under the control of spiritual energy. In other words, energy is a sort of strength, and this strength can be spiritualized by the mercy of both the bona fide spiritual master and Kṛṣṇa.
Плекання свідомости Крішни не є матеріальною діяльністю. Енерґії, що їх посідає Господь, поділяють на три головні групи, а саме на зовнішню, внутрішню та межову енерґії. Живі істоти належать до межової енерґії, а матеріальне космічне проявлення є виявом зовнішньої, матеріальної енерґії. Крім того, існує ще духовний світ, що є виявом внутрішньої енерґії Господа. Коли живі істоти, називані межовою енерґією, перебувають під впливом зовнішньої енерґії, вони виконують матеріальну діяльність, а коли вони перебувають під впливом внутрішньої, духовної енерґії, їхню діяльність називають діяльністю у свідомості Крішни. Це означає, що великі душі, або великі віддані, не влягають диктатові матеріальної енерґії — вони діють під захистом духовної енерґії. Будь-які дії, виконувані у відданому служінні, тобто у свідомості Крішни, підпорядковані безпосередньо духовній енерґії. Іншими словами, енерґія — це різновид сили, і з ласки істинного духовного вчителя ця сила може бути одухотворена.
In the Caitanya-caritāmṛta, by Kṛṣṇadāsa Kavirāja Gosvāmī, Lord Caitanya states that it is a fortunate person who comes in contact with a bona fide spiritual master by the grace of Kṛṣṇa. One who is serious about spiritual life is given by Kṛṣṇa the intelligence to come in contact with a bona fide spiritual master, and then by the grace of the spiritual master one becomes advanced in Kṛṣṇa consciousness. In this way the whole jurisdiction of Kṛṣṇa consciousness is directly under the spiritual energy – Kṛṣṇa and the spiritual master. This has nothing to do with the material world. When we speak of “Kṛṣṇa” we refer to the Supreme Personality of Godhead, along with His many expansions. He is expanded by His plenary parts and parcels, His differentiated parts and parcels and His different energies. “Kṛṣṇa,” in other words, means everything and includes everything. Generally, however, we should understand “Kṛṣṇa” to mean Kṛṣṇa and His personal expansions. Kṛṣṇa expands Himself as Baladeva, Saṅkarṣaṇa, Vāsudeva, Aniruddha, Pradyumna, Rāma, Nṛsiṁha and Varāha, as well as many other incarnations and innumerable Viṣṇu expansions. These are described in the Śrīmad-Bhāgavatam to be as numerous as the uncountable waves. So Kṛṣṇa includes all such expansions, as well as His pure devotees. In the Brahma-saṁhitā it is stated that Kṛṣṇa’s expansions are all complete in eternity, blissfulness and cognizance.
У «Чайтан’я-чарітамріті», яку уклав Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, Господь Чайтан’я каже, що, якщо ласкою Крішни людині довелося зустріти істинного духовного вчителя, знати, що їй надзвичайно пощастило. Тому, хто серйозно налаштований щодо духовного життя, Крішна дає розум, який приводить до істинного духовного вчителя, а вже тоді ласкою духовного вчителя така людина може робити поступ у свідомості Крішни. Отже все, що відбувається у свідомості Крішни, належить до сфери діяльности духовної енерґії — Крішни та духовного вчителя. Діяльність у свідомості Крішни не має нічого спільного з матеріальним світом. Коли ми говоримо про Крішну, ми маємо на увазі Верховного Бога-Особу разом з усіма Його численними поширеннями. Господь поширює Себе у форми повних невід’ємних часток, відокремлених часток і у різноманітні енерґії. Іншими словами, поняття «Крішна» обіймає все розмаїття сущого. Однак звичайно слово «Крішна» використовують у вужчому контексті на позначення власне Крішни та Його особистих поширень. Крішна поширює Себе у форми Баладеви, Санкаршани, Ва̄судеви, Аніруддги, Прад’юмни, Рами, Нрісімхи та Варахи, а також у форми численних інших втілень та незліченних поширень Вішну. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що втілення Господа незліченні, як незліченні хвилі в океані. Отож Крішна включає в Себе всі ці поширення, а також Своїх чистих відданих. У «Брахма-самхіті» сказано, що всі поширення Крішни довершені і є вічними, сповненими блаженства та знання формами.
Devotional service means to prosecute Kṛṣṇa conscious activities that are favorable to the transcendental pleasure of the Supreme Lord, Kṛṣṇa, and any activities that are not favorable to the transcendental favor of the Lord cannot be accepted as devotional service. For example, great demons like Rāvaṇa, Kaṁsa and Hiraṇyakaśipu were always thinking of Kṛṣṇa, but they were thinking of Him as their enemy. This sort of thinking cannot be accepted as bhakti, or Kṛṣṇa consciousness.
Віддане служіння означає дії у свідомості Крішни, що скеровані на трансцендентну насолоду Верховного Господа, Крішни. Будь-яку іншу діяльність, яка не служить трансцендентному задоволенню Господа, за віддане служіння визнати не можна. Наприклад, великі демони — Равана, Камса, Хіран’якашіпу та інші — постійно думали про Крішну, але вони думали про Нього як про свого ворога. Такого роду медитація на Господа не може бути визнана за бгакті, свідомість Крішни.
The impersonalists sometimes misunderstand devotional service in such a way that they divide Kṛṣṇa from His paraphernalia and pastimes. For example, the Bhagavad-gītā is spoken on the Battlefield of Kurukṣetra, and the impersonalists say that although Kṛṣṇa is of interest, the Battlefield of Kurukṣetra isn’t. The devotees, however, also know that the Battlefield of Kurukṣetra by itself has nothing to do with their business, but in addition they know that “Kṛṣṇa” does not mean just Kṛṣṇa alone. He is always with His associates and paraphernalia. For instance, if someone says, “Give something to eat to the man with the weapons,” the eating process is done by the man and not by the weapons. Similarly, in Kṛṣṇa consciousness, a devotee may be interested in the paraphernalia and locations – such as the Battlefield of Kurukṣetra – that are associated with Kṛṣṇa, but he is not concerned with simply any battlefield. He is concerned with Kṛṣṇa – His speech, His instructions, etc. It is because Kṛṣṇa is there that the battlefield is so important.
Подеколи імперсоналісти, трактуючи віддане служіння неправильно, штучно відокремлюють Крішну від Його оточення та розваг. Так, «Бгаґавад-ґіту» розказано на полі битви Курукшетра — і от імперсоналісти обстоюють, буцім варто цікавитись тільки Крішною, а сама битва на Курукшетрі уваги не варта. Натомість віддані, хоча вони теж усвідомлюють, що битва на Курукшетрі сама по собі не має нічого спільного з їхньою діяльністю, на відміну від імперсоналістів визнають, що «Крішна» охоплює набагато ширше коло понять, аніж просто «Сам Крішна». Крішна невіддільний від Своїх супутників і атрибутів. Наприклад, якщо сказано «дай поїсти цій озброєній людині», це означає, що їсти буде людина, а не зброя. Те саме й у свідомості Крішни: відданого цікавлять оточення та певні місця (як, наприклад, поле битви Курукшетра), якщо вони пов’язані з Крішною, але це зовсім не означає, що його цікавить перше-ліпше поле битви. Відданих цікавить Крішна, Його мова, Його настанови тощо. Поле битви Курукшетра цікаве відданим лише тому, що воно пов’язане з Крішною.
This is the summary understanding of what Kṛṣṇa consciousness is. Without this understanding one is sure to misunderstand why the devotees are interested in the Battlefield of Kurukṣetra. One who is interested in Kṛṣṇa becomes interested in His different pastimes and activities.
Отже, ми зробили спробу в загальних рисах пояснити, що таке свідомість Крішни. Не усвідомивши цього, неможливо правильно зрозуміти, чому саме відданих так цікавить битва на Курукшетрі. Якщо людині цікавий Крішна, їй цікаві і Його різні розваги та діяння.
The definition of a pure devotee, as given by Rūpa Gosvāmī in Bhakti-rasāmṛta-sindhu, can be summarized thus: his service is favorable and is always in relation to Kṛṣṇa. In order to keep the purity of such Kṛṣṇa conscious activities, one must be freed from all material desires and philosophical speculation. Any desire except for the service of the Lord is called material desire. And “philosophical speculation” refers to the sort of speculation that ultimately arrives at a conclusion of voidism or impersonalism. This conclusion is useless for a Kṛṣṇa conscious person. Only rarely by philosophical speculation can one reach the conclusion of worshiping Vāsudeva, Kṛṣṇa. This is confirmed in the Bhagavad-gītā itself. The ultimate end of philosophical speculation, then, must be Kṛṣṇa, with the understanding that Kṛṣṇa is everything, the cause of all causes, and that one should therefore surrender unto Him. If this ultimate goal is reached, then philosophical advancement is favorable, but if the conclusion of philosophical speculation is voidism or impersonalism, that is not bhakti.
Відмітні риси чистого відданого, як їх подає Шріла Рупа Ґосвамі у «Бгакті-расамріта-сіндгу», можна узагальнити дальшими словами : відданий виконує служіння з любов’ю до Крішни, і його служіння завжди пов’язане з Крішною. Щоб заховувати чистоту діяльности у свідомості Крішни, треба бути цілковито вільному від матеріальних бажань та схильности до емпіричного філософствування. Всі бажання поза бажанням служити Господеві вважають за матеріальні, а терміном «емпіричне філософствування» позначають ті умоглядні міркування, які зрештою приводять до концепції порожнечі або імперсоналістського світогляду. Такого роду світогляд нічого не дає свідомій Крішни людині. Прийти до висновку, що слід поклонятися Ва̄судеві, Крішні, трапляється дуже і дуже рідко кому. Це підтверджує і сама «Бгаґавад-ґіта». Отже, філософські роздуми мають у кінці кінців привести до Крішни й до усвідомлення того, що Крішна — це все суще, причина всіх причин і що тому слід віддатися Йому. Якщо філософські вправи приводять до цієї найвищої цілі, то їх можна назвати сприятливими, але якщо людина приходить до висновків філософії порожнечі або імперсоналізму, то всі ті розмірковування аж ніяк не є бгакті.
Karma, or fruitive activities, are sometimes understood to be ritualistic activities. There are many persons who are very much attracted by the ritualistic activities described in the Vedas. But if one becomes attracted simply to ritualistic activities without understanding Kṛṣṇa, his activities are unfavorable to Kṛṣṇa consciousness. Actually, Kṛṣṇa consciousness can be based simply on hearing, chanting, remembering, etc. Described in the Śrīmad-Bhāgavatam are nine different processes, besides which everything done is unfavorable to Kṛṣṇa consciousness. Thus, one should always be guarding against falldowns.
За карму, або діяльність заради насолоди її плодами, часто вважають ритуали та обряди. Є багато людей, яких дуже вабить до ритуальних дій, що їх описують Веди. Однак якщо людина просто прив’язана до такий ритуальних дій, але Крішни не усвідомлює, її діяльність не можна вважати за сприятливу для свідомости Крішни. Насправді свідомість Крішни може будуватися виключно на слуханні про Господа, оспівуванні Його, пам’ятуванні про Нього тощо. У «Шрімад-Бгаґаватам» змальовані дев’ять методів, поза котрими будь-яка інша діяльність не є сприятливою для свідомости Крішни. Маючи це на увазі, людина завжди повинна стерегтися падіння з духовного рівня.
Śrīla Rūpa Gosvāmī has also mentioned in this definition of bhakti the word jñāna-karmādi. This karmādi (fruitive work) consists of activities that are unable to help one attain to pure devotional service. Many forms of so-called renunciation are also not favorable to Kṛṣṇa conscious devotional service.
Шріла Рупа Ґосвамі у своєму визначенні бгакті вживає слово джн̃ана-карма̄ді. Карма̄ді, тобто кармічну діяльність, складає вся та діяльність, що не здатна допомогти людині прийти рівня чистого відданого служіння. Крім того, численні форми так званого зречення також не є сприятливими для виконання відданого служіння у свідомості Крішни.
Śrīla Rūpa Gosvāmī has also quoted a definition from the Nārada Pañcarātra, as follows: “One should be free from all material designations and, by Kṛṣṇa consciousness, must be cleansed of all material contamination. He should be restored to his pure identity, in which he engages his senses in the service of the proprietor of the senses.” So when our senses are engaged for the actual proprietor of the senses, that is called devotional service. In our conditional state, our senses are engaged in serving these bodily demands. When the same senses are engaged in executing the order of Kṛṣṇa, our activities are called bhakti.
Далі Шріла Рупа Ґосвамі цитує з «Нарада-панчаратри» таке визначення: «Людина повинна бути вільною від усіх матеріальних самоототожнень і за допомогою практики свідомости Крішни цілковито очиститись від усієї матеріальної скверни. Така людина повинна повернутися до свого відначального стану, за якого вона використовує свої чуття у служінні володарю чуттів». Отже, коли ми використовуємо наші чуття у служінні істинному володареві чуттів, така діяльність розцінюється як віддане служіння. Зараз ми перебуваємо в зумовленому стані, і тому наші чуття зайняті в служінні нашим тілесним потребам. А коли ми будемо використовувати ті самі чуття, виконуючи накази Крішни, все, що ми робитимем, називатиметься бгакті.
As long as one identifies himself as belonging to a certain family, a certain society or a certain person, he is said to be covered with designations. When one is fully aware that he does not belong to any family, society or country, but is eternally related to Kṛṣṇa, he then realizes that his energy should be employed not in the interests of so-called family, society or country, but in the interests of Kṛṣṇa. This is purity of purpose and the platform of pure devotional service in Kṛṣṇa consciousness.
Доки людина вважає, що зв’язана з якоюсь родиною, громадою чи людиною, про неї кажуть, що вона живе в полоні оманних самоототожнень. Однак, усвідомивши, що вона не належить ні до якої родини, країни чи громади, а вічно пов’язана з Крішною, людина приходить розуміння, що їй слід використовувати свою енерґію не на діяльність задля так званих родини, громади чи країни, а на діяльність для Крішни. Ось що означає чистота цілей і чисте віддане служіння у свідомості Крішни.