У почутті страху в екстатичній любові до Крішни причин страху є дві: або Сам Крішна, або щось, що загрожує Крішні. Коли відданий відчуває, що чинить образу проти лотосових стіп Крішни, об’єктом страху в екстатичній любові стає для нього Сам Крішна. А коли в друзів і доброзичливців Крішни через їхню екстатичну любов до Нього з’являється відчуття, що Крішні щось загрожує, об’єктом їхнього почуття страху стає сама ситуація.

Рікшараджа, б’ючись сам на сам з Крішною, раптом збагнув, що Крішна є Верховним Богом-Особою, і тоді Крішна мовив до нього: «Любий Рікшараджо, чому твоє лице наче зсохлося? Не бійся Мене. Хай не стискається зі страху твоє серце. Прошу, заспокойся. Я ніскільки не гніваюсь на тебе. Але якщо тобі хочеться гніватися на Мене, гнівайся скільки душі завгодно, бо від цього твоє служіння Мені у ролі Мого супротивника чимдалі збагачуватиметься, а Моє завзяття тільки розпалюватиметься». За таких обставин для людини, яка відчуває страх в екстатичній любові до Крішни, причиною страху є Сам Крішна.

Наводять ще такий приклад страху, причиною якого є Крішна. Зазнавши доброї кари від маленького Крішни, змій Калія в Ямуні стямився і тоді звернувся до Господа: «Господи, Ти, хто вбив демона Муру! Хоча я аскезами й покутами набув великої містичної сили, перед Тобою я ніщо; я — наймізерніше створіння. Тому, прошу, зглянься на мене, нещасну душу, і не гнівайся. Я не знав, яке Твоє становище насправді, і через це вчинив такі страшні образи. Молю, врятуй мене! Я — найнещасніше створіння і найбільший дурень в цілім світі. Прошу, будь милостивий до мене». Це — інший приклад екстазу за почуття страху у відданому служінні.

Коли демон Кеші, прибравши подоби велетенського коня, що міг перескакувати через дерева, гасав Вріндаваною, завдаючи страху місцевим жителям, мати Яшода сказала своєму чоловікові Нанді Махараджі: «Наш син надто непосидючий. Гадаю, ліпше замикати Його вдома. Мене дуже турбує те, що в нашому селищі зараз неспокійно через демона Кеші, який має подобу величезного коня». Коли стало відомо, що в Ґокулу вдерся розлючений Кеші, мати Яшода дуже стурбувалася і почала думати, як їй захистити свою дитину, і від того так розхвилювалася, що лице її ніби висохло, а очі набігли сльозами. Присутність таких та інших ознак свідчить за наявність екстазу за почуття страху у відданому служінні, який виникає, коли відданий бачить або чує про якусь небезпеку, що загрожує Крішні.

Після загибелі відьми Путани деякі подруги матері Яшоди попрохали її розповісти, як все було. Мати Яшода одразу зупинила їх: «Годі! Ні слова більше! Прошу, не нагадуйте мені за Путану. Навіть згадка про те, що сталося, крає мені серце. Ця відьма прийшла зжерти мого сина і зуміла так підманути мене, що я дала їй дитину на руки. А коли вона загинула, її велетенське тіло, впавши, наробило великого шуму».

В екстазі за почуття страху у відданому служінні неістотними ознаками є такі: відданому пересихає в роті, він робиться багатослівним, роззирається, хоче сховатися, не знає, що робити, розшукує об’єкт своєї любови, якому загрожує небезпека, і плаче вголос. Ілюзія, забутливість та відчуття близької небезпеки також належать до неістотних ознак. За всіх тих станів екстатичний страх є стійким, або постійним, чинником. Причинами такого страху бувають або вчинене зло, або обставини, що викликають почуття страху. Недобрі дії бувають різні, і внаслідок таких дій людина починає відчувати страх. Причиною страху може стати щось страшне, причому здебільшого це — якась особа, що викликає страх своєю зовнішністю, вдачею чи впливом. Зразковим прикладом такої особи, що є причиною екстазу за почуття страху, є відьма Путана. Причиною страху можуть бути лиховісні демонічні постаті, як оце цар Камса, а також великі могутні півбоги, скажімо Індра або Шанкара.

Демони, як оце Камса, відчувають страх перед Крішною, але їхні почуття не зараховують до категорії екстазу відданого служіння за почуття страху.

З авторитетних джерел відомо, що прихильність до Крішни, якщо вона постає з огиди до чогось, інколи виявляється через екстаз за почуття відрази у відданому служінні. Людина, котора чує такого роду екстатичну любов до Крішни, майже завжди перебуває з Ним у нейтральних стосунках відданого служіння, тобто у шанта-расі. Екстатичну любов, спричинену відразою, описують так: «Цей чоловік раніше цікавився виключно задоволенням хіті й чуттів і сягнув вершин майстерности у мистецтві використання жінок задля вдоволення своїх хтивих бажань. Але тепер, хоч як це дивно, цей самий чоловік зі сльозами на очах повторює імена Крішни, і, щойно його очі зупиняються на жіночому обличчі, його затоплює почуття відрази. З виразу його обличчя можна зрозуміти, що тепер він ненавидить самий секс і все, що з ним пов’язане».

У цій расі відданого служіння, якій властиве почуття відрази, виявляються деякі ознаки, що відповідають ступеню екстазу підлеглого рівня: відданий часами спльовує на самий спогад про власне минуле життя, кривить обличчя, затуляє носа і миє руки. Крім того буває, що тіло відданого здригається, корчиться і потіє. Можуть проявлятися й інші ознаки, а саме: почуття сорому, виснаження, безумство, ілюзія, відчай, покірливість, жаль до себе, неспокій, завзяття та заціпеніння.

Коли у відданому, що побивається, пригадуючи свої минулі огидні вчинки, виявляються такі специфічні ознаки, його почуття називають екстазом відданого служіння за почуття відрази. Причиною такого екстазу є пробудження в особистості свідомости Крішни.

Щодо цього існує дальше твердження: «Як можуть статеві втіхи дати задоволення людині, що перебуває в тілі, яке є просто торбою зі шкіри, а в тій торбі — кістки та кров, обгорнуті м’ясом, в тілі, з якого виходить слиз та яке нестерпно смердить?» Таке сприймання властиве лише людині, котра пробудилася до свідомости Крішни й повністю усвідомила, якою відразливою є природа її матеріального тіла.

Існує дальший опис того, як інколи дитині щастить молитися до Крішни, ще перебуваючи в лоні матері. Вона каже: «Любий Крішно, вороже Камси! Я сильно страждаю через своє матеріальне тіло. Зараз мене втиснуто в бридкий мішок з сумішшю крови, сечі й рідких випорожнень, що своєю чергою перебуває в утробі моєї матері. Я дуже страждаю. Тому, божественний океане милости, прошу, зласкався на мене. Я геть не здатний виконувати трансцендентне любовне служіння Тобі, але однак прохаю: врятуй мене!» Схожі слова говорила людина, яка потрапила до пекельних умов життя. Вона звернулася до Верховного Господа: «Любий Господи! Ямараджа примістив мене туди, де мене отруюють нестерпно-відразливі запахи. Навколо кишить комахами й хробаками, скрізь — випорожнення хворих на різні хвороби людей. Від страхітливого видовища мої очі гнояться, і я вже майже не здатний бачити. Отож я молюся, мій Боже, до Тебе, хто визволяє з пекла. Дарма що впав у це пекло, я докладатиму усіх зусиль до того, щоб завжди пам’ятати Твоє святе ім’я, і, сподіваюся, завдяки цьому мені вдасться тримати душу в тілі». Це — інший приклад екстатичної любови до Крішни людини, що перебуває у страшних, відразливих умовах.

Слід знати, що будь-яка людина, якщо вона постійно оспівує святі імена Господа — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, вже розвинула трансцендентну любовну прихильність до Крішни, а тому за будь-яких умов життя вона вдовольняється самим тим, що з неподільною ніжністю та екстатичною любов’ю до Господа повсякчас пам’ятає Його святе ім’я.

Закінчуючи можна сказати, що екстатична любов до Крішни виражається у почутті відрази на стадії, коли приспані нейтральні стосунки поступово переростають у справжню любовну прихильність.