CHAPTER THIRTY-ONE
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
Additional Symptoms
Додаткові ознаки екстатичної любови
All the previously mentioned thirty-three symptoms of ecstatic love are called vyabhicārī, or disturbing. All these symptoms refer to apparently disturbed conditions, but even in such disturbed conditions there is acute ecstatic love for Kṛṣṇa. These symptoms, however, can be divided into three groups: first class, second class and third class. There are many disturbing symptoms in ecstatic love, such as envy, anxiety, pride, jealousy, conclusion, cowardliness, forgiveness, impatience, hankering, regret, doubtfulness and impudence. These are included in the thirty-three conditions of ecstatic love. Śrīla Rūpa Gosvāmī has very nicely analyzed the different kinds of disturbing symptoms, and although it is very difficult to find the exact English equivalents for many Sanskrit words used here, his analysis will now be presented.
Усі згадані вище тридцять три ознаки екстатичної любови називають в’ябгічарі, або турботними ознаками. Усі вони стосуються до стану, що на позір видається турботним, але насправді всі такі стани викликає надзвичайно сильна екстатична любов до Крішни. Всі перелічені ознаки можна розбити на три групи: ті, що належать до першого, до другого і до третього розрядів. Екстатичну любов супроводжують численні турботні ознаки, як оце заздрість, занепокоєність, гордість, ревнощі, розважання, здатність переконати іншого, слабкодухість, вибачливість, нетерпіння, пожадання, каяття, непевність та зухвальство. Всі вони включені в число тридцяти трьох станів вияву екстатичної любови. Шріла Рупа Ґосвамі зробив детальну аналітичну розвідку щодо різного роду турботних ознак, і хоча знайти точні відповідники багатьом ужитим тут санскритським термінам важко, ми таки спробуємо якось відтворити його аналіз.
When one becomes malicious upon seeing another’s advancement of life, his state of mind is generally called envy. When one becomes frightened at seeing a lightning bolt in the sky, that fearfulness brings on anxiety. Therefore, fearfulness and anxiety may be taken as one. One’s desire to hide his real mentality is called avahitthā, or concealment, and a desire to exhibit superiority is called pride. Both of these may be classified under pretension. In a pretentious attitude both avahitthā and pride are to be found. One’s inability to tolerate an offense committed by another is called amarṣa, and one’s inability to tolerate the opulence of another is called jealousy. Jealousy and amarṣa are both caused by intolerance. One’s ability to establish the correct import of a word may be called conclusiveness. And before such a conclusive determination of import, there must be thoughtful consideration. Therefore, the act of consideration is present during the establishment of a conclusion. When one presents himself as ignorant, his attitude is called humility, and when there is an absence of enthusiasm it is called cowardice. Therefore, in humility, there is sometimes cowardice also. When the mind is steadfast it is called enduring, and one’s ability to tolerate others’ offenses is also called endurance. Therefore, forgiveness and endurance can be synonymous. Anxiousness for time to pass is called impatience, and when one sees something wonderful one is said to be struck with wonder. Impatience may be caused by being struck with wonder, and so impatience and being struck with wonder can be synonymous. When anxiety is in its dormant stage it is called hankering. Therefore, anxiety and hankering can also be synonymous. When one becomes regretful for some offense, his feeling is called bashfulness. In this way, bashfulness and regret can be synonymous. Doubtfulness is one of the aspects of argument. After exhibiting impudence one becomes restless. Therefore restlessness and impudence can be synonymous.
Якщо життєві досягнення іншого викликають у людині недобрі почуття, її душевний стан прийнято називати заздрістю. Якщо людина лякається блискавки з громом, цей страх навіює їй тривогу, а отже страх і тривогу можна вважати за одну ознаку. Бажання приховати свої справжні думки і почуття називають авахіттга, скритністю, а бажання виявляти свою вищість називають гордістю. Обидва ці бажання можна згрупувати в одне загальне поняття — удавання. У настрої удавання виявляються як авахіттга, так і гордість. Нездатність терпіти образи з боку інших називається амарша, а неспроможність спокійно дивитись на багатства та розкоші іншого називають ревнощами. Причиною і того, і того є нетерпимість. Вміння виявити точно смисл ужитого слова називається здатністю висновувати. Раніш як дійти до остаточного висновку щодо смислу слова, перше треба уважно зважити і обміркувати його. Отож обдумування передує остаточному висновку. Коли людина називає себе невігласом, про неї кажуть, що вона скромна. Відсутність завзяття називають слабкодухістю. Тобто скромність інколи також може передбачати слабкодухість. Коли людину важко позбавити рівноваги, кажуть, що вона терпляча. Здатність зносити образи з боку інших також називають терплячістю. Тому вибачливість і терпіння можна розглядати як синоніми. Коли людина одне що лічить години й хвилини до якоїсь події, кажуть, що вона нетерпляча, а коли людина бачить щось дивовижне, кажуть, що вона здивована. Здивована людина буває нетерплячою, а тому подив і нетерплячість теж можуть виступати синонімами. Коли неспокій тільки зароджується, його називають пожаданням, а отже, неспокійні і пристрасні прагнення також можуть бути синонімами. Коли людина розкаюється в тому, що вчинила негідно, кажуть, що вона відчуває сором. Отже, сором і каяття так само можуть виступати як поняття синонімічні. Сумніви — один із виявів схильности розважати. Повівшись зухвало, людина губить спокій. Тому неспокій та зухвальство теж можуть виступати синонімами.
When all such symptoms are included in ecstatic love, they are called sañcārī, or continuously existing ecstatic symptoms. All of these symptoms are transcendental, and they are exhibited in different ways, acting and interacting under different conditions. They are like the reciprocation of love between the lover and beloved.
Усі такі ознаки, поєднавшись в екстатичній любові, є устійненими екстатичними ознаками, які називають санчарі. Усі вони є трансцендентними і залежно від обставин виявляються по-різному — або одне по одному, або поєднуючись з іншими ознаками. Це нагадує обмін знаками любови між закоханими.
When a person is envious or defamed, there may be a change in the color of the body. This may be classified as vibhāva, or subecstasy. Sometimes illusion, collapse and strong anxiety are also considered to be vibhāva. When there are many such symptoms, they can simply be grouped together under ecstatic love.
Інколи, якщо людина заздрить на когось або заживає неслави, колір її тіла змінюється. Ці ознаки можна віднести до категорії вібгава, вторинного екстазу. Інколи до вібгави зараховують ілюзію, знеможеність та гостре відчуття тривоги. Коли таких ознак виявляється кілька за раз, їхню сукупність розглядають як свідоцтво вияву екстатичної любови.
Śrīla Rūpa Gosvāmī says that fright, sleep, fatigue, laziness and the madness of intoxication are sometimes grouped under continuous symptoms of ecstatic love, and they are due to a strong attraction.
Шріла Рупа Ґосвамі твердить, що страх, сон, втому, лінощі й безумство, причиною якого є сп’яніння, також подеколи зараховують до категорії устійнених ознак екстатичної любови, і всі вони свідчать про наявність сильного любовного потягу.
False argument, determination, steadiness, remembrance, joyfulness, ignorance, humility and unconsciousness are also different symptoms of ecstatic love. Dependence is also grouped under ecstatic love, and this can be divided into superior dependence and inferior dependence. The direct differentiations between superior and inferior dependence are ascertained by Rūpa Gosvāmī and will be presented in due course.
Безпідставні суперечки, рішучість, непохитність, згадування, радощі, незнання, скромність і непритомність також є різними ознаками екстатичної любови. До виявів екстатичної любови відносять також залежність, причому вона буває двох різновидів: залежність старшого і залежність підлеглого. Рупа Ґосвамі чітко з’ясував відмінність між залежністю старшого і залежністю підлеглого, і свого часу ми подамо його висновки.
One devotee exclaimed, “Oh, I cannot see the district of Mathurā! Even though by simply hearing the name of Mathurā the hairs of my body are standing up, I cannot see the place. So of what use are my eyes?” This statement reveals a strong anxiety to see the district of Mathurā resulting from a strong attachment to Kṛṣṇa. There is another instance of this strong attachment for Kṛṣṇa expressed by Bhīma when he began to murmur, “My arms are just like thunderbolts, but despite these arms I could not smash Śiśupāla while he was blaspheming Kṛṣṇa. Therefore, of what use are these strong arms?” In this instance Bhīma became angry, and being influenced by such anger, his hopelessness became a cause for strong attachment to Kṛṣṇa. This instance can be described as strong attachment for Kṛṣṇa in anger.
Один відданий якось вигукнув: «Лиха моя доля — мені не дано побачити землі Матгури! Коли я просто чую слово «Матгура», волосся на моєму тілі настовбурчується, однак побачити самої Матгури я не можу. То яка мені користь від моїх очей?» Ці слова свідчать за палке прагнення бачити місцевість Матгура, яке постає з сильного потягу до Крішни. По-іншому свою палку прив’язаність до Крішни виразив Бгіма, він шепотів: «Мої руки — що блискавки, та яка з них користь, якщо цими могутніми руками я не зміг стерти на порох Шішупали, коли той безчестив Крішну». У цьому випадку Бгіму обійняв гнів, і його сильний потяг до Крішни під впливом того гніву вилився в безнадію та розпач. Можна сказати, що це — приклад сильного потягу до Крішни за нападу гніву.
When Arjuna witnessed the universal form of Kṛṣṇa, whose dazzling teeth were practically devouring the very existence of the universe, Arjuna’s mouth became dried up. At that time Arjuna forgot himself and could not understand that he was Arjuna, Kṛṣṇa’s friend, although he was always dependent upon Kṛṣṇa’s mercy. This incident is an example of inferior dependence.
Коли Арджуна споглядав усесвітню форму Крішни, чиї блискучі зуби перемелювали самий усесвіт просто перед його очима, в роті йому пошерхло. Хоча Арджуна завжди покладався на милість Крішни, він геть усе забув і не міг утямити, що він — Арджуна, друг Крішни. Це — приклад підлеглої залежности.
Sometimes ghastly activities also support strong ecstatic love for Kṛṣṇa. This state of mind is called ecstatic fearfulness under illusion. In the Tenth Canto, twenty-third chapter, verse 40 of Śrīmad-Bhāgavatam, there is the following statement by the brāhmaṇas who were performing sacrifices: “We have all been born into three advantageous conditions: we are in high brāhmaṇa families, we have ceremoniously received the sacred thread, and we are also properly initiated by a spiritual master. But alas, in spite of all these advantages, we are condemned. Even our observance of brahmacarya is condemned.” The brāhmaṇas thus began to condemn their own activities. They realized that in spite of being so elevated by birth, education and culture, they still were under the spell of the illusory energy. They also admitted that even great yogīs who are not devotees of the Lord are covered by the influence of material energy. This kind of hopelessness felt by the brāhmaṇas who were performing ritualistic ceremonies shows practically no attachment for Kṛṣṇa. There is another hopelessness, however, which shows attachment for Kṛṣṇa. When the bull demon attacked the damsels of Vraja, they began to cry out, “Dear Kṛṣṇa – please save us! We are now gone!” This is hopelessness with attachment for Kṛṣṇa.
Інколи підтриманню сильної екстатичної любови до Крішни сприяють і дії, які звичайно викликають відразу. Такий душевний стан називається екстатичним страхом в ілюзії. В Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (23.40) наведене таке твердження брахман, які відправляли жертвопринесення: «Нам усім випало народитися і жити за трьох сприятливих умов: ми походимо із шляхетних брахманічних сімей, ми пройшли через обряд одержання священного шнура і отримали належне посвячення від духовного вчителя. Але що з того, коли на все це накладено печать прокляття. Прокляття лежить навіть на обітниці брахмачар’ї, що її ми склали». Ось так брахмани кляли все, що робили. Вони усвідомили, що попри свої шляхетне походження, освіту та культуру так і не визволились з-під чару ілюзорної енерґії. Брахмани також визнали, що навіть великі йоґи, якщо вони не стали відданими Господа, мусять коритися впливові матеріальної енерґії. Такого роду безнадія, яку виражали брахмани, що здійснювали ритуальні обряди, свідчить, що вони не мали практично ніякого потягу до Крішни. Однак є й іншого роду безнадія — та, що є виразом любови до Крішни. Коли демон - бик напав на дівчат Враджі , вони закричали : «Любий Крішно, врятуй нас! Ми гинемо!» Це — приклад безнадії та розпачу у прихильності до Крішни.
When the Keśī demon was assassinated by Kṛṣṇa, Kaṁsa became hopeless. He said, “Keśī-daitya was as dear to me as my own life, but he has been killed by some cowherd boy who is crude, uneducated and ignorant in fighting. Even though I have defeated the king of heaven without difficulty, still I do not know the value of life.” Because this hopelessness has a slight touch of attraction for Kṛṣṇa, it is considered to be a reflection of ecstatic love in hopelessness.
Дізнавшись, що Крішна вбив демона Кеші, Камса впав у відчай. Він сказав: «Кеші-дайт’я був мені дорожчий за саме моє життя — і його вбив темний, неотесаний пастушок, який геть нічого не тямить у ратному мистецтві! Отож виходить, що хоча я без труду переміг царя райських планет, справжній сенс життя услизнув од мене». В розпачі Камси є крихта домішки потягу до Крішни, і тому його розглядають як тінь екстатичної любови у розпачі та безнадії.
Kaṁsa once rebuked Akrūra by saying, “You are such a fool that you are accepting a cowherd boy to be the Supreme Personality of Godhead simply because He has defeated some harmless water snake! The boy may have lifted one pebble called Govardhana Hill, but what is more surprising than that is your statement that this boy is the Personality of Godhead!” This is an instance of a maliciously opposing element, caused by hopelessness in ecstatic love for Kṛṣṇa.
Якось Камса почав дорікати Акрурі: «Ти справжній йолоп, бо приймаєш якогось підпасича за Верховного Бога-Особу просто тому, що він переміг сумирного водяного змія! Ну і що, як цей хлопчисько підняв камінця, який називають пагорбом Ґовардгана! Що мене справді дивує, так це те, що ти вважаєш це хлоп’я за Бога власною Особою!» Це — приклад елементу ворожости і злоби, причиною яких є розпач в екстатичній любові до Крішни.
One devotee tried to console a kadamba tree when the tree was lamenting because Kṛṣṇa had not touched even its shadow. The devotee said, “My dear kadamba tree, do not be worried. Just after defeating the Kāliya snake in the Yamunā River, Kṛṣṇa will come and satisfy your desire.” This is an instance of inappropriate hopelessness in ecstatic love for Kṛṣṇa.
Один відданий намагався втішити дерево кадамба, що журилося через те, що, мовляв, Крішна ніколи не торкнувся навіть його тіні. Відданий заспокоював його словами: «Любе кадамбове дерево, втамуй свій розпач. Крішна подолає змія Калію, що оселився в Ямуні, і по тому прийде до тебе, щоб виповнити твоє бажання». Це — приклад недоречного відчаю в екстатичній любові до Крішни.
Garuḍa the eagle, the carrier of Viṣṇu, once said, “Who can be more pure than I? Where is there a second bird like me, so able and competent? Kṛṣṇa may not like me, He may not wish to join my party, but still He has to take advantage of my wings!” This is an instance of hopelessness in the neutral mood of ecstatic love.
Ґаруда, орел, що носить на спині Господа Вішну, якось сказав: «Хіба є хтось чистіший за мене? Чи є такий птах, що міг би суперничати зі мною, був би таким вправним і досвідченим, як я? Навіть якщо Крішна недолюблює мене і не бажає мати зі мною нічого до діла, Він таки мусить користуватися моїми крилами ! » Це — приклад розпачу в нейтральному настрої екстатичної любови.
The symptoms of ecstatic love are sometimes grouped under four headings – namely, generation, conjunction, aggregation and satisfaction.
Ознаки екстатичної любови іноді групують під чотирма заголовками , а саме: «зародження», «збіг», «сукупність» і «вдоволення».
Kṛṣṇa once told Rādhārāṇī, “My dear friend, when You tried to meet Me alone in the morning, Your friend Mekhalā remained hungry with envy. Just look at her!” When Kṛṣṇa was joking with Rādhārāṇī in this way, Rādhārāṇī moved Her beautiful eyebrows crossly. Rūpa Gosvāmī prays that everyone may become blessed by this movement of Śrīmatī Rādhārāṇī’s eyebrows. This is an instance of the generation of malice in ecstatic love of Kṛṣṇa.
Якось Крішна мовив до Радгарані: «Моє кохання, поглянь- но на Свою подругу Мекгалу! Побачивши, як Ти вранці пішла побачитись зі Мною насамоті, в неї через заздрощі зробилась неохота до їжі». Отак Крішна жартував з Радгарані, а Вона тимчасом сердито супила Свої чудові брови. Рупа Ґосвамі молиться, щоб цей порух брів Шріматі Радгарані дарував благословення усім істотам. Це — приклад того, як у екстатичній любові до Крішни зароджується заздрість.
One night, after the Pūtanā demon had been killed, baby Kṛṣṇa could be seen playing upon her breast. Upon seeing this, Yaśodā became stunned for some time. This is an example of a conjunction of various symptoms of ecstatic love. The conjunction can be auspicious or inauspicious. That the Pūtanā demon had been killed was auspicious, but that Kṛṣṇa was playing on her breast in the dead of night, with no one to help Him in case of trouble, was inauspicious. Yaśodā was caught between auspiciousness and inauspiciousness.
Одного вечора, вбивши демоницю Путану, маля Крішна бавився в неї на грудях. Побачивши це, Яшода на мить наче прикипіла до місця. Це — приклад збігу різних ознак екстатичної любови. Такий збіг може бути сприятливий або несприятливий. Сприятливим було те, що демониця Путана вже була мертвою, але те, що Крішна бавився на її грудях проти ночі, коли нікого не було поряд оборонити Його в разі небезпеки, було несприятливим. Той збіг сприятливого і несприятливого заскочив Яшоду зненацька.
After Kṛṣṇa had just learned to walk, He was going in and out of the house very frequently. Yaśodā became surprised and said, “This child is too restless and cannot be controlled! He is incessantly going about the neighborhood of Gokula [Vṛndāvana], and then He is coming back inside the house. I see that the child is very fearless, but in spite of His fearlessness, I am becoming more and more afraid of His falling into some danger.” This again is an instance of the conjunction of two opposing elements: the child was very fearless, but at the same time Yaśodā was becoming fearful of some danger. Here danger is the cause, and Yaśodā’s feelings are in a conjunction of two opposing symptoms. In other words, Yaśodā was feeling both happiness and doubt, or growing fear.
Крішна ледве навчився ходити, як вже почав невтомно сновигати у дім і з дому. Яшода дивилася на те і тільки нарікала: «Це дитя таке невпосидюче, що за Ним не вгледиш! Він безперестанно вештається околицями Ґокули (Вріндавани), а додому вертається коли схоче. Цьому маляті невідомий страх, але я, попри що Він Сам нічого не боїться, чимдалі більше боюся, щоби Він не втрапив у якусь халепу». Це — знов-таки приклад збігу двох суперечливих елементів: дитя не знає, що таке страх, і водночас Яшоду лякає якась, цілком імовірна, небезпека. Небезпека тут є причиною, а переживання Яшоди являють собою поєднання двох протилежних ознак екстатичної любови. Іншими словами, Яшода водночас відчувала і щастя, і тривогу, або, точніше, чимдалі більший страх.
When Devakī, the mother of Kṛṣṇa, saw her son very jubilant in the presence of the wrestlers in Kaṁsa’s arena, two kinds of tears were simultaneously gliding down her cheeks: sometimes her tears were warm, and sometimes they were cold. This is an instance of a conjunction of jubilation and lamentation due to different causes of ecstatic love.
Коли Девакі, матір Крішни, побачила свого сина, що сяяв радістю, поміж борців на жертовній арені Камси, сльози двох різновидів заструмували по її щоках: іноді вони були гарячими, а іноді холодними. Це — приклад поєднання радощів і горя, викликаних різними причинами екстатичної любови.
Once when Śrīmatī Rādhārāṇī was standing on the bank of the Yamunā River in the forest of Vṛndāvana, She was attacked by Kṛṣṇa, who was stronger than She. Although She externally expressed a disturbed mood from this incident, within Herself She was smiling and feeling great satisfaction. Externally She moved Her eyebrows and made a show of rejecting Kṛṣṇa. In this mood Rādhārāṇī looked very beautiful, and Śrīla Rūpa Gosvāmī glorifies Her beauty. This is an instance of exhibiting varying feelings in ecstatic love, although the cause is one only – Kṛṣṇa.
Певного разу, коли Шріматі Радгарані стояла при березі Ямуни у лісі Вріндавани, на Неї налетів Крішна, що був сильніший за Неї. Видавалось, Радгарані обурило це, однак в душі Радгарані розквітла усмішка, і Її надзвичайно тішила ця пригода. Вона насупила брови, удаючи, ніби опирається Крішні. У цьому настрої Радгарані виглядала напрочуд чарівною, і Шріла Рупа Ґосвамі прославляє Її красу. Це — приклад одночасного вияву різних почуттів в екстатичній любові, хоча причина їм одна — Крішна.
Sometimes there were great festivals in the house of Nanda Mahārāja, and all of the inhabitants of Vṛndāvana would assemble for these festivals. During one such festival, Śrīmatī Rādhārāṇī was seen wearing a golden necklace given to Her by Kṛṣṇa. This was immediately detected by mother Yaśodā as well as by Rādhārāṇī’s mother, because the necklace was too long for Rādhārāṇī’s neck. At the same time Rādhārāṇī could see Kṛṣṇa nearby, as well as Her own husband, Abhimanyu. So all of these things combined to make Rādhārāṇī feel very much ashamed, and with Her face shriveled She began to look very beautiful. In this case there was a combination of bashfulness, anger, jubilation and lamentation. This is an instance of an aggregate of symptoms of ecstatic love.
Інколи в домі Нанди Махараджі влаштовували бучні святкування, і на цих святах збиралися всі жителі Вріндавани. На одному з таких свят Шріматі Радгарані мала на шиї золотий ланцюжок, що Їй подарував був Крішна. Ланцюжок був задовгий для Радгарані, і це одразу впало у вічі і Яшоді, і матері Радгарані. При цьому поруч Себе Радгарані бачила і Крішну, і Свого чоловіка Абгіман’ю. Під сукупним впливом усіх тих чинників Радгарані знітилися, аж перемінилася на лиці, від чого вид Її ще погарнішав. У цьому випадку бачимо поєднання таких емоцій, як сором, гнів, радощі і прикрість. Це — приклад сукупного вияву ознак екстатичної любови.
Kaṁsa once said, “What harm can this boy do to me? He has no power.” The next moment Kaṁsa was informed that all of his friends had been killed by the boy. Then Kaṁsa began to think in perplexity, “Shall I go immediately and surrender unto Him? But how can a great warrior do this?” The next moment he thought, “Why should I be afraid of Him? There are still so many wrestlers standing to support me.” But the next moment he began to consider, “The boy is certainly not common because He has lifted Govardhana Hill with His left hand. So what can I do in this connection? Let me go to Vṛndāvana and inflict pains on all the residents there. But still I cannot even go out because my heart is trembling from fear of this boy!” This condition of Kaṁsa’s mind reveals an instance of pride, lamentation, humility, determination, remembrance, doubtfulness, anger and fear. Actually eight different symptoms comprised the mental condition of Kaṁsa. This is another instance of an aggregate of symptoms in hopeless ecstatic love.
Камса якось сказав: «Та яку шкоду цей хлопчина може заподіяти мені, Камсі? Кишка в Нього заслабка!» Але наступної ж миті Камсу повідомили, що усі його друзі загинули від рук того хлопчини. Думки в голові Камси геть змішалися, він розгублено міркував: «Може, негайно піти і віддатися на Його ласку? Але хіба таке пасує мені, великому воїнові?» Але тут-таки одну думку заступила друга: «Та чого я маю боятися Його? Поруч мене ще стільки борців, ладних підтримати мене будь- коли». Аж тут знову завагався: «Певно, однак, що це таки незвичайний хлопець — підняв же Він пагорб Ґовардгану самою лівицею! То як же мені діяти? Може, піти до Вріндавани і розправитися з усіма тамтешніми жителями? Одначе серце мені стискається зі страху перед цим хлопчиком, і я не здатний навіть ступня ступнути зі свого палацу!» У душевному стані Камси виявлені гордощі, нарікання, покірливість, рішучість, згадування, непевність, гнів та страх. По суті, у цьому стані Камси відмітні вісім різних ознак. Це — інший приклад сукупности ознак у стані відчаю в екстатичній любові.
One householder devotee once said, “My Lord, I am so wretched that these two eyes are never desiring to see the glorious city of Mathurā. Therefore, my eyes are actually condemned. I am nicely educated, but my education has simply been used in government service. I have not considered formidable time, stronger than anything else, which creates and annihilates everything. To whom shall I leave all of my wealth and fortune? I am becoming older and older. What shall I do? Shall I execute devotional service from here at home? This I cannot do, because my mind is being attracted by the transcendental land of Vṛndāvana.”
Один відданий-домогосподар якось вигукнув: «Мій Господи, я такий ниций, адже очі мої — хай на них більма найдуть! — не мають і крихти бажання бачити славетне місто Матгура. Я дістав добру освіту, але та моя освіта потрібна була одне що на службі урядові. Я не зважав на плин грізного, необорного часу, що могутніший над усе, на цього творця і руйнівника усього сущого. Кому я заповім усі свої багатства і статки? Я чимдалі старішаю. Що мені робити? Здійснювати віддане служіння вдома? Але я не можу робити цього, бо серце моє вабить до трансцендентної землі Вріндавани».
This is an instance of hopelessness, pride, doubt, patience, lamentation, determination and eagerness – an aggregation of seven different symptoms in ecstatic love for Kṛṣṇa.
Це — приклад вияву сукупности семи різних ознак екстатичної любови до Крішни — відчаю, гордости, сумнівів, терпливости, туги, рішучости та поривання.
There is a proverb in Sanskrit that says, “Disappointment gives rise to the greatest satisfaction.” In other words, when one’s sentiment or ambition becomes too great and is not fulfilled until after seemingly hopeless tribulation, that is taken as the greatest satisfaction. Once the cowherd boys in Vṛndāvana were vainly searching after Kṛṣṇa for a long time, and for that reason their faces became blackened, and their complexions appeared faded. Just then they could hear on the hill a faint vibration from Kṛṣṇa’s flute. Immediately all of them became very much gladdened. This is an instance of satisfaction in the midst of disappointment.
Є таке санскритське прислів’я: «Найвищу втіху породжує розчарування». Іншими словами, коли почуття або шанолюбство людини стають непомірними і знаходять вихід лише тоді, коли горе здається вже нездоланним, така розрядка дає людині найвищу втіху. Якось у Вріндавані хлопчики-пастушки довго розшукували Крішну, але даремно — вони не могли знайти Його. Від того вони зчорніли на лиці, познічувалися і наче зів’яли, аж раптом почули з пагорба звіддалік голос флейти Крішни. Тоді всі вони невимовно зраділи. Це — приклад задоволення посеред розчарування.
Śrīla Rūpa Gosvāmī says that although he has no expert knowledge about the sounds and meanings and mellows of the symptoms of ecstatic love, he has tried to give some examples of different varieties of love of Kṛṣṇa. He further states that the thirty-three disturbing symptoms of ecstatic love, plus eight other symptoms, all taken together equal forty-one primary symptoms of ecstatic love. These symptoms create transformations of bodily activities as well as movements of the senses. All of them can be accepted as different feelings of the heart. Sometimes some of the feelings are quite natural. Sometimes some of the feelings are just temporary appearances. Those symptoms that are very natural always remain, both within and without the devotee.
Шріла Рупа Ґосвамі каже, що він, дарма що мало розуміється на змісті, значеннях та чудовому розмаїтті смаків ознак екстатичної любови, таки спробує навести деякі приклади різних виявів любови до Крішни. Далі він стверджує, що коли до тридцяти трьох турботних ознак, властивих екстатичній любові, додати вісім інших ознак, вони разом складуть сорок одну головну ознаку екстатичної любови. Ці ознаки спричиняються до перетворень тілесних функцій та перемін у чуттєвій сфері. Їх усі слід розглядати як різноманітні переживання відданого. Одні переживання є властивими, а інші — лише тимчасовими виявами. Природні ознаки виявлені завжди як усередині, так і назовні.
As one can detect the color of dye a cloth was soaked in by looking at the cloth, so, simply by understanding the different signs of these symptomatic features, one can understand the actual position. In other words, attachment for Kṛṣṇa is one, but because there exist different kinds of devotees, such attachment is manifested in many varieties. As clothing tinged red appears red, so the temporary appearance of a certain type of feeling can be detected or observed by the specific ecstatic symptom. In fact, all the different humors and mellows of the devotees produce various specific feelings within the mind. And according to these differences, the symptoms of ecstatic love appear in different forms and degrees. If one’s heart is highly elevated, grave and magnanimous, or if one’s heart is rough and crude, different symptoms of ecstatic love will appear, influenced by the condition of the heart. Actually, people cannot generally understand such different qualities of mentality, but when one’s heart is very soft or gentle, these symptoms become very easily visible, and one can understand them very clearly. The heart of one who is highly elevated and grave is compared to gold. If one’s heart is very soft and gentle, his heart is compared to a cotton swab. When there is an ecstatic sensation within the mind, the golden heart or grave heart is not agitated, but the soft heart immediately becomes agitated.
Подивившись на одяг, можна з’ясувати природу барвника, в якому вимочували тканину, з якої одяг зроблено, і так само якщо відомі різні вияви перелічених ознак екстатичної любови, можна визначити справжній душевний стан людини. Іншими словами, хоча прихильність до Крішни єдина, у різних типах відданих вона виявлена в широкому спектрі відчуттів. Як одежа, пофарбована в червоне, виглядає червоною, так і про почуття відданого можна скласти враження, спостерігаючи вияви питомих для цих почуттів екстатичних ознак. По суті, усі різноманітні раси, смаки і стани, що в них перебувають віддані, породжують в їхньому розумі різноманітні відчуття і переживання, що відповідно визначають різницю в інтенсивності та формах вияву ознак екстатичної любови у різних відданих. Наприклад, людина може мати благородне, врівноважене й великодушне серце або серце черстве й неделікатне, і в залежности від того будуть виявлені різні ознаки екстатичної любови. Насправді люди здебільшого не спроможні розпізнавати тонкощів психологічного стану іншої людини, але якщо серце в людини м’яке й добре, ці ознаки стають явно вираженими, і розпізнати їх дуже легко. Серце благородної та поміркованої людини порівнюють із золотом, а м’якої і лагідної — із бавовною. Екстатичним переживанням в розумі не збурити золотого серця поміркованої людини, тоді як серце м’якої людини, наче жмут бавовни, їхній вихор захоплює одразу.
To offer another example, a grave, magnanimous heart is compared to a great city, and a soft heart to an insignificant cottage. There may be many lights or even great elephants in the big city, but no one will take particular notice of them. But when such lights or elephants are seen near a small cottage, everyone can distinctly point them out.
Це добре ілюструє дальший приклад. Серце поміркованої, великодушної людини порівнюють із великим містом, а м’якої — з невеличкою хатою. У великому місті є численні ліхтарі або навіть слони-велетні, але ніхто не дає їм особливої уваги. Проте такі ліхтарі або слони, з’явись вони поблизу невеличкого будинку, неодмінно впадуть у вічі кожному.
A hard heart is compared to a lightning bolt, to gold and to shellac. The lightning bolt is very strong and never becomes soft. Similarly, the hearts of those who are engaged in severe austerities and penances do not become very easily softened. The golden heart becomes melted at high temperature, as in ecstatic love. And the shellac heart is very easily melted in slight temperature.
Жорстке серце порівнюють з блискавкою, золотом та смолою. Потужність блискавки неймовірна, і вона ніколи не буває ніжною. Так само серця тих, хто вдається до суворих аскез і покут, не пом’якшуються легко. Золоте серце тане при високій температурі, яку можна створити в тиглі екстатичної любови, а уподібнене до смоли серце розм’якшується вже при незначному нагріві.
A soft heart is compared to honey, to butter and to nectar. And the condition of the mind is compared to sunshine. As honey and butter become melted even in slight sunshine, softhearted persons become easily melted. Nectar, however, is by its nature always liquid. And the hearts of those who are in pure ecstatic love with Kṛṣṇa are by nature always liquified, just like nectar.
М’яке серце порівнюють із медом, вершковим маслом та нектаром, а стан розуму — з сонячним світлом. Навіть слабке сонячне світло примушує мед і масло танути, і так само легко тане серце м’якосердих людей. Нектар, однак, вже за самою своєю природою завжди перебуває у рідкому стані, і серця тих, хто пов’язаний з Крішною чистою екстатичною любов’ю, від природи завжди ніжної рідкої консистенції, як нектар.
A pure devotee of Kṛṣṇa is always specifically qualified with nectarean qualifications and sometimes with the qualifications of butter and honey. On the whole, the heart in any of the different conditions mentioned above can be melted under certain circumstances, just as a hard diamond is sometimes melted by a combination of certain chemicals. In the Dāna-keli-kaumudī it is stated, “When love develops in the heart of a devotee, he cannot check the transformation of his sentiments. His heart is just like the ocean at the rising of the moon, when the ebb tide cannot be checked: immediately there must be movement of high waves.” Although in its natural state the ocean is always grave and unfathomable, when the moon rises, nothing can check the ocean’s agitation. Similarly, those who are pure devotees cannot on any account check the movement of their feelings within.
Чистий відданий Крішни посідає якості, що властиві саме нектару, а іноді також якості масла та меду. В цілому хоч би до якої з перелічених вище категорій належало серце людини, воно за певних умов може пом’якшитися, так само як твердий діамант може розчинитися в суміші певних хімічних речовин. У книзі «Дана-келі-каумуді» сказано: «Коли в серці відданого пробуджується любов, він не на силі владати над перемінами своїх почуттів. Його серце подібне до океану, що, як на небі сходить місяць, котить нестримні велетенські хвилі». Хоча в своєму природному становищі океан спокійний і незворушний, він, однак, починає здіймати хвилі, коли на небі сходить місяць. Те саме з чистими відданими: вони незалежно від обставин не на силі опанувати свої почуття, що, як ті хвилі, здіймаються в них.