Skip to main content

CHAPTER TWENTY-THREE

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Kṛṣṇa’s Personality

Особистість Крішни

Śrīla Rūpa Gosvāmī states that although Lord Kṛṣṇa is the reservoir of unlimited pleasure and the greatest leader of all, He is still dependent upon His devotees in three ways. According to the emotional status of the devotee, the Supreme Personality of Godhead is appreciated in three ways: as the most perfect, as very perfect and as perfect. When He exhibits Himself in fullness, He is appreciated by great learned scholars as most perfect. When He exhibits Himself in lesser degrees, He is called very perfect. And when He exhibits still less, He is called perfect. This means that Kṛṣṇa is appreciated for three degrees of perfection. These three degrees of perfection are especially exhibited as follows: when He is in Goloka Vṛndāvana His transcendental qualities are exhibited as most perfect, when He is in Dvārakā He exhibits His qualities as very perfect, and when He is in Mathurā He exhibits His qualities as perfect.

Шріла Рупа Ґосвамі стверджує: хоча Господь Крішна є джерелом безмежної насолоди і верховним проводарем усіх живих істот, Він водночас залежить від Своїх відданих, і тої залежности існує три ступені. Відповідно до свого емоційного стану відданий оцінює Верховного Бога-Особу як найдосконалішого, як надзвичайно досконалого і досконалого. Коли Господь розкриває Себе у всій повноті, великі обізнані вчені твердять, що Він є найдосконаліший. Коли Він розкриває Себе дещо меншою мірою, Його називають надзвичайно досконалим. А коли Він розкриває Себе ще меншою мірою, Його називають просто «досконалий». Це означає, що ставлення до Крішни залежить від ступеня Його вияву Своєї досконалости. Ці три ступені досконалости конкретно виявлені так: на Ґолоці Вріндавані Його трансцендентні якості виявлені як найдосконаліші, у Двараці Він виявляє Свої якості як надзвичайно досконалі, а у Матгурі Він виявляє Свої якості як досконалі.

Kṛṣṇa’s personality is analyzed as dhīrodātta, dhīra-lalita, dhīra-praśānta and dhīroddhata. If one asks how a personality can be beheld in four quite opposing ways, the answer is that the Lord is the reservoir of all transcendental qualities and activities. Therefore, His different aspects can be analyzed according to the exhibition of His limitless variety of pastimes, and as such there is no contradiction.

Особистість Крішни характеризують як дгіродатта, дгіра- лаліта, дгіра-прашанта та дгіроддгата. На питання, як це можливо характеризувати одну й ту саму особу, дивлячись на неї під чотирма геть відмінними кутами зору, можна відповісти, що Господь вміщає в Собі усі трансцендентні якості та діяння, а тому Його різні аспекти, чи то різні грані Його характеру, аналізують відповідно до конкретних виявів безмежного розмаїття Його розваг, а отже жодних суперечностей при такому розгляді немає.

DHĪRODĀTTA

Дгіродатта

A dhīrodātta is a person who is naturally very grave, gentle, forgiving, merciful, determined, humble, highly qualified, chivalrous and physically attractive.

Дгіродатта — це особа, яка з природи є поважна, м’яка, вибачлива, милосердна, рішуча, смиренна, вміє все, має лицарську вдачу та привабливу зовнішність.

In this connection, the following statement given by Indra, the king of heaven, is very significant: “My dear Lord, I admit that I have committed great offenses unto You, but I cannot express my feelings of regret, being bewildered at seeing Your extraordinary chivalrous spirit, Your endeavor to protect Your devotees, Your determination, Your steadiness in lifting the great hill of Govardhana, Your beautiful bodily features and Your astonishing characteristic of being pleased simply by accepting the prayers of Your devotees and offenders.”

Багато що вияснює твердження Індри, царя райських планет: «Любий Господи! Я визнаю, що вчинив велику образу проти Тебе, але не здатний виразити свого розкаяння — адже мене надміру збентежили Твій надзвичайний лицарський дух, Твоя готовність за будь-яких обставин обороняти Своїх відданих, Твоя рішучість, Твоя непорушність, яку Ти виявив, піднявши величезний пагорб Ґовардгана, Твоє прекрасне тіло і Твоя вражаюча властивість бути однаково втішеним як молитвами Твоїх відданих, так і молитвами тих, хто чинить образи проти Тебе!»

The above statement by the king of heaven is an exact corroboration of Kṛṣṇa’s being dhīrodātta. Many learned scholars have agreed to also accept Lord Rāmacandra as dhīrodātta, but all of Lord Rāmacandra’s qualities are also included in the character of Lord Kṛṣṇa.

Вищенаведені слова царя райських планет точно відповідають характеристиці Крішни як дгіродатти. Багато компетентних вчених східні в тому, що Господь Рамачандра також є дгіродаттою, однак усі без винятку якості, притаманні Господу Рамачандрі, присутні в характері Господа Крішни.

DHĪRA-LALITA

Дгіра-лаліта

A person is called dhīra-lalita if he is naturally very funny, always in full youthfulness, expert in joking and free from all anxieties. Such a dhīra-lalita personality is generally found to be domesticated and very submissive to his lover. This dhīra-lalita trait in the personality of Kṛṣṇa is described by Yajña-patnī, the wife of one of the brāhmaṇas who were performing sacrifices in Vṛndāvana. She tells her friends, “One day Śrīmatī Rādhārāṇī, accompanied by Her associates, was taking rest in Her garden, and at that time Lord Śrī Kṛṣṇa arrived in that assembly. After sitting down, He began to narrate very impudently about His previous night’s pastimes with Rādhārāṇī. While He was speaking in that way, Rādhārāṇī became very embarrassed. She was feeling ashamed and was absorbed in thought, and Kṛṣṇa took the opportunity to mark Her breasts with different kinds of tilaka. Kṛṣṇa proved Himself to be very expert in that art.” In this way Kṛṣṇa, as dhīra-lalita, was enjoying His youthful proclivities in the company of the gopīs.

Дгіра-лаліта називають того, хто з природи є дуже забавний, завжди по-юнацькому жвавий, любить жартувати і вільний від усіх турбот. Така особистість дгіра-лаліта здебільшого має лагідну вдачу і радо кориться об’єктові свого кохання. Цю рису в особі Крішни описує Яґ’я-патні, дружина одного з брахман, що відправляли жертвопринесення у Вріндавані. Вона розповідала своїм подругам: «Якось Шріматі Радгарані разом зі Своїми подругами відпочивала у Своєму садочку, коли туди прийшов Господь Шрі Крішна. Він всівся і одразу, нітрохи не соромлячись, узявся розповідати про Свої розваги з Радгарані минулої ночі. Від тих Його слів Радгарані геть знітилася. З сорому Вона, не знавши, що робити, задумалася, а Крішна, скориставшись тимчасом зі сприятливої нагоди, розмалював Їй груди різною тілакою. Крішна довів, що дуже вправний у цьому мистецтві». Так Крішна, дгіра-лаліта, насолоджувався Своїми юнацькими витівками у товаристві ґопі.

Generally, those who are expert in writing drama choose to call Cupid the ideal dhīra-lalita, but we can more perfectly find in the personality of Kṛṣṇa all the characteristics of dhīra-lalita.

Більшість досвідчених драматургів за ідеальний характер дгіра-лаліта вважають Купідона, однак в Крішні усі риси героя дгіра-лаліта проявлені навіть чіткіше.

DHĪRA-PRAŚĀNTA

Дгіра-прашанта

A person who is very peaceful, forbearing, considerate and obliging is called dhīra-praśānta. This dhīra-praśānta trait of Kṛṣṇa was exhibited in His dealings with the Pāṇḍavas. On account of the Pāṇḍavas’ faithful devotion to the Lord, He agreed to become their charioteer, their advisor, their friend, their messenger and sometimes their bodyguard. Such is an example of the result of devotional service toward Viṣṇu. When Kṛṣṇa was speaking to Mahārāja Yudhiṣṭhira about religious principles, He demonstrated Himself to be a great learned scholar, but because He accepted the position of younger cousin to Yudhiṣṭhira, He was speaking in a very gentle tone, which enhanced His beautiful bodily features. The movements of His eyes and the mode of His speech proved that He was very, very expert in giving moral instruction. Sometimes, Mahārāja Yudhiṣṭhira is also accepted by learned scholars as dhīra-praśānta.

Людину дуже миролюбну, вибачливу, тверду та послужливу називають дгіра-прашанта. Властивість дгіра-прашанта Крішна виявив у Своїх стосунках з Пандавами. Щира відданість Пандав Господу змушувала Його погоджуватися бути то їхнім колісничим, то радником, другом, посланцем, а то й тілохранителем. Це — один з прикладів того, які плоди дає віддане служіння Вішну. Коли Крішна бесідував з Махараджею Юдгіштгірою про релігійні засади, Він виявив Свою надзвичайну обізнаність у цій галузі, але, пам’ятаючи, що він є молодший двоюрідний брат Юдгіштгіри, Він говорив з ним дуже поштиво, і це чудесно побільшувало Його вроду. Те, як Він поводив очима та Його манера говорити свідчили про те, що Він дуже добре знайомий з мистецтвом давати моральні настанови. Іноді значні вчені визнають за дгіра-прашанту також і Махараджу Юдгіштгіру.

DHĪRODDHATA

Дгіроддгата

A person who is very envious, proud, easily angered, restless and complacent is called dhīroddhata by learned scholars. Such qualities were visible in the character of Lord Kṛṣṇa, because when He was writing a letter to Kālayavana, Kṛṣṇa addressed him as a sinful frog. In His letter Kṛṣṇa advised Kālayavana that he should immediately go and find some dark well for his residence because there was a black snake named Kṛṣṇa who was very eager to devour all such sinful frogs. Kṛṣṇa reminded Kālayavana that He could turn all the universes to ashes simply by looking at them.

Дгіроддгата називають того, хто є дуже заздрісний, погордливий, гнівливий, невпокійливий та хвалькуватий. Такі якості простежувалися у вдачі Господа Крішни, коли Він писав листа до Калаявани; у тому листі Крішна назвав адресата підлою жабою. Крішна порадив Калаявані негайно піти знайти собі якийсь темний колодязь і там нишком сидіти, бо, писав Він, є такий чорний змій Крішна, що дуже любить ковтати підлих жаб. Крішна нагадав Калаявані, що може самим лише поглядом спалити дотла усі всесвіти.

The above statement by Kṛṣṇa seems apparently to be of an envious nature, but according to different pastimes, places and times this quality is accepted as a great characteristic. Kṛṣṇa’s dhīroddhata qualities have been accepted as great because Kṛṣṇa uses them only to protect His devotees. In other words, even undesirable traits may also be used in the exchange of devotional service.

Вищенаведені слова Крішни немовби продиктовані Його злобою, але за певних розваг, часу та обставин цю якість приймають за незаперечне достоїнство. Вияви в Крішні якостей дгіроддгати слід приймати за визначні, бо Він використовує їх лише на те, щоб захищати Своїх відданих. Іншими словами, у взаємообміні почуттів у відданому служінні можуть бути використані навіть небажані якості.

Sometimes Bhīma, the second brother of the Pāṇḍavas, is also described as dhīroddhata.

Іноді Бгіму, другого з братів Пандав, також описують як дгіроддгату.

Once, while fighting with a demon who was appearing as a deer, Kṛṣṇa challenged him in this way: “I have come before you as a great elephant named Kṛṣṇa. You must leave the battlefield, accepting defeat, or else there is death awaiting you.” This challenging spirit of Kṛṣṇa’s is not contradictory to His sublime character; because He is the Supreme Being, everything is possible in His character.

Якось Крішна бився із демоном, що прибрав подоби оленя. Крішна кинув Йому такий виклик: «Я, великий слон на ймення Крішна, прийшов перед тебе. Якщо не хочеш загинути, визнай свою поразку і мерщій тікай з поля бою куди видно». Така чванькуватість аж ніяк не суперечить піднесеній вдачі Крішни; Він — Найвища Істота, і тому немає нічого такого, чого б не могло бути в Його характері.

There is a nice statement in the Kūrma Purāṇa about these contradictory traits of the Supreme Personality of Godhead. It is stated there that the Supreme Person is neither very fat nor very thin; He is always transcendental to material qualities, and yet His bodily luster is blackish. His eyes are reddish, He is all-powerful, and He is equipped with all different kinds of opulences. Contradictory traits in Kṛṣṇa’s person are not at all surprising; one should not consider the characteristics of Kṛṣṇa, the Supreme Personality of Godhead, to be actually contradictory. One should try to understand the traits of Kṛṣṇa from authorities and try to understand how these characteristics are employed by the supreme will of the Lord.

Щодо таких суперечливих рис вдачі Верховного Бога-Особи є чудове твердження в «Курма Пурані». Там сказано, що Верховний Господь ані товстий, ані худий; Він завжди трансцендентний щодо матеріальних якостей, а однак тіло Його має чорнуватий колір. Білки Його очей рожевуваті, Він — усемогутній і посідає усе розмаїття щедрот. Те, що в особі Крішни присутні суперечливі риси, зовсім не дивно. Неправильно вважати, буцім такі риси в характері Крішни, Верховного Бога- Особи, і справді суперечать одна одній. Насправді, щоб пізнати й зрозуміти якості характеру Крішни, а також те, яким способом верховна воля Господа використовує ці якості, треба слухати від обізнаних в цьому питанні авторитетів.

In the Mahā-varāha Purāṇa it is confirmed that the transcendental bodies of the Supreme Personality of Godhead and His expansions are all existing eternally. Such bodies are never material; they are completely spiritual and full of knowledge. They are reservoirs of all transcendental qualities. In the Viṣṇu-yāmala-tantra there is a statement that because the Personality of Godhead and His expanded bodies are always full of knowledge, bliss and eternity, they are always free from the eighteen kinds of material contaminations – illusion, fatigue, errors, roughness, material lust, restlessness, pride, envy, violence, disgrace, exhaustion, untruth, anger, hankering, dependence, desire to lord over the universe, seeing duality and cheating.

«Маха-вараха Пурана» підтверджує, що трансцендентне тіло Верховного Бога-Особи та тіла усіх Його поширень є вічні. Вони ні в якому разі не є матеріальними — вони абсолютно духовні і сповнені знання. Вони — витоки усіх трансцендентних якостей. «Вішну-ямала-тантра» містить дальше твердження: Бог-Особа і всі тіла, в які Він поширюється, завжди сповнені знання, блаженства й вічности, а тому завжди вільні од вісімнадцяти різновидів матеріальної скверни — ілюзії, втоми, хиб, грубости, матеріальної хтивости, невпосидючости, пихи, заздрости, схильности до насильства, зневаги щодо інших, знемоги, неправди, гніву, пожадання, залежности, бажання панувати над усесвітом, сприйняття двоїстости та схильности до обману.

Regarding all of the above-mentioned statements, it is understood that the Mahā-viṣṇu is the source of all incarnations in the material world. But because of His greater, extraordinary opulence, we can understand that the son of Nanda Mahārāja is the source of the Mahā-viṣṇu also. This is confirmed in the Brahma-saṁhitā, wherein it is stated, “Let me offer my respectful obeisances unto Govinda, whose partial representation is the Mahā-viṣṇu.” The gigantic form of the Mahā-viṣṇu is the source of generation for innumerable universes. Innumerable universes are coming out of His exhaling breath, and the same universes are going back in with His inhaling breath. This Mahā-viṣṇu is also a plenary portion of a portion of Kṛṣṇa.

З усього вищесказаного випливає, що Маха-Вішну є джерело всіх утілень в матеріальному світі. Але слід також зрозуміти, що син Нанди Махараджі, посідаючи більші, надзвичайні щедроти, є джерелом Маха-Вішну. Це підтверджує «Брахма- самхіта»: «Я схиляюсь у шані перед Ґовіндою, що Його частковим проявленням є Маха-Вішну». Велетенська форма Маха- Вішну є джерелом, з якого постають усі незліченні усесвіти. Незліченні всесвіти виникають разом з Його видихом, а коли Він вдихає, всі ці усесвіти знову входять у Нього. І цей Маха- Вішну теж є лише повною часткою частки Крішни.