Skip to main content

Chapter 6

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Pūtanā Killed

Смерть Путани

While Nanda Mahārāja was returning home, he considered Vasudeva’s warning that there might be some disturbance in Gokula. Certainly the advice was friendly and not false. So Nanda thought, “There is some truth in it.” Therefore, out of fear, he began to take shelter of the Supreme Personality of Godhead. It is quite natural for a devotee in danger to think of Kṛṣṇa, because he has no other shelter. When a child is in danger, he takes shelter of his mother or father. Similarly, a devotee is always under the shelter of the Supreme Personality of Godhead, but when he specifically sees some danger, he remembers the Lord very rapidly.

Дорогою додому Нанда Махараджа обмірковував Васудевині слова, якими той застеріг його щодо можливої небезпеки в Ґокулі. Засторога та безумовно була дружня і запевно небезпідставна. «Мабуть що він має рацію», — думав Нанда. Він звернув свої думки до Верховного Бога-Особи, прохаючи захисту. Цілком природно, що відданий, якому загрожує небезпека, подумки звертається до Господа — іншої оборони він не має. Коли дитина в небезпеці, вона шукає захисту в батька й матері. Так само відданий: він негайно згадує Верховного Бога-Особу, коли стикається з безпосередньою небезпекою, хоча перебуває під захистом Господа завжди.

After consulting with his demoniac ministers, Kaṁsa instructed a witch named Pūtanā, who knew the black art of killing small children by ghastly sinful methods, to kill all kinds of children in the cities, villages and pasturing grounds. Such witches can play their black art only where there is no chanting or hearing of the holy name of Kṛṣṇa. It is said that wherever the chanting of the holy name of Kṛṣṇa is done, even negligently, all bad elements – witches, ghosts and dangerous calamities – immediately disappear. And this is certainly true of the place where the chanting of the holy name of Kṛṣṇa is done seriously – especially in Vṛndāvana when the Supreme Lord was personally present. Therefore, the doubts of Nanda Mahārāja were certainly based on affection for Kṛṣṇa. Actually there was no danger from the activities of Pūtanā, despite her powers. Such witches are called khecarī, which means they can fly in the sky. This black art of witchcraft is still practiced by some women in the remote northwestern side of India. They can transfer themselves from one place to another on the branch of an uprooted tree. Pūtanā knew this witchcraft, and therefore she is described in the Bhāgavatam as khecarī.

Порадившись зі своїми міністрами-демонами, Камса наказав відьмі на ім’я Путана (яка вміла зводити зі світу малих дітей у свій відьомський спосіб) вбити всіх немовлят у містах, селах і на пасовищах. Чорне відьомське мистецтво чинне лише там, де не виспівують і не слухають святого імені Крішни. Відомо-бо, що там, де навіть недбало оспівують святе ім’я Крішни, одразу вся погань — відьми, привиди — зникає, й грізні нещастя те місце оминають. І, безумовно, це стосується того місця, де ім’я Крішни оспівують з усією належною пошаною, надто ж Вріндавани, де Верховний Господь присутній власною особою. Отже, страх Нанди Махараджі напевно був від батьківської любови до Крішни. Насправді Путана, незважаючи на свою силу, не могла заподіяти Крішні ніякої шкоди. Відьом, таких як Путана, звуть кгечарі, тобто ті, що вміють літати в небі. Чорне чаклунство донині знають жінки у віддалених північно-західних районах Індії: вони вміють переноситися з одного місця в інше на гілляці вирваного з коренем дерева. Путана була вправна в того роду чаклунстві, і тому в «Бгаґаватам» її названо кгечарі.

Pūtanā entered the county of Gokula, the residential quarter of Nanda Mahārāja, without permission. Dressing herself just like a beautiful woman, she entered the house of Mother Yaśodā. She appeared very beautiful, with raised hips, nicely swollen breasts, earrings, and flowers in her hair. She looked especially beautiful on account of her thin waist. She was glancing at everyone with very attractive looks and smiling face, and all the residents of Vṛndāvana were captivated. The innocent cowherd women thought that she was the goddess of fortune appearing in Vṛndāvana with a lotus flower in her hand. It seemed to them that she had personally come to see Kṛṣṇa, who is her husband. Because of her exquisite beauty, no one checked her movement, and therefore she freely entered the house of Nanda Mahārāja. Pūtanā, the killer of many, many children, found baby Kṛṣṇa lying on a small bed, and she could at once perceive that the baby was hiding His unparalleled potencies, which resembled fire covered by ashes. Pūtanā thought, “This child is so powerful that He can destroy the whole universe immediately.”

Путана, нікого не спитавшись, вступила в Ґокулу, де жив Нанда Махараджа, і, обернувшись красунею, ввійшла в дім матері Яшоди. З пишними стегнами і важкими грудями, з сережками у вухах, заквітчана, вона видавалася дуже привабливою. Тонкий стан робив її ще чарівнішою. Вона усміхалася, поглядаючи на всіх звабно, і привернула до себе серця всіх жителів Вріндавани. Невинні пастушки подумали, що то сама богиня процвітання з лотосом у руці з’явилась у Вріндавані. Їм здавалось, що Лакшмі власною особою прийшла побачити Крішну, свого чоловіка. Незрівнянно вродлива, Путана ввійшла у дім Нанди Махараджі, і нікому не спало на думку затримати її. Відьма вже вбила безліч дітей, а побачивши крихітку Крішну, що лежав у маленькому ліжечку, одразу відчула, що дитина має надзвичайну силу. Путані майнула думка: «Ця дитина володіє такою силою, що здатна вмить зруйнувати цілий усесвіт».

Pūtanā’s understanding is very significant. The Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, is situated in everyone’s heart. It is stated in the Bhagavad-gītā that He gives one necessary intelligence, and He also causes one to forget. Pūtanā was immediately aware that the child whom she was observing in the house of Nanda Mahārāja was the Supreme Personality of Godhead Himself. He was lying there as a small baby, but that does not mean He was less powerful. The materialistic theory that God-worship is anthropomorphic is not correct. No living being can become God by undergoing meditation or austerities. God is always God. Kṛṣṇa as a baby is as complete as He is as a full-fledged youth. The Māyāvāda theory holds that the living entity was formerly God but has now become overwhelmed by the influence of māyā. Therefore the Māyāvādīs say that presently he is not God, but when the influence of māyā is taken away he will again become God. This theory cannot be applied to the minute living entities. The living entities are minute parts and parcels of the Supreme Personality of Godhead; they are minute particles or sparks of the original fire. So these sparks can be covered by the influence of māyā, but the original fire, Kṛṣṇa, cannot. Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead, even from the beginning of His appearance in the house of Vasudeva and Devakī.

Путанині думки дуже важливі. Верховний Бог-Особа, Крішна, перебуває в кожнім серці. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Він кожному дає потрібний розум, Він же є причина забуття. Путана одразу зрозуміла, що ця дитина в домі Нанди Махараджі — Сам Верховний Бог-Особа. Він лежав у ліжечку як звичайнісіньке немовля, але від того не був менш могутній. Матеріалістична теорія, яка твердить, ніби поклоніння Богові є антропоморфічне з походження, цілком хибна. Жодна жива істота не здатна зробитися Богом ні через які медитації чи аскези. Бог завжди Бог. Крішна-немовля так само повний усіх сил, як і в розквіті Своєї юности. Майаваді тримаються теорії, що жива істота колись була Богом, але тепер потрапила під вплив майі. Тому вони кажуть: нині людина не Бог, та якщо подолає вплив майі, то знову зробиться Богом. Однак хіба можна прикласти цю теорію до крихітних живих істот? Жива істота — крихітна частка Верховного Бога-Особи, дрібна часточка, іскра з верховного вогню, однак вона не є первісний вогонь, Крішна. Крішна ж є Верховний Бог-Особа від самої Своєї з’яви в домі Васудеви й Девакі.

Kṛṣṇa showed the nature of a small baby and closed His eyes, as if to avoid the face of Pūtanā. This closing of the eyes is interpreted and studied in different ways by the devotees. Some say that Kṛṣṇa closed His eyes because He did not like to see the face of Pūtanā, who had killed so many children and who had now come to kill Him. Others say that Pūtanā hesitated to take the baby on her lap because something extraordinary was being dictated to her from within, and that in order to give her assurance, Kṛṣṇa closed His eyes so that she would not be frightened. And yet others interpret in this way: Kṛṣṇa appeared in order to kill the demons and give protection to the devotees, as stated in the Bhagavad-gītā: paritrāṇāya sādhūnāṁ vināśāya ca duṣkṛtām. The first demon to be killed was a woman. According to Vedic rules, the killing of a woman, a brāhmaṇa, cows or a child is strictly forbidden. Kṛṣṇa was obliged to kill the demon Pūtanā, and because the killing of a woman is forbidden according to Vedic śāstra, He could not help but close His eyes. Another interpretation is that Kṛṣṇa closed His eyes because He simply took Pūtanā to be His nurse. Pūtanā came to Kṛṣṇa just to offer her breast for the Lord to suck. Kṛṣṇa is so merciful that even though He knew Pūtanā was there to kill Him, He took her as His nurse or mother.

Крішна поводився наче мала дитина і, немов для того, щоб не бачити Путаниного лиця, заплющився. Віддані по-різному кажуть, чому Крішна заплющив очі. Дехто каже, що Крішна заплющився, аби не бачити Путани, що вже вбила стількох дітей, а зараз прийшла вбити Його. Інші кажуть, що Путаною рухала якась надзвичайна сила, і, щоб упевнити її і водночас не налякати, Крішна заплющив очі. Ще інші тлумачать це так: Крішна з’явився, щоб знищити демонів і оборонити відданих, як нас повідомляє «Бгаґавад-ґіта»: парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м̇ він̣а̄ш́а̄йа ча душкр̣та̄м. Перший демон, якого Він мав убити, була жінка. Ведичні правила забороняють убивати жінок, брахман, корів і дітей. Крішна мусив убити демона Путану, а що вбивство жінок заборонене у ведичних шастрах, Він не міг не заплющити очей. Інше пояснення таке: Крішна заплющив очі тому, що бачив у Путані Свою годувальницю. Путана прийшла, щоб дати Крішні груди. А Крішна такий милостивий, що, навіть знаючи Путанин замір убити Його, прийняв її як годувальницю чи мати.

There are seven kinds of mothers, according to Vedic injunction: the real mother, the wife of a teacher or spiritual master, the wife of a king, the wife of a brāhmaṇa, the cow, the nurse and mother earth. Because Pūtanā came to take Kṛṣṇa on her lap and offer her breast milk to be sucked by Him, she was accepted by Kṛṣṇa as one of His mothers. That is considered to be another reason He closed His eyes: He had to kill a nurse or mother. But His killing of His mother or nurse was no different from His love for His real mother or His foster mother, Yaśodā. We further understand from Vedic information that Pūtanā was also treated as a mother and given the same facility as Yaśodā. As Yaśodā was given liberation from the material world, Pūtanā was also given liberation. When the baby Kṛṣṇa closed His eyes, Pūtanā took Him on her lap. She did not know that she was holding death personified. If a person mistakes a snake for a rope, he dies. Similarly, Pūtanā had killed so many babies before meeting Kṛṣṇa, and she mistook Him to be like them, but now she was accepting the snake that would kill her immediately.

Згідно з Ведами людина має сім матерів: та мати, що її народила, дружина наставника або духовного вчителя, дружина царя, дружина брахмани, корова, годувальниця і мати-земля. Путана взяла Крішну на руки, щоб нагодувати своїм молоком, і тому Він визнав її за одну з Своїх матерів. Це вважають за другу причину того, чому Крішна заплющив очі: Він мав убити годувальницю, або мати. Але коли Він вбиває Свою матір або няньку, це те саме, що і Його любов до Своєї справжньої матері, або названої матері Яшоди. Далі з ведичної літератури дізнаємося, що ставлення Крішни до Путани було таке саме, як до матері, і вона отримала звільнення так само, як і Яшода. Яшода звільнилася з матеріального світу — і Путана так само. Коли малий Крішна заплющив очі, Путана взяла Його на руки. Вона не відала, що тримає саме уособлення смерти. Хто бере до рук змію, переплутавши її з мотузкою, гине. Так само й Путана: до зустрічі з Крішною вона вбила багатьох дітей, але тепер взяла до рук змію, що мала за якусь хвилю вбити її саму.

When Pūtanā was taking baby Kṛṣṇa on her lap, both Yaśodā and Rohiṇī were present, but because she was so beautifully dressed and showed motherly affection toward Kṛṣṇa, they did not forbid her. They could not understand that she was a sword within a decorated case. Pūtanā had smeared a very powerful poison on her breasts, and immediately after taking the baby on her lap, she pushed her breastly nipple within His mouth. She was hoping that as soon as He would suck her breast, He would die. But baby Kṛṣṇa very quickly took the nipple in anger. He sucked the milk-poison along with the life air of the demon. In other words, Kṛṣṇa simultaneously sucked the milk from her breast and killed her by sucking out her life. Kṛṣṇa is so merciful that because the demon Pūtanā came to offer her breast milk to Him, He fulfilled her desire and accepted her activity as motherly. But to stop her from further nefarious activities, He immediately killed her. And because the demon was killed by Kṛṣṇa, she got liberation. As Kṛṣṇa pressed her breast extremely hard and sucked out her very breath, Pūtanā fell down on the ground, spread her arms and legs and began to cry, “Oh, child, leave me, leave me!” She was crying loudly and perspiring, and her whole body became wet.

І Яшода, й Рохіні були в кімнаті і бачили, що Путана бере Крішну на руки, але не боронили, бо вона була гарна собою і чудово вбрана, до того ж виявляла велику материнську ніжність до Крішни. Вони не розуміли, що то був меч в оздоблених піхвах. Путана заздалегідь намастила собі груди міцною отрутою і, взявши маля на руки, зараз всунула Йому до ротика сосок. Вона гадала, що Крішна помре, щойно почне ссати. А Крішна гнівно вхопив губами сосок і виссав отруєне молоко разом із життєвим повітрям демониці, тобто виссав їй з грудей молоко і саме її життя. Крішна дуже милостивий, і тому, раз Путана прийшла дати Йому свого молока, Він вдовольнив її прагнення, а її ставлення до Себе визнав за материнське. Але щоб покласти край дальшій її лихій діяльності, Він вбив Путану. Демоницю вбив Сам Крішна, і вона отримала звільнення. Коли Крішна висисав з неї останні сили, Путана впала на землю, і, розкинувши руки й ноги, закричала: «Дитино, відпусти мене!» Вона кричала, і все її тіло взялося потом.

As she died screaming, there was a tremendous vibration on the earth and in the sky, on the upper and lower planets and in all directions, and people thought that thunderbolts were falling. Thus the nightmare of the Pūtanā witch was over, and she assumed her real feature as a great demon. She opened her fierce mouth and spread her arms and legs all over. She fell exactly as Vṛtrāsura did when struck by the thunderbolt of Indra. The long hair on her head was scattered all over her body. Her fallen body extended up to twelve miles and smashed all the trees to pieces, and everyone was struck with wonder upon seeing this gigantic body. Her teeth appeared just like plows, and her nostrils appeared just like mountain caves. Her breasts appeared like small hills, and her hair was a vast reddish bush. Her eye sockets appeared like blind wells, and her two thighs appeared like two banks of a river. Her two hands appeared like two strongly constructed bridges, and her abdomen seemed like a dried-up lake. All the cowherd men and women became struck with awe and wonder upon seeing this. And the tumultuous sound of her falling shocked their brains and ears and made their hearts beat strongly.

Помираючи, вона вищала, і цей виск рознісся землею й небом. Люди думали, що то блискавиці сиплються на землю. Такий був кінець кошмару з відьмою Путаною. Мертва, вона знову прибрала своєї справжньої подоби величезної демониці. Розтуливши кровожерного рота й розпроставши руки та ноги, вона впала на землю достоту як Врітрасура, коли його стяла блискавка Індри. Довге волосся розсипалося по її тілі, а тіло розкинулося на землі на двадцять кілометрів і потрощило всі дерева довкола. Бачачи таке велетенське тіло, всі застигли від подиву. Її зуби були наче величезні рала, а ніс стримів як гора з двома печерами. Груди її здавались пагорбами, а волосся було як непролазні руді чагарі. Її небачачі очі були наче колодязі, стегна — наче річкові береги; дві руки її скидалися на міцні велетенські мости, а черево — на висхле озеро. Побачивши це, пастухи й пастушки застигли від жаху й подиву. Коли вона впала, земля здригнулася, від того звуку вони наче оглухли, розум їм зціпенів і серця сильно закалатали.

When the gopīs saw little Kṛṣṇa fearlessly playing on Pūtanā’s lap, they very quickly came and picked Him up. Mother Yaśodā, Rohiṇī and other elder gopīs immediately performed the auspicious rituals by taking the tail of a cow and circumambulating His body. The child was completely washed with the urine of a cow, and the dust created by the hooves of the cows was thrown all over His body. This was all just to save little Kṛṣṇa from future inauspicious accidents. This incident gives us a clear indication of how important the cow is to the family, society and to living beings in general. The transcendental body of Kṛṣṇa did not require any protection, but to instruct us on the importance of the cow, the Lord was smeared over with cow dung, washed with the urine of a cow, and sprinkled with the dust upraised by the walking of the cows.

Побачивши, що Крішна без жодного страху бавиться в Путани на тілі, ґопі підбігли й схопили Його на руки. Мати Яшода, Рохіні та інші старші ґопі не гаючись виконали сприятливий обряд: вони кілька разів обійшли довкола дитини, обмахуючи Його тіло хвостом корови. Дитину повністю омили коров’ячою сечою, все тіло Йому присипали пилом, який збиває череда корів. Вони зробили це, щоб врятувати малого Крішну на майбутнє від усіх нещасть. Цей випадок свідчить, що корови є дуже важливі для сім’ї, суспільства й усіх живих істот. Насправді трансцендентне тіло Крішни захищати потреби немає, але щоб навчити нас, які важливі є корови, Господь зробив, що Його всього намазали коров’ячим гноєм, обмили коров’ячою сечою і обсипали пилом, який збили, йдучи, корови.

After this purificatory process, the gopīs, headed by Mother Yaśodā and Rohiṇī, chanted the names of Viṣṇu to give Kṛṣṇa’s body full protection from all evil influences. They washed their hands and feet and sipped water three times, as is the custom before chanting mantra. They chanted as follows: “My dear Kṛṣṇa, may the Lord who is known as Aja protect Your legs; may Lord Maṇimān protect Your knees; may Lord Yajña protect Your thighs; may Lord Acyuta protect Your upper waist; may Lord Hayagrīva protect Your abdomen; may Lord Keśava protect Your heart; may Lord Īśa protect Your chest; may Lord Sūrya protect Your neck; may Lord Viṣṇu protect Your arms; may Lord Urukrama protect Your face; may Lord Īśvara protect Your head; may Lord Cakradhara protect Your front; may Lord Gadādhara protect Your back; may Lord Madhusūdana, who carries a bow in His hand, protect Your right side; may Lord Ajana protect Your left side; may Lord Urugāya with His conch shell protect You on all sides; may the Personality of Godhead Upendra protect You from above; may Lord Tārkṣya protect You on the ground; may Lord Haladhara protect You from all sides; may the Personality of Godhead known as Hṛṣīkeśa protect all Your senses; may Lord Nārāyaṇa protect Your life airs; may the Lord of Śvetadvīpa, Nārāyaṇa, protect the core of Your heart; may Lord Yogeśvara protect Your mind; may Lord Pṛśnigarbha protect Your intelligence; and may the Supreme Personality of Godhead protect Your soul. While You are playing, may Lord Govinda protect You from all sides, and when You are sleeping, may Lord Mādhava protect You from all danger; when You are walking, may the Lord of Vaikuṇṭha protect You from falling down; when You are sitting, may Lord Nārāyaṇa give You all protection; and while You are eating, may the Lord of all sacrifices give You all protection.”

Після очисного обряду, аби захистити тіло Крішни від усіляких поганих впливів, ґопі на чолі з матір’ю Яшодою й Рохіні стали повторювати дванадцять імен Вішну. Перш ніж читати мантри, як того вимагає звичай, вони омили руки й ноги і тричі ковтнули води. Вони виспівували:

— Любий Крішна, хай Господь Маніман захистить Твої стегна; нехай Господь Вішну, відомий як Яґ’я, боронить Твої ноги. Хай Господь Ач’юта захищає Твої рамена, а Господь Хаяґріва хай захистить Твій живіт. Нехай Господь Кешава охороняє Твоє серце, а Господь Вішну боронить твої руки; хай Господь Урукрама захищає Твоє лице, а Господь Ішвара хай боронить Твою голову. Нехай Господь Чакрадгара захищає Тебе спереду; хай Господь Ґададгара захищає Тебе ззаду; хай Господь Мадгусудана, який тримає лук у Своїй руці, захищає Тебе з правого боку; нехай Господь Вішну, що тримає мушлю, береже Твій лівий бік; хай Бог-Особа Упендра боронить Тебе зверху, а Господь Таркш’я нехай охороняє Тебе з-під землі; хай Господь Халадгара боронить Тебе зусебіч. Хай Бог-Особа, відомий як Хрішікеша, захищає усі Твої чуття; нехай Твоє життєве повітря боронить Господь Нараяна, а Господь Шветадвіпи, Нараяна, нехай захищає Твоє серце; хай Господь Йоґешвара боронить Твій розум; хай Господь Прішніґарбга боронить Твій інтелект, а Верховний Бог-Особа — Твою душу. Коли Ти бавишся, хай Господь Ґовінда боронить Тебе зусебічно, а коли спиш, хай Господь Мадгава захищає Тебе від небезпеки; коли Ти прогулюєшся, хай Господь Вайкунтги не дасть Тобі впасти; коли сидиш, хай Господь Вайкунтги цілковито береже Тебе; а коли їси, хай Господь усіх жертвопринесень захищає Тебе.

Thus Mother Yaśodā chanted different names of Viṣṇu to protect child Kṛṣṇa’s different bodily parts. Mother Yaśodā was firmly convinced that she should protect her child from different kinds of evil spirits and ghosts – namely Ḍākinīs, Yātudhānīs, Kuṣmāṇḍas, Yakṣas, Rākṣasas, Vināyakas, Koṭarās, Revatīs, Jyeṣṭhās, Pūtanās, Mātṛkās, Unmādas and similar other evil spirits, who cause persons to forget their own existence and give trouble to the life airs and the senses. Sometimes they appear in dreams and cause much perturbation; sometimes they appear as old women and suck the blood of small children. But no such ghosts and evil spirits can remain where there is chanting of the holy name of God. Mother Yaśodā was firmly convinced of the Vedic injunctions about the importance of cows and the holy name of Viṣṇu; therefore she took all shelter in the cows and the name of Viṣṇu just to protect her child Kṛṣṇa. She recited all the holy names of Viṣṇu so that He might save the child. Vedic culture has taken advantage of keeping cows and chanting the holy name of Viṣṇu since the beginning of history, and persons who are still following the Vedic ways, especially the householders, keep at least one dozen cows and worship the Deity of Lord Viṣṇu, who is installed in their house. Persons who are advancing in Kṛṣṇa consciousness should take instruction from this pastime and also be very interested in cows and the holy name of Viṣṇu.

Так, аби захистити різні частини тіла маленького Крішни, мати Яшода повторювала різні імена Вішну. Вона була твердо переконана, що повинна боронити своє дитя від усіх лихих духів і привидів — дакінь, ятудгань, кушманд, якшасів, ракшасів, вінаяк, котар, реват, дж’єштг, путан, матрік, унмад та інших, що приводять людину до повної нестями й шкодять її життєвим потокам та чуттям. Іноді вони входять в людину вві сні, викликаючи сильне збентеження, іноді обертаються на старих жінок і ссуть кров немовлят. Але привиди не можуть лишатися там, де оспівують святе Боже ім’я. Мати Яшода мала тверду віру в ведичні настанови щодо важливости корів та імені Вішну, тому, щоб оборонити своє дитя, Крішну, вона звернулася по захист саме до них. Вона проказала всі святі імена Вішну, щоб Він захистив її дитину. Ведичне суспільство з давніх-давен користується з благ, які дають корови й святе ім’я Вішну, і серед людей, які досі тримаються ведичного шляху, а надто серед домогосподарів заведено тримати щонайменше десяток корів і поклонятися Божеству Вішну, яке встановлюють у кожному домі.

The elder gopīs of Vṛndāvana were so absorbed in affection for Kṛṣṇa that they wanted to save Him, although there was no need to, for He had already protected Himself. They could not understand that Kṛṣṇa was the Supreme Personality of Godhead playing as a child. After performing the formalities to protect the child, Mother Yaśodā took Kṛṣṇa and let Him suck her breast. When the child was protected by viṣṇu-mantra, Mother Yaśodā felt that He was safe. In the meantime, all the cowherd men who had gone to Mathurā to pay tax returned home and were struck with wonder at seeing the gigantic dead body of Pūtanā.

Старші ґопі Вріндавани, сповнені ніжної любови до Крішни, робили все можливе, щоб врятувати Його, хоча потреби в тому не було, бо Він вже Сам Себе захистив. Вони не розуміли, що Крішна, що бавився наче дитя, — то Верховний Бог-Особа. Виконавши всі обряди, щоб захистити дитину, мати Яшода взяла Крішну на руки й дала Йому поссати груди. Мати Яшода була певна: дитині, яка перебуває під захистом вішну-мантри, нічого не загрожує. А тим часом пастухи, що їздили до Матгури сплачувати податки, повертались додому і, побачивши велетенське мертве тіло Путани, заніміли від подиву.

Nanda Mahārāja recalled the prophecy of Vasudeva and considered him a great sage and mystic yogī; otherwise, how could he have foretold an incident that happened during his absence from Vṛndāvana? After this, all the residents of Vraja cut the gigantic body of Pūtanā into pieces and piled it up with wood for burning. When all the limbs of Pūtanā’s body were burning, the smoke emanating from the fire created a good aroma of aguru. This aroma was due to her being killed by Kṛṣṇa. This means that the demon Pūtanā was washed of all her sinful activities and attained a celestial body. Here is an example of how the Supreme Personality of Godhead is all-good: Pūtanā came to kill Kṛṣṇa, but because He sucked her milk, she was immediately purified, and her dead body attained a transcendental quality. Her only business was to kill small children; she was only fond of blood. But in spite of being envious of Kṛṣṇa, she attained salvation because she gave her milk to Him to drink. So what can be said of those who are affectionate to Kṛṣṇa in the relationship of mother, who with great love and affection always serve Him, the Supreme Personality of Godhead and the Supersoul of every living entity?

Нанда Махараджа згадав пророчі Васудевині слова й подумав, що той — великий мудрець або йоґ-містик; інакше як міг Васудева передбачити те, що трапилось у Вріндавані за його, Нанди Махараджиної, відсутности? Жителі Вріндавани зібрались тоді разом, порубали велетенське тіло Путани у шматки й склали на купу разом з деревиною, щоб спалити. Тіло Путани почало горіти, і дим розніс навколо чудові пахощі. Дивовижного аромату тіло демониці набуло через те, що її вбив Крішна. Це означає, що Путана очистилася від усіх гріхів і отримала небесне тіло. Цей приклад свідчить, який добрий до всіх Верховний Бог-Особа: Путана прийшла вбити Його, — але Він ссав її молоко, і тому вона негайно очистилася, а її мертве тіло набуло трансцендентних якостей. Вона одно вбивала малих дітей, і любила вона саму кров. Крішну вона ненавиділа, проте дістала звільнення, бо дала поссати свої груди Крішні. То що казати про тих, хто любить Крішну в стосунках матері чи батька!

Чисті віддані завжди служать Крішні з великою відданістю та любов’ю, тому що Він — Верховний Бог-Особа і Наддуша кожної живої істоти

It is concluded, therefore, that even a little energy expended in the service of the Lord gives one immense transcendental profit. This is explained in the Bhagavad-gītā: sv-alpam apy asya dharmasya trāyate mahato bhayāt. Devotional service in Kṛṣṇa consciousness is so sublime that even a little service rendered to Kṛṣṇa, knowingly or unknowingly, gives one the greatest transcendental benefit. The system of worshiping Kṛṣṇa by offering flowers from a tree is also beneficial for the living entity who is confined to the bodily existence of that tree. When flowers and fruits are offered to Kṛṣṇa, the tree that bore them also receives much benefit, indirectly. The arcanā process, or worshiping procedure, is therefore beneficial for everyone. Kṛṣṇa is worshipable by great demigods like Brahmā and Lord Śiva, and Pūtanā was so fortunate that the same Kṛṣṇa played in her lap as a little child. The lotus feet of Kṛṣṇa, which are worshiped by great sages and devotees, were placed on the body of Pūtanā. People worship Kṛṣṇa and offer Him food with great reverence and devotion, but automatically He sucked the milk from the body of Pūtanā. Devotees therefore pray that if simply by offering something as an enemy Pūtanā got so much benefit, then who can measure the benefit of worshiping Kṛṣṇa in love and affection? Therefore only Kṛṣṇa should be worshiped, for so much benefit awaits the worshiper.

З цього випливає, що навіть крихта енерґії, яку витрачено на служіння Господеві, ґарантує людині безмежне трансцендентне благо. То пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: свалпам апй асйа дгармасйа. Віддане служіння в свідомості Крішни таке піднесене, що навіть незначна послуга Крішні, зроблено її свідомо чи несвідомо, дає величезну користь. Коли поклоняються Крішні, пропонуючи Йому квіти з дерева, це благо і для тої істоти, що ув’язнена в тілі цього дерева. Коли Крішні пропонують квіти й плоди, дерево, яке народило їх, також, хоча й непрямо, одержує користь. Отже, арчана, процес поклоніння, корисний для всіх. Крішні поклоняються великі півбоги, як-от Брахма й Господь Шіва. Путані пощастило, що той самий Крішна бавився в неї на руках наче маленька дитина — адже на тіло Путани Крішна поставив Свої лотосові стопи, яким поклоняються великі мудреці й віддані. Люди поклоняються Крішні й пропонують Йому їжу — але Він Сам ссав молоко Путані з грудей. Тому віддані моляться: якщо Путана, ворог Крішні, одержала таке велике благо, запропонувавши Йому щось, як тоді виміряти благо, яке отримують ті, хто поклоняється Йому з любов’ю й ніжністю?

Слід поклонятися лише Крішні, бо ніяке інше поклоніння не дасть більшої користи.

Although Pūtanā was an evil spirit, she gained elevation just like the mother of the Supreme Personality of Godhead. It is clear that the cows and the elder gopīs who offered milk to Kṛṣṇa were also elevated to the transcendental position. Kṛṣṇa can offer anyone anything, from liberation to anything materially conceivable. Therefore, there cannot be any doubt of the salvation of Pūtanā, whose bodily milk was sucked by Kṛṣṇa for such a long time. And how can there be any doubt about the salvation of the gopīs, who were so fond of Kṛṣṇa? Undoubtedly all the gopīs, cowherd boys, cows and everyone else who served Kṛṣṇa in Vṛndāvana with love and affection were liberated from the miserable condition of material existence.

Путана була злим духом, але піднеслася до такого ж становища, як і мати Верховного Бога-Особи. Зрозуміло, що корови й старші ґопі, які пропонували Крішні своє молоко, також піднеслися на трансцендентний рівень. Крішна може дати будь-кому будь-що: від звільнення до всього на матеріальний погляд незбагненного. Тому не може бути жодного сумніву, що Путана, чиє молоко аж так довго ссав Крішна, дістала звільнення. То хіба можна сумніватися щодо звільнення ґопі, які любили Крішну над усе? Певно, що всі ґопі, хлопчики-пастушки й корови, які любовно і приязно служили Крішні у Вріндавані, звільнилися від лихих умов матеріального існування.

When all the inhabitants of Vṛndāvana smelled the good aroma from the smoke of the burning Pūtanā, they inquired from each other, “Where is this good fragrance coming from?” And while conversing, they came to understand that it was the fumes of the burning Pūtanā. They were very fond of Kṛṣṇa, and as soon as they heard that the demon Pūtanā had been killed by Kṛṣṇa, they offered blessings to the little child out of affection. After the burning of Pūtanā, Nanda Mahārāja came home and immediately took up the child on his lap and began to smell His head. In this way, he was quite satisfied that his little child was saved from this great calamity. Śrīla Śukadeva Gosvāmī has given a blessing to all persons who hear the narration of the killing of Pūtanā by Kṛṣṇa: they will surely attain the favor of Govinda.

Відчувши чудовий аромат від вогнища, на якому спалювали Путанине тіло, жителі Вріндавани почали питатися одне в одного: «Звідки ті чудові пахощі?» Порадившись, вони зрозуміли, що аромат йшов від Путаниного тіла, що горіло у вогнищі. Всі дуже любили Крішну і, коли чули, що Він убив Путану, з любов’ю благословляли маля. Коли Путану спалили, Нанда Махараджа повернувся додому, одразу взяв на руки Крішну і почав вдихати запах Його волосся, щасливий, що його дитина вирятувалася з того лиха. Шріла Шукадева Ґосвамі дає свої благословіння усім, хто слухав оповідь за те, як Крішна вбив Путану. Вони запевно здобудуть ласку Ґовінди.

Thus ends the Bhaktivedanta purport of the sixth chapter of Kṛṣṇa, “Pūtanā Killed.”

Так закінчується Бгактіведантів виклад шостого розділу книги « Крішна , Верховний Бог - Особа » , назва якому «Смерть Путани».