Skip to main content

CHAPTER 47

РОЗДІЛ СОРОК СЬОМИЙ

Delivery of the Message of Kṛṣṇa to the Gopīs

Ґопі отримують послання від Крішни

When the gopīs saw Uddhava, they observed that his features almost exactly resembled those of Kṛṣṇa, and they could understand that he was a great devotee of Kṛṣṇa’s. His arms were very long and his eyes were just like the petals of the lotus flower. He was dressed in yellow garments and wore a garland of lotus flowers. His face was very beautiful. Having achieved the liberation of sārūpya and thus having the same bodily features as the Lord, Uddhava looked almost like Kṛṣṇa. In Kṛṣṇa’s absence, the gopīs had been coming dutifully to visit Mother Yaśodā’s house early in the morning. They knew that Nanda Mahārāja and Mother Yaśodā were always grief-stricken, and they had made it their first duty to come and pay their respects to the most exalted elderly personalities of Vṛndāvana. Seeing the friends of Kṛṣṇa, Nanda and Yaśodā would remember Kṛṣṇa Himself and be satisfied, and the gopīs also would be pleased by seeing Nanda and Yaśodā.

Побачивши Уддгаву, ґопі постерегли, що він виглядає точно як Крішна, тож знати було, що бачать перед собою великого відданого Крішни. Уддгава мав довгі руки, очі були наче лотосові пелюстки, сам вбраний у жовте, на шиї ґірлянда з лотосів, і дуже гарний на вроду. Уддгава досяг звільнення саруп’я, коли мають зовнішність, як у Господа, тому виглядав майже як Крішна. За Крішниної відсутности ґопі поклали собі за обов’язок щоранку відвідувати матінку Яшоду. Вони знали, що Нанда Махараджа й мати Яшода сохнуть з журби, тому ґопі вважали за свій найперший обов’язок приходити віддати шану цим найпіднесенішим особистостям, старшим жителям Вріндавани. Дивлячись на Крішниних друзів, Нанда з Яшодою згадували Крішну, і то була їм розрада. Ґопі теж були щасливі бачити Нанду і Яшоду.

When the gopīs saw that Uddhava was representing Kṛṣṇa even in his bodily features, they thought he must be a soul completely surrendered unto the Supreme Personality of Godhead. They began to contemplate, “Who is this boy who looks just like Kṛṣṇa? He has the same eyes like lotus petals, the same raised nose and beautiful face, and he is smiling in the same way. In all respects he resembles Kṛṣṇa, Śyāmasundara, the beautiful blackish boy. He is even dressed exactly like Kṛṣṇa. Where has this boy come from? Who is the fortunate girl who has him for her husband?” Thus they talked among themselves. They were very anxious to know about him, and because they were simple, unsophisticated village girls, they surrounded Uddhava.

Побачивши, що Уддгава представляє Крішну навіть своєю зовнішністю, ґопі вирішили, що він, мабуть, душа, яка до решти віддалася Верховному Богові-Особі. Вони взялися розважати: «Хто цей юнак, що так подібний до Крішни? В нього такі самі очі — лотосові пелюстки, прямий ніс і гарне обличчя, і усміхається він так само. Він геть у всьому нагадує Крішну, Ш’ямасундару, прекрасного чорного юнака. Він навіть вбраний чисто як Крішна. Звідки він? Яка щасливиця має його за чоловіка?» — питались одна в одної. Їм дуже хотілося довідатись, хто він такий, тому вони, простосерді сільські дівчата, без церемоній стали кружка навколо Уддгави.

When the gopīs understood that Uddhava had a message from Kṛṣṇa, they became very happy and called him to a secluded place and offered him a nice sitting place. They wanted to talk with him very freely and did not want to be embarrassed before unknown persons. They welcomed him with polite words, in great submissiveness: “We know that you are a most confidential associate of Kṛṣṇa and that He has therefore sent you to Vṛndāvana to give solace to His father and mother. We can understand that family affection is very strong. Even great sages who have taken to the renounced order of life cannot give up family affection cent percent. Sometimes they think of their family members. Kṛṣṇa has therefore sent you to His father and mother; otherwise He has no further business in Vṛndāvana. He is now in town. What does He have to know about Vṛndāvana village or the cows’ pasturing grounds? These are not at all useful for Kṛṣṇa because He is now a man of the city.

Дізнавшись, що Уддгава має від Крішни послання, ґопі дуже зраділи й повели його подалі від людських очей, щоб вже там спокійно за все розпитатись. Вони хотіли вільно поговорити з ним, щоб не бентежитись, як надійде хтось незнайомий. Гречно й покірливо ґопі звернулись до нього:

— Нам відомо, що ти є найближчий товариш Крішні, і тому саме тебе Він послав до Вріндавани заспокоїти Своїх батька й матір. Прив’язаність до рідних завжди дуже міцна. Навіть великі мудреці, що склали обітницю зречености, не здатні повністю забути своїх родичів. Тому Крішна послав тебе до Своїх батька й матері: адже інших справ у Вріндавані Він не має. Тепер Він живе в місті. Що Його тепер обходять Вріндавана чи пасовища й корови? Все це Йому ні до чого, Він же нині городянин!

“Surely He has nothing to do with persons who do not happen to be His family members. Friendships with those outside the family continue as long as there is some selfish interest in them; otherwise, why should one bother about those outside the family? Specifically, a person attached to the wives of others is interested in them as long as there is a need of sense gratification, just as the bumblebees have interest in flowers as long as they want to take the honey out of them. It is psychologically very natural that a prostitute does not care for her paramour as soon as he loses his money. Similarly, when the citizens find that a government is incapable of giving them full protection, they leave the country. A student, after finishing his education, gives up his relationship with the teacher and the school. A priest, after taking his reward from the worshiper, gives him up. When the fruit season is over, birds are no longer interested in the tree. Just after eating in the house of a host, the guest gives up his relationship with him. After a forest fire, when there is a scarcity of green grass, deer and other animals give up the forest. And so a man, after enjoying his girlfriend, gives up his connection with her.” In this way, all the gopīs indirectly accused Kṛṣṇa by citing many examples.

Певна річ, Йому немає ніякого діла до тих, хто Йому не рідня. Дружба поза родинними зв’язками триває доти, доки з того є користь, інакше, якщо користи ніякої, навіщо турбуватися за нерідних, а надто за чужих дружин, що зв’язані шлюбом зі своїми чоловіками? Крішні вони цікаві, доки Він потребує чуттєвого задоволення — так само бджіл цікавлять квіти, доки вони хочуть з них меду. Цілком природно, що повія кидає коханця зараз, як його кишені стають порожні, і так само громадяни покидають країну, якщо з’ясували, що уряд захистити їх не здатний. Студент, закінчивши навчання, пориває стосунки з учителем і освітнім закладом. Священик, отримавши винагороду, байдужіє до парафіянина. Коли дерево припиняє плодоносити, птахів воно вже не цікавить. Гість — той поїсть у гостині та й покидає хазяїна. Олені та інші тварини йдуть з лісу, якщо пожежа випалила там всю траву. А чоловік, натішившись з подружкою, пориває з нею всі стосунки.

У такий спосіб, наводячи порівняння, ґопі непрямо звинувачували Крішну.

Uddhava understood that the gopīs of Vṛndāvana were all simply absorbed in the thought of Kṛṣṇa and His childhood activities. While talking about Kṛṣṇa with Uddhava, they forgot all about their household business. They even forgot about themselves as their interest in Kṛṣṇa increased more and more.

Уддгава зрозумів, що ґопі Вріндавани живуть тільки думками про Крішну та Його дитячі розваги. Розмовляючи з Уддгавою про Крішну, вони геть забули за хатні обов’язки. Бажання слухати про Крішну чимдалі дужчало, так що ґопі забули навіть себе самих.

One of the gopīs, namely Śrīmatī Rādhārāṇī, was so much absorbed in thoughts of Kṛṣṇa by dint of Her personal touch with Him that She actually began to talk with a bumblebee which was flying there and trying to touch Her lotus feet. While the other gopīs were talking with Kṛṣṇa’s messenger Uddhava, Śrīmatī Rādhārāṇī took that bumblebee to be a messenger from Kṛṣṇa and began to talk with it as follows: “Bumblebee, you are accustomed to drinking honey from flower to flower, and therefore you have preferred to be a messenger of Kṛṣṇa, who is of the same nature as you. I can see on your mustaches the red powder of kuṅkuma which was smeared on the flower garland of Kṛṣṇa while it was pressed against the breasts of some other girl who is My competitor. You feel very proud because of having touched that garland, and your mustaches have become reddish. You have come here carrying a message for Me, anxious to touch My feet. But My dear bumblebee, let Me warn you – don’t touch Me! I don’t want any messages from your unreliable master. You are the unreliable servant of an unreliable master.”

Одну з ґопі, Шріматі Радгарані, всю заполонили думки про Крішну та спогади про зустрічі з Ним, аж Вона почала вголос розмовляти з джмелем, що кружляв поблизу і все старався торкнутися до Її лотосових стіп. Інша ґопі розмовляла з посланцем Крішни Уддгавою, а тимчасом Шріматі Радгарані, взявши, що джміль — то посланець Крішни, заговорила до нього:

— Джмелю, ти звик збирати з квітів мед, тому й зголосився стати Крішні за посланця — ви ж одної натури. Я вже помітила, в тебе на вусах червона кункума, яка замазала квіткову ґірлянду Крішни, коли Він пригортав до Себе іншу дівчину, Мою суперницю. Ти пишаєшся з того, що торкнувся тої ґірлянди і вуса в тебе стали червоні. Ти приніс Мені послання і все стараєшся торкнутися до Моїх стіп. Але не займай Мене, любий джмелю! Я не хочу ніяких листів від твого непевного хазяїна. Ти — непевний слуга непевного пана.

It may be that Śrīmatī Rādhārāṇī purposely addressed the bumblebee sarcastically in order to indirectly criticize the messenger Uddhava. Like the other gopīs, Śrīmatī Rādhārāṇī saw that Uddhava’s bodily features resembled Kṛṣṇa’s, but She also saw Uddhava as being equal to Kṛṣṇa. Indirectly, therefore, She indicated that Uddhava was as unreliable as Kṛṣṇa Himself. Śrīmatī Rādhārāṇī wanted to give specific reasons why She was dissatisfied with Kṛṣṇa and His messenger.

Очевидно було, що Шріматі Радгарані закидала джмелеві, а засудити прагнула посланця Уддгаву. Шріматі Радгарані вбачала в Уддгаві не просто людину, яка зовні подібна до Крішни, — Вона вважала його таким самим, як Крішна. Тож Вона зауважила, що Уддгава непевний, як Сам Крішна. Шріматі Радгарані хотіла дати підстави, чим саме так не догодили Їй Крішна та Його посланець.

She addressed the bumblebee, “Your master Kṛṣṇa is exactly of your quality. You sit down on a flower, and after tasting a little honey you immediately fly away and sit on another flower and taste. Similarly, only once did your master Kṛṣṇa give Me the chance to taste the touch of His lips, and then He left Me altogether. I know also that the goddess of fortune, Lakṣmī, who is always in the midst of the lotus flower, is constantly engaged in Kṛṣṇa’s service. But I do not know how she has become so captivated by Kṛṣṇa and why she is so much attached to Kṛṣṇa, although she knows His actual character. Maybe she is so much captivated by Kṛṣṇa’s sweet words that she cannot understand His real character. As far as We are concerned, We are more intelligent than the goddess of fortune. We are not going to be cheated anymore by Kṛṣṇa or His messengers.”

— Пан твій Крішна, — звернулася Вона до джмеля, — точно як ти. Ти сідаєш на квітку, береш трохи меду і одразу перелітаєш на другу — і знов куштуєш меду. Ти чисто як твій пан, Крішна: Він тільки раз дав Мені скуштувати смаку Своїх вуст і зараз покинув. Знаю і те, що богиня Лакшмі, завжди уквітчана лотосами, постійно служить Крішні. Не знаю тільки, чим так причарував її Крішна і чому вона так до Нього прив’язана, хоча й знає Його справжню вдачу. Але ми мудріші за богиню процвітання. Ні Крішна, ні Його посланці більше нас не підмануть.

According to expert opinion, Lakṣmī, the goddess of fortune, is a subordinate expansion of Śrīmatī Rādhārāṇī. As Kṛṣṇa has numerous expansions of viṣṇu-mūrtis, so His pleasure potency, Rādhārāṇī, also has innumerable expansions of goddesses of fortune. Therefore the goddess of fortune, Lakṣmījī, is always eager to be elevated to the position of the gopīs.

Згідно з авторитетним судженням, Лакшмі, богиня процвітання, є поширення Шріматі Радгарані, Їй підпорядковане. Крішна має численні поширення, вішну-мурті, і так само Його енерґія насолоди, Радгарані, має безмежну кількість поширень, що виявлені як богині процвітання. Тому богиня процвітання, Лакшміджі, завжди прагне піднестися до становищі ґопі.

Śrīmatī Rādhārāṇī continued: “You foolish bumblebee, you are trying to satisfy Me and get a reward by singing the glories of Kṛṣṇa, but it is a useless attempt. We gopīs are bereft of all our possessions. We are away from our homes and families. We know very well about Kṛṣṇa. We know even more than you. So whatever you make up about Him will be old stories to us. Kṛṣṇa is now in the city and is better known as the friend of Arjuna. He now has many new girlfriends, who are no doubt very happy in His association. Because the lusty, burning sensation of their breasts has been satisfied by Kṛṣṇa, they are now happy. If you go there and glorify Kṛṣṇa, they may be pleased to reward you. You are just trying to pacify Me by your behavior as a flatterer, and therefore you have put your head under My feet. But I know the trick you are trying to play. I know that you are a messenger coming from an even greater trickster, Kṛṣṇa. Therefore, please leave Me.

— Немудрий джмелю, — Шріматі Радгарані вела далі, — ти співаєш Крішні славу, щоб запобігти Моєї ласки і отримати винагороду. То все дарма. Ми втратили все, що мали — пішли з дому, покинули сім’ю. Ми знаємо того Крішну ой як добре, куди краще, ніж ти. Хоч що розповідай про Нього — ми чули це не раз і не два. Тепер Крішна у місті, і там Його здебільшого знають як друга Арджуни. В нього багато нових подружок, і вони всі, безперечно, дуже щасливі, що Він з ними. Тепер вони щасливі, адже Крішна загасив пожежу хіті, що палала в їхніх грудях. Якщо підеш уславлювати Крішну до них і зумієш їх вдоволити, можливо, вони винагородять тебе. Ти схиляєш голову Мені до стіп, намагаючись підлеститись до Мене і заспокоїти, проте я наскрізь бачу твої хитрощі. Я знаю, ти — посланець великого крутія Крішни. Тому йди від Мене геть.

“I can understand that you are expert in reuniting two opposing parties, but at the same time you must know that I cannot place My reliance upon you, nor upon your master, Kṛṣṇa. We left our husbands, children and relatives only for Kṛṣṇa, yet He did not feel any obligation in exchange. At last He left us forlorn. Do you think we can place our faith in Him again? We know that Kṛṣṇa cannot live for a moment without the association of young women. That is His nature. He is finding difficulty in Mathurā because He is no longer in the village among innocent cowherd girls. He is in aristocratic society and must be feeling difficulty in making friendships with other young girls. Perhaps you have come here to canvass again or to take us there. But why should Kṛṣṇa expect us to go there? He is greatly qualified to entice all other girls, not only in Vṛndāvana or Mathurā but all over the universe. His wonderfully enchanting smile is so attractive and the movements of His eyebrows are so beautiful that He can call for any woman from the heavenly, middle or Plutonic planets. Even Mahā-Lakṣmī, the greatest of all goddesses of fortune, hankers to render Him some service. In comparison to all these women of the universe, what are we? We are very insignificant.

Знаю, ти добре вмієш замирювати супротивні сторони, але затям собі: Я не вірю ані тобі, ані панові твоєму, Крішні. Лише заради Крішни ми покинули все — наші родини, чоловіків, дітей, рідних, а Він проте не чує Себе й трохи зобов’язаним перед нами. Він покинув нас напризволяще. Невже ти гадаєш, ми повіримо Йому знов? Нам відомо, що Крішна не може довго лишатися без товариства молодих жінок, таку вже Він має вдачу. А в Матгурі це не так просто — це ж не селище з наївними пастушками. Він в шляхетному оточенні, а там знайти дівчат-подружок не легко. Ти, може, прийшов знов підмовити нас або забрати туди? Але чого це Крішна сподівається, що ми туди поїдемо? Йому залегке звабити всіх інших дівчат не лише у Вріндавані чи Матгурі, а й скрізь у всесвіті. На заклик Його чарівливого усміху і чудових брів піде будь-яка жінка з небесних, середніх чи нижніх планет. Навіть Маха-Лакшмі, найславетніша з-поміж богинь процвітання, жадає хоч якось прислужитися Йому. А що таке ми проти всіх тих жінок у цілому всесвіті? Ніщо!

“Kṛṣṇa advertises Himself as magnanimous, and He is praised by great saints. His qualifications would be perfectly utilized if He would only show us some mercy, for we are so much downtrodden and neglected by Him. You poor messenger, you are only a less intelligent servant. You do not know much about Kṛṣṇa – how ungrateful and hardhearted He has been, not only in this life but in His previous lives also. We have all heard this from our grandmother Paurṇamāsī. She has informed us that Kṛṣṇa was born in a kṣatriya family previous to this birth and was known as Rāmacandra. In that birth, instead of killing Vāli, an enemy of His friend, in the manner of a kṣatriya, He killed him just like a hunter. A hunter takes a secure hiding place and then kills an animal without facing it. So Lord Rāmacandra, as a kṣatriya, should have fought with Vāli face to face, but, instigated by His friend, He killed him from behind a tree. Thus He deviated from the religious principles of a kṣatriya. Also, He was so attracted by the beauty of Sītā that He converted Śūrpaṇakhā, the sister of Rāvaṇa, into an ugly woman by cutting off her nose and ears. Śūrpaṇakhā proposed an intimate relationship with Him, and as a kṣatriya He should have satisfied her. But He was so henpecked that He could not forget Sītādevī and converted Śūrpaṇakhā into an ugly woman. Before that birth as a kṣatriya, He took His birth as a brāhmaṇa boy known as Vāmanadeva and asked charity from Bali Mahārāja. Bali Mahārāja was so magnanimous that he gave Him whatever he had, yet Kṛṣṇa as Vāmanadeva ungratefully arrested him just like a crow and pushed him down to the Pātāla kingdom. We know all about Kṛṣṇa and how ungrateful He is. But here is the difficulty: in spite of His being so cruel and hardhearted, it is very difficult for us to give up talking about Him. And it is not only we who are unable to give up this talk, but great sages and saintly persons also engage in talking about Him. We gopīs of Vṛndāvana do not want to make any more friendships with this blackish boy, but we do not know how we shall be able to give up remembering and talking about His activities.”

Крішна ставить Себе за великодушного, і Йому підносять хвалу великі святі. Ця Його якість придалася б якнайкраще, якби Він дарував Своєю милістю нас, знедолених, кого Він був знехтував. Ти, посланцю-бідахо, просто нерозумний слуга. Чи багато ти знаєш про Крішну, який Він був невдячний та безсердечний, і не лише за цього життя, а й за попередніх? Нам розповідала за це бабуся Паурнамасі. Від неї знаємо, що минулого разу Крішна народився в сім’ї кшатрій і звався Рамачандрою. За того життя Він замість убити Валі, ворога Свого друга, як то гідно кшатрії, вбив Його як мисливець. Мисливець ховається в безпечне місце і вбиває звіра із засідки, не виходячи з ним віч-на-віч. Господеві Рамачандрі, кшатрії, слід було б битися з Валі сам-на-сам, а проте, підбурений від Свого друга, Він вбив його з-поза дерева. Так Він порушив релігійні засади кшатрії. Крім того, Він так підпав під чар Сітиної краси, що через це спотворив Шурпанакгу, Раванову сестру, відрубавши їй носа та вуха. Шурпанакга хотіла мати з Ним інтимну близькість, і Його як кшатрії обов’язок був її вдовольнити. Але Він, лялька в руках Своєї дружини, спотворив Шурпанакгу, не в змозі забути Сіту-деві. Перед цим народженням у тілі кшатрії Він народився хлопчиком-брахманою на ім’я Ваманадева і прийшов просити в Балі Махараджі милостині. Балі Махараджа був такий великодушний, що віддав усе, що мав, а проте невдячний, наче той крук, Крішна-Ваманадева схопив його і скинув у царство Паталу. Ми все знаємо про цього Крішну і який Він невдячний. Але складність ось у чому: Він і жорстокий, і бездушний, але покинути розмовляти про Нього нам дуже непросто. Та хіба лише нам — про Нього завше розмовляють навіть великі мудреці й святі! Ми, ґопі Вріндавани, не хочемо більше знатися з цим чорним юнаком, але як нам забути Його, як облишити говорити про Його діяння? — казала Шріматі Радгарані.

Since Kṛṣṇa is absolute, His so-called unkind activities are as relishable as His kind activities. Therefore saintly persons and great devotees like the gopīs cannot give up Kṛṣṇa in any circumstances. Lord Caitanya therefore prayed, “Kṛṣṇa, You are free and independent in all respects. You can either embrace Me or crush Me under Your feet – whatever You like. You may make Me brokenhearted by not letting Me see You throughout My whole life, but You are My only object of love.”

Крішна — абсолютний, і тому Його так зване «жорстоке поводження» так само прекрасне, як і поводження ласкаве. Святі й великі віддані, як-от ґопі, не здатні покинути Крішни за жодних умов. Тому Господь Чайтан’я молився: «Крішна, Ти вільний і незалежний у всьому. Обійми мене чи розтопчи — як Тобі до вподоби. Хоч і розбий Мені серце, ніколи у ціле життя не з’явившись переді Мною, Ти однаково єдиний об’єкт Моєї любови».

“In My opinion,” Śrīmatī Rādhārāṇī continued, “one should not hear about Kṛṣṇa, because as soon as a drop of the nectar of His transcendental activities is poured into the ear, one immediately rises above the duality of attraction and rejection. Being completely freed from the contamination of material attachment, one gives up attachment for this material world, including family, home, wife, children and everything else materially dear to every person. Being deprived of all material acquisitions, one makes his relatives and himself unhappy. Then he wanders in search of Kṛṣṇa, either as a human being or in other species of life, even as a bird, and voluntarily accepts the profession of a mendicant. It is very difficult to actually understand Kṛṣṇa – His name, His qualities, His form, His pastimes, His paraphernalia and His entourage.”

— Як на мене, — казала далі Радгарані, — слухати про Крішну не слід, адже щойно до вуха людині потрапить крапля нектару Його трансцендентних діянь, вона одразу підноситься над двоїстістю прихильности й відчужености. Звільнившись повністю від скверни матеріальної прив’язаности, людина втрачає прив’язаність до матеріального світу, родини, дому, дружини, дітей і всього матеріального, а те все любе кожному. Позбавлена всіх матеріальних надбань, людина робить нещасну себе й своїх родичів. У людській подобі чи в інших формах життя, навіть пташкою, вона блукає, шукаючи за Крішною, і з доброї волі стає жебраком. Насправді зрозуміти Крішну — Його ім’я, якості, форму, розваги, Його атрибути й оточення надзвичайно складно.

Śrīmatī Rādhārāṇī continued to speak to the black messenger of Kṛṣṇa: “Please do not talk anymore about Kṛṣṇa. It is better to talk about something else. We are already doomed, like the black-spotted she-deer in the forest who are enchanted by the sweet musical vibration of the hunter. In the same way, we have been enchanted by the sweet words of Kṛṣṇa, and by thinking of the rays of His toenails again and again, we are becoming more and more lusty for His association. Therefore, I request you not to talk of Kṛṣṇa anymore.”

— Більше ні слова про Крішну. Поговоримо за що інше, — казала далі Шріматі Радгарані до чорного посланця Крішни. — Ми і так приречені, наче та плямиста лань, що зачарована солодкими співами мисливця. Так і ми, зачаровані Його любою мовою, не взмозі відвести очей від сяйва нігтів на пальцях Його ніг. Ми згоряємо в полум’ї хіті, жадаючи спілкуватися з Ним. Тому прохаю, більше ні слова про Крішну.

These talks of Rādhārāṇī with the bumblebee messenger, including Her accusing Kṛṣṇa in so many ways and at the same time expressing Her inability to give up talking about Him, are signs of the topmost transcendental ecstasy, called mahā-bhāva. The ecstatic mahā-bhāva manifestation is possible only in the persons of Rādhārāṇī and Her associates. Great ācāryas like Śrīla Rūpa Gosvāmī and Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura have analyzed these mahā-bhāva speeches of Śrīmatī Rādhārāṇī and described their different varieties, such as udghūrṇā, or bewilderment, and jalpa-pratijalpa, or talking in different ways. These are the signs of ujjvala-rasa, or the brightest jewel of love of God.

Ці слова Радгарані до джмеля-посланця, як Вона звинувачує Крішну і водночас не здатна перемогти Себе і покинути говорити про Нього, — то все ознаки найвищого трансцендентного екстазу, маха-бгави. Екстаз маха-бгави доступний тільки Радгарані та Її супутницям. Великі ачар’ї, як-от Шріла Рупа Ґосвамі і Вішванатга Чакраварті Тгакура, дослідили ці розмови Шріматі Радгарані в екстазі маха-бгава й змалювали різноманітні почуття, як удґгурна, спантеличеність, і джалпа-пратіджалпа, імпульсивна мова. В Радгарані уособлені ознаки удджвали, тобто найкоштовнішого діаманту любови до Бога.

While Rādhārāṇī was talking with the bee and the bee was flying hither and thither, it all of a sudden disappeared from Her sight. She was in full mourning due to separation from Kṛṣṇa and felt ecstasy by talking with the bee. But as soon as the bee disappeared, She became almost mad, thinking that the messenger-bee might have returned to Kṛṣṇa to inform Him all about Her talking against Him. “Kṛṣṇa must be very sorry to hear it,” She thought. In this way She was overwhelmed by another type of ecstasy.

Радгарані все промовляла до джмеля, а той кружляв навколо, аж раптом зник з-перед Її очей. Розлучена з Крішною, Радгарані була наче в глибокій жалобі, і розмовляти з джмелем було для Неї екстазом. Та щойно джміль зник, від думки про те, що джміль-посланець повернувся до Крішни переповісти Йому все, що Вона наговорила проти Нього, Радгарані трохи не рішилася розуму. «Крішні буде прикро чути таке», — подумала Вона. То був екстаз іншого типу.

In the meantime, the bee, flying hither and thither, appeared before Her again. She thought, “Kṛṣṇa is still kind to Me. In spite of the messenger’s carrying disruptive messages, He is so kind that He has again sent the bee to take Me to Him.” Śrīmatī Rādhārāṇī was very careful this time not to say anything against Kṛṣṇa. “My dear friend, I welcome you,” She said. “Kṛṣṇa is so kind that He has again sent you. Kṛṣṇa is so kind and affectionate to Me that He has fortunately sent you back, in spite of your carrying My message against Him. All good fortune to you, My dear friend. Now you may ask from Me whatever you want. I shall give you anything because you are so kind to Me. You have come to take Me to Kṛṣṇa because He is not able to come here, being surrounded by new girlfriends in Mathurā. But you are a tiny creature. How can you take Me there? How will you be able to help Me meet Kṛṣṇa while He is taking rest there with the goddess of fortune and embracing her to His chest? Never mind. Let us forget all these things about My going there or sending you. Please let Me know how Kṛṣṇa is faring in Mathurā. Tell Me if He still remembers His foster father, Nanda Mahārāja, His affectionate mother, Yaśodā, His cowherd friends and His poor friends like us, the gopīs. I am sure He must sometimes sing about us, who served Him just like maidservants, without any payment. Is there any possibility that Kṛṣṇa will come back and place His aguru-scented hand on our heads? Please put all these inquiries to Kṛṣṇa.”

Тим часом джміль, що кружляв довкола, знов з’явився перед Нею. Вона подумала: «Крішна й досі до Мене ласкавий. Посланець переповів Йому Мої немилі слова, але Він, неймовірно милостивий, відіслав джмеля привести Мене до Нього». Тепер уже Шріматі Радгарані якнайпильніше дбала, щоб не сказати чогось проти Крішни.

— Любий друже, вітаю тебе, — сказала Вона. — Крішна такий ласкавий, що прислав тебе знов. На щастя, Крішна, ласкавий та ніжний до Мене, прислав тебе попри те, що Я гудила Його, а ти передав Йому це. Любий друже, проси в мене чого хочеш. Я дам тобі все — ти ж такий ласкавий до Мене. Ти прилетів забрати Мене до Крішни, бо Крішна Сам приїхати сюди не може. В Матгурі Його оточують нові подружки. Але ж ти такий крихітний. Як ти завезеш Мене? Як допоможеш Мені побачити Крішну — Він же спочиває з богинею процвітання і стискає її в обіймах? Годі ж, облишмо все це: ніби Я поїду чи Він прислав тебе... Краще скажи, як Крішні ведеться в Матгурі? Чи згадує Він свого названого батька Нанду Махараджу та люблячу матір Яшоду, Своїх пастушків та бідолашних подружок, ґопі? Я певна, Він подеколи співає про нас. Ми догоджали Йому, наче служниці, без жодної заплати. Чи є якась надія, що Крішна повернеться, обійме нас Своїми руками? Все Його тіло завжди пахне аґуру. То передай, прошу, Крішні ці запитання.

Uddhava was standing near, and he heard Rādhārāṇī talking in this way, as if She had become almost mad for Kṛṣṇa. He was exceedingly surprised at how the gopīs were accustomed to thinking of Kṛṣṇa constantly in that topmost ecstasy of mahā-bhāva love. He had brought a message in writing from Kṛṣṇa, and now he wanted to present it before the gopīs, just to pacify them. He said, “My dear gopīs, your mission of human life is now successful. You are all wonderful devotees of the Supreme Personality of Godhead; therefore you are eligible to be worshiped by all kinds of people. You are worshipable throughout the three worlds because your minds are wonderfully absorbed in the thought of Vāsudeva, Kṛṣṇa. He is the goal of all pious activities and ritualistic performances, such as giving charity, rigidly following the austerity of vows, undergoing severe penances and igniting the fire of sacrifice. He is the purpose behind chanting different mantras, reading the Vedas, controlling the senses and concentrating the mind in meditation. These are some of the many different processes for self-realization and attainment of perfection of life. But actually they are meant only for realizing Kṛṣṇa and dovetailing oneself in the transcendental loving service of the Supreme Personality of Godhead.” This is the last instruction of the Bhagavad-gītā also; although there are descriptions of different processes of self-realization, at the end Kṛṣṇa recommends that one give up everything and simply surrender unto Him. All other processes are meant for teaching one how to surrender ultimately unto the lotus feet of Kṛṣṇa. The Bhagavad-gītā also says that this surrendering process is completed by a sincere person after executing the processes of self-realization in wisdom and austerity for many births.

Уддгава стояв поблизу і чув Радгараніні слова, а вона майже знетямилася, думаючи про Крішну. Його надзвичайно вразило, що для ґопі звикле постійно думати про Крішну в найвищій формі екстазу любови, маха-бгаві. Він привіз послання, що його написав Крішна, і тепер хотів прочитати його ґопі, щоб утішити їх. Він сказав:

— Любі ґопі, ви досягли вершини людського життя. Ви всі чудові віддані Верховного Бога-Особи, ви гідні того, щоб всі верстви людей поклонялися вам. Що розум ваш так надзвичайно заглибився в думки про Ва̄судеву, Крішну, вам поклоняються в усіх трьох світах. Задля Нього виконують усю побожну діяльність і ритуалістичні відправи — роздають милостиню, непохитно дотримують обітниць, накладають на себе суворі покути, розпалюють жертовне вогнище. То заради Нього повторюють різноманітні мантри, читають Веди, опановують чуття й зосереджують розум у медитації — і це лише деякі з численних засобів, що дають усвідомити себе й досягти досконалости життя. Але справжня мета одна — усвідомити Крішну й присвятити всього себе трансцендентному відданому служінню Верховному Богові-Особі.

До того ж це є найголовніше напучення «Бгаґавад-ґіти». Там змальовано багато шляхів самоусвідомлення, але зрештою Крішна радить облишити все й просто віддатися на Його ласку — бо всі інші засоби призначені навчити людину, як насамкінець впокоритися лотосовим стопам Крішни. І «Бгаґавад-ґіта» каже, що та впокора вивершує тривалий шлях самопізнання, що ним людина щиро йшла крізь численні народження, докладаючи всю свою мудрість та виконуючи суворі аскези.

Since the perfection of such austerity was completely manifested in the lives of the gopīs, Uddhava was fully satisfied upon seeing their transcendental position. He continued, “My dear gopīs, the mentality you have developed in relationship with Kṛṣṇa is very, very difficult to attain, even for great sages and saintly persons. You have attained the highest perfectional stage of life. It is a great boon for you that you have fixed your minds upon Kṛṣṇa and have decided to have Kṛṣṇa only, giving up your families, homes, relatives, husbands and children for the sake of the Supreme Personality. Because your minds are now fully absorbed in Kṛṣṇa, the Supreme Soul, universal love has automatically developed in you. I think myself very fortunate that I have been favored, by your grace, to see you in this situation.”

Уддгава був надзвичайно втішений бачити трансцендентне становище ґопі, життя яких було досконалою аскезою.

— Любі ґопі, — казав він далі, — навіть великим мудрецям і святим важко досягти того умонастрою, який розвинули ви у своїх стосунках з Крішною. Ви сягнули найвищої досконалости життя. Ви зосередили розум на Крішні так, ніби більше для вас нічого не існує, заради Верховної Особи ви покинули свою родину, дім, рідних, чоловіків, дітей — це велике благословення. А що тепер розумом ви повністю заглибились у Крішну, Верховну Душу, в вас сама собою розвинулася світова любов. Тож я вважаю себе за щасливця, бо вашою милістю бачу вас в такому стані.

When Uddhava said that he had a message from Kṛṣṇa, the gopīs were more interested in hearing the message than in hearing about their exalted position. They did not very much like being praised for their high position. They showed their anxiety to hear the message Uddhava had brought from Kṛṣṇa. Uddhava said, “My dear gopīs, I am especially deputed to carry this message to you, who are such great and gentle devotees. Kṛṣṇa has specifically sent me to you because I am His most confidential servitor.”

Ґопі, коли почули про послання від Крішни, що привіз Уддгава, більше цікавилися послухати послання, аніж хвалу своєму піднесеному становищу. Слухати про своє піднесене становище їм було не дуже цікаво, вони нетерпеливилися почути послання, що його привіз Уддгава від Крішни. Уддгава сказав:

— Любі ґопі, Крішна уповноважив мене доставити вам, великим і піднесеним відданим, Його послання. Крішна послав до вас саме мене навмисно, бо я Його найдовіреніший слуга.

Uddhava did not deliver to the gopīs the written message brought from Kṛṣṇa, but he personally read it to them. The message was very gravely written, so that not only the gopīs but all empiric philosophers might understand how pure love of God is intrinsically integrated with all the different energies of the Supreme Lord. From Vedic information it is understood that the Supreme Lord has multi-energies: parāsya śaktir vividhaiva śrūyate. Also, the gopīs were such intimate personal friends of Kṛṣṇa that while He was writing the message for them He was so moved that He could not write distinctly. Uddhava, as a student of Bṛhaspati, had very sharp intelligence, so instead of handing over the written message, he thought it wise to read it personally and explain it to them.

Уддгава писаного послання від Крішни ґопі не віддав, а прочитав їм його сам уголос. Лист був дуже поважний, щоб не лише ґопі, а й усі філософи-емпірики зрозуміли, як природно поєднується чиста любов до Бога з усіма Його різноманітними енерґіями. Веди повідомляють, що Верховний Господь має безліч енерґій: пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате. Крім того Крішна, коли писав ґопі листа, був розчулений і сильно хвилювався — вони ж були близькі подружки Крішні, і тому писати розбірливо Він не міг. Уддгава, учень Бріхаспаті, мав гострий розум, тому подумав, що замість вручити лист краще буде самому прочитати його і пояснити.

Uddhava continued, “These are the words of the Personality of Godhead: ‘My dear gopīs, My dear friends, please know that separation between ourselves is impossible at any time, at any place or under any circumstances, because I am all-pervading.’”

Уддгава казав: «Ось слова Бога-Особи: «Любі ґопі, Мої любі подруги, знайте, що ніколи, ніде й за жодних обставин розлука між нами неможлива, бо Я — всепроникаючий».

This all-pervasiveness of Kṛṣṇa is explained in the Bhagavad-gītā, in both the ninth and seventh chapters. In the ninth chapter Kṛṣṇa is described as all-pervasive in His impersonal feature; everything rests in Him, but He is not personally present everywhere. And in the seventh chapter it is stated that the five gross elements (earth, water, fire, air and sky) and the three subtle elements (mind, intelligence and ego) are all His inferior energies. But there is another, superior energy, which is called the living entity. The living entities are also directly part and parcel of Kṛṣṇa. Therefore Kṛṣṇa is both the material and the efficient cause of everything. He is always intermingled with everything as cause and effect. Not only the gopīs but all living entities are always inseparably connected with Kṛṣṇa in all circumstances. The gopīs, however, are perfectly and thoroughly in cognition of this relationship with Kṛṣṇa, whereas the living entities under the spell of māyā, the illusory energy, are forgetful of Kṛṣṇa and think themselves separate identities having no connection with Him.

Всепроникаючу природу Крішни пояснено в дев’ятій та сьомій главах «Бгаґавад-ґіти». Крішна проникає в усе в Своєму безособистісному аспекті, все спочиває на Ньому, але власною особою Він присутній не скрізь. Сьома глава ще каже, що п’ять грубих елементів (земля, вода, вогонь, повітря та небо) й три тонких (розум, інтелект і его) — то Його нижчі енерґії. Але існує ще інша, верховна енерґія, і то є жива істота. Живі істоти є безпосередньо невід’ємні частки Крішни. Тому Крішна — джерело і матеріальної, і духовної енерґії. Крішна завжди пов’язаний з усім як причина з наслідком. Не тільки ґопі, а й усі живі істоти завжди, за всіх обставин нероздільно зв’язані з Крішною. Однак ґопі ґрунтовно, досконало усвідомлюють ці свої стосунки з Крішною, а тимчасом живі істоти, які під чаром майі, про Крішну забувають і вважають себе за окремі, не пов’язані з Ним сутності.

Love of Kṛṣṇa, or Kṛṣṇa consciousness, is therefore the perfection of real knowledge in understanding things as they are. Our minds can never be vacant. The mind is constantly occupied with some kind of thought, and the subject matter of such thought cannot be outside the eight elements of Kṛṣṇa’s energy. One who knows this philosophical aspect of all thoughts is actually a wise man, and he surrenders unto Kṛṣṇa. The gopīs are the epitome of this perfectional stage of knowledge. They are not simple mental speculators. Their minds are always in Kṛṣṇa. The mind is nothing but the energy of Kṛṣṇa. Actually, any person who can think, feel and will cannot be separated from Kṛṣṇa. But the stage in which he can understand his eternal relationship with Kṛṣṇa is called Kṛṣṇa consciousness. The diseased condition in which he cannot understand his eternal relationship with Kṛṣṇa is the contaminated stage, or māyā. Since the gopīs are on the platform of pure transcendental knowledge, their minds are always filled with Kṛṣṇa consciousness. For example, as there is no separation between fire and air, there is no separation between Kṛṣṇa and the living entities. When the living entities forget Kṛṣṇa, they are not in their normal condition. As for the gopīs, because they are always thinking of Kṛṣṇa, they are on the absolute stage of perfection in knowledge. The so-called empiric philosophers sometimes think that the path of bhakti is meant for the less intelligent, but unless the so-called man of knowledge comes to the platform of bhakti, his knowledge is certainly impure and imperfect. Actually, the stage of forgetfulness of our eternal relationship with Kṛṣṇa is separation. But that is also illusory because there is no such separation. The gopīs were not situated in that illusory condition of life, so even from the philosophical point of view, for them there was no separation.

Тому любов до Крішни, свідомість Крішни, є досконалість справжнього знання, яке дозволяє зрозуміти справжній лад усьому. Розум наш ніколи не буває порожнім. Його завжди заповнюють якісь думки, а проте об’єкти думок за межі восьми елементів Крішниної енерґії не виходять. Той, хто здатний по-філософському дивитись на природу всього, є людина насправді мудра, і він віддається Крішні. Ґопі — уособлення такого довершеного знання. Вони не є просто умоглядні мислителі. Розум їхній завжди заглиблений у Крішну. Їхній розум не що інше, як енерґія Крішни. Насправді жодна людина, що думає, відчуває й діє, відокремленою від Крішни бути не може. Стан, у якому вона може зрозуміти свої вічні стосунки з Богом, і є свідомість Крішни. А хворобливий стан, коли своїх стосунків з Крішною не розуміють, називають станом занечищення, майею. Ґопі перебувають на рівні чистого трансцендентного знання, і тому розум їхній завжди виповнює свідомість Крішни. Наприклад, повітря невіддільне від вогню, і так само невіддільна жива істота від Крішни. Тож стан живої істоти, коли вона забуває Крішну, неприродний. Ґопі перебувають на абсолютному рівні довершености знання, тому що завжди думають про Крішну. Дехто з так званих філософів-емпіриків вважає, що шлях бгакті призначений для менш розумних, а проте якщо так званий вчений не приходить на рівень бгакті, знання його певно нечисте і недосконале. Справжній рівень, на якому вічні стосунки з Крішною сягають досконалости — то любов у розлуці. Але і вона ілюзорна, бо розлука неможлива. Ґопі не були в ілюзії, тому навіть на філософський погляд розлуки для них не існувало.

Uddhava continued reading Kṛṣṇa’s message: “‘Nothing is separate from Me; the whole cosmic manifestation is resting on Me and is not separate from Me. Before the creation, I was existing.’” This is confirmed in the Vedic literature: eko vai nārāyaṇa āsīn na brahmā neśānaḥ. “Before creation, there was only Nārāyaṇa. There was no Brahmā and no Śiva.” The whole cosmic manifestation is manipulated by the three modes of material nature. It is said that Brahmā, the incarnation of the quality of passion, created this universe. But Brahmā is the secondary creator: the original creator is Nārāyaṇa. This is confirmed by Śaṅkarācārya: nārāyaṇaḥ paro ’vyaktāt. “Nārāyaṇa is transcendental, beyond this cosmic creation.” In this way, nothing within this cosmic manifestation is separate from Kṛṣṇa, although Kṛṣṇa’s original form is not visible in everything.

Космічне проявлення також невід’ємне від Крішни. «Немає нічого окремішнього від Мене. На Мені спочиває все космічне проявлення, і воно невіддільне від Мене. Я існував до творення». Це потверджує ведична література: до творення існував лише Нараяна. Не було ні Брахми, ні Шіви: еко на̄ра̄йан̣а а̄сı̄н на брахма̄ на ı̄ш́а̄нах̣. Космічним проявленням керують три ґуни матеріальної природи. Сказано, що творить усесвіт Брахма, втілення ґуни страсти, але Брахма є творець вторинний; первинний Творець — то Нараяна. І Шанкарачар’я стверджує це: на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т. Нараяна є трансцендентний, Він поза космічним творінням.

Kṛṣṇa creates, maintains and annihilates the whole cosmic manifestation by expanding Himself in different incarnations. Everything is Kṛṣṇa, and everything depends on Kṛṣṇa, but He is not perceived in the material energy, and therefore it is called māyā, or illusion. In the spiritual energy, however, Kṛṣṇa is perceived at every step, in all circumstances. This perfectional stage of understanding is represented by the gopīs. As Kṛṣṇa is always aloof from the cosmic manifestation although it is completely dependent on Him, so a living entity is also completely aloof from his material, conditioned life although the material body has developed on the basis of spiritual existence. In the Bhagavad-gītā the whole cosmic manifestation is accepted as the mother of the living entities, and Kṛṣṇa is the father. As the father impregnates the mother by injecting the living entity within the womb, Kṛṣṇa injects all the living entities into the womb of the material nature. They come out in different bodies according to their different fruitive activities. But in all circumstances, the living entity is aloof from this material, conditioned life.

Поширюючи Себе у різноманітні втілення, Крішна творить, підтримує й знищує все космічне проявлення. Все є Крішна і все залежить від Крішни, але, бувши занурені в матеріальну енерґію, що зветься майа, ілюзія, ми не можемо сприйняти Його. Однак той, хто перебуває в духовній енерґії, відчуває Крішну щомиті, за всіх умов. І ґопі виявляють досконале розуміння цього. Хоча космічне проявлення цілковито залежить від Крішни, Крішна завжди є поза ним; так само, незважаючи на те, що основою матеріального тіла істоти теж є духовне буття, сама жива істота є поза матеріальним, зумовленим життям. «Бгаґавад-ґіта» визнає космічне проявлення за матір живих істот, а Крішну — за батька. Так само як батько запліднює матір, вносячи до лона живу істоту, так і Крішна «впорскує» живі істоти у лоно матеріальної природи. Відповідно до того, яку діяльність виконує, жадаючи плодів, жива істота, вона входить до існування в певному виді тіла. Але за всіх обставин жива істота перебуває поза матеріальним зумовленим життям.

If we simply study our own bodies, we can understand how a living entity is always aloof from this bodily encagement. Every action of the body takes place by the interactions of the three modes of material nature. We can see at every moment many changes taking place in our bodies, but the spirit soul is aloof from all changes. One can neither create nor annihilate nor interfere with the actions of material nature. The living entity is therefore entrapped by the material body and conditioned in three stages, namely while awake, asleep and unconscious. The mind acts throughout all three conditions of life; the living entity in his sleeping or dreaming condition sees something as real, and when awake he sees the same thing as unreal. It is concluded, therefore, that under certain circumstances he accepts something as real, and under other circumstances he accepts the very same thing as unreal. These matters are the subject of study for the empiric philosopher or the sāṅkhya-yogī. To come to the right conclusion, sāṅkhya-yogīs undergo severe austerities and penances, practicing control of the senses and renunciation.

Просто дослідивши своє тіло, можна збагнути, що жива істота насправді перебуває поза діяльністю свого тіла. Все в тілі відбувається через взаємодію трьох ґун матеріальної природи. Щохвилі постерігаємо: в наших тілах відбувається багато змін, але духовної душі ті зміни не заторкують. Ніхто не на силі ні творити, ані знищувати, ані будь-як втрутитися в дію матеріальної природи. Отже, жива істота потрапляє до пастки матеріального тіла, де перебуває зумовлена у трьох станах: пильнуванні, сні й непритомності. Розум є активний у всіх трьох станах життя. Коли жива істота спить і бачить сни, вона сприймає те, що бачить, за реальне, однак, прокинувшись, розуміє, що то все було нереальне. Звідси випливає, що певні речі за одних умов вона бере за реальні, а за інших — за нереальні. Це вивчають емпіричні філософи, санкг’я-йоґи. Щоб дійти правильного висновку, санкг’я-йоґи накладають на себе суворі аскези й покути. Їхній шлях — опановувати чуття і жити зречениками.

All these different ways of determining the ultimate goal of life are compared to rivers, and Kṛṣṇa is compared to the ocean. As the rivers flow down toward the ocean, all attempts for knowledge flow toward Kṛṣṇa. After many, many births of endeavor, when one actually comes to Kṛṣṇa, he attains the perfectional stage. Kṛṣṇa says in the Bhagavad-gītā, kleśo ’dhikataras teṣām avyaktāsakta-cetasām: “All are pursuing the path of realizing Me, but those who have adopted courses without any bhakti find their endeavor very troublesome.” Kṛṣṇa cannot be understood unless one comes to the point of bhakti.

Усі різноманітні шляхи, призначені, щоб віднайти кінцеву мету життя, уподібнюють до річок. Крішна — то океан. Як річки плинуть до океану, так усі пошуки знання ведуть до Крішни. Якщо, по численних життях, сповнених великих зусиль, людина накінець таки приходить до Крішни, вона сягає досконалости. Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»: «Усі йдуть до Мене, а проте тим, хто обирає шляхи, на яких немає бгакті, йти надзвичайно важко». Клеш́о ’дгікатарас теша̄м: не розвинувши бгакті, Крішни зрозуміти не можна.

Three paths are enunciated in the Bhagavad-gītā: karma-yoga, jñāna-yoga and bhakti-yoga. Those who are too much addicted to fruitive activities are advised to perform actions which will bring them to bhakti. Those who are addicted to the pursuit of empiric philosophy are also advised to act in such a way that they will realize bhakti. Karma-yoga is therefore different from ordinary karma, and jñāna-yoga is different from ordinary jñāna. Ultimately, as stated by the Lord in the Bhagavad-gītā, bhaktyā mām abhijānāti: only through execution of devotional service can one understand Kṛṣṇa. The perfectional stage of devotional service was achieved by the gopīs because they did not care to know anything but Kṛṣṇa. It is confirmed in the Vedas, kasminn u bhagavo vijñāte sarvam idaṁ vijñātaṁ bhavatiti. This means that simply by knowing Kṛṣṇa one automatically acquires all other knowledge.

У Ґіті названо три шляхи: карма-йоґа, ґ’яна-йоґа й бгакті-йоґа. Тим, хто глибоко загруз у корисливій діяльності, радять діяльність такого роду, щоб прийти до бгакті. Тим, хто згубно прив’язаний до емпіричної філософії (а вона веде єдино до зневіри), теж рекомендовано діяти так, щоб розвинути в собі бгакті. Карма-йоґа відрізняється від звичайної карми, а ґ’яна-йоґа від звичайної ґ’яни. Насамкінець Господь каже в «Бгаґавад-ґіті»: бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті — зрозуміти Крішну можна тільки виконуючи віддане служіння. Ґопі не дбали ні про що, крім Крішни, і тому досягли найвищої досконалости у відданім служінні. Касмін ну бгаґаво віджнате сарвам ідам віджнатам бгаватіті, стверджують Веди. Це означає, що той, хто пізнав Крішну, набув усього знання.

Uddhava continued reading Kṛṣṇa’s message: “‘Transcendental knowledge of the Absolute is no longer necessary for you. You were accustomed to loving Me from the very beginning of your lives.’” Knowledge of the Absolute Truth is specifically required for persons who want liberation from material existence. But one who has attained love for Kṛṣṇa is already on the platform of liberation. As stated in the Bhagavad-gītā, anyone engaged in unalloyed devotional service is to be considered situated on the transcendental platform of liberation. The gopīs did not actually feel any pangs of material existence, but they felt the separation of Kṛṣṇa. Kṛṣṇa therefore said, “My dear gopīs, to increase your superexcellent love for Me, I have purposely separated Myself from you so that you may be in constant meditation on Me.”

Крішна далі писав: «Ви вже не потребуєте трансцендентного знання про Абсолют, бо любите Мене від самого початку життя». Знати Абсолютну Істину потрібно насамперед тому, хто жадає звільнитися від матеріального існування. Але той, хто розвинув любов до Крішни, вже перебуває на рівні звільнення. «Бгаґавад-ґіта» каже, що кожний, хто вдався до бездомісного відданого служіння, перебуває на трансцендентному рівні звільнення. Ґопі не відчували страждань матеріального існування — вони страждали від розлуки з Крішною. Тому Крішна мовить: «Любі ґопі, Я влаштував ту розлуку навмисне, щоб ви постійно думали про Мене. Так ваша надзвичайна любов до Мене буде дедалі глибшати».

The gopīs are in the perfectional stage of meditation. Yogīs are generally more fond of meditating than of executing devotional service to the Lord, but they do not know that the perfection of the yoga system is the attainment of devotion. This constant meditation on Kṛṣṇa by the gopīs is confirmed in the Bhagavad-gītā to be the topmost yoga. Kṛṣṇa knew very well the psychology of women. When a woman’s beloved is away, she thinks of him more in meditation than when he is present before her. Kṛṣṇa wanted to teach through the behavior of the gopīs that one who is constantly in trance like the gopīs surely attains His lotus feet.

Медитація ґопі є досконала. Здебільшого йоґи віддають перевагу медитації перед відданим служінням Господеві. Але вони не знають, що досконалість йоґи в тому, щоб досягти відданости. І «Бгаґавад-ґіта» стверджує те саме: найвища йоґа — це постійна, як у ґопі, медитація на Крішну. Крішна добре знав жіночу психологію. Коли коханий далеко, жінка думає про нього більше, аніж коли він поруч. На прикладі ґопі Крішна хотів навчити, що той, хто постійно перебуває в трансі, як ґопі, запевно досягне лотосових стіп Крішни.

Lord Caitanya taught people in general the method of vipralambha-sevā, which is the method of rendering service unto the Supreme Personality of Godhead in the feeling of separation. The Six Gosvāmīs also taught worship of Kṛṣṇa in the feeling of the gopīs in separation. The prayers composed by Śrīnivāsācārya about the Gosvāmīs explain these matters very clearly. Śrīnivāsācārya said that the Gosvāmīs were always absorbed in the ocean of transcendental feelings in the mood of the gopīs. When they lived in Vṛndāvana they were searching for Kṛṣṇa, crying, “Where are You, Kṛṣṇa? O gopīs, where are you? Where are You, Śrīmatī Rādhārāṇī?” They never said, “We have now seen Rādhā and Kṛṣṇa, and therefore our mission is fulfilled.” Their mission remained always unfulfilled: they never met Rādhā and Kṛṣṇa.

Господь Чайтан’я вчив людський загал метода віпраламбга-сева, служити Верховному Богові-Особі у відчутті розлуки. Шестеро Ґосвамі теж вчили поклонятися Крішні з почуттями ґопі у розлуці. Це докладно пояснив у молитвах до Ґосвамі Шрінівасачар’я. Шрінівасачар’я каже, що Ґосвамі, перебуваючи в настрої ґопі, були завжди занурені в океан трансцендентних почуттів. Живучи у Вріндавані, вони безнастанно шукали за Крішною, весь час гукали: «Де Крішна? Де ґопі? Де Ти, Шріматі Радгарані?» Вони не казали: «Ми побачили Радгу й Крішну, і місію нашу завершено». Місія їхня завжди лишалася незавершеною. Вони ніколи не зустрічали Радги й Крішни.

Kṛṣṇa reminded the gopīs that at the time of the rāsa dance those gopīs who could not join Him for the rāsa-līlā gave up their bodies simply by thinking of Him. Absorption in Kṛṣṇa consciousness by feeling separation is thus the quickest method for attainment of the lotus feet of Kṛṣṇa. By the personal statement of Kṛṣṇa, the gopīs were convinced about the strength of feelings of separation. They were actually experiencing the supernatural method of Kṛṣṇa worship and were much relieved by understanding that Kṛṣṇa was not away from them but always with them.

Під час танцю раса ґопі, котрі не могли приєднатися до Крішни в Його раса-лілі, покинули тіла, просто думаючи про Нього. Отже, цілковите занурення у свідомість Крішни через почуття розлуки з Крішною приведе до лотосових стіп Крішни найшвидше. Сам Крішна сверджує, що ґопі на собі випробували силу почуттів у розлуці. Вони, на ділі випробувавши цей надприродний метод поклонятися Крішні, мали велику полегшу від думки, що Крішна не десь далеко, а повсякчас з ними.

The gopīs therefore received Uddhava very happily and began to speak as follows: “We have heard that king Kaṁsa, who was always a source of trouble for the Yadu dynasty, has now been killed. This is good news for us. We hope, therefore, that the members of the Yadu dynasty are very happy in the association of Kṛṣṇa, who can fulfill all the desires of His devotees. My dear Uddhava, kindly let us know whether Kṛṣṇa sometimes thinks of us while in the midst of the highly enlightened society girls in Mathurā. We know that the women and girls in Mathurā are not village women. They are enlightened and beautiful. Their bashful smiling glances and other feminine features must be very pleasing to Kṛṣṇa. We know very well that Kṛṣṇa is always fond of the behavior of beautiful women. It seems, therefore, that He has been entrapped by the women of Mathurā. My dear Uddhava, will you kindly let us know if Kṛṣṇa sometimes remembers us while in the midst of other women?”

Отже, ґопі були щасливі вітати в себе Уддгаву. Вони сказали:

— Ми чули, що царя Камсу, який не давав Ядавам спокійно жити, убито. Це для нас добра звістка. Сподіваємось, Ядави почуваються щасливі у Крішниному товаристві, адже Він задовольняє всі бажання Своїх відданих. Любий Уддгаво, просимо, скажи, чи Крішна, перебуваючи в Матгурі серед високоосвічених світських дівчат, думає за нас хоч деколи? Ми розуміємо, жінки й дівчата Матгури — то не ми, прості селянки. Вони всі освічені і вродливі. Крішні, мабуть, дуже до душі їхні несміливі усмішки та боязкі погляди, всі ті жіночі чари. Кому вже, як не нам, знати, як подобається Крішні дивитися на вродливих жінок! Здається, жінки Мадгури Його причарували. Любий Уддгаво, скажи, чи згадує нас колись Крішна, що нині завше в колі інших жінок?

Another gopī inquired, “Does He remember that night in the midst of kumuda flowers and moonlight, when Vṛndāvana became exceedingly beautiful? Kṛṣṇa was dancing with us, and the atmosphere was surcharged with the sound of foot bells. We exchanged pleasing conversation then. Does He remember that particular night? We remember that night, and we feel separation. Separation from Kṛṣṇa makes us agitated, as if there were fire in our bodies. Does He propose to come back to Vṛndāvana to extinguish that fire, just as a cloud appears in the sky to extinguish a forest fire by its downpour?”

Інша ґопі спитала:

— Чи пам’ятає Він квіти кумуда і місячне сяйво тої ночі, коли Вріндавана стала несказанно красива? Крішна танцював з нами, і повітря було напоєне дзенькотом ножних дзвіночків. Ми мило перемовлялися з Ним. Чи пам’ятає Він ту ніч? Ми пам’ятаємо — і гинемо од розлуки з Ним. Від розлуки з Крішною ніби вогонь палає у тілі. Чи збирається Він назад у Вріндавану, щоб загасити цей вогонь — з’являється ж у небі хмара, щоб зливою загасити лісову пожежу?

Another gopī said, “Kṛṣṇa has killed His enemy, and He has victoriously achieved the kingdom of Kaṁsa. Maybe He is married with a king’s daughter by this time and living happily among His kinsmen and friends. Therefore, why should He come to this village of Vṛndāvana?”

— Крішна вбив Свого ворога й славетно здобув царство Камси. Мабуть що Він вже одружився з царевою дочкою й щасливо живе серед рідних і друзів. Тож навіщо Йому приїздити в це село Вріндавану? — сказала інша ґопі.

Another gopī said, “Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead, the husband of the goddess of fortune, and He is self-sufficient. He has no business either with us, the girls in the Vṛndāvana forest, or with the city girls in Mathurā. He is the great Supersoul; He has nothing to do with any of us, either here or there.”

— Крішна, — мовила інша ґопі, — Верховний Бог-Особа, чоловік богині процвітання. Він самодостатній, і Його не обходять ані ми, дівчата з вріндаванського лісу, ані городянки Матгури. Він — велична Наддуша, і Йому байдуже про нас усіх — що там, що тут.

Another gopī said, “It is an unreasonable hope for us to expect Kṛṣṇa to come back to Vṛndāvana. We should try instead to be happy in disappointment. Even Piṅgalā, the great prostitute, said that disappointment is the greatest pleasure. We all know these things, but it is very difficult for us to give up the expectation of Kṛṣṇa’s coming back. Who can forget a solitary conversation with Kṛṣṇa, on whose chest the goddess of fortune always remains, in spite of Kṛṣṇa’s not desiring her? My dear Uddhava, Vṛndāvana is the land of rivers, forests and cows. Here the vibration of the flute was heard, and Kṛṣṇa, along with His elder brother, Śrī Balarāma, enjoyed the atmosphere in our company. Thus the environment of Vṛndāvana constantly reminds us of Kṛṣṇa and Balarāma. On the land of Vṛndāvana are the impressions of His footprints, the residence of the goddess of fortune, and because of such signs we cannot forget Kṛṣṇa.”

— Дарма сподіватися, — сказала інша ґопі, — що Крішна повернеться до Вріндавани. Краще спробуймо знайти розраду в журбі. Навіть велика блудниця Пінґала казала, що найвища насолода в тому, щоб відкинути всі прагнення. Ми знаємо, чули це все, але як важко покинути сподіватися, що Крішна повернеться. Хіба можна забути, як ми розмовляли з Крішною насамоті, з тим Крішною, що на Його грудях завжди перебуває богиня процвітання, хоча Крішна її не жадає? Любий Уддгаво, Вріндавана — то край річок, лісів та корів. Тут співала Крішнина флейта, тут Крішна разом зі Своїм старшим братом Шрі Баларамою втішалися річками й лісами у нашому товаристві. Все у Вріндавані постійно нагадує нам за Крішну й Балараму. Земля Вріндавани, що є обителлю богині процвітання, зберігає відбитки Його стіп, і ці знаки не дають нам забути Крішни.

The gopīs further expressed that Vṛndāvana was still full of all opulence and good fortune; there was no scarcity or want in Vṛndāvana as far as material necessities were concerned. But in spite of such opulence they could not forget Kṛṣṇa and Balarāma.

Далі ґопі сказали, що Вріндавана досі повна багатства й щастя. У Вріндавані не бракує матеріального достатку і зручностей, але незважаючи на всі ті багатства забути Крішну й Балараму вони не на силі.

“We constantly remember various attractive features of beautiful Kṛṣṇa – His walking, His smiling, His joking words. We have all become lost by the dealings of Kṛṣṇa, and it is impossible for us to forget Him. We always pray to Him, exclaiming, ‘Dear Lord, dear husband of the goddess of fortune, dear Lord of Vṛndāvana and deliverer of the distressed devotees! We have now fallen and merged into an ocean of distress. Please, therefore, come back to Vṛndāvana and deliver us from this pitiable condition.’”

— Ми постійно згадуємо, який чарівний цей красень Крішна, яка в Нього хода, як Він усміхається й жартує. Без Крішни нам життя немає, і забути Його неможливо. Коли ми молимося Йому, ми кличемо: «Любий Господи, чоловіче богині процвітання! Любий Господи Вріндавани й рятівниче відданих, що у скруті! Нині ми впали в океан страждання. Тому просимо, повернися до Вріндавани, вирятуй нас бідолашних».

Uddhava minutely studied the transcendental abnormal condition of the gopīs in their separation from Kṛṣṇa, and he thought it wise to repeat again and again all the pastimes they had enjoyed with Him. Materialistic persons are always burning in a blazing fire of material miseries. The gopīs were burning in a transcendental blazing fire due to separation from Kṛṣṇa. The blazing fire exasperating the gopīs, however, is different from the fire of the material world. The gopīs constantly wanted the association of Kṛṣṇa, whereas materialistic persons constantly want the advantage of material comforts.

Уддгава пильно спостерігав стан трансцендентного шалу, що його являли ґопі в розлуці з Крішною, і розважив, що наймудріше буде переповідати їм за Крішнині розваги знов і знов. Матеріалістична людина завжди палає у вогні матеріальних страждань. Ґопі ж через розлуку з Крішною палали у палахкому трансцендентному вогні. Те жарке полум’я, що в ньому палали ґопі, відрізняється від полум’я вогню, який палає в матеріальному світі. Ґопі постійно прагли Крішниного товариства — а матеріалістичні люди постійно жадають нових матеріальних вигод.

It is stated by Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura that Kṛṣṇa saved the cowherd boys from the blazing forest fire within a second, while their eyes were closed. Similarly, Uddhava advised the gopīs that they could be saved from the fire of separation by closing their eyes and meditating on the activities of Kṛṣṇa from the very beginning of their association with Him. From the outside, the gopīs could visualize all the pastimes of Kṛṣṇa by hearing the descriptions of Uddhava, and from within they could remember those pastimes. From the instructions of Uddhava, the gopīs could understand that Kṛṣṇa was not separate from them. As they were constantly thinking of Kṛṣṇa, Kṛṣṇa was also thinking of them constantly at Mathurā.

Вішванатга Чакраварті Тгакура вказав: Крішна вирятував пастушків з лісової пожежі за якусь мить — вони тільки заплющили очі і зараз відкрили. І Уддгава теж запропонував ґопі, щоб урятуватися від вогню розлуки, просто заплющити очі й медитувати на Крішнині розваги, що Він явив відтоді, як почав спілкуватися з ними. Тож ґопі могли уявляти собі Крішнині розваги, слухаючи Уддгавину оповідь, що йде ззовні, і водночас спогадувати розваги Крішни зсередини. З Уддгавиних слів ґопі зрозуміли, що Крішна не десь далеко. Вони безупинно думали про Крішну, а Крішна в Матгурі весь час думав про них.

Uddhava’s messages and instructions saved the gopīs from immediate death, and the gopīs acknowledged the benediction from Uddhava. Uddhava practically acted as the preceptor spiritual master of the gopīs, and in return they worshiped him as they would worship Kṛṣṇa. It is recommended in authoritative scriptures that the spiritual master be worshiped on the level of the Supreme Personality of Godhead because of being His very confidential servitor, and it is accepted by great authorities that the spiritual master is the external manifestation of Kṛṣṇa. The gopīs were relieved from their transcendental burning condition by realizing that Kṛṣṇa was with them. Internally, they remembered His association within their hearts, and externally Uddhava helped them associate with Kṛṣṇa by his conclusive instructions.

Послання, що передав Уддгава, і його напучення врятували ґопі від смерти. Ґопі усвідомлювали, яке благословення дав їм Уддгава. Фактично Уддгава діяв як духовний наставник ґопі, а вони на подяку вшановували його як Самого Крішну. Авторитетні писання радять поклонятися духовному вчителеві як Верховному Богові-Особі, бо він Його найближчий слуга. На тому, що духовний учитель — зовнішнє проявлення Крішни, сходяться всі великі авторитети. Коли ґопі усвідомили, що Крішна з ними, трансцендентний вогонь, що палив їх, миттю вщух. У серці, в собі вони згадували, як спілкувалися з Крішною, а сприймати Крішну ззовні їм допомагав Уддгава, остаточно скеровуючи їхню думку на Крішну.

The Supreme Personality of Godhead is described in the scriptures as adhokṣaja, which indicates that He is beyond the perception of all material senses. Although beyond the material senses, He is present in everyone’s heart. At the same time, He is present everywhere by His all-pervasive feature of Brahman. One can realize all three transcendental features of the Absolute Truth (Bhagavān, the Personality of Godhead; Paramātmā, the localized Supersoul; and the all-pervasive Brahman) simply by studying the condition of the gopīs in their meeting with Uddhava, as described in Śrīmad-Bhāgavatam.

Священні писання змальовують Верховного Бога-Особу як адгокшаджу. Це означає, що сприйняти Його матеріальними чуттями неможливо. Але Він, що недосяжний матеріальним чуттям, водночас присутній у кожнім серці. У всепроникаючому аспекті Брахмана Він перебуває скрізь. Той, хто просто візьметься вивчати стан ґопі, в якому вони перебували, коли зустріли Уддгаву, може усвідомити всі три аспекти Абсолютної Істини: Бгаґавана, Верховного Бога-Особу, Параматму, локалізовану Наддушу, і всепроникаючий Брахман — так запевняє «Шрімад-Бгаґаватам».

It is said by Śrīnivāsācārya that the Six Gosvāmīs were always merged in thoughts of the activities of the gopīs. Caitanya Mahāprabhu has also recommended the gopīs’ method of worshiping the Supreme Personality of Godhead as superexcellent. Śrīla Śukadeva Gosvāmī has also recommended that anyone who hears from the right source about the dealings of the gopīs with Kṛṣṇa and who follows the instructions laid down by the previous ācāryas will be elevated to the topmost position of devotional service and be able to give up the lust of material enjoyment.

Шрінівасачар’я казав, що шестеро Ґосвамі завжди були заглиблені в думки про ґопі. Чайтан’я Махапрабгу теж радив поклонятися Верховному Богові-Особі так, як це робили ґопі. Він вважав цей шлях за неперевершену досконалість. Знов Шукадева Ґосвамі запевнив, що той, хто слухає про взаємини ґопі й Крішни з достовірного джерела і кориться приписам писань, піднесеться до висот відданого служіння й зможе остаточно позбутися хіті матеріальної втіхи.

All the gopīs were solaced by the instructions of Uddhava, and they requested him to stay in Vṛndāvana for a few days more. Uddhava agreed to their proposal and stayed with them not only for a few days but for a few months. He always kept them engaged in thinking of the transcendental message of Kṛṣṇa and His pastimes, and the gopīs felt as if they were experiencing direct association with Kṛṣṇa. While Uddhava remained in Vṛndāvana, the inhabitants enjoyed his association. As they discussed the activities of Kṛṣṇa, the days passed just like moments. Vṛndāvana’s natural atmosphere, with the presence of the river Yamunā, its nice orchards of trees decorated with various fruits, Govardhana Hill, caves, blooming flowers – all combined to inspire Uddhava to narrate Kṛṣṇa’s pastimes. The inhabitants enjoyed Uddhava’s association in the same way that they enjoyed the association of Kṛṣṇa.

Уддгавині напучення втішили ґопі, й вони попрохали його лишитися у Вріндавані ще на кілька днів. Уддгава на ту пропозицію погодився. Він лишився там не на кілька днів — на кілька місяців. Він весь час скеровував їхню думку на трансцендентне послання Крішни та Його розваги, і ґопі почувалися так, ніби спілкувалися безпосередньо з Крішною. Уддгава лишався у Вріндавані, і всі жителі тішилися його товариством. За розмовами про діяння Крішни дні спливали, наче секунди. Ціла Вріндавана з її річкою Ямуною, чудовими садами, повними розмаїтих плодів, пагорбом Ґовардганою, печерами і пишними квітами — все надихало Уддгаву оповідати про Крішнині розваги. Жителі Вріндавани втішалися товариством Уддгави, наче товариством Крішни.

Uddhava was attracted by the attitude of the gopīs because they were completely attached to Kṛṣṇa, and he was inspired by the gopīs’ anxiety for Kṛṣṇa. He offered them his respectful obeisances and composed songs in praise of their transcendental qualities as follows: “Among all the living entities who have accepted the human form of life, the gopīs are superexcellently successful in their mission. Their thought is eternally absorbed in the lotus feet of Kṛṣṇa. Great sages and we ourselves also try to be absorbed in meditation on the lotus feet of Kṛṣṇa, but the gopīs, having lovingly accepted the Lord, are automatically accustomed to this and do not depend on any yogic practice. The conclusion is that one who has attained the gopīs’ condition of life does not have to take birth as Lord Brahmā or be born in a brāhmaṇa family or be initiated as a brāhmaṇa.

Настрій ґопі був дуже до серця Уддгаві, бо ґопі неподільно любили Крішну. Їхнє постійне хвилювання про Крішну було для Нього джерелом натхнення. Він став віддавати їм шанобливі поклони й складати пісні, в яких підносив їхні трансцендентні якості: «З-поміж живих істот, що отримали людську форму тіла, ґопі досягли найбільшого успіху, здійснивши місію людського життя. Подумки вони вічно споглядають лотосові стопи Крішни. Великі мудреці й святі теж намагаються заглибитись у медитацію на лотосові стопи Крішни — Самого Мукунди, що дає звільнення, а проте для ґопі, які покохали Крішну, це природно й не залежить від ніяких йоґічних вправ. Моє слово таке: хто досяг рівня ґопі, йому вже не треба народжуватися Господом Брахмою, в родині брахмани чи отримувати брахманічну посвяту».

Śrī Uddhava confirmed Lord Kṛṣṇa’s statement in the Bhagavad-gītā that one who takes shelter of Him for the right purpose, be that person a śūdra, a woman or a member of a low-grade family, will attain the highest goal of life. The gopīs have set the standard of devotion for the whole world. One who follows in the footsteps of the gopīs by constantly thinking of Kṛṣṇa can attain the highest perfectional stage of spiritual life. The gopīs were born not of any highly cultured family but of cowherd men, yet they developed the highest love of Kṛṣṇa, who is the Supersoul, the Supreme Personality of Godhead and the Supreme Brahman. For self-realization or God realization there is no need to take birth in a high family. The only thing needed is development of ecstatic love of God. For achieving perfection in Kṛṣṇa consciousness, no qualification is required other than to be constantly engaged in the loving service of Kṛṣṇa, the supreme nectar, the reservoir of all pleasure. The effect of taking up Kṛṣṇa consciousness is just like that of drinking nectar: with or without one’s knowledge, it will act. The active principle of Kṛṣṇa consciousness will equally manifest itself everywhere; it does not matter how and where one has taken his birth. Kṛṣṇa will bestow His benediction upon anyone who takes to Kṛṣṇa consciousness, without any doubt.

Шрі Уддгава потверджує слова Крішни у «Бгаґавад-ґіті»: той, хто задля правдивої мети звернувся по притулок до Нього — шудра він чи навіть нижчий від шудри — прийде найвищої досконалости життя. Ґопі — то взір відданости для цілого світу. Якщо, йдучи стопами ґопі, постійно думати про Крішну, можна досягти рівня найвищої досконалости духовного життя. Ґопі народилися не у високоосвічених сім’ях, а від простих пастухів, проте розвинули найпіднесенішу любов до Крішни. Щоб усвідомити себе чи Бога, народжуватися в шляхетній родині потреби немає. Потрібне єдине — розвинути екстатичну любов до Бога. Щоб сягнути досконалости у свідомості Крішни, потрібно одне що з любов’ю завжди служити Крішні, верховному нектарові, джерелу насолоди — більше нічого. Свідомість Крішни діє достоту як нектар: ковтнувши, ми відчуваємо його дію, і це не залежить від того, зробили ми це свідомо чи ні. Свідомість Крішни скрізь однаково проявляє своє дійову природу, для неї не важить, якою і де народилася людина. Немає сумніву, що кожного, хто вдається до свідомости Крішни, Крішна обдарує Своїм благословенням.

Uddhava continued: “The supreme benediction attained by the gopīs in spite of their being born in the families of cowherd men was never attained even by the goddess of fortune herself, and certainly not by the denizens of heaven, though the bodily scent of the women there is exactly like the scent of the lotus. The gopīs are so fortunate that during the rāsa-līlā Kṛṣṇa personally embraced them with His arms and kissed them face to face. Certainly it is not possible for any women in the three worlds to achieve this except the gopīs.

Ґопі отримали найвище благословення, хоча народилися в сім’ях пастухів, а того благословення не мають ні богині процвітання, ні, безумовно, жінки з райських планет, хоча вони й пахнуть достоту як лотоси. Ґопі такі щасливі, що під час раса-ліли Крішна обіймав їх Своїми руками і цілував їх. Певно, що того не спізнала жодна жінка в усіх трьох світах, тільки ґопі.

“Therefore I wish to take birth as one of the plants or creepers in Vṛndāvana, who are so fortunate that the gopīs trample them. The gopīs have so lovingly served Kṛṣṇa, Mukunda Himself, the giver of liberation, who is searched after by great sages and saintly persons. For His sake they left everything – their families, their children, their friends, their homes and all worldly connections.”

Коли Уддгава збагнув найпіднесеніше становище ґопі, він зараз хотів впасти на землю, щоб мати на голову пил з їхніх стіп. Проте він ніяк не наважувався попросити в ґопі пилу з їхніх стіп: вони, мабуть, не дозволять. Він бажав стати якою травинкою чи рослиною на землі Вріндавани, щоб без відома ґопі мати собі на голову пороху з їхніх стіп.

Ґопі були так прив’язані до Крішни, що, почувши Його флейту, негайно залишали свої доми, сім’ї, діти, забували честь та жіночу сором’язливість і бігли туди, де стояв Крішна. Вони не розбирали, йдуть дорогою чи джунґлями, і пил з їхніх стіп непомітно осідав на траві й зіллі Вріндавани. Не наважившись посипати собі голову пилом з лотосових стіп ґопі за цього життя, Уддгава прагнув у наступному народитися кущиком трави чи якогось зілля у Вріндавані, щоб тоді вже отримати пил зі стіп ґопі.

Uddhava appreciated the exalted position of the gopīs and wished to fall down and take the dust of their feet on his head. Yet he dared not ask the gopīs to offer the dust from their feet; perhaps they would not be agreeable. Therefore, to have his head smeared with the dust of the gopīs’ feet without their knowledge, he desired to become only an insignificant clump of grass or herbs in the land of Vṛndāvana.

Уддгава збагнув надзвичайну удачу ґопі: вони звільнилися від усієї матеріальної скверни, поставивши собі на красиві високі груди лотосові стопи Крішни, яким поклоняється не лише богиня процвітання, а й піднесені півбоги, як-от Брахма й Господь Шіва, і на які медитують у серці великі йоґи. Отже, Уддгава прагнув змоги завжди молитися, щоб його удостоїли пилом з лотосових стіп ґопі. Ґопі, що оспівували трансцендентні розваги Господа Крішни, прославилися у всіх трьох світах.

The gopīs were so much attracted to Kṛṣṇa that when they heard the vibration of His flute they instantly left their homes, families, children, honor and feminine bashfulness and ran toward the place where Kṛṣṇa was standing. They did not consider whether they were passing over the road or through the jungles. Imperceptibly, the dust of their feet was bestowed on small grasses and herbs of Vṛndāvana. Not daring to place the dust of the gopīs’ feet on his own head in this life, Uddhava aspired to have a future birth in Vṛndāvana in the position of a clump of grass or herbs. He would then be able to have the dust of the gopīs’ feet.

Uddhava appreciated the extraordinary fortune of the gopīs, who were relieved of all material pangs and anxieties by placing on their beautiful high breasts the lotus feet of Kṛṣṇa, which are worshiped not only by the goddess of fortune but by such exalted demigods as Brahmā and Lord Śiva, and which great yogīs meditate upon within their hearts. Thus Uddhava prayed to be constantly honored by the dust from the lotus feet of the gopīs, whose chanting of Lord Kṛṣṇa’s transcendental pastimes has become celebrated all over the three worlds.

After living in Vṛndāvana for some time, Uddhava desired to go back to Kṛṣṇa, and he begged permission to leave from Nanda Mahārāja and Yaśodā. He had a farewell meeting with the gopīs, and, taking permission from them also, he mounted his chariot to start for Mathurā.

Уддгава деякий час пожив у Вріндавані, а коли його потягло назад, до Крішни, він попрохав у Нанди Махараджі та Яшоди дозволу поїхати додому. На прощання він зустрівся і з ґопі, попрохавши дозволу і в них, а тоді зійшов на свою колісницю рушати до Матгури.

When Uddhava was about to leave, all the inhabitants of Vṛndāvana, headed by Mahārāja Nanda and Yaśodā, came to bid him good-bye and presented him with various kinds of valuable goods secured in Vṛndāvana. They expressed their feelings with tears in their eyes due to intense attachment for Kṛṣṇa. All of them desired a benediction from Uddhava. They desired to always remember the glorious activities of Kṛṣṇa and wanted their minds to be always fixed upon His lotus feet, their words to be always engaged in glorifying Him, and their bodies to be always engaged in bowing down as they constantly remembered Him. This prayer of the inhabitants of Vṛndāvana is the superexcellent type of self-realization. The method is very simple: to fix the mind always on the lotus feet of Kṛṣṇa, to talk always of Kṛṣṇa without passing on to any other subject matter, and to engage the body in Kṛṣṇa’s service constantly. Especially in this human form of life, one should engage his life, resources, words and intelligence for the service of the Lord. Only such activities can elevate a human being to the highest level of perfection. This is the verdict of all authorities.

Коли Уддгава зібрався від’їжджати, всі жителі Вріндавани з Махараджею Нандою та Яшодою прийшли побажати йому щасливої дороги. Вони принесли з собою всіляких подарунків, які тільки були у Вріндавані. Від сильної прив’язаности до Крішни очі їм набігли сльозами, виявляючи їхні почуття. Всі прагнули Уддгавиного благословення. Вони жадали завжди пам’ятати славетні подвиги Крішни і прагнули, щоб їхній розум весь час був зосереджений на Його лотосових стопах, їхні слова щоб завжди уславлювали Крішну, а тіла схилялися у поклоні, коли вони будуть думати за Нього. Така молитва жителів Вріндавани свідчить, що вони сягнули найвищого рівня самоусвідомлення. Їхній метод дуже простий: завжди зосереджувати розум на лотосових стопах Крішни, завжди розмовляти про Крішну, не відхиляючись ні на що інше, і весь час використовувати своє тіло в служінні Крішні. І в людській формі життя слід віддати життя, сили, слова й розум головно на служіння Господеві. Лише така діяльність може піднести людину на найвищий рівень досконалости. Так вважають авторитети.

The inhabitants of Vṛndāvana said, “By the will of the supreme authority and according to the results of our own work, we may take our birth anywhere. It doesn’t matter where we are born, but our only prayer is that we may simply be engaged in Kṛṣṇa consciousness.” A pure devotee of Lord Kṛṣṇa never desires to be promoted to the heavenly planets, or even to Vaikuṇṭha or Goloka Vṛndāvana, because he has no desire for his own personal satisfaction. A pure devotee regards heaven and hell to be on an equal level. Without Kṛṣṇa, heaven is hell; and with Kṛṣṇa, hell is heaven.

Жителі Вріндавани сказали:

— За волею верховної влади та відповідно до наслідків нашої діяльности ми можемо народитися будь-де. Але нам то байдуже, ми молимо лише про одне: просто бути заглибленими у свідомість Крішни.

Чистий відданий Господа Крішни не прагне піднестися на вищі планети, ба навіть на Вайкунтги або Ґолоку Вріндавану, бо він не хоче задоволу для себе. Для чистого відданого небеса і пекло — одне. Без Крішни рай — то пекло, а з Крішною і пекло — рай.

When Uddhava had been fully honored and worshiped by the pure devotees of Vṛndāvana, he returned to Mathurā and to his master, Kṛṣṇa. After offering respects by bowing down before Lord Kṛṣṇa and Balarāma, he described the wonderful devotional life of the inhabitants of Vṛndāvana. Then he presented to Vasudeva, Kṛṣṇa’s father, and Ugrasena, Kṛṣṇa’s grandfather, all the gifts given by the inhabitants of Vṛndāvana.

Належно відповівши на шану, що її виказували чисті віддані Вріндавани, Уддгава повернувся до Матгури до свого володаря, Крішни. Шанобливо вклонившись до ніг Крішні й Баларамі, він взявся змальовувати надзвичайну відданість жителів Вріндавани. По тому він передав усі дари від жителів Вріндавани Васудеві, Крішниному батькові, та Уґрасені, Крішниному дідові.

Thus ends the Bhaktivedanta purport of the forty-seventh chapter of Kṛṣṇa, “Delivery of the Message of Kṛṣṇa to the Gopīs.”

Так закінчується Бгактіведантів виклад сорок сьомого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Ґопі отримують листа від Крішни».