Skip to main content

CHAPTER 18

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

Killing the Demon Pralambāsura

Смерть демона Праламбасури

After extinguishing the devastating fire, Kṛṣṇa, surrounded by His relatives, friends, cows, calves and bulls and glorified by His friends’ singing, again entered Vṛndāvana, which is always full of cows. While Kṛṣṇa and Balarāma were enjoying life in Vṛndāvana in the midst of the cowherd boys and girls, the season gradually changed to summer. The summer season in India is not very much welcomed because of the excessive heat, but in Vṛndāvana everyone was pleased because summer there appeared just like spring. This was possible only because Lord Kṛṣṇa and Balarāma, who are the controllers even of Lord Brahmā and Lord Śiva, were residing there. In Vṛndāvana there are many falls which are always pouring water, and the sound is so sweet that it covers the sound of the crickets. And because water flows all over, the forest always looks very green and beautiful.

Згасивши страшну пожежу, Крішна повернувся разом зі Своїми рідними, друзями, коровами, телятами й биками у Вріндавану, де завжди багато корів. Дорогою всі оспівували Його подвиги. Так Крішна й Баларама жили й розважалися разом з пастушками й пастушками у Вріндавані, а тим часом непомітно надійшло літо. Літа в Індії зазвичай не люблять через надмірну спеку, але тоді у Вріндавані літові всі були раді, бо воно було схоже на весну, і це завдяки тому, що там перебували Крішна й Баларама, яким коряться навіть Господь Брахма й Господь Шіва. У Вріндавані є багато водоспадів, що завжди повноводні, а звук води, що спадає, такий втішний, що затьмарює навіть співи цвіркунів. А що скрізь течуть річки й струмочки, прекрасні ліси завжди пишніють квітами й зіллям.

The inhabitants of Vṛndāvana were never disturbed by the scorching heat of the sun or the high summer temperatures. The lakes of Vṛndāvana are surrounded by green grasses, and various kinds of lotus flowers bloom there, such as the kahlāra, kañja and utpala, and the air blowing in Vṛndāvana carries the aromatic pollen of those lotus flowers. When the particles of water from the waves of the Yamunā, the lakes and the waterfalls touched the bodies of the inhabitants of Vṛndāvana, they automatically felt a cooling effect. Therefore they were practically undisturbed by the summer season.

Жителям Вріндавани не дошкуляють палюча спека чи немилосердне сонце. Береги вріндаванських озер поросли зеленою травою, у воді квітнуть лотоси калгара, канджа й утпала, а вітрець розносить усією Вріндаваною їхній духмяний пилок. Водяні бризки з Ямуни, озер і водоспадів зрошують тіло жителів Вріндавани, несучи з собою природну прохолоду. Отже, ніщо не потьмарювало щастя жителів Вріндавани.

Vṛndāvana is such a nice place. Flowers are always blooming, and there are even various kinds of decorated deer. Birds are chirping, peacocks are crowing and dancing, and bees are humming. The cuckoos there sing nicely in five kinds of tunes.

Вріндавана справді чудова! Там завжди цвітуть квіти, лісами блукають красиві олені, скрізь щебечуть пташки, радісно туркочучи, танцюють павичі, гудуть бджоли, а зозулі виспівують п’ять різних мелодій.

Kṛṣṇa, the reservoir of pleasure, blowing His flute, accompanied by His elder brother Balarāma and the other cowherd boys and the cows, entered the beautiful forest of Vṛndāvana to enjoy the atmosphere. They walked into the midst of newly grown leaves of trees whose flowers resembled peacock feathers. They were garlanded by those flowers and decorated with saffron chalk. Sometimes they were dancing and singing and sometimes wrestling with one another. While Kṛṣṇa danced, some of the cowherd boys sang and others played on flutes; some bugled on buffalo horns or clapped their hands, praising Kṛṣṇa, “Dear brother, You are dancing very nicely.” Actually, all these boys were demigods descended from higher planets to assist Kṛṣṇa in His pastimes. The demigods garbed in the dress of the cowherd boys were encouraging Kṛṣṇa in His dancing, just as one artist encourages another with praise. Up to that time, neither Balarāma nor Kṛṣṇa had undergone the haircutting ceremony; therefore Their hair was clustered like crows’ feathers. They were always playing hide-and-seek with Their boyfriends or jumping or fighting with them. Sometimes, while His friends were chanting and dancing, Kṛṣṇa would praise them, “My dear friends, you are dancing and singing very nicely.” The boys played at catching ball with fruits such as bael and āmalaka. They played blindman’s buff, challenging and touching one another. Sometimes they imitated the forest deer and various kinds of birds. They joked with one another by imitating croaking frogs, and they enjoyed swinging underneath the trees. Sometimes they would play amongst themselves like a king and his subjects. In this way, Balarāma and Kṛṣṇa, along with all Their friends, played all kinds of sports and enjoyed the soothing atmosphere of Vṛndāvana, full of rivers, lakes, rivulets, fine trees and excellent gardens filled with fruits and flowers.

Граючи на флейті, Крішна, джерело насолоди, разом із старшим братом Баларамою та іншими пастушками й коровами ввійшов у прекрасний ліс Вріндавану, щоб насолодитися всією тою красою. Квіти між молодим яскравим листям робили дерева схожими на пишний хвіст павича. Крішна й Баларама були прикрашені ґірляндами з тих квітів і візерунками з шафранової пасти. Подеколи вони танцювали і співали, часом боролися один з одним. Коли Крішна танцював, дехто з хлопчиків-пастушків співав, а інші грали на флейти. Хтось трубив у ріжок з буйволячого рогу або плескав у долоні, вихваляючи Крішну: «Любий брате, як чудово Ти танцюєш!» Насправді ті хлопчики були півбоги, які зійшли з вищих планет, щоб допомагати Крішні в Його розвагах. Півбоги, перебрані за пастушків, підбадьорювали Крішну в танці, як один митець підбадьорює іншого своєю похвалою. Ні Крішна, ні Баларама ще не пройшли церемонії обрізання волосся, і тому воно стирчало у всі боки, як пір’я на вороні. Вони гралися з друзями у піжмурки або стрибали чи боролися між собою. Коли Його друзі співали й танцювали, Крішна вихваляв їх: «Любі друзі, ви так гарно танцюєте й співаєте!» Хлопчики бавилися, перекидаючи одне одному наче м’яч плоди бела і амалакі. Вони гуляли у сліпого, гукаючи й торкаючись одне до одного, часом мавпували лісового оленя й різних птахів. Пастушки жартували одне з одним, імітуючи жаб’яче квакання, і тішились, гойдаючись на гойдалках під деревами. Іноді вони гралися у царя і його підданих. Так Крішна й Баларама разом зі Своїми друзями розважалися й насолоджувалися у чудовій Вріндавані, де повно річок, озер, струмків, прекрасних дерев, смачних плодів і яскравих запашних квітів.

Once while the boys were engaged in their transcendental pastimes, a great demon of the name Pralambāsura entered their company, desiring to kidnap both Balarāma and Kṛṣṇa. Although Kṛṣṇa was playing the part of a cowherd boy, as the Supreme Personality of Godhead He could understand everything – past, present and future. So when Pralambāsura entered their company, Kṛṣṇa began to think how to kill the demon, but externally He received him as a friend. “O My dear friend,” He said, “it is very good that you have come to take part in our pastimes.” Kṛṣṇa then called all His friends and ordered them, “Now we shall play in pairs. We shall challenge one another in pairs.” With this proposal, all the boys assembled together. Some of them took the side of Kṛṣṇa, and some of them took the side of Balarāma, and they arranged to play in duel. The defeated members in duel fighting had to carry the victorious members on their backs, as a horse carries its master. They began playing, and at the same time tended the cows as they proceeded through the Bhāṇḍīravana forest.

Одного разу під час тих трансцендентних розваг до їхнього гурту пристав демон на ім’я Праламбасура, наміряючись вкрасти Крішну й Балараму. Крішна, Верховний Бог-Особа, хоча й грав роль маленького пастушка, знав усе — минуле, теперішнє і майбутнє. Коли Праламбасура підійшов до гурту, Крішна став гадати, як демона вбити, проте привітав Його наче товариша.

— Любий друже, — сказав Він, — добре, що ти прийшов бавитися з нами.
Крішна гукнув до Своїх друзів і загадав:

— Нумо мірятись силою, хто кого поборе!

Усі хлопчики погодились боротися. Деякі стали на бік Крішни, а деякі — на бік Баларами, і всі приготувались змагатися. Ті, які програють, мали носити переможців на плечах. Вони почали змагатися, водночас не забуваючи пильнувати корови, що йшли через ліс Бгандіравану.

The party of Balarāma, accompanied by Śrīdāmā and Vṛṣabha, came out victorious, and Kṛṣṇa’s party had to carry them on their backs through the Bhāṇḍīravana forest. The Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, being defeated, had to carry Śrīdāmā on His back, and Bhadrasena carried Vṛṣabha. Imitating their play, Pralambāsura, who appeared there as a cowherd boy, carried Balarāma on his back. Pralambāsura was the greatest of the demons, and he had calculated that Kṛṣṇa was the most powerful of the cowherd boys.

Переміг гурт Баларами разом зі Шрідамою й Врішабгою, то Крішнин гурт мав нести їх на спинах крізь ліс Бгандіравану. Верховний Бог-Особа, Крішна, програвши, мусив нести на спині Шрідаму, а Бгадрасена ніс Врішабгу. Праламбасура, що з’явився там ніби пастушок, імітуючи їхню гру, ніс на спині Балараму. Праламбасура, найсильніший з-поміж демонів, зміркував, що Крішна — наймогутніший серед пастушків.

In order to avoid the company of Kṛṣṇa, Pralambāsura carried Balarāma far away. The demon was undoubtedly very strong and powerful, but he was carrying Balarāma, who is compared to a mountain; therefore he began to feel the burden, and thus he assumed his real form. When he appeared in his real feature, he was decorated with a golden helmet and earrings and looked just like a cloud with lightning carrying the moon. Balarāma observed the demon’s body expanding up to the limits of the clouds, his eyes dazzling like blazing fire and his mouth flashing with sharpened teeth. At first, Balarāma was surprised by the demon’s appearance, and He began to wonder, “How is it that all of a sudden this carrier has changed in every way?” But with a clear mind He could quickly understand that He was being carried away from His friends by a demon who intended to kill Him. Immediately He struck the head of the demon with His strong fist, just as the king of the heavenly planets strikes a mountain with his thunderbolt. Stricken by the fist of Balarāma, the demon fell down dead, just like a snake with a smashed head, and blood poured from his mouth. When the demon fell, he made a tremendous sound, and it sounded as if a great hill were falling upon being struck by the thunderbolt of King Indra. All the boys then rushed to the spot. Astonished by the ghastly scene, they began to praise Balarāma with the words “Well done! Well done!” All of them then embraced Balarāma with great affection, thinking that He had returned from death, and they offered their blessings and congratulations. All the demigods in the heavenly planets became very satisfied and showered flowers on the transcendental body of Balarāma, and they also offered their blessings and congratulations for His having killed the great demon Pralambāsura.

Щоб відійти якомога далі від Крішни, Праламбасура заніс Балараму ген далеко. Жодного сумніву, демон був дуже могутній, однак він ніс Балараму, а Його порівнюють до гори. Коли Праламбасура відчув, що несе на плечах наче гору, він появив свою справжню подобу. У своїй справжній подобі — в золотому шоломі і з сережками — він видавався грозовою хмарою з блискавицями й місяцем. Баларама бачив, що тіло демона виросло аж під хмари. Демонові очі пашіли вогнем, в роті виблискували гострі зуби. Спочатку на ту переміну Баларама подумав: «Що то за зміна відбулася з Моїм носієм?» Але гострим розумом Баларама враз збагнув, що то демон, а заніс він Його далі від друзів, щоб убити. Він негайно вдарив демона по голові Своїм важким кулаком, наче цар небесних планет, що вдаряє блискавкою в скелю. Від Балараминого удару демон упав мертвий. Він був схожий на змію з розтрощеною головою, з рота йому зацебеніла кров. Коли демон впав, скрізь розлігся гуркіт, ніби впала велика гора, що в неї вдарила блискавка царя Індри. Хлопчики чимдуж кинулися на звук. Вражені тим, що побачили, вони почали вихваляти Балараму: «Вправно! Ну й вправно!» Усі з великою любов’ю почали обіймати Балараму, і, гадаючи, що Він врятувався від смерти, благословляли й вітали Його. Півбоги з вищих планет були задоволені й осипали квітами трансцендентне тіло Баларами, благословляли Його й вітали Його з тим, що Він убив Праламбасуру.

Thus ends the Bhaktivedanta purport of the eighteenth chapter of Kṛṣṇa, “Killing the Demon Pralambāsura.”

Так закінчується Бгактіведантів виклад вісімнадцятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Смерть демона Праламбасури».