TEXT 24
TEXT 24
Devanagari
Деванагарі
परं भावमजानन्तो ममाव्ययमनुत्तमम् ॥ २४ ॥
Text
Текст
manyante mām abuddhayaḥ
paraṁ bhāvam ajānanto
mamāvyayam anuttamam
манйанте ма̄м абуддгайах̣
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама̄вйайам ануттамам
Synonyms
Послівний переклад
авйактам—невиявленого; вйактім—особистості; а̄паннам—того, хто досяг; манйанте—думають; ма̄м—Мене; абуддгайах̣—менш інтеліґентні люди; парам—вищого; бга̄вам—буття; аджа̄нантах̣— не знаючи; мама—Мого; авйайам—нетлінного; ануттамам—самого прекрасного.
Translation
Переклад
Unintelligent men, who do not know Me perfectly, think that I, the Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, was impersonal before and have now assumed this personality. Due to their small knowledge, they do not know My higher nature, which is imperishable and supreme.
Нетямущі люди, які по суті не знають Мене, думають, що Я, Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, спочатку був безособистісним, а потім прийняв цю особистісну форму. Внаслідок убогості своїх знань, вони не відають про Мою вищу, нетлінну природу.
Purport
Коментар
Those who are worshipers of demigods have been described as less intelligent persons, and here the impersonalists are similarly described. Lord Kṛṣṇa in His personal form is here speaking before Arjuna, and still, due to ignorance, impersonalists argue that the Supreme Lord ultimately has no form. Yāmunācārya, a great devotee of the Lord in the disciplic succession of Rāmānujācārya, has written a very appropriate verse in this connection. He says,
Тих, хто поклоняється напівбогам, вже було описано як менш розумних, і тут подібним же чином змальовано імперсоналістів. Ми бачимо, що Господь Кр̣шн̣а у Своїй особистісній формі розмовляє з Арджуною, але імперсоналісти, внаслідок свого невігластва, все ж таки твердять, що, в кінцевім рахунку, Верховний Господь не має форми. Великий відданий Господа Йа̄муна̄ча̄рйа, який належить до лінії учнівської послідовності, розпочатої Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйею, написав дуже доречного тут вірша. Він сказав:
sattvena sāttvikatayā prabalaiś ca śāstraiḥ
prakhyāta-daiva-paramārtha-vidāṁ mataiś ca
naivāsura-prakṛtayaḥ prabhavanti boddhum
саттвена са̄ттвікатайа̄ прабалаіш́ ча са̄страіх̣
пракгйа̄та-даіва-парама̄ртга-віда̄м̇ матаіш́ ча
наіва̄сура-пракр̣тайах̣ прабгаванті боддгум
“My dear Lord, devotees like Vyāsadeva and Nārada know You to be the Personality of Godhead. By understanding different Vedic literatures, one can come to know Your characteristics, Your form and Your activities, and one can thus understand that You are the Supreme Personality of Godhead. But those who are in the modes of passion and ignorance, the demons, the nondevotees, cannot understand You. They are unable to understand You. However expert such nondevotees may be in discussing Vedānta and the Upaniṣads and other Vedic literatures, it is not possible for them to understand the Personality of Godhead.” (Stotra-ratna 12)
«Мій дорогий Господь, віддані, подібні до Вйа̄садеви і На̄ради, знають, що Ти — Бог-Особа. Вивчаючи різну ведичну літературу, можна пізнавати Твої особливі риси, Твою форму і Твої діяння, й таким чином зрозуміти, що Ти — Верховний Бог-Особа. Але ті, хто перебуває в ґун̣ах пристрасті та невігластва, демони й невіруючі, не можуть збагнути Тебе. Вони не здатні зрозуміти Тебе. Якими б знавцями Веда̄нти, Упанішад та іншої ведичної літератури не видавались такі невіри, їм неможливо збагнути Бога-Особу» (Стотра-ратна 12).
In the Brahma-saṁhitā it is stated that the Personality of Godhead cannot be understood simply by study of the Vedānta literature. Only by the mercy of the Supreme Lord can the Personality of the Supreme be known. Therefore in this verse it is clearly stated that not only are the worshipers of the demigods less intelligent, but those nondevotees who are engaged in Vedānta and speculation on Vedic literature without any tinge of true Kṛṣṇa consciousness are also less intelligent, and for them it is not possible to understand God’s personal nature. Persons who are under the impression that the Absolute Truth is impersonal are described as abuddhayaḥ, which means those who do not know the ultimate feature of the Absolute Truth. In the Śrīmad-Bhāgavatam it is stated that supreme realization begins from the impersonal Brahman and then rises to the localized Supersoul – but the ultimate word in the Absolute Truth is the Personality of Godhead. Modern impersonalists are still less intelligent, for they do not even follow their great predecessor Śaṅkarācārya, who has specifically stated that Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead. Impersonalists, therefore, not knowing the Supreme Truth, think Kṛṣṇa to be only the son of Devakī and Vasudeva, or a prince, or a powerful living entity. This is also condemned in the Bhagavad-gītā (9.11). Avajānanti māṁ mūḍhā mānuṣīṁ tanum āśritam: “Only the fools regard Me as an ordinary person.”
В Брахма-сам̇гіті стверджується, що Бога-Особу не можна збагнути, просто вивчаючи Веда̄нту. Лише з ласки Верховного Господа можна осягнути Особу Всевишнього. Тому в даному вірші ясно сказано, що не лише поклонники напівбогів не дуже розумні, але й невіддані, що вивчають Веда̄нту й, позбавлені правдивої свідомості Кр̣шн̣и, трактують ведичну літературу, теж не вельми розумні, й їм неможливо збагнути особистісну природу Бога. Осіб, які гадають, що Абсолютна Істина безособистісна, характеризують як абуддгайах̣, тобто тих, хто не пізнав вищого аспекту Абсолютної Істини. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що вища реалізація починається з безособистісного Брахмана й піднімається до локалізованої Парама̄тми, однак найвищий ступінь в пізнанні Абсолютної Істини є Бог-Особа. Сучасні імперсоналісти ще менш розумні, бо вони навіть не слідують своєму великому попередникові, Ш́ан̇кара̄ча̄рйі, який особливо наголошував, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Отже, імперсоналісти, не відаючи Верховної Істини, вважають, що Кр̣шн̣а — це просто син Девакı̄ та Васудеви, чи принц, або ж могутня жива істота. Такий погляд засуджено і в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11): аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄ ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам — «лише неуки вважають Мене за звичайну людину».
The fact is that no one can understand Kṛṣṇa without rendering devotional service and without developing Kṛṣṇa consciousness. The Bhāgavatam (10.14.29) confirms this:
Насправді ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у, якщо не служить Йому з відданістю й не пробуджує в собі свідомості Кр̣шн̣и. Бга̄ґаватам (10.14.29) підтверджує це:
prasāda-leśānugṛhīta eva hi
jānāti tattvaṁ bhagavan-mahimno
na cānya eko ’pi ciraṁ vicinvan
праса̄да-леш́а̄нуґр̣хı̄та ева хі
джа̄на̄ті таттвам̇ бгаґаван махімно
на ча̄нйа еко ’пі чірам̇ вічінван
“My Lord, if one is favored by even a slight trace of the mercy of Your lotus feet, he can understand the greatness of Your personality. But those who speculate to understand the Supreme Personality of Godhead are unable to know You, even though they continue to study the Vedas for many years.” One cannot understand the Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, or His form, quality or name simply by mental speculation or by discussing Vedic literature. One must understand Him by devotional service. When one is fully engaged in Kṛṣṇa consciousness, beginning by chanting the mahā-mantra – Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare/ Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare – then only can one understand the Supreme Personality of Godhead. Nondevotee impersonalists think that Kṛṣṇa has a body made of this material nature and that all His activities, His form and everything are māyā. These impersonalists are known as Māyāvādīs. They do not know the ultimate truth.
«Мій Господь! Якщо людину осяє хоча б легкий відблиск милості, що її точать Твої лотосні стопи, вона зможе усвідомити велич Твоєї особи. Але ті, що просто розмірковують, намагаючись зрозуміти Верховного Бога-Особу, не здатні пізнати Тебе, навіть і вивчаючи Веди впродовж багатьох років». Неможливо осягнути Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, ні Його форму, якості або ім’я за допомогою розумувань та обговорюючи ведичну літературу. Треба пізнавати Його шляхом відданого служіння. Коли людина повністю присвячує себе свідомості Кр̣шн̣и, що починається з повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, — лише тоді вона може зрозуміти Верховного Бога-Особу. Невіддані імперсоналісти вважають, що Кр̣шн̣а має тіло, що створила матеріальна природа, і що всі Його діяння, Його форма й усе інше — майа̄. Ці імперсоналісти відомі як ма̄йа̄ва̄дı̄. Вони не знають кінцевої істини.
The twentieth verse clearly states, kāmais tais tair hṛta-jñānāḥ prapadyante ’nya-devatāḥ: “Those who are blinded by lusty desires surrender unto the different demigods.” It is accepted that besides the Supreme Personality of Godhead, there are demigods who have their different planets, and the Lord also has a planet. As stated in the twenty-third verse, devān deva-yajo yānti mad-bhaktā yānti mām api: the worshipers of the demigods go to the different planets of the demigods, and those who are devotees of Lord Kṛṣṇa go to the Kṛṣṇaloka planet. Although this is clearly stated, the foolish impersonalists still maintain that the Lord is formless and that these forms are impositions. From the study of the Gītā does it appear that the demigods and their abodes are impersonal? Clearly, neither the demigods nor Kṛṣṇa, the Supreme Personality of Godhead, are impersonal. They are all persons; Lord Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead, and He has His own planet, and the demigods have theirs.
У двадцятому вірші недвозначно стверджується: ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣ прападйанте ’нйа-девата̄х̣ — «ті, кого засліпили хтиві бажання, віддаються різним напівбогам». Це так, що крім Верховного Бога-Особи існують напівбоги, які мають свої різні планети, і у Господа також є Своя планета. Як сказано в двадцять третьому вірші, дева̄н дева-йаджо йа̄нті мад-бгакта̄ йа̄нті ма̄м апі — «шанувальники напівбогів йдуть на планети напівбогів, але віддані Господа Кр̣шн̣и, досягають планети Кр̣шн̣алоки». Незважаючи на ясність цих тверджень, не вельми розумні імперсоналісти продовжують наполягати на тому, що Господь є безформним і що форми Господа — оманні. Хіба, вивчаючи Ґı̄ту, можна зробити висновок, що напівбоги та їхні оселі імперсональні? Цілком зрозуміло, що ані напівбоги, ані Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, не безособистісні. Всі вони — особистості, і Господь Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і в Нього є своя планета, як у напівбогів — свої.
Therefore the monistic contention that ultimate truth is formless and that form is imposed does not hold true. It is clearly stated here that it is not imposed. From the Bhagavad-gītā we can clearly understand that the forms of the demigods and the form of the Supreme Lord are simultaneously existing and that Lord Kṛṣṇa is sac-cid-ānanda, eternal blissful knowledge. The Vedic literature confirms that the Supreme Absolute Truth is knowledge and blissful pleasure, vijñānam ānandam brahma (Bṛhad-āraṇyaka Upaniṣad 3.9.28), and that He is the reservoir of unlimited auspicious qualities, ananta-kalyāna-guṇātmako ’sau (Viṣṇu Purāṇa 6.5.84). And in the Gītā the Lord says that although He is aja (unborn), He still appears. These are the facts that we should understand from the Bhagavad-gītā. We cannot understand how the Supreme Personality of Godhead can be impersonal; the imposition theory of the impersonalist monist is false as far as the statements of the Gītā are concerned. It is clear herein that the Supreme Absolute Truth, Lord Kṛṣṇa, has both form and personality.
Отже, твердження моністів, буцім Вища Істина є безформною і що форму їй нав’язують, є необґрунтованим. Тут ясно сказано, що така форма не уявна. З Ґı̄ти ми довідуємось, що водночас існують як форми напівбогів, так і форма Верховного Господа, і що Господь Кр̣шн̣а — сач-чід-а̄нанда, вічне блаженне знання. «Ведичні писання підтверджують, що Верховна Абсолютна Істина сповнена знання і блаженства, віджнанам анандам брахма (Бріхад-аранйака-упанішад, 3.9.28), і що Він містить у Собі всі сприятливі якості, ананта-калйана-гунатмако ’сау (Вішну Пурана 6.5.84). В Ґı̄ті Господь також каже, що, хоча Він і є аджа (ненароджений), Він все ж таки являє Себе. Ось факти, про які нам слід дізнатися із Бгаґавад-ґı̄ти. Ми не можемо зрозуміти, як це Бог-Особа може бути безособистісним, положення Ґіти повністю спростовують оманні теорії імперсоналістів-моністів. Стає очевидним, що Верховна Абсолютна Істина, Господь Кр̣шн̣а, має і форму, і особистість.