TEXT 15
TEXT 15
Devanagari
Деванагарі
माययापहृतज्ञाना आसुरं भावमाश्रिता: ॥ १५ ॥
Text
Текст
prapadyante narādhamāḥ
māyayāpahṛta-jñānā
āsuraṁ bhāvam āśritāḥ
прападйанте нара̄дгама̄х̣
ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на
а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
на—не; ма̄м—Мені; душкр̣тінах̣—лиходії; мӯд̣га̄х̣—нерозсудлива людина; прападйанте—віддаються; нара-адгама̄х̣—нижчі з-поміж людей; ма̄йайа̄—ілюзорною енерґією; апахр̣та—вкрадений; джн̃а̄на̄х̣ — чиє знання; а̄сурам — демонічну; бга̄вам — природу; а̄ш́ріта̄х̣—приймаючи.
Translation
Переклад
Those miscreants who are grossly foolish, who are lowest among mankind, whose knowledge is stolen by illusion, and who partake of the atheistic nature of demons do not surrender unto Me.
Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, останні з-поміж людей, ті, чиє знання викрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не вручають себе Мені.
Purport
Коментар
It is said in Bhagavad-gītā that simply by surrendering oneself unto the lotus feet of the Supreme Personality Kṛṣṇa one can surmount the stringent laws of material nature. At this point a question arises: How is it that educated philosophers, scientists, businessmen, administrators and all the leaders of ordinary men do not surrender to the lotus feet of Śrī Kṛṣṇa, the all-powerful Personality of Godhead? Mukti, or liberation from the laws of material nature, is sought by the leaders of mankind in different ways and with great plans and perseverance for a great many years and births. But if that liberation is possible by simply surrendering unto the lotus feet of the Supreme Personality of Godhead, then why don’t these intelligent and hard-working leaders adopt this simple method?
В Бгаґавад-ґı̄ті сказано, що просто схилившись до лотосних стіп Верховної Особи, Кр̣шн̣и, можна перебороти суворі закони матеріальної природи. У зв’язку з цим виринає питання: чому обізнані філософи, вчені, ділові люди, менеджери, тобто всі керівники звичайних людей не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, всемогутнього Бога-Особи? Вожді людства впродовж численних років та народжень різними шляхами, за допомогою грандіозних планів та великої наполегливості відшукують мукті, тобто звільнення від законів матеріальної природи. Але, якщо досягти цієї свободи можна, просто впокорившись лотосним стопам Верховного Бога-Особи, тоді чому ж ці інтеліґентні й енерґійні вожді людства не засвоють такий простий метод?
The Gītā answers this question very frankly. Those really learned leaders of society like Brahmā, Śiva, Kapila, the Kumāras, Manu, Vyāsa, Devala, Asita, Janaka, Prahlāda, Bali, and later on Madhvācārya, Rāmānujācārya, Śrī Caitanya and many others – who are faithful philosophers, politicians, educators, scientists, etc. – surrender to the lotus feet of the Supreme Person, the all-powerful authority. Those who are not actually philosophers, scientists, educators, administrators, etc., but who pose themselves as such for material gain, do not accept the plan or path of the Supreme Lord. They have no idea of God; they simply manufacture their own worldly plans and consequently complicate the problems of material existence in their vain attempts to solve them. Because material energy (nature) is so powerful, it can resist the unauthorized plans of the atheists and baffle the knowledge of “planning commissions.”
Ґı̄та̄ відверто відповідає на це питання. Такі по-справжньому вчені керівники суспільства, як Брахма̄, Ш́іва, Капіла, Кума̄ри, Ману, Вйа̄са, Девала, Асіта, Джанака, Прахла̄да, Балі, а за пізніших часів Мадгва̄ча̄рйа, Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Ш́рı̄ Чаітанйа та багато інших — істинних філософів, політиків, просвітителів, вчених тощо — схиляються до лотосних стіп Верховної Особи, перед Його всесильною владою. Але ті, хто не є правдивими філософами, вченими, просвітителями, керівниками й т. ін., а лише вдають із себе таких задля матеріальної вигоди, не визнають задуму й шляхів Усевишнього. Вони не мають уявлення про Бога; вони лише створюють власні світські плани й, відповідно, ускладнюють проблеми матеріального існування своїми марними спробами розв’язати їх. Матеріальна енерґія (природа) — дуже могутня, і тому вона здатна протистояти примхливим планам атеїстів й розладнувати проекти «органів планування».
The atheistic planmakers are described herein by the word duṣkṛtinaḥ, or “miscreants.” Kṛtī means one who has performed meritorious work. The atheist planmaker is sometimes very intelligent and meritorious also, because any gigantic plan, good or bad, must take intelligence to execute. But because the atheist’s brain is improperly utilized in opposing the plan of the Supreme Lord, the atheistic planmaker is called duṣkṛtī, which indicates that his intelligence and efforts are misdirected.
Таких планувальників-атеїстів названо тут душкр̣тінах̣, тобто «лиходіями». Кр̣тı̄ означає того, хто виконав роботу, що гідна заохочення. Проектант-безбожник буває іноді дуже кмітливим й гідним похвали, тому що будь-який грандіозний план — добрий чи поганий — вимагає інтелекту на своє здійснення. Але мозок атеїста використовується не за призначенням, а всупереч задуму Всевишнього, і тому такого атеїста-планувальника називають душкр̣тı̄; це означає, що його інтелект та зусилля скеровано в хибному напрямкові.
In the Gītā it is clearly mentioned that material energy works fully under the direction of the Supreme Lord. It has no independent authority. It works as the shadow moves, in accordance with the movements of the object. But still material energy is very powerful, and the atheist, due to his godless temperament, cannot know how it works; nor can he know the plan of the Supreme Lord. Under illusion and the modes of passion and ignorance, all his plans are baffled, as in the case of Hiraṇyakaśipu and Rāvaṇa, whose plans were smashed to dust although they were both materially learned as scientists, philosophers, administrators and educators. These duṣkṛtinas, or miscreants, are of four different patterns, as outlined below.
В Ґı̄тı̄ ясно сказано, що діяльність матеріальної енерґії спрямовує воля Всевишнього. Матеріальна енерґія діє наче тінь, що точно копіює рухи самого предмету. Однак, вона дуже могутня, і атеїст, внаслідок безбожного складу свого характеру, не може зрозуміти, як вона працює; не може він також зрозуміти і задуму Верховного Господа. Під впливом ілюзії, а також ґун̣ пристрасті й невігластва всі його плани руйнуються, що й трапилось з Хіран̣йакаш́іпу й Ра̄ван̣ою, незважаючи на те, що з матеріального погляду обидва були вченими-ерудитами, філософами, правителями і просвітителями. Є чотири категорії таких душкр̣тı̄, лиходіїв, і про них йтиме мова нижче.
(1) The mūḍhas are those who are grossly foolish, like hardworking beasts of burden. They want to enjoy the fruits of their labor by themselves, and so do not want to part with them for the Supreme. The typical example of the beast of burden is the ass. This humble beast is made to work very hard by his master. The ass does not really know for whom he works so hard day and night. He remains satisfied by filling his stomach with a bundle of grass, sleeping for a while under fear of being beaten by his master, and satisfying his sex appetite at the risk of being repeatedly kicked by the opposite party. The ass sings poetry and philosophy sometimes, but this braying sound only disturbs others. This is the position of the foolish fruitive worker who does not know for whom he should work. He does not know that karma (action) is meant for yajña (sacrifice).
1) Мӯд̣ги — це ті, хто перебуває в глибокому невігластві, подібно до в’ючних тварин. Вони бажають насолоджуватись плодами своєї праці самі й не хочуть ділитися ними з Всевишнім. Типовою в’ючною твариною є віслюк. Хазяїн змушує цю покірливу тварину дуже важко працювати. Насправді віслюк навіть не знає, на кого він так важко працює день і ніч. Він вдовольняється жмутком трави, що потрапляє до його шлунку, короткотривалим сном, який супроводжує страх зазнати побоїв від хазяїна, і задоволенням свого статевого потягу з ризиком, що партнерша не раз хвицне його копитом. Інколи віслюк наспівує щось поетичне та філософське, але такі звуки ослиного ревіння лише турбують інших. Таким є становище нетямущого корисливого трударя, який не розуміє, на кого йому треба працювати. Він не знає, що карма (діяльність) призначена для йаджн̃и (жертвопринесення).
Most often, those who work very hard day and night to clear the burden of self-created duties say that they have no time to hear of the immortality of the living being. To such mūḍhas, material gains, which are destructible, are life’s all in all – despite the fact that the mūḍhas enjoy only a very small fraction of the fruit of labor. Sometimes they spend sleepless days and nights for fruitive gain, and although they may have ulcers or indigestion, they are satisfied with practically no food; they are simply absorbed in working hard day and night for the benefit of illusory masters. Ignorant of their real master, the foolish workers waste their valuable time serving mammon. Unfortunately, they never surrender to the supreme master of all masters, nor do they take time to hear of Him from the proper sources. The swine who eat the night soil do not care to accept sweetmeats made of sugar and ghee. Similarly, the foolish worker will untiringly continue to hear of the sense-enjoyable tidings of the flickering mundane world, but will have very little time to hear about the eternal living force that moves the material world.
Найчастіше люди, які тяжко працюють день і ніч для того, щоб полегшити тягар штучних обов’язків, які самі ж для себе створили, кажуть, що їм бракує часу слухати про безсмертя живої істоти. Для таких мӯд̣г матеріальна скороминуща вигода є вищою метою життя, попри те, що мӯд̣ги насолоджуються лише малою часткою плодів своєї праці. Іноді вони проводять безсонні дні й ночі задля кармічних здобутків, дуже погано харчуються і через те слабують на виразку або нетравлення шлунку; важка цілодобова робота на користь ілюзорних хазяїв просто поглинає їх. Не знаючи про свого істинного повелителя, ці сліпі кармічні трудівники марнують свій дорогоцінний час на те, щоб служити мамоні. На жаль, вони ніколи не віддаються Верховному володарю усіх володарів, і вони не знаходять часу на те, щоб слухати про Нього із належних джерел. Свині, які харчуються гноєм, що зібрався за ніч, байдужі до солодощів з цукру й топленого масла. Подібно до цього, нетямущий корисливий трудар задля почуттєвого задоволення готовий день і ніч невтомно слухати новини мерехтливого земного світу, проте має обмаль часу, щоб послухати про вічну живу силу, яка рухає матеріальним світом.
(2) Another class of duṣkṛtī, or miscreant, is called the narādhama, or the lowest of mankind. Nara means human being, and adhama means the lowest. Out of the 8,400,000 different species of living beings, there are 400,000 human species. Out of these there are numerous lower forms of human life that are mostly uncivilized. The civilized human beings are those who have regulative principles of social, political and religious life. Those who are socially and politically developed but who have no religious principles must be considered narādhamas. Nor is religion without God religion, because the purpose of following religious principles is to know the Supreme Truth and man’s relation with Him. In the Gītā the Personality of Godhead clearly states that there is no authority above Him and that He is the Supreme Truth. The civilized form of human life is meant for man’s reviving the lost consciousness of his eternal relation with the Supreme Truth, the Personality of Godhead Śrī Kṛṣṇa, who is all-powerful. Whoever loses this chance is classified as a narādhama. We get information from revealed scriptures that when the baby is in the mother’s womb (an extremely uncomfortable situation) he prays to God for deliverance and promises to worship Him alone as soon as he gets out. To pray to God when he is in difficulty is a natural instinct in every living being because he is eternally related with God. But after his deliverance, the child forgets the difficulties of birth and forgets his deliverer also, being influenced by māyā, the illusory energy.
2) Іншу категорію душкр̣тı̄, або лиходіїв, називають нара̄дгамами, тобто «нижчими серед людей». Нара означає «людина», і адгама означає «найнижчий». Серед 8 400 000 різних видів живих істот є 400 000 форм людського життя. Серед останніх є багато нижчих видів людських істот, здебільшого нецивілізованих. Цивілізовані люди — це ті, хто дотримується засад, що впорядковують їхнє суспільне, політичне й релігійне життя. Людей, розвинутих з соціального й політичного погляду, але які не мають релігійних принципів, треба вважати нара̄дгамами. Крім того, релігія без Бога — це не релігія, бо метою релігійних засад є пізнання Верховної Істини і своїх взаємостосунків з Нею. В Ґı̄ті Бог-Особа ясно каже, що не існує авторитету, вищого од Нього, і що Він — Верховна Істина. Життя людини, справді цивілізованої, призначене на те, щоб відновити втрачену свідомість свого вічного зв’язку з Верховною Істиною, Богом-Особою, всемогутнім Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Кожного, хто не використовує такої можливості, розцінюють як нара̄дгаму. Із явлених священних писань ми довідуємось, що дитина в утробі матері (де вона перебуває у надзвичайно скрутному становищі) благає Господа про порятунок й обіцяє, з’явившись на світ, поклонятись лише Йому. Молитися Богу, перебуваючи в безвихідному становищі, — природний інстинкт, що властивий кожній живій істоті, тому що вона має вічний зв’язок з Богом. Але, народившись, під впливом ма̄йі, ілюзорної енерґії, дитина забуває труднощі народження і Самого свого визволителя.
It is the duty of the guardians of children to revive the divine consciousness dormant in them. The ten processes of reformatory ceremonies, as enjoined in the Manu-smṛti, which is the guide to religious principles, are meant for reviving God consciousness in the system of varṇāśrama. However, no process is strictly followed now in any part of the world, and therefore 99.9 percent of the population is narādhama.
Обов’язком людей, які опікуються дітьми, є відновити божественну свідомість, що дрімає в них. В Ману-смр̣ті, яка є зводом релігійних засад, для відновлення божественної свідомості в межах системи варн̣а̄ш́рама приписано десять очищувальних обрядів. Але тепер жодний з таких обрядів ніде в світі не відправляють згідно з усіма правилами, і тому 99,9 відсотків населення належать до нара̄дгама.
When the whole population becomes narādhama, naturally all their so-called education is made null and void by the all-powerful energy of physical nature. According to the standard of the Gītā, a learned man is he who sees on equal terms the learned brāhmaṇa, the dog, the cow, the elephant and the dog-eater. That is the vision of a true devotee. Śrī Nityānanda Prabhu, who is the incarnation of Godhead as divine master, delivered the typical narādhamas, the brothers Jagāi and Mādhāi, and showed how the mercy of a real devotee is bestowed upon the lowest of mankind. So the narādhama who is condemned by the Personality of Godhead can again revive his spiritual consciousness only by the mercy of a devotee.
Коли все населення стає нара̄дгама, звичайно, що вся їхня так звана «освіта» зводиться нанівець усемогутньою енерґією матеріальної природи. Згідно з критерієм, який встановлює Ґı̄та̄, освічена людина — це той, хто дивиться однаковими очима на вченого бра̄хман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда. Саме таке бачення має правдивий відданий. Ш́рı̄ Нітйа̄нанда Прабгу, втілення Господа як духовного вчителя, врятував двох типових нара̄дгам, братів Джаґа̄йа й Ма̄дга̄йа, показавши, як милість справжнього відданого зіходить на останніх з-поміж людей. Отже, відродити знову свою духовну свідомість нара̄дгама, що засуджений Богом-Особою, може тільки з ласки чистого відданого.
Śrī Caitanya Mahāprabhu, in propagating the bhāgavata-dharma, or activities of the devotees, has recommended that people submissively hear the message of the Personality of Godhead. The essence of this message is Bhagavad-gītā. The lowest amongst human beings can be delivered by this submissive hearing process only, but unfortunately they even refuse to give an aural reception to these messages, and what to speak of surrendering to the will of the Supreme Lord? Narādhamas, or the lowest of mankind, willfully neglect the prime duty of the human being.
Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу, поширюючи бга̄ґавата-дгарму, тобто діяльність у відданому служінні, радив людям смиренно дослухатись до послання Бога-Особи. Суть цього послання міститься в Бгаґавад-ґı̄ті. Найостанніші з людей можуть врятуватись просто завдяки смиренному слуханню Господнього послання, але, на жаль, вони відмовляються навіть від цього — і не звертають свій слух до послання Господа, годі казати про те, щоб віддатись волі Всевишнього. Нара̄дгами, тобто нижчі серед людей, повністю нехтують першочерговим обов’язком людської істоти.
(3) The next class of duṣkṛtī is called māyayāpahṛta-jñānāḥ, or those persons whose erudite knowledge has been nullified by the influence of illusory material energy. They are mostly very learned fellows – great philosophers, poets, literati, scientists, etc. – but the illusory energy misguides them, and therefore they disobey the Supreme Lord.
3) Третю категорію душкр̣тı̄ називають ма̄йайа̄пагр̣та-джн̃а̄на̄х̣, тобто ті, чия ерудиція знецінюється під впливом ілюзорної матеріальної енерґії. Здебільшого це вельми освічені люди: видатні філософи, поети, літератори, вчені тощо; але ілюзорна енерґія спрямовує їх на хибний шлях, і тому вони не коряться Верховному Господеві.
There are a great number of māyayāpahṛta-jñānāḥ at the present moment, even amongst the scholars of the Bhagavad-gītā. In the Gītā, in plain and simple language, it is stated that Śrī Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead. There is none equal to or greater than Him. He is mentioned as the father of Brahmā, the original father of all human beings. In fact, Śrī Kṛṣṇa is said to be not only the father of Brahmā but also the father of all species of life. He is the root of the impersonal Brahman and Paramātmā; the Supersoul in every entity is His plenary portion. He is the fountainhead of everything, and everyone is advised to surrender unto His lotus feet. Despite all these clear statements, the māyayāpahṛta-jñānāḥ deride the personality of the Supreme Lord and consider Him merely another human being. They do not know that the blessed form of human life is designed after the eternal and transcendental feature of the Supreme Lord.
У наші часи існує величезна кількість ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, навіть серед знавців Бгаґавад-ґı̄ти. В Ґı̄ті простою і ясною мовою сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним, або перевершити Його. Сказано, що Він — творець Брахми, прародителя всіх людських істот. Сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а насправді не лише батько Брахми, але й отець усіх видів життя. Він — корінь безособистісного Брахмана і Парама̄тми; Наддуша в кожній істоті є Його повновладною часткою. Він є першоджерело усього, і для кожної людини найліпшим буде схилитись до Його лотосних стіп. Попри всі такі ясні твердження, ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣ зневажають Верховного Господа як особу, бо вважають Його лише за одну з людських істот. Вони не знають, що благословенну форму людського життя створено за трансцендентним образом та подобою вічного Верховного Господа.
All the unauthorized interpretations of the Gītā by the class of māyayāpahṛta-jñānāḥ, outside the purview of the paramparā system, are so many stumbling blocks on the path of spiritual understanding. The deluded interpreters do not surrender unto the lotus feet of Śrī Kṛṣṇa, nor do they teach others to follow this principle.
Усі неавторитетні тлумачення Ґı̄ти, що йдуть від людей категорії ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, людей, що перебувають поза лінією парампари, є лише численними каменями спотикання на шляху духовного пізнання. Коментатори, що перебувають в омані, не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и і збивають інших з цього шляху.
(4) The last class of duṣkṛtī is called āsuraṁ bhāvam āśritāḥ, or those of demonic principles. This class is openly atheistic. Some of them argue that the Supreme Lord can never descend upon this material world, but they are unable to give any tangible reasons as to why not. There are others who make Him subordinate to the impersonal feature, although the opposite is declared in the Gītā. Envious of the Supreme Personality of Godhead, the atheist will present a number of illicit incarnations manufactured in the factory of his brain. Such persons, whose very principle of life is to decry the Personality of Godhead, cannot surrender unto the lotus feet of Śrī Kṛṣṇa.
4) Останню категорію душкр̣тı̄ називають а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣, тобто «тими, хто дотримується демонічних засад». Люди цієї категорії — відверті атеїсти. Деякі з них доводять, що Верховний Господь ніколи не може зійти в матеріальний світ, однак вони не можуть ґрунтовно обстояти таке твердження. Є й інші, ті, що роблять Його підлеглим безособистісному аспектові, хоча Ґı̄та̄ проголошує протилежне. Атеїст, що заздрить Верховному Богові-Особі, вкаже не на одне лжевтілення, яких фабрикує уява його мозку. Подібні особистості, сама основа життя яких полягає в тому, щоб ганити Бога-Особу, не можуть упокоритись лотосним стопам Кр̣шн̣и.
Śrī Yāmunācārya Ālabandaru of South India said, “O my Lord! You are unknowable to persons involved with atheistic principles, despite Your uncommon qualities, features and activities, despite Your personality’s being confirmed by all the revealed scriptures in the quality of goodness, and despite Your being acknowledged by the famous authorities renowned for their depth of knowledge in the transcendental science and situated in the godly qualities.”
Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа Албандару, уродженець Південної Індії, сказав: «О мій Господь! Ти непізнаваний для тих, хто вдається до засад безбожників, хто робить це, незважаючи на всі Твої надзвичайні якості, риси й діяльність, попри те, що всі священні писання, явлені в ґун̣і благочестя, підтверджують Твою особистісність, а також попри те, що Тебе визнають великі авторитети, що відомі глибиною знань трансцендентної науки і яким притаманні всі чесноти».
Therefore, (1) grossly foolish persons, (2) the lowest of mankind, (3) the deluded speculators and (4) the professed atheists, as above mentioned, never surrender unto the lotus feet of the Personality of Godhead in spite of all scriptural and authoritative advice.
Таким чином, як згадувалося вище, 1) надзвичайно нерозумні, 2) останні з людей, 3) спекулятивні мислителі, що перебувають в омані і 4) відверті атеїсти, незважаючи на поради всіх священних писань та авторитетних особистостей, ніколи не схиляються до лотосних стіп Бога-Особи.