Dreizehntes Mantra
МАНТРА ТРИНАДЦЯТА
Text
Текст
anyad āhur asambhavāt
iti śuśruma dhīrāṇāṁ
ye nas tad vicacakṣire
анйад а̄хур асамбгава̄т
іті ш́уш́рума дгı̄ра̄н̣а̄м̇
йе нас тад вічачакшіре
Synonyms
Послівний переклад
anyat — von anderer Art; eva — gewiss; āhuḥ — es heißt; sambhavāt — durch die Verehrung des Höchsten Herrn, der Ursache aller Ursachen; anyat — von anderer Art; āhuḥ — es heißt; asambhavāt — durch Verehrung des Nichthöchsten; iti — so; śuśruma — ich hörte es; dhīrāṇām — von den weisen Autoritäten; ye — die; naḥ — uns; tat — diese Dinge; vicacakṣire — unmissverständlich erklärten.
анйат—відмінний; ева—неодмінно; а̄хух̣—сказано; самбгава̄т—поклонінням Верховному Господеві, причині всіх причин; анйат—інший; а̄хух̣—сказано; асамбгава̄т—поклонінням тому, що не є вищим; іті—таким чином; ш́уш́рума—я чув про це; дгı̄ра̄н̣а̄м̇—від нічим не стурбованих авторитетів; йе—хто; нах̣—нам; тат—ці теми; вічачакшіре—досконало пояснили.
Translation
Переклад
Es wird gesagt, dass die Verehrung der höchsten Ursache aller Ursachen ein anderes Ergebnis hervorbringt als die Verehrung des Nichthöchsten. All dies wurde von großen Meistern vernommen, die in der Transzendenz verankert waren und es unmissverständlich erklärten.
Сказано, що поклоніння верховній причині всіх причин приносить одні плоди, але зовсім інші плоди дає поклоніння тому, що не є верховним. Все це було почуто від нічим не стурбованих авторитетів, які чітко з’ясували це.
Purport
Коментар
ERLÄUTERUNG: Das System des Hörens von erleuchteten, in der Transzendenz verankerten Meistern wird in diesem mantra bestätigt. Ohne von einem echten ācārya zu hören, den der ständige Wandel der materiellen Welt nicht verwirrt, kann man nicht den wahren Schlüssel zu transzendentalem Wissen in den Händen halten. Der echte spirituelle Meister, der die śruti-mantras (das vedische Wissen) wiederum von seinem erleuchteten ācārya hörte, erfindet oder verkündet niemals etwas, was nicht in den vedischen Schriften belegt ist.
In der Bhagavad-gītā (9.25) heißt es eindeutig, dass die Verehrer der pitṛs (Ahnen) auf die Planeten der Ahnen gelangen und dass die Materialisten, die für ihren Aufenthalt auf der Erde Pläne schmieden, wieder in diese Welt kommen. Die Geweihten des Herrn hingegen, die niemanden außer Kṛṣṇa, der höchsten Ursache aller Ursachen, verehren, gehen zu Ihm in Sein Reich im spirituellen Himmel.
Auch hier in der Śrī Īśopaniṣad wird bestätigt, dass verschiedene Arten der Verehrung zu unterschiedlichen Ergebnissen führen. Wenn wir den Höchsten Herrn verehren, werden wir gewiss zu Ihm in Sein ewiges Reich gelangen; wenn wir Halbgötter wie den Sonnen- oder Mondgott verehren, können wir ohne Zweifel deren Planeten erreichen. Und wenn wir auf unserem elenden Planeten mit seinen Planungsausschüssen und politischen Notlösungen bleiben wollen, können wir dies zweifellos ebenfalls tun.
У цій мантрі схвалюється система навчання, котру засновано на слуханні від нестурбованих авторитетів. Доки людина не почує слова справжнього а̄ча̄рйі, непідвладного тривогам і турботам мінливого матеріального світу, їй недоступні ключі від трансцендентального знання. Справжній духовний вчитель, який також почув ш́руті-мантри, тобто ведичне знання, від свого вчителя, непохитно врівноваженого а̄ча̄рйі, ніколи не стане пропонувати учневі свої вигадки або викладати те, про що не згадується у ведичній літературі. В Бгаґавад-ґı̄ті (9.25) з’ясовується, що ті, хто поклоняються пı̄там, предкам, досягають планет пращурів. Подібним же чином брутальні матеріалісти, які планують залишитись у цьому світі, потраплять до нього знову, але віддані Господа не поклоняються нікому, окрім Господа Кр̣шн̣и, верховної причини всіх причин і таким шляхом досягають Кр̣шн̣и в Його вічній обителі в духовному світі.
Ш́рı̄ Īш́опанішад знову засвідчує тут, що різні способи поклоніння приносять різні плоди. Поклоняючись Верховному Господеві, ми, безумовно, досягнемо Його в Його вічній обителі, а поклоняючись таким напівбогам, як, скажімо, напівбогові Сонця або Місяця, ми зможемо досягти, без сумніву, їхньої відповідної планети. А якщо ми захочемо надалі залишатись на цій жалюгідній планеті, з усіма нашими «плановими» комісіями та паліативними політичними програмами «латання дірок» — будь ласка, це також можливо.
In den authentischen Schriften heißt es nirgends, dass alle letztlich das gleiche Ziel erreichen, ganz gleich was sie tun oder wen sie verehren. Solche törichten Theorien werden von selbsternannten „Meistern“ angeboten, die keine Verbindung zur paramparā, der echten Schülernachfolge, haben. Der echte spirituelle Meister wird niemals sagen, dass alle Pfade zum gleichen Ziel führen und dass jeder dieses Ziel durch seine eigene Art der Verehrung erreichen kann – ganz gleich ob er die Halbgötter verehrt oder das Absolute Höchste oder was auch immer. Es ist leicht zu verstehen, dass jemand bei einer Bahnfahrt sein Ziel nur dann erreichen kann, wenn er die entsprechende Fahrkarte gelöst hat. Wer eine Fahrkarte nach Kalkutta gekauft hat, kann nach Kalkutta fahren, aber nicht nach Bombay. So genannte Meister jedoch behaupten, mit jeder beliebigen Fahrkarte komme man zum höchsten Ziel. Solche weltlichen Angebote klingen für viele törichte Menschen, die sich auf ihre selbst gemachten Methoden spiritueller Erkenntnis etwas einbilden, sehr verlockend. Die Unterweisungen der Veden unterstützen solche Vorstellungen jedoch nicht. Ohne seine Erkenntnisse von einem echten spirituellen Meister empfangen zu haben, der einer anerkannten Schülernachfolge angehört, kann man kein wahres Wissen erlangen. Kṛṣṇa sagt zu Arjuna in der Bhagavad-gītā (4.2):
В жодному автентичному священному писанні не сказано, що, роблячи все, що завгодно, і поклоняючись кому завгодно, можна досягнути однієї й тієї ж мети. Подібні недолугі теорії є просто вигадками доморослих «вчителів», які не мають ніякого зв’язку з парампарою, істинною системою учнівської послідовності. Справжній духовний вчитель ніколи не скаже, що всі шляхи ведуть до одної й тої ж самої мети, якої будь-хто може досягти, дотримуючись свого власного способу поклоніння, вшановуючи або напівбогів, або Верховного Господа або кого-небудь іще. Кожному зрозуміло, що, сівши на потяг у Бомбеї, він дістанеться до того місця призначення, на яке вказано у квиткові. Придбавши квитка до Калькутти, ви потрапите в Калькутту, а не в якесь інше місце. І все ж таки сучасні так звані «вчителі» запевняють, що будь-який квиток допровадить нас до вищої мети. Подібні світські угодницькі теорії особливо приваблюють обмежених, самовдоволених створінь, які вигадують власні методи духовного поступу. Однак ведичні писання не підтримують все це. Доки ми не сприймемо знання від справжнього духовного вчителя, який перебуває в лінії визнаної учнівської послідовності, ми не здатні побачити справжній стан речей. В Бгаґавад-ґı̄ті (4.2) сказано:
imaṁ rājarṣayo viduḥ
sa kāleneha mahatā
yogo naṣṭaḥ parantapa
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
„Dieses höchste Wissen wurde so durch die Nachfolge der spirituellen Meister empfangen, und die heiligen Könige verstanden es auf diese Weise. Doch im Laufe der Zeit wurde die Nachfolge unterbrochen, und daher scheint das Wissen, wie es ist, verloren zu sein.“
«Таким шляхом, о підкорювачу ворогів, великі царі пізнавали ці принципи йоґи [що викладені в Бгаґавад-ґı̄ті]. Але систему парампари було перервано і тому зараз ці засади здаються втраченими».
Als Śrī Kṛṣṇa auf der Erde weilte, waren die in der Bhagavad-gītā dargelegten Grundsätze des bhakti-yoga verdreht worden, und so musste der Herr das System der Schülernachfolge wiederherstellen, angefangen mit Arjuna, dem vertraulichsten Freund und Geweihten des Herrn. Der Herr machte Arjuna klar, dass er die Prinzipien der Bhagavad-gītā verstehen könne, weil er Sein Geweihter und Freund sei (Bg. 4.3). Niemand kann also die Prinzipien der Bhagavad-gītā verstehen, ohne ein Geweihter und Freund des Herrn zu sein. Dies bedeutet auch, dass nur derjenige, der Arjuna nachfolgt, die Bhagavad-gītā zu verstehen vermag.
До часу появи Господа Кр̣шн̣и на Землі, принципи бгакті-йоґи, встановлені Бгаґавад-ґı̄тою, було спотворено. Тому Господь мав відновити систему учнівської послідовності, розпочавши її з Арджуни, Свого найближчого друга та відданого. Господь відкриває Арджуні істину (Б.-ґ. 4.3), що той може зрозуміти вчення Ґı̄ти лише завдяки тому, що є Його відданим і другом. Іншими словами, той, хто не є відданим чи другом Господа, не зможе зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ти. Це означає також, що зрозуміти її зможе лише той, хто слідує шляхом Арджуни.
In der heutigen Zeit gibt es viele Interpreten und Übersetzer dieses erhabenen Zwiegesprächs, denen Śrī Kṛṣṇa und Arjuna völlig egal sind. Sie legen die Verse der Bhagavad-gītā auf ihre eigene Weise aus und vertreten im Namen der Gītā allen nur denkbaren Unsinn. Solche Menschen glauben weder an Śrī Kṛṣṇa noch an Sein ewiges Reich. Wie können sie dann die Bhagavad-gītā erklären?
На сучасний момент є чимало тлумачів цієї видатної бесіди, дуже далеких від розуміння того, що ж насправді відбулося між Кр̣шн̣ою та Арджуною. Вони інтерпретують вірші Бгаґавад-ґı̄ти як їм заманеться і, прикриваючись авторитетом Ґı̄ти, видають за істину всіляку нісенітницю. Подібні тлумачі не вірять ні в Кр̣шн̣у, ні в Його вічну обитель. Чи можуть тоді вони роз’яснити Бгаґавад-ґı̄ту?
Kṛṣṇa sagt eindeutig, dass nur diejenigen, die von Sinnen sind, die Halbgötter verehren und dass ihre Belohung kümmerlich ist (Bg. 7.20, 23). Letztlich rät Kṛṣṇa dazu (Bg. 18.66), alle anderen Arten der Verehrung aufzugeben und sich allein Ihm völlig zu ergeben. Nur Menschen, die von allen sündhaften Reaktionen geläutert sind, können solch einen festen Glauben an den Höchsten Herrn besitzen. Andere werden mit ihren unvollkommenen Arten der Verehrung weiter auf der materiellen Ebene bleiben und werden so unter dem falschen Eindruck, alle Wege führten zum gleichen Ziel, vom richtigen Pfad abgebracht.
В Ґı̄ті (7.20) пояснено, що лише недалекі люди поклоняються напівбогам. Кр̣шн̣а зрештою радить облишити всі інші шляхи й способи поклоніння і остаточно віддатись саме Йому. Лише той, хто очистився від усіх гріховних наслідків, може мати таку непохитну віру в Верховного Господа. Всі інші, з їхніми нікчемними способами поклоніння, продовжуватимуть тинятися манівцями матеріального світу, все більше й більше віддаляючись од правдивого шляху, внаслідок оманного враження, що всі дороги ведуть до одної мети.
In diesem mantra der Śrī Īśopaniṣad ist das Wort sambhavāt („durch die Verehrung der höchsten Ursache“) von besonderer Bedeutung. Der Herr, Śrī Kṛṣṇa, ist der ursprüngliche Persönliche Gott, und alles Bestehende ist von Ihm ausgegangen. In der Bhagavad-gītā (10.8) erklärt der Herr:
В цій мантрі дуже важливим є слово самбгава̄т, що означає «шляхом поклоніння верховній причині». Господь Кр̣шн̣а є первинним Богом-Особою, і все суще походить з Нього. В Бгаґавад-ґı̄ті (10.8)
mattaḥ sarvaṁ pravartate
iti matvā bhajante māṁ
budhā bhāva-samanvitāḥ
маттах̣ сарвам̇ правартате
іті матва̄ бгаджанте ма̄м̇
будга̄ бга̄ва-саманвіта̄х̣
„Ich bin der Ursprung aller spirituellen und materiellen Welten. Alles geht von Mir aus. Die Weisen, die dies vollkommen verstanden haben, beschäftigen sich in Meinem hingebungsvollen Dienst und verehren Mich von ganzem Herzen.“
Господь розкриває, що Він — творець усього, включно з Брахмою, Вішн̣у та Ш́івою. Ці три головні божества матеріального світу створив Господь, і тому Він є творцем усього, що лише існує в матеріальному й духовному світах.
Dies ist eine korrekte Beschreibung des Höchsten Herrn, die von Ihm selbst stammt. Die Worte sarvasya prabhavaḥ bedeuten, dass Kṛṣṇa der Schöpfer eines jeden ist – also auch der Brahmās, Viṣṇus und Śivas. Weil diese drei Hauptgottheiten der materiellen Welt vom Herrn geschaffen sind, ist Er der Schöpfer aller Dinge in den materiellen und spirituellen Welten. Im Atharva Veda (Gopāla-tāpani Upaniṣad 1.24) heißt es in ähnlicher Weise: „Er, der vor der Erschaffung Brahmās existierte und Brahmā mit vedischem Wissen erleuchtet, ist Śrī Kṛṣṇa.“ Ferner erfahren wir aus der Nārāyaṇa Upaniṣad (1): „Die Höchste Person hatte den Wunsch, Lebewesen zu erschaffen, und so erschuf Nārāyaṇa alle Lebewesen. Von Nārāyaṇa wurde Brahmā geboren. Nārāyaṇa erschuf alle Prajāpatis. Nārāyaṇa erschuf Indra. Nārāyaṇa erschuf die acht Vasus. Nārāyaṇa erschuf die elf Rudras, und Nārāyaṇa erschuf die zwölf Ādityas.“ Da Nārāyaṇa eine vollständige Erweiterung Śrī Kṛṣṇas ist, sind Nārāyaṇa und Kṛṣṇa ein und derselbe. Die Nārāyaṇa Upaniṣad (4) erklärt außerdem: „Devakīs Sohn [Kṛṣṇa] ist der Höchste Herr.“ Nārāyaṇas Identität mit der letzten Ursache wurde selbst von Śrīpāda Śaṅkarācārya anerkannt und bestätigt, obwohl dieser kein Vaiṣṇava (Anhänger des Persönlichen) war. Im Atharva Veda (Mahā Upaniṣad 1) heißt es weiterhin: „Allein Nārāyaṇa existierte am Anfang, als es weder Brahmā noch Śiva noch Feuer, Wasser, Sterne, Sonne oder Mond gab. Der Herr bleibt nicht allein, sondern erschafft nach Seinem Willen.“ Im Mokṣa-dharma sagt Kṛṣṇa: „Ich erschuf die Prajāpatis und die Rudras. Sie verfügen über kein umfassendes Wissen von Mir, weil sie von Meiner verblendenden Energie bedeckt sind.“ Im Varāha Purāṇa kann man lesen: „Nārāyaṇa ist der Höchste Persönliche Gott, und von Ihm kamen der vierköpfige Brahmā und Rudra, der später allwissend wurde.“
В Атгарва Веді знову ж таки підтверджується, що Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а є тим, хто існував до сотворіння Брахми і хто просвітлив Брахму ведичним знанням. «Верховна Особа, Бог, зволів сотворити живих істот і На̄ра̄йан̣а створив їх. Від На̄ра̄йан̣и народився Брахма̄. На̄ра̄йан̣а сотворив усіх праджа̄паті. На̄ра̄йан̣а сотворив Індру. На̄ра̄йан̣а сотворив вісім Васу. На̄ра̄йан̣а сотворив одинадцять Рудр. На̄ра̄йан̣а сотворив дванадцять А̄дітй». На̄ра̄йан̣а є повновладною експансією Господа Кр̣шн̣и, і тому На̄ра̄йан̣а й Кр̣шн̣а є одним і тим же.
Далі також є вірш, де стверджується, що Верховний Господь є сином Девакı̄. Народження Ш́рı̄ Кр̣шн̣и від Васудеви та Девакı̄ і Його тотожність з На̄ра̄йан̣ою визнає і підтверджує навіть Ш́рı̄пада Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, хоча Ш́ан̇кара і не належав до культу ваішн̣ав, тобто персоналістів. Атгарва Веда стверджує також: «З самого початку, коли не було ні Брахми, ні Ш́іви, ні вогню, ні зірок, ні Сонця, ані Місяця — існував лише На̄ра̄йан̣а. Однак Господь не залишається самотнім, Він творить все, що лише забажає».
В Мокша-дгармі сказано: «Я створив праджа̄паті й Рудр. Вони позбавлені досконалого знання про Мене, тому що їх покриває Моя ілюзорна енерґія».
Про це також йдеться і в Вара̄ха Пура̄н̣і: «На̄ра̄йан̣а є Верховним Богом-Особою і з Нього походить чотириголовий Брахма̄, а також Рудра, який згодом став усезнаючим».
Alle vedischen Schriften bestätigen also, dass Nārāyaṇa, Kṛṣṇa, die Ursache aller Ursachen ist. Auch in der Brahma-saṁhitā (5.1) heißt es: „Der Höchste Herr ist Śrī Kṛṣṇa, Govinda, die Freude aller Lebewesen und die Ursache aller Ursachen.“ Ein wahrhaft gelehrter Mensch wird dies anhand der von den großen Weisen und den in den Veden gegebenen Zeugnissen erkennen und so den Entschluss fassen, Śrī Kṛṣṇa als sein Ein und Alles zu verehren. Solche Menschen bezeichnet man als budha, wahrhaft gelehrt, da sie nur noch Kṛṣṇa verehren.
Отже, вся ведична література свідчить, що На̄ра̄йан̣а, тобто Кр̣шн̣а, є причина всіх причин. В Брахма-сам̇гіті сказано, що Верховний Господь — це Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, Ґовінда, який є відрадою всіх живих істот й первинною причиною всіх причин. Поправді розумні люди довідуються про цю істину із свідчень великих мудреців та з Вед і тому вони рішуче поклоняються Господу Ш́рı̄ Кр̣шн̣і як всеосяжному сущому.
Diese Überzeugung gewinnt man, wenn man die transzendentale Botschaft von einem erleuchteten ācārya mit Glauben und Liebe hört. Wer keinen Glauben an und keine Liebe zu Śrī Kṛṣṇa besitzt, kann von dieser einfachen Wahrheit nicht überzeugt sein. Die Ungläubigen werden in der Bhagavad-gītā (9.11) als mūḍhas, als Narren oder Esel, bezeichnet. Es heißt, dass die mūḍhas den Höchsten Persönlichen Gott verlachen, weil sie kein umfassendes Wissen von dem erleuchteten ācārya empfangen haben, der von aller Verwirrung frei ist. Wer durch den Sog der materiellen Energie in Verwirrung gerät, ist nicht befähigt, ācārya zu werden.
Людину, яка рішуче поклоняється лише Кр̣шн̣і, називають будгою, тим, хто знає правду. Така переконаність встановлюється, коли людина з вірою та любов’ю слухає трансцендентне послання від а̄ча̄рйі, який цілковито володіє собою. Той, хто не має віри й любові до Господа Кр̣шн̣и, не може переконатися в такій простій істині. В Бгаґавад-ґı̄ті (9.11) невіруючих описано як мӯдг — віслюків, тобто надзвичайно нерозумних особистостей. Там сказано, що мӯдга зневажає Бога-Особу, бо не отримав досконалого знання від вмиротвореного а̄ча̄рйі. А той, кого закручує вир матеріальної енерґії, не має кваліфікації на те, щоб стати а̄ча̄рйею.
Bevor Arjuna die Bhagavad-gītā hörte, war er durch diesen Sog – seine Zuneigung zu Familie, Gesellschaft usw. – in Verwirrung geraten. Folglich wollte Arjuna ein philanthropischer, gewaltloser Mensch werden. Als er jedoch das vedische Wissen der Bhagavad-gītā von der Höchsten Person vernahm und dadurch budha wurde, änderte er seinen Entschluss und wurde zu einem Verehrer Śrī Kṛṣṇas, der die Schlacht von Kurukṣetra selbst in die Wege geleitet hatte. Arjuna verehrte den Herrn, indem er mit seinen so genannten Verwandten kämpfte. So wurde er zu einem reinen Geweihten des Herrn. Etwas Derartiges ist nur möglich, wenn man den wirklichen Kṛṣṇa verehrt und nicht einen N von törichten Menschen fabrizierten „Kṛṣṇa“, die keinerlei Kenntnis von der Komplexität der Wissenschaft von Kṛṣṇa haben, wie sie in der Bhagavad-gītā und im Śrīmad-Bhāgavatam beschrieben wird.
Перед тим, як вислухати Бгаґавад-ґı̄ту, Арджуна був стурбований матеріальною веремією, причиною якої була його прихильність до сім’ї, громади та суспільства. Через це Арджуна хотів стати таким собі благодійником, що уникає насильства. Однак, отримавши ведичне знання Бгаґавад-ґı̄ти від Верховної Особи, він став будгою, змінив свій умонастрій і почав вшановувати Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, який вказав на неминучість битви на Курукшетрі як вияву Господньої волі. Отже, герць Арджуни зі своїми так званими «родичами» являє собою вищу форму поклоніння Господеві й, приймаючи участь у битві, Арджуна став чистим відданим Господа. Досягнути такої довершеної досконалості можливо лише тоді, коли людина служить справжньому Кр̣шн̣і, а не якомусь сфабрикованому «Кр̣шн̣і», якого вигадали нерозумні люди, не знайомі з великою і складною наукою про Кр̣шн̣у, яку викладено в Бгаґавад-ґı̄ті й Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам.
Laut Vedānta-sūtra ist sambhūta der Ursprung von Geburt und Erhaltung sowie die Ursubstanz, die nach der Vernichtung übrig bleibt (janmādy asya yataḥ). Das Śrīmad-Bhāgavatam, der natürliche Kommentar zum Vedānta-sūtra vom gleichen Verfasser, erklärt, dass der Ursprung aller Emanationen nicht wie ein toter Stein, sondern abhijña, voller Bewußtsein, ist (Bhāg. 1.1.1). Der uranfängliche Herr, Śrī Kṛṣṇa, sagt in der Bhagavad-gītā (7.26) ebenfalls, dass Er sich der Vergangenheit, der Gegenwart und der Zukunft voll bewusst ist, dass aber niemand, nicht einmal Halbgötter wie Śiva und Brahmā, Ihn in Seiner ganzen Fülle kennt. Es ist klar, dass halbgebildete „spirituelle Meister“, die durch die Wandlungen des materiellen Daseins verwirrt sind, Ihn nicht in Seiner ganzen Fülle kennen können. Sie versuchen, einen Kompromiss zu schließen und die gesamte Menschheit zum Objekt der Verehrung zu machen, doch eine solche Verehrung ist nichts weiter als Augenwischerei, denn die Massen sind unvollkommen. Der Versuch dieser so genannten spirituellen Meister gleicht dem Bewässern der Blätter eines Baumes statt der Wurzel. Der natürliche Vorgang besteht darin, die Wurzel zu begießen, doch die verwirrten Oberhäupter der heutigen Regierungen schenken den Blättern mehr Beachtung als der Wurzel. Obwohl sie die Blätter ständig bewässern, vertrocknet daher alles aus Mangel an Nahrung.
Згідно з Веда̄нта-сӯтрою, самбгӯта є джерелом народження й підтримування, а також вмістилищем, в яке все входить після знищення. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, природний коментар до Веда̄нта-сӯтри, твір самого автора Веда̄нта-сӯтри, обстоює, що джерело всіх еманацій зовсім не є подібним мертвому каменю, а воно є абгіджн̃а — сповнене свідомості. Первинний Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а також каже в Бгаґавад-ґı̄ті (7.26), що Він знає все — минуле, теперішнє й майбутнє, але Його ніхто не знає повністю, включаючи таких напівбогів, як Ш́іва і Брахма̄. Безсумнівно, ті, кого турбують припливи й відпливи матеріального існування, не можуть повністю пізнати Його. Малоосвічені «духовні вчителі» вдаються до компромісів, намагаючись зробити об’єктом для поклоніння народні маси, але вони не розуміють ні того, що подібне поклоніння неможливе, ні того, що народні маси загалом далеко не досконалі. Їхні потуги нагадують зрошування водою листя дерева замість того, щоб поливати його коріння. Природніше було б поливати коріння, але сучасні сповнені тривог і турбот вожді більше схильні зрошувати листя. Але, незважаючи на те, що вони безперервно ллють воду на листя, все сохне від спраги.
Die Śrī Īśopaniṣad rät uns, Wasser auf die Wurzel, den Ursprung allen Keimens, zu gießen. Die Verehrung der Menschheit durch Dienst auf der körperlichen Ebene, der nie vollkommen sein kann, ist weniger wichtig als Dienst an der Seele. Die Seele ist die Wurzel, aus der dem Gesetz des karma gemäß verschiedene Arten von Körpern erwachsen. Menschen durch ärztliche Versorgung, Sozialhilfe und Bildungsmöglichkeiten zu dienen, während man gleichzeitig unschuldigen Tieren in Schlachthöfen die Kehle durchschneidet, ist alles andere als Dienst an der Seele, dem Lebewesen.
Ш́рı̄ Īш́опанішад радить нам лити воду на корінь, що є джерелом, з якого все породжується. Служіння народним масам, яке полягає у задоволенні тілесних потреб людей, ніколи не може бути досконалим, і воно менш вартісне, ніж служіння, скероване на душу. Душа — це корінь, який породжує різні типи тіл згідно із законом карми — законом матеріальної дії і її наслідків. Надавати людям медичну допомогу, вдаватись до освітньої діяльності, тимчасом коли на бойнях ріжуть нещасних тварин — подібне «служіння людству» не додасть ніякої користі живим істотам.
Das Lebewesen leidet in verschiedenen Arten von Körpern unaufhörlich an der materiellen Krankheit in Form von Geburt, Alter, Krankheit und Tod. Das menschliche Leben bietet eine Gelegenheit, sich aus dieser Verstrickung ins materielle Dasein zu lösen, indem man die verlorene Beziehung zum Höchsten Herrn wiederherstellt. Der Herr kommt persönlich, um diese Philosophie der Hingabe an den Höchsten, den sambhūta, zu lehren. Einen wirklichen Dienst leistet man der Menschheit, wenn man sie lehrt, sich dem Höchsten Herrn zu ergeben und Ihn mit aller Liebe und Energie zu verehren. So lautet die Unterweisung der Śrī Īśopaniṣad in diesem mantra.
Жива істота постійно зазнає страждань народження, старості, хвороб і смерті в різних типах тіл. Людська форма життя — це єдина лазівка із скрутного матеріального становища, бо тільки людина здатна поновити втрачені взаємостосунки між живою істотою й Верховним Господом. Господь прийшов особисто, щоб навчити цієї філософії відданості Всевишньому — самбгӯті. Справжнє служіння людству полягає в тому, щоб навчити людей віддатись, впокоритись Верховному Господеві і служити Йому з любов’ю та усією енерґією. Такою є суть цієї мантри Ш́рı̄ Īш́опанішад.
Der einfache Weg der Verehrung des Höchsten Herrn im gegenwärtigen Zeitalter der Verwirrung besteht im Hören und Lobpreisen Seiner großartigen Taten und Spiele. Diejenigen, die gedanklicher Spekulation nachgehen, denken jedoch, die Taten und Spiele des Herrn seien Einbildung, und daher wollen sie nichts von ihnen hören, sondern erfinden Wortspielereien ohne jede Substanz, um die Aufmerksamkeit der unschuldigen Menschen abzulenken. Statt über die Taten Śrī Kṛṣṇas zu hören, werben solche falschen spirituellen Meister für sich selbst, indem sie ihre Anhänger dazu bringen, sie selbst zu verherrlichen. In der heutigen Zeit ist die Zahl solcher Betrüger beträchtlich gestiegen, und es ist für die Geweihten des Herrn zu einem Problem geworden, die Menschen vor der gottlosen Propaganda dieser Heuchler und falschen Inkarnationen zu bewahren.
Найдоступніший спосіб поклоніння Верховному Господеві за цих тривожних часів полягає в тому, щоб слухати про Його величну діяльність й оспівувати її. Спекулятивні мислителі, однак, вважають діяння Господа витвором уяви і тому вони ухиляються слухати про них, натомість дуже спритно жонглюють по суті позбавленими самого сенсу словами, аби відвернути увагу наївних народних мас. Замість того, щоб слухати про дії Господа Кр̣шн̣и, псевдодуховні «вчителі» вдаються до самореклами й думають лише на те, щоб збирати хвали зі своїх прихильників. Останнім часом кількість подібних удавальників значно зросла і перед чистими відданими Господа постало завдання врятувати людей від нечестивої пропаганди імітаторів та псевдоінкарнацій.
Die Upaniṣaden lenken unser Augenmerk nur indirekt auf den ursprünglichen Herrn Śrī Kṛṣṇa, doch die Bhagavad-gītā, die Zusammenfassung aller Upaniṣaden, deutet unmittelbar auf Śrī Kṛṣṇa hin. Daher sollte man über Kṛṣṇa hören, wie Er ist, indem man aus der Bhagavad- gītā oder dem Śrīmad-Bhāgavatam hört. So wird der Geist allmählich von allen Unreinheiten geläutert. Im Śrīmad-Bhāgavatam (1.2.17) heißt es: „Wenn ein Gottgeweihter von den Taten und Spielen des Herrn hört, lenkt er die Aufmerksamkeit des Herrn auf sich, und dann hilft der Herr, der im Herzen eines jeden weilt, dem Gottgeweihten, indem Er ihm geeignete Anweisungen gibt.“ Auch die Bhagavad-gītā (10.10) bestätigt dies: dadāmi buddhi-yogaṁ taṁ yena mām upayānti te.
Упанішади непрямо навертають нашу увагу до первинного Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, але Бгаґавад-ґı̄та̄, яка є підсумком усіх Упанішад, вказує на Нього прямо. Слухаючи про Кр̣шн̣у, яким Його описано в Бгаґавад-ґı̄ті та Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам(1.2.17), люди поступово очищують свій розум від скверни. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам вчить, що відданий, слухаючи про діяння Господа, привертає до себе Його увагу, і тоді Господь, що перебуває в серці кожної живої істоти, допомагає відданому належними вказівками. Бгаґавад-ґı̄та̄ (10.10) також підтверджує це.
Die Unterweisungen, die der Herr von innen her erteilt, läutern das Herz des Gottgeweihten von aller durch die Erscheinungsweisen der Leidenschaft und Unwissenheit hervorgerufenen Unreinheit. Nichtgottgeweihte unterstehen der Herrschaft von Leidenschaft und Unwissenheit. Wer unter dem Einfluss der Leidenschaft steht, kann sich nicht von der Begierde nach materiellen Dingen lösen, und wer von Unwissenheit beeinflusst ist, kann weder erkennen, wer er selbst noch wer der Herr ist. Unter der Herrschaft von Leidenschaft oder Unwissenheit besteht also keine Aussicht auf Selbsterkenntnis, auch wenn man noch so gut die Rolle eines religiösen Menschen spielt. Für einen Gottgeweihten wird der Einfluss der Erscheinungsweisen der Leidenschaft und Unwissenheit durch die Gnade des Herrn aufgehoben, und so erwirbt er die Eigenschaft der Tugend, das Merkmal eines vollkommenen brāhmaṇa. Jeder kann sich als brāhmaṇa qualifizieren, vorausgesetzt, dass er dem Pfad des hingebungsvollen Dienstes unter der Führung eines echten spirituellen Meisters folgt. Im Śrīmad-Bhāgavatam (2.4.18) heißt es:
Вказівки, що їх Господь дає зсередини, очищують серце відданого від усілякої матеріалістичної скверни, нагромадженої ґун̣ами пристрасті та невігластва. Невіддані завжди перебувають під впливом пристрасті й невігластва. Той, хто перебуває в ґун̣і пристрасті, не може зректися матеріальної жаги, а той, на кого впливає невігластво, не може знати нічого ані про Господа, ані про свою душу. Обумовлені пристрастю люди втрачають нагоду самореалізації, хоча деякі з них досить вправно вдають із себе релігійних діячів. Що ж стосується відданого, то з Господньої ласки ґун̣и пристрасті й невігластва не заторкують його. Таким чином відданий стверджується в якості благості, що є ознакою досконалого бра̄хман̣и. Кожний, хто слідує шляхом відданого служіння під керівництвом істинного духовного вчителя, може, набувши відповідних якостей, піднятись на рівень бра̄хман̣и, незалежно від свого походження та фахового обов’язку. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.4.18) сказано також, що будь-яка жива істота нижчого походження може очиститись під керівництвом чистого відданого Господа завдяки надзвичайній могутності Господа.
ābhīra-śumbhā yavanāḥ khasādayaḥ
ye ’nye ca pāpā yad-apāśrayāśrayāḥ
śudhyanti tasmai prabhaviṣṇave namaḥ
а̄бхіра-ш́умбха̄ йавана̄х̣ кхаса̄дайах̣
йе ’нйе ча па̄па̄ йад-апа̄ш́райа̄ш́райа̄х̣
ш́удхйанті тасмаі прабхавішн̣аве намах̣
Jedes Lebewesen von niederer Herkunft kann durch die Führung eines reinen Geweihten des Herrn geläutert werden, denn der Herr ist außerordentlich mächtig.
Wer brahmanische Eigenschaften erwirbt, wird glücklich und wird mit Begeisterung dem Herrn in Hingabe dienen wollen. Dann wird ihm die Gotteswissenschaft von selbst offenbart. Wenn er die Gotteswissenschaft kennt, wird er allmählich von seinen materiellen Neigungen frei, und sein zweifelnder Geist wird durch die Gnade des Herrn kristallklar. Wenn jemand diese Stufe erreicht, ist er eine befreite Seele und kann den Herrn in jeder Lebensphase wahrnehmen. Dies ist die Vollendung von sambhava, wie es in diesem mantra der Śrī Īśopaniṣad beschrieben wird.
Якщо людина стає щасливою й сповнюється натхнення служити Господеві — це свідчить про те, що вона починає набувати якостей бра̄хман̣и. Такій людині наука про Бога відкривається сама по собі. Усвідомивши науку про Бога, вона поступово звільнюється від матеріальних прив’язаностей і розум її, відкинувши сумніви, з Господньої ласки стає кришталево чистим. Досягнувши такого стану, індивід стає звільненою душею і на кожнім кроці свого життя бачить Бога. В цьому і полягає досконалість самбгава̄т, на яку вказувалось у даній мантрі.