Skip to main content

TEXT 5

TEXT 5

Text

Текст

nirmāna-mohā jita-saṅga-doṣā
adhyātma-nityā vinivṛtta-kāmāḥ
dvandvair vimuktāḥ sukha-duḥkha-saṁjñair
gacchanty amūḍhāḥ padam avyayaṁ tat
нірма̄на-моха̄ джіта-сан̇ґа-доша̄
адгйа̄тма-нітйа̄ вінівр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваір вімукта̄х̣ сукга-дух̣кга-сам̇джн̃аір
ґаччгантй амӯд̣га̄х̣ падам авйайам̇ тат

Synonyms

Послівний переклад

niḥ — ohne; māna — Geltungssucht; mohāḥ — und Illusion; jita — bezwungen habend; saṅga — der Gemeinschaft; doṣāḥ — die Fehler; adhyātma — im spirituellen Wissen; nityāḥ — in Ewigkeit; vinivṛtta — losgelöst; kāmāḥ — von Lust; dvandvaiḥ — von den Dualitäten; vimuktāḥ — befreit; sukha-duḥkha — Glück und Leid; saṁjñaiḥ — genannt; gacchanti — erreichen; amūḍhāḥ — nicht verwirrt; padam — Situation; avyayam — ewig; tat — diese.

ніх̣—без; ма̄на—оманного престижу; моха̄х̣—й ілюзії; джіта— подолавши; сан̇ґа — спілкування; доша̄х̣ — неправильне; адгйа̄тма—в духовному знанні; нітйа̄х̣—у вічності; вінівр̣тта—що відійшов від спілкування; ка̄ма̄х̣—від хтивості; двандваіх̣—від двоїстостей; вімукта̄х̣—звільнені; сукга-дух̣кга—щастям й нещастям; сам̇джн̃аіх̣—названих; ґаччганті—досягають; амӯд̣га̄х̣—не збентежені; падам—становище; авйайам—вічне; тат—те.

Translation

Переклад

Diejenigen, die frei sind von Geltungssucht, Illusion und falscher Gemeinschaft, die das Ewige verstehen, die nichts mehr mit materieller Lust zu tun haben wollen, die befreit sind von der Dualität von Glück und Leid und die, frei von Verwirrung, wissen, wie man sich der Höchsten Person ergibt, gelangen in dieses ewige Königreich.

Той, хто відмовився од оманного престижу й непотрібного спілкування, хто, усвідомлюючи вічне, подолав ілюзії, хто очистився від хтивих жадань, кого не турбує двоїстість щастя й нещастя, і хто, наділений ясним розумом, знає, як вручити себе Верховній Особі — той досягає цього вічного царства.

Purport

Коментар

ERLÄUTERUNG: Der Vorgang der Ergebung wird hier sehr schön erklärt. Die erste Qualifikation besteht darin, daß man nicht von Stolz getäuscht werden sollte. Weil die bedingte Seele hochmütig ist und sich für den Herrn der materiellen Natur hält, fällt es ihr sehr schwer, sich der Höchsten Persönlichkeit Gottes zu ergeben. Durch die Kultivierung echten Wissens sollte man verstehen, daß man nicht der Herr der materiellen Natur ist. Die Höchste Persönlichkeit Gottes ist der Herr. Wenn man von dieser durch Stolz hervorgerufenen Täuschung frei ist, kann man sich dem Vorgang der Ergebung zuwenden. Wer fortwährend in der materiellen Welt Ehre erwartet, ist nicht imstande, sich der Höchsten Person zu ergeben. Stolz beruht auf Illusion, denn obwohl man hierherkommt, für kurze Zeit bleibt und dann wieder geht, hält man sich törichterweise für den Herrn der Welt. So machen die Menschen alles sehr kompliziert, und sie befinden sich ständig in Schwierigkeiten. Die ganze Welt bewegt sich unter dieser Auffassung. Die Menschen glauben, das Land, die Erde, gehöre der menschlichen Gesellschaft, und unter dem falschen Eindruck, sie seien die Eigentümer, haben sie das Land aufgeteilt. Man muß sich von der falschen Vorstellung lösen, daß die Menschheit der Besitzer der Welt sei. Wenn man von dieser falschen Auffassung befreit ist, wird man auch von aller falschen Gemeinschaft frei, die auf familiären, sozialen und nationalen Gefühlen der Zuneigung beruht, denn solche falsche Gemeinschaft bindet einen an die materielle Welt. Wenn man diese Stufe erreicht hat, muß man spirituelles Wissen entwickeln. Man muß Wissen darüber entwickeln, was man sein eigen nennen darf und was nicht. Und wenn man dies alles in Wahrheit versteht, wird man von allen dualistischen Vorstellungen wie Glück und Leid oder Freude und Schmerz frei. Auf diese Weise erlangt man vollkommenes Wissen, und dann ist es einem möglich, sich der Höchsten Persönlichkeit Gottes zu ergeben.

Тут дуже добре описано, яким чином треба наблизитись до Верховного Господа, щоб вручити себе Йому. Перша необхідна для цього якість — це відсутність оманної гордості. Обумовлена, сповнена пихи душа вважає себе за володаря матеріальної природи, їй важко підкоритись Верховному Богові-Особі. Людині слід розвивати істинне знання, і за його допомогою зрозуміти, що не вона панує над матеріальною природою, а Верховний Бог-Особа. Коли людина звільниться від омани, викликаної гординею, вона зможе наблизитись до Господа. Той, хто завше очікує почестей у цьому матеріальному світі, не зможе віддатись Верховній Особі. Зарозумілість — наслідок ілюзії, бо людина, яка приходить сюди, перебуває деякий час, а потім щезає, має дурість вважати себе володарем світу. Тому вона все ускладнює і постійно зазнає труднощів. Усім світом рухає ця жага до панування. Люди вважають, що земля і планета загалом належать людському суспільству і вони розділили її під оманним враженням того, що вони її власники. Необхідно позбутися такого хибного уявлення і зрозуміти, що світ не належить людському суспільству. Позбувшись цієї помилкової ідеї, людина звільнюється від оманних уявлень, що зумовлені родинними, суспільними та національними прив’язаностями. Такі скороминущі зв’язки заплутують людину і змушують її залишатись у матеріальному світі. Подолавши цей етап, слід розвивати в собі духовне знання. Треба зрозуміти, що ж насправді належить людині, а що — ні. Коли людина усвідомлює справжній стан речей, вона позбувається таких двоїстих уявлень, як щастя і страждання, задоволення й біль. Вона віднаходить досконале знання, і в неї з’являється можливість вручити себе Верховному Богові-Особі.