TEXT 78
TEXT 78
Tekst
Текст
yatra pārtho dhanur-dharaḥ
tatra śrīr vijayo bhūtir
dhruvā nītir matir mama
йатра па̄ртго дганур-дгарах̣
татра ш́рı̄р віджайо бгӯтір
дгрува̄ нı̄тір матір мама
Synonyms
Послівний переклад
йатра—де; йоґа-ı̄ш́варах̣—володар містицизму; кр̣шн̣ах̣—Господь Кр̣шн̣а; йатра—де; па̄ртгах̣—син Пр̣тги; дганух̣-дгарах̣—той, що тримає лук і стріли; татра—там; ш́рı̄х̣—пишнота; віджайах̣—перемога; бгӯтіх̣—надзвичайна сила; дгрува̄—неодмінно; нı̄тіх̣—мораль; матіх̣ мама—моя думка.
Translation
Переклад
Hvorend Kṛṣṇa, mesteren over al mystik, er, og hvorend Arjuna, den suveræne bueskytte, befinder sig, dér vil der med sikkerhed også være overdådighed, sejr, usædvanlig styrke og moral. Det er min konklusion.
Де б не був присутній Кр̣шн̣а, Повелитель усіх містиків, і де б не перебував Арджуна, великий лучник, там неодмінно будуть достатки, перемога, надзвичайна сила й праведність. Така моя думка.
Purport
Коментар
FORKLARING: Bhagavad-gītā begyndte med Dhṛtarāṣṭras forespørgsel. Han håbede på sejr for sine sønner, der var støttet af store krigere som Bhīṣma, Droṇa og Karṇa. Han håbede på sejren, men efter at have beskrevet scenen på slagmarken fortalte Sañjaya kongen: “Du tænker på sejr, men efter min mening er lykken altid på den side, hvor Kṛṣṇa og Arjuna er.” Han bekræftede direkte, at Dhṛtarāṣṭra ikke skulle forvente sejr for sin side. Arjunas side var sikker på sejr, eftersom Kṛṣṇa var der. Kṛṣṇas accept af rollen som Arjunas vognstyrer var en anden fremvisning af Hans overdådighed. Kṛṣṇa er fuld af alle overdådigheder, og forsagelse er en af dem. Der er mange eksempler på Kṛṣṇas forsagelse, for Han er også forsagelsens mester.
ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавад-ґı̄та̄ починається з питань Дгр̣тара̄шт̣ри. Цар сподівавсь на перемогу своїх синів, на боці яких стояли такі визначні воїни, як Бгı̄шма, Дрон̣а і Карн̣а. Він гадав, що перемога буде за ним. Однак, змалювавши хід подій на полі битви, Сан̃джайа сказав цареві: «Ти думаєш про перемогу, але я вважаю, що удача буде там, де Кр̣шн̣а й Арджуна». Він прямо заявив Дгр̣тара̄шт̣рі, що тому нічого сподіватись на перемогу. Перемога забезпечена Арджуні, бо на його боці був Кр̣шн̣а. Те, що Кр̣шн̣а перейняв на Себе обов’язки візничого Арджуни, свідчить ще про одну з Його надзвичайних щедрот. Кр̣шн̣а повністю володіє всіма достоїнствами, одним з яких є відречення. Відомо чимало прикладів відречення, а Кр̣шн̣а також — найвищий майстер відречення.
Den egentlige kamp fandt sted imellem Duryodhana og Yudhiṣṭhira. Arjuna kæmpede på vegne af sin ældre broder Yudhiṣṭhira. Eftersom Kṛṣṇa og Arjuna var på Yudhiṣṭhiras side, var Yudhiṣṭhira sikker på sejr. Slaget skulle afgøre, hvem der skulle regere verden, og her forudsagde Sañjaya, at magten ville overgå til Yudhiṣṭhira. Her bliver det også forudsagt, at Yudhiṣṭhira efter at have vundet slaget ville florere mere og mere, for ikke alene var han retskaffen og from, men også en ufravigelig moralist. Han fortalte aldrig en eneste løgn i hele sit liv.
Битва відбувалась між Дурйодганою та Йудгішт̣гірою. Арджуна воював на боці свого старшого брата Йудгішт̣гіри. Перемога Йудгішт̣гіри була напередвизначена, тому що на його боці воювали Кр̣шн̣а й Арджуна. Від результату битви залежало, кому бути правителем світу, і Сан̃джайа провидів, що влада перейде до Йудгішт̣гіри. Тут також передбачено, що Йудгішт̣гірі після перемоги в цій битві сприятиме доля, тому що він був справедливий і побожний й особливо завдяки його високим моральним устоям, — він не збрехав жодного разу в житті.
Der findes mange mindre intelligente personer, der ser Bhagavad- gītā som en diskussion af forskellige emner mellem to venner på en slagmark. Men en sådan bog kan ikke være et helligt skrift. Nogle vil måske indvende, at Kṛṣṇa ansporede Arjuna til kamp, hvilket er umoralsk, men den virkelige situation fastslås klart her: Bhagavad-gītā er den højeste undervisning i moral. Den højeste instruktion i moral udtrykkes i vers 34 i kapitel 9: man-manā bhava mad-bhaktaḥ. Man skal blive en hengiven af Kṛṣṇa, og essensen af al religion er at overgive sig til Kṛṣṇa. Sarva-dharmān parityajya, mām ekaṁ śaraṇaṁ vraja (Bg. 18.66). Undervisningen i Bhagavad-gītā udgør den højeste form for religion og moral. Alle andre metoder kan måske være rensende og fører måske til denne proces, men den sidste instruktion i Bhagavad-gītā er det endelige ord med hensyn til moral og religion: overgivelse til Kṛṣṇa. Dette er konklusionen i kapitel 18.
Є чимало недалеких людей, які сприймають Бгаґавад-ґı̄ту лише як обговорення деяких питань між двома соратниками на полі бою. Але така книга не змогла б стати священним писанням. Дехто може заперечити, що, мовляв, Кр̣шн̣а закликав Арджуну воювати, і це аморально, однак справжній стан речей полягає в тому, що якраз Бгаґавад-ґı̄та̄ є вище вчення моральності. І цю вищу моральну засаду викладено в тридцять четвертому вірші дев’ятої глави: ман-мана̄ бгава мад-бгактах̣. Людина мусить стати відданим Кр̣шн̣и. Суть будь-якої релігії полягає в тому, щоб вручити себе Кр̣шн̣і (сарва-дгарма̄н парітйаджйа ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа). Настанови Бгаґавад-ґı̄ти описують вищий шлях релігії й моральності. Всі інші шляхи також можуть вести до очищення й, зрештою, виводити на цей же шлях, але остання настанова Ґı̄ти — вручити себе Кр̣шн̣і — є вище слово будь-якої моралі та релігії. Таким є висновок вісімнадцятої глави.
Fra Bhagavad-gītā lærer vi, at det er én ting at erkende sig selv gennem filosofisk spekulation og meditation, men at overgive sig fuldt ud til Kṛṣṇa er den højeste fuldendelse. Dette er essensen af Bhagavad-gītās lære. At følge de regulerende principper i henhold til de samfundsmæssige ordener og forskellige religiøse veje kan være en fortrolig vej til kundskab. Men selv om religiøse ritualer er fortrolige, er meditation og udvikling af viden endnu mere fortrolig. Og overgivelse til Kṛṣṇa i hengiven tjeneste i fuld Kṛṣṇa-bevidsthed er den mest fortrolige undervisning. Det er essensen af kapitel 18.
Із Бгаґавад-ґı̄ти можна зрозуміти, що самоусвідомлення шляхом філософських роздумів або медитації — це лише початок духовного процесу, вища ж досконалість полягає в тому, щоб вручити себе Кр̣шн̣і. У цьому — суть Бгаґавад-ґı̄ти. Можна сказати, що дотримування певних життєвих засад згідно із суспільним та соціальним устроєм громадського життя й відповідно до різних релігійних напрямків являє собою потаємний шлях знання. Але, хоча релігійні обряди й складають тайну, медитація і розвиток знання — ще потаємніші. А настанова вручити себе Кр̣шн̣і у відданому служінні, сповнившись свідомості Кр̣шн̣и — найсокровенніша. В цьому суть вісімнадцятої глави.
Et andet træk ved Bhagavad-gītā er, at den egentlige sandhed er Guddommens Højeste Personlighed, Kṛṣṇa. Den Absolutte Sandhed erkendes i tre aspekter som den upersonlige Brahman, den lokaliserede Paramātmā og endelig som Guddommens Højeste Personlighed, Kṛṣṇa. Perfekt viden om den Absolutte Sandhed er det samme som perfekt viden om Kṛṣṇa. Hvis man forstår Kṛṣṇa, bliver alle de andre kundskabsområder automatisk en uadskillelig del af den forståelse. Kṛṣṇa er transcendental, for Han er altid situeret i Sin evige indre energi. De levende væsener er manifestationer af Hans energi og inddeles i to kategorier: de evigt betingede og de evigt befriede. Der findes utallige sådanne levende væsener, og de anses for at være fundamentale dele af Kṛṣṇa. Den materielle energi manifesteres i 24 kategorier. Skabelsen bliver sat i gang af den evige tid, og den skabes og opløses af den ydre energi. Denne manifestation af den kosmiske verden kommer til syne og forsvinder gang på gang.
Ще один аспект Бгаґавад-ґı̄ти полягає в тому, що вищою істиною є Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а. Абсолютну Істину осягають в трьох аспектах: як безособистісного Брахмана, як локалізовану Парама̄тму і, врешті-решт, як Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у. Досконале усвідомлення Абсолютної Істини означає досконале знання про Кр̣шн̣у. Якщо людина усвідомила Кр̣шн̣у, то всі інші розділи знань стають невід’ємною частиною цього розуміння. Кр̣шн̣а трансцендентний, тому що Він вічно сповнений Своєї внутрішньої могутності. Живі істоти проявляються з Його енерґій і їх поділяють на дві категорії: на вічно обумовлених і вічно звільнених. Таких живих істот безліч, і їх вважають істотними частками Кр̣шн̣и. Матеріальна енерґія проявляється в двадцяти чотирьох елементах. Творіння змінюється під впливом вічного часу, його створює й руйнує зовнішня енерґія. Це проявлення космічного світу періодично стає то видимим, то невидимим.
I Bhagavad-gītā er fem hovedemner blevet behandlet: Guddommens Højeste Personlighed, den materielle natur, de levende væsener, den evige tid og alle slags handlinger. Alle er de afhængige af Guddommens Højeste Personlighed, Kṛṣṇa. Alle opfattelser af den Absolutte Sandhed, hvad enten der er tale om den upersonlige Brahman, den lokaliserede Paramātmā eller en hvilken som helst anden transcendental forestilling, eksisterer som underkategorier inden for forståelsen af Guddommens Højeste Personlighed. På trods af, at Guddommens Højeste Personlighed, det levende væsen, den materielle natur og tiden overfladisk set kan se ud til at være forskellige fra hinanden, er intet forskelligt fra den Højeste. Men den Højeste er altid forskellig fra alt andet. Herren Caitanyas filosofi er filosofien om “ufattelig samtidig enhed og forskellighed”. Dette filosofiske system udgør den fuldendte viden om den Absolutte Sandhed.
В Бгаґавад-ґı̄ті розглядалось п’ять основних тем: Верховний Бог- Особа, матеріальна природа, живі істоти, вічний час і діяльність різного роду. І всі вони коряться Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Всі концепції Абсолютної Істини, а саме: безособистісний Брахман, локалізована Парама̄тма̄ й ще які-небудь трансцендентні концепції є складовими частинами єдиної загальної концепції Верховного Бога-Особи. Хоча на перший погляд може здатись, що Верховний Господь, живі істоти, матеріальна природа й час відмінні одне від одного, по суті все невідмінне од Всевишнього, але Всевишній завжди відмінний від усього. В цьому полягає суть філософії Господа Чаітанйі про «незбагненну єдність й відмінність». Ця філософська система є досконалим знанням про Абсолютну Істину.
Det levende væsen er ren ånd i sin oprindelige position. Han er ligesom en atomisk partikel af den Højeste Ånd. Herren Kṛṣṇa kan således sammenlignes med Solen og de levende væsener med solskinnet. Eftersom de levende væsener er Kṛṣṇas marginale energi, er de tilbøjelige til at være forbundet med enten den materielle energi eller den åndelige energi. Det levende væsen befinder sig med andre ord midt imellem Herrens to energier, og fordi han tilhører Herrens højere energi, har han en lille uafhængighed. Ved at anvende denne frihed rigtigt kommer han under Kṛṣṇas direkte ordre. Således genvinder det levende væsen sin normale tilstand i den glædesgivende energi.
Жива істота в своєму істинному стані є чистим духом. Вона подібна до атомічної частки Вищого Духу. Таким чином, Господа Кр̣шн̣у можна порівняти із сонцем, а живі істоти — з сонячним світлом. Живі істоти належать до межової енерґії Господа, і тому вони схильні взаємодіяти або з матеріальною енерґією, або з духовною. Іншими словами, жива істота перебуває в межовому становищі між двома енерґіями Господа, а оскільки вона належить до Його вищої енерґії, то наділена певною незалежністю. Правильно використовуючи свою незалежність, вона безпосередньо підлягає Кр̣шн̣і й відтак досягає свого природного становища у вищій енерґії, яка дарує блаженство.
Således ender Bhaktivedanta-forklaringerne til Śrīmad Bhagavad-gītās 18. kapitel, Konklusion – forsagelsens fuldkommenhed.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до вісімнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалась досконалість відречення.