TEXT 1
TEXT 1
Tekst
Текст
ye śāstra-vidhim utsṛjya
yajante śraddhayānvitāḥ
teṣāṁ niṣṭhā tu kā kṛṣṇa
sattvam āho rajas tamaḥ
йе ш́а̄стра-відгім утср̣джйа
йаджанте ш́раддгайа̄нвіта̄х̣
теша̄м̇ нішт̣га̄ ту ка̄ кр̣шн̣а
саттвам а̄хо раджас тамах̣
Synonyms
Послівний переклад
arjunaḥ uvāca — Arjuna sagde; ye — de, som; śāstra-vidhim — skrifternes regler; utsṛjya — efter at have opgivet; yajante — tilbeder; śraddhayā — med fuldstændig tro; anvitāḥ — de, der er udstyret; teṣām — deres; niṣṭhā — tro; tu — men; kā — hvad; kṛṣṇa — O Kṛṣṇa; sattvam — i godhed; āho — eller også; rajaḥ — i lidenskab; tamaḥ — i uvidenhed.
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; йе—ті, хто; ш́а̄стра-відгім— приписів писань; утср̣джйа—відмовляючись; йаджанте—поклоняються; ш́раддгйа̄—цілковитою вірою; анвіта̄х̣—той, хто володіє; теша̄м—їх; нішт̣га̄—віра; ту—але; ка̄—яка; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; саттвам—у благості; а̄хо—або ж; раджах̣—у пристрасті; тамах̣—у невігластві.
Translation
Переклад
Arjuna spurgte: O Kṛṣṇa, hvordan forholder det sig med dem, der ikke følger skrifternes principper, men tilbeder ifølge deres egne forestillinger? Er de i godhed, lidenskab eller uvidenhed?
Арджуна запитав: О Кр̣шн̣о, яким є становище тих, хто не дотримується принципів ш́а̄стр, а поклоняється згідно з власними уподобаннями? Перебувають вони в благочесті, пристрасті, чи в невігластві?
Purport
Коментар
FORKLARING: I vers 39 i kapitel 4 står der, at en person, der har tro på en bestemt form for tilbedelse, gradvist bliver ophøjet til kundskabens niveau og kommer til det højeste fuldkomne stadie af fred og velstand. I kapitel 16 konkluderes det, at den, der ikke følger de i skifterne nedfældede principper, kaldes en asura, dæmon, og den, der med tro følger skrifternes anvisninger, kaldes en deva eller halvgud. Men hvis man nu med tro følger nogle regler, der ikke er omtalt i skrifterne, hvad er ens position da? Arjunas tvivl desangående må fjernes af Kṛṣṇa. Tilbeder de, der skaber en eller anden Gud ved at udvælge et menneske og sætte deres lid til det, i godhed, lidenskab eller uvidenhed? Opnår den slags mennesker det fuldkomne stadie i livet? Er det muligt for dem at blive forankret i virkelig viden og ophøje sig til det højeste fuldkomne niveau? Hvad med dem, der ikke følger skrifternes regler og forskrifter, men tror på et eller andet og tilbeder guder, halvguder eller mennesker? Bliver deres anstrengelser kronet med held? Det er de spørgsmål, Arjuna stiller Kṛṣṇa.
У тридцять дев’ятому вірші четвертої глави сказано, що людина, яка схильна до якогось окремого способу поклоніння, поступово підіймається до рівня знання і досягає найвищого ступеня миру й процвітання. З шістнадцятої глави можна довідатись, що той, хто не дотримується засад, викладених у ш́а̄страх, є асура, демон, того ж, хто чесно дотримується їх, називають девою, напівбогом. Але якщо людина вірить і дотримується якихось правил, що не згадані в ш́а̄страх, то яким є її становище? Незабаром Кр̣шн̣а розвіє цей сумнів Арджуни. Люди поклоняються, створивши певну подобу Бога, обравши на цю роль якусь особу і зосередивши на ній усю свою віру, але в якій же ґун̣і відбувається таке поклоніння — в благочесті, пристрасті або невігластві? Чи досягають такі люди досконалого знання? Чи можуть вони отримати істинне знання і піднестись до вищого ступеня досконалості? Чи досягають успіху в своїх зусиллях ті, що не дотримуються правил й настанов священних ш́а̄стр, але вірять у щось і поклоняються різним богам, напівбогам та людям? Про все це Арджуна запитує у Кр̣шн̣и.