ПОЯСНЕННЯ: Загальна маса людей з головою поринає в діяльність, яка не має ніякого сенсу. Люди вперто нехтують тою діяльністю, яка приносить справжнє благо, тобто відданим служінням, або правилами арчани, як його називають знавці. Правила арчани встановлює Сам Господь. Їх викладено в «Нарада-панчаратрі» і їх ретельно виконують всі наділені розумом люди, які знають, що найвища досконалість і мета життя    —    це досягнути Господа Вішну, знайти корінь дерева, яке називається проявленим космосом. Про те, що людина повинна виконувати таку реґламентовану діяльність ясно сказано і в «Бгаґаватам» та «Бгаґавад-ґіті». Нетямущі люди не розуміють, що їхній справжній інтерес полягає в тому, щоб пізнати Вішну. «Бгаґаватам» (7.5.30-32) каже:

«Люди, які твердо вирішили згноїти себе в ямі примарного матеріального щастя, не можуть усвідомити Крішну, ні слухаючи настанови вчителів, ні намагаючись пізнати свою природу, ні влаштовуючи загальні наради. Неприборкані чуття затягують їх до найтемніших областей невігластва, і вони в божевільному шалі тільки те й роблять, що «жують пережоване».

З головою поринаючи в цю безглузду діяльність, вони не розуміють, що найвища мета людського життя    —    це досягнути Вішну, Господа проявленого космосу. Через це, борячись за існування, вони скеровують свої зусилля в неправильному напрямку і розвивають суто матеріалістичну цивілізацію, що підпорядкована зовнішній енерґії Господа. Вони йдуть за так само безтямними вождями, наче сліпці, що йдуть за іншим сліпцем і всі разом падають у канаву.

Таких вбогих на розум людей ніяк не приваблюють діяння Всевишнього Владики, що єдиний може врятувати їх від наслідків їхньої нерозсудливої діяльності. Так триватиме доти, доки вони не схаменуться і не почнуть прислухатися до настанов великих душ, цілковито вільних від прив’язаності до матерії».

У «Бгаґавад-ґіті» Господь просить кожну істоту облишити всі свої інші обов’язки та заняття і повністю присвятити себе арчані, тобто діяльності, покликаній задовольнити Господа. Однак арчана майже нікого не приваблює. Люди більшою чи меншою мірою приваблюються до діяльності, яка являє собою бунт проти влади Верховного Господа. Практика ґ’яни та йоґи також являють собою непрямий виклик владі Верховного Господа. Немає іншої діяльності, яка б приносила людині справжнє благо, за винятком арчани. Ґ’яну і йоґу можна прийняти як духовну практику тільки тоді, коли вони становлять частину арчани і спрямовані на досягнення вищої мети, Господа Вішну. У всіх інших випадках ці системи не являють собою прийнятного духовного шляху. Отже, висновок зі сказаного полягає в тому, що тільки віддані Господа гідні зватися людьми, які заслуговують звільнення. Всі інші просто борються за існування, але їхня праця повністю марна, бо не дає їм справжнього блага.