Sloka 23
23
Verš
Текст
agra ātmātmanāṁ vibhuḥ
ātmecchānugatāv ātmā
nānā-maty-upalakṣaṇaḥ
аґра а̄тма̄тмана̄м̇ вібгух̣
а̄тмеччга̄нуґата̄в а̄тма̄
на̄на̄-матй-упалакшан̣ах̣
Synonyma
Послівний переклад
bhagavān — Osobnost Božství; ekaḥ — jeden jediný; āsa — existoval; idam — toto stvoření; agre — před stvořením; ātmā — ve Své vlastní podobě; ātmanām — živých bytostí; vibhuḥ — Pán; ātmā — Nejvyšší Já; icchā — touha; anugatau — splývající s; ātmā — Nejvyšší Já; nānā-mati — různé pohledy; upalakṣaṇaḥ — příznaky.
бгаґава̄н — Бог-Особа; еках̣ — єдиний і недвоїстий; а̄са — був; ідам — це творіння; аґре — до створення; а̄тма̄ — у Своїй формі; а̄тмана̄м — живих істот; вібгух̣ — повелитель; а̄тма̄ — Дух; іччга̄ — бажання; ануґатау — занурено; а̄тма̄ — Дух; на̄на̄-маті — різне бачення; упалакшан̣ах̣ — ознаки.
Překlad
Переклад
Osobnost Božství, Pán všech živých bytostí, existoval před stvořením jako jeden jediný. Pouze Jeho vůle umožňuje stvoření a s Ním opět vše splývá. Toto Nejvyšší Já je označováno různými jmény.
До творення існував тільки Бог-Особа, єдиний і недвоїстий повелитель усіх живих істот, і, крім Нього, не було нікого. Це творіння виникає, а тоді знову занурюється в Нього тільки з Його волі. Цей Верховний Дух проявляє Себе в різних якостях, які знаходять вираз у різних Його іменах.
Význam
Коментар
Velký mudrc zde začíná vysvětlovat smysl čtyř původních veršů Śrīmad-Bhāgavatamu. I když stoupenci māyāvādské (neosobní) školy nemají ke Śrīmad-Bhāgavatamu žádný přístup, snaží se někdy z původních čtyř veršů vykřesat imaginární význam. My však musíme přijímat skutečný význam, který zde předkládá Maitreya Muni, neboť on jej společně s Uddhavou vyslechl vysvětlený přímo od Pána. První řádkou původních čtyř veršů je aham evāsam evāgre. Slovu aham přikládá māyāvādská škola význam, který nechápe nikdo jiný než samotný vykladač. Zde aham označuje Nejvyšší Osobnost Božství, a nikoliv individuální živé bytosti. Před stvořením existoval pouze Pán; neexistovaly žádné puruṣa inkarnace, rozhodně ne žádné živé bytosti a ani žádná hmotná energie, pomocí které je hmotné stvoření projevené. Puruṣa inkarnace a všechny Pánovy energie spočívaly v Něm.
ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець починає пояснювати смисл чотирьох первісних віршів «Шрімад-Бгаґаватам». Послідовники філософії майавади (імперсоналісти), хоча їм закритий доступ до «Шрімад-Бгаґаватам», іноді за допомогою уяви намагаються вичавити з його чотирьох первісних віршів потрібний їм смисл, але ми повинні прислухатися до невигаданих пояснень, які дає тут Майтрея Муні. Адже Майтрея Муні, разом із Уддгавою, почув їх безпосередньо від Господа. Перший рядок чотирьох первісних віршів звучить так: ахам ева̄сам ева̄ґре. Послідовники школи майавади тлумачать слово ахам так, що ніхто, крім самих інтерпретаторів, не розуміє цих тлумачень. Тут пояснено, що слово ахам стосується до Верховного Бога-Особи, а не до індивідуальних живих істот. Перед творенням існував тільки Бог-Особа; не було ні втілень пуруш, ні, тим більше, живих істот, ні матеріальної енерґії, яка творить матеріальний прояв. Втілення пуруш і всі численні енерґії Верховного Господа спочивали в Ньому одному.
Osobnost Božství je zde popsána jako Pán všech ostatních živých bytostí. Je jako sluneční kotouč a živé bytosti jako molekuly slunečních paprsků. To, že Pán existoval před stvořením, potvrzují śruti: vāsudevo vā idaṁ agra āsīt na brahmā na ca śaṅkaraḥ, eko vai nārāyaṇa āsīn na brahmā neśānāḥ. Vše, co existuje, je emanací Osobnosti Božství, a Pán je proto vždy jeden jediný. Není to pro Něj nic těžkého, neboť je naprosto dokonalý a všemocný. Vše ostatní, včetně Jeho úplných expanzí kategorie viṣṇu-tattva, je Jeho částí. Před stvořením neexistoval Kāraṇārṇavaśāyī, Garbhodakaśāyī ani Kṣīrodakaśāyī Viṣṇu, Brahmā ani Śaṅkara. Úplné expanze Viṣṇuů a všechny živé bytosti, počínaje Brahmou, jsou Jeho oddělené části. I když duchovní svět existoval zároveň s Pánem, hmotný svět dřímal v Něm. Pouze Jeho vůlí je hmotný svět projeven i zničen. Rozmanitost Vaikuṇṭhaloky je s Pánem totožná, stejně jako rozmanitost vojska je totožná s králem. Jak je uvedeno v Bhagavad-gītě (9.7), hmotné stvoření vzniká v pravidelných intervalech vůlí Pána a po dobu mezi zničením a stvořením spí živé bytosti a hmotná energie v Něm.
У цьому вірші Бога-Особу названо повелителем усіх живих істот. Він подібний до сонячної кулі, а живі істоти до сонячних променів. Той факт, що Господь існував ще до творення, підтверджують шруті: ва̄судево ва̄ ідам̇ аґра а̄сіт на брахма̄ на ча ш́ан̇карах̣, еко ваі на̄ра̄йан̣а а̄сін на брахма̄ неш́а̄на̄х̣. Існує тільки Бог-Особа, і немає нічого іншого, крім Нього, бо все суще постає із Нього. Він уседовершений і всемогутній, тому Він може існувати без інших. Все, що є поза Ним, включно з Його довершеними поширеннями, вішн̣у-таттвами, — це Його невід’ємні частки. До творення не було ні Каранарнавашаї Вішну, ні Ґарбгодакашаї Вішну, ні Кшіродакашаї Вішну, не було ні Брахми, ні Шанкари. Поширення Вішну і живі істоти, починаючи з Брахми, — це невід’ємні частки Господа, що відокремлюються від Нього. Хоча духовний світ завжди існував разом з Господом, матеріальний світ спочивив у Ньому, непроявлений. Матеріальний світ проявляється і зникає тільки з Його волі. Розмаїття Вайкунтгалок невід’ємне від Господа, так само як розмаїття царських воїнів невід’ємне від царя. Як пояснює «Бгаґавад-ґіта» (9.7), матеріальне творіння виникає і зникає через певні проміжки часу з волі Господа, і в проміжках між зникненням і виникненням матеріального світу живі істоти й матеріальна енерґія спочивають в Господі, непроявлені.