Sloka 39

39

Verš

Текст

na cāsya kaścid dayito
na dveṣyo na ca bāndhavaḥ
āviśaty apramatto ’sau
pramattaṁ janam anta-kṛt

на ча̄сйа каш́чід дайіто
на двешйо на ча ба̄ндгавах̣
а̄віш́атй апраматто ’сау
праматтам̇ джанам анта-кр̣т

Synonyma

Послівний переклад

na — ne; ca — a; asya — Nejvyšší Osobnosti Božství; kaścit — někdo; dayitaḥ — drahý; na — ne; dveṣyaḥ — nepřítel; na — ne; ca — a; bāndhavaḥ — přítel; āviśati — přistupuje; apramattaḥ — pozorný; asau — On; pramattam — nepozorné; janam — osoby; anta-kṛt — ten, který ničí.

на — не; ча — і; асйа — Верховного Бога-Особи; каш́чіт — хто-небудь; дайітах̣ — дорогий; на — не; двешйах̣ — ворог; на — не; ча — і; ба̄ндгавах̣ — друг; а̄віш́аті — наближається; апраматтах̣ — пильний; асау — Він; праматтам — неуважних; джанам — осіб; анта-кр̣т — нищитель.

Překlad

Переклад

Nejvyššímu Pánu, Osobnosti Božství, není nikdo drahý a nikdo není Jeho nepřítel či přítel. Pán však inspiruje ty, kteří na Něho nezapomněli, a ničí ty, kteří zapomínají.

Верховний Бог-Особа ні до кого не відчуває прив’язаності, і для Нього немає ворогів чи друзів. Але тих, хто Його не забув, Він надихає зсередини, а тих, хто забув Його, Він провадить до загибелі.

Význam

Коментар

Zapomenutí na svůj vztah k Pánu Viṣṇuovi, Nejvyšší Osobnosti Božství, je příčinou opakovaného rození a umírání. Živá bytost je stejně věčná jako Nejvyšší Pán, ale kvůli svému zapomnění se dostává do hmotného světa, převtěluje se z jednoho těla do druhého a myslí si, že s tělem zaniká i ona. Skutečnou příčinou jejího zničení je to, že zapomněla na svůj vztah k Pánu Viṣṇuovi. Každý, kdo obnoví své vědomí původního vztahu, dostává od Pána inspiraci. To neznamená, že Pán je něčí nepřítel a něčí přítel. Pomáhá každému — ten, kdo není zmaten vlivem hmotné energie, je zachráněn a ten, kdo je zmaten, je zničen. Je proto řečeno: hariṁ vinā na sṛtiṁ taranti — nikdo se nemůže zachránit před opakovaným rozením a umíráním bez pomoci Nejvyššího Pána. Je proto povinností všech živých bytostí přijmout útočiště u lotosových nohou Viṣṇua, a zachránit se tak z koloběhu zrození a smrti.

ПОЯСНЕННЯ: Коли жива істота забуває свої стосунки з Господом Вішну, Верховним Богом-Особою, вона змушена знову й знову народжуватися й помирати. Жива істота так само вічна, як і Верховний Господь, але через своє забуття потрапляє в матеріальний світ і переселяється з одного тіла в інше. А коли тілові настає кінець, вона гадає, що їй також настав кінець. Насправді, причина її загибелі — це її забуття своїх стосунків із Господом Вішну. Кожен, хто відроджує пам’ять про свої одвічні стосунки з Господом, отримує від Нього натхнення зсередини. Це не означає, що Господь до когось ставиться вороже, а до когось — по-дружньому. Він допомагає всім. Але той, хто не піддався ілюзорному впливу матеріальної енерґії, рятується, тоді як той, хто впав в оману, гине. Тому писання кажуть: харім̇ віна̄ на ср̣тім̇ таранті — ніхто не може врятуватися від повторюваних народжень і смертей без допомоги Верховного Господа. Отже, обов’язок кожної живої істоти полягає в тому, щоб віддатися під притулок лотосових стіп Вішну і таким чином врятуватися від круговерті народжень і смертей.