Skip to main content

Sloka 16

16

Verš

Текст

prabhāvaṁ pauruṣaṁ prāhuḥ
kālam eke yato bhayam
ahaṅkāra-vimūḍhasya
kartuḥ prakṛtim īyuṣaḥ
прабга̄вам̇ паурушам̇ пра̄хух̣
ка̄лам еке йато бгайам
ахан̇ка̄ра-вімӯд̣гасйа
картух̣ пракр̣тім ійушах̣

Synonyma

Послівний переклад

prabhāvam — vliv; pauruṣam — Nejvyšší Osobnosti Božství; prāhuḥ — říkají; kālam — časový faktor; eke — některý; yataḥ — z něhož; bhayam — strach; ahaṅkāra-vimūḍhasya — zmatené falešným egem; kartuḥ — individuální duše; prakṛtim — hmotná příroda; īyuṣaḥ — jež přišla do styku s.

прабга̄вам  —  вплив; паурушам  —  Верховного Бога-Особи; пра̄хух̣  —  проголосили; ка̄лам  —  чинник часу; еке  —  одні; йатах̣  —  з якого; бгайам  —  страх; ахан̇ка̄ра-вімӯд̣гасйа  —  введених в ілюзію оманним его; картух̣  —  індивідуальної душі; пракр̣тім  —  матеріальна природа; ійушах̣  —  дотикаючись.

Překlad

Переклад

Vliv Nejvyšší Osobnosti Božství je vnímán prostřednictvím faktoru času, který probouzí strach ze smrti zaviněný falešným egem zmatené duše, jež přišla do styku s hmotnou přírodou.

Чинник час дає змогу введеній в ілюзію і зануреній в матеріальну природу зумовленій душі відчути могутність Верховного Бога-Особи, наганяючи страх смерті на зумовлену душу, покриту оманним его.

Význam

Коментар

Strach živé bytosti ze smrti je způsobený jejím falešným egem — ztotožňováním se s tělem. Každý se bojí smrti. Duše ve skutečnosti nemůže zemřít, ale jelikož jsme pohrouženi do tělesné totožnosti, dostáváme strach ze smrti. To je rovněž řečeno ve Śrīmad-Bhāgavatamu (11.2.37): bhayaṁ dvitīyābhiniveśataḥ syāt. Dvitīya se vztahuje na hmotu, která následuje po duši. Hmota je druhotným projevem duše, protože je z duše vytvořená. Stejně jako jsou popsané hmotné prvky výtvorem Nejvyššího Pána neboli Nejvyšší Duše, tak i tělo je výtvorem duše. Proto se hmotné tělo nazývá dvitīya, “druhé”. Ten, kdo je pohroužen do tohoto druhého prvku neboli druhého projevu duše, se bojí smrti. Když je člověk plně přesvědčen o tom, že není toto tělo, pak se nemůže bát smrti, protože duše neumírá.

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота відчуває страх смерті через своє оманне его, або ототожнення з тілом. Смерті бояться всі. Насправді духовна душа не вмирає, але через те, що вона глибоко ототожнює себе з тілом, в неї виникає страх перед смертю. В іншому місці «Шрімад-Бгаґаватам» (11.2.37) сказано: бгайам̇ двітійа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄т. Слово двітійа вказує на матерію, що відмінна від духу. Матерія    —    це вторинний прояв духу, з якого вона постає. Описані вище матеріальні елементи породжує Верховний Господь, або Верховний Дух, а тіло породжує індивідуальна духовна душа. Тому матеріальне тіло називають двітійа, тобто «друге». Істота, яка занурюється в цей другий елемент чи другий прояв духу, відчуває страх перед смертю. Коли людина цілковито переконана, що вона не тіло, для неї немає мови про страх смерті, тому що духовна душа не вмирає.

Jakmile se duše zaměstná v duchovních činnostech oddané služby, zcela se osvobodí z úrovně zrození a smrti. Jejím dalším stavem je naprosté duchovní osvobození od hmotného těla. Strach ze smrti je dílem kāly, faktoru času, který představuje vliv Nejvyšší Osobnosti Božství. Čas má ničivé účinky. Vše, co je stvořeno, podléhá zničení, které je dílem času. Čas je zastoupením Pána a také nám připomíná, že se musíme Pánu odevzdat. Pán promlouvá jako čas ke každé podmíněné duši. V Bhagavad-gītě říká, že pokud se Mu někdo odevzdá, zbaví se problému zrození a smrti. Měli bychom proto přijímat časový faktor jako Nejvyšší Osobnost Božství stojící před námi. To je blíže vysvětleno v následujícím verši.

Якщо душа присвячує себе духовній діяльності відданого служіння, вона досягає свободи і піднімається над рівнем народження і смерті. Після того вона повністю звільняється від матеріального тіла. У страхові смерті проявляється вплив кали, або чинника часу, який уособлює могутність Верховного Бога-Особи. Іншими словами, час руйнує все. Все створене мусить загинути і зникнути, а в цьому проявляється вплив часу. Як представник Господа, час нагадує нам, що ми повинні віддатися Господу. В образі часу Господь промовляє до кожної зумовленої душі. Він каже в «Бгаґавад-ґіті», що для того, хто віддався Йому, не існує проблеми народження і смерті. Отже, ми повинні шанувати чинник часу, як Верховного Бога-Особу, що стоїть перед нами. Це докладніше пояснює наступний вірш.