ПОЯСНЕННЯ: Кардама Муні зібрався відійти від сімейного життя, щоб повністю присвятити себе на служіння Господу. Але, знаючи, що Сам Господь в образі Капіли народився його сином в нього вдома, чому він все таки збирався покинути домівку й піти геть у пошуках самоусвідомлення чи усвідомлення Бога? Бог був особисто присутній в нього вдома    —    навіщо йому було покидати дім? Але тут сказано, що всі приписи Вед і засновані на них звичаї становлять закон для всіх людей. Веди проголошують, що сімейна людина повинна покинути дім після п’ятдесяти років. Пан̃ча̄-ш́ордгвам̇ ванам̇ враджет    —    досягнувши п’ятдесятирічного віку, сімейний чоловік повинен відійти від сімейного життя й піти в ліс. Такий авторитетний припис дають Веди, що поділяють соціальне життя людини на чотири періоди: брахмачар’я, ґріхастга, ванапрастга і санн’яса.

До одруження Кардама Муні ревно практикував йоґу як брахмачарі і набув такої могутності й розвинув такі містичні сили, що його батько, Брахма, наказав йому одружитися і завести дітей. Кардама виконав його наказ. Він привів на світ дев’ять дочок і одного сина, Капілу Муні, і таким чином досконало виконав свій сімейний обов’язок, а тепер його обов’язок полягав у тому, щоб покинути свою домівку. Навіть незважаючи на те, що його сином народився Верховний Бог-Особа, він мусив шанувати закон Вед. Це дуже важливий урок. Навіть якщо в когось народився сином Сам Бог, йому все одно треба дотримуватися ведичних приписів. Писання вчать: маха̄джано йена ґатах̣ са пантга̄х̣    —    треба йти шляхом, який вказали великі особистості.

Приклад Кардами Муні дуже повчальний, бо навіть отримавши сином Самого Верховного Бога-Особу, він покинув дім, щоб виконати ведичні приписи. Кардама Муні пояснює в цих віршах свою мету, з якою він покидає дім: мандруючи всім світом як жебрак, він хотів постійно пам’ятати в своєму серці Верховного Бога-Особу і таким чином звільнитися від турбот матеріального існування. За цієї епохи, за Калі-юґи, приймати санн’ясу заборонено, тому що нині всі мають природу шудр і не спроможні дотримуватися всіх правил життя санн’ясі. Дуже часто трапляється, що так звані санн’ясі розвивають якісь неприпустимі прив’язаності    —    навіть вступають в інтимні зносини з жінками. В такому ганебному стані перебуває сучасний світ. Навіть вбираючись, як санн’ясі, люди не можуть звільнитися від прив’язаності до чотирьох принципів гріховного життя: незаконного сексу, м’ясоїдства, вживання дурманних речовин і азартних ігор. Ті, хто не звільнився від цих чотирьох вад і видає себе за свамі, просто дурять людей.

За Калі-юґи Веди забороняють приймати санн’ясу. Звичайно, ті, хто справді дотримуються всіх правил, повинні прийняти санн’ясу. Однак більшість людей неспроможні жити життям санн’ясі, і тому Чайтан’я Махапрабгу наголошував: калау на̄стй ева на̄стй ева на̄стй ева ґатір анйатга̄    —    за цієї епохи немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху, крім повторення святого імені Господа: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе. Основне призначення санн’яси полягає в тому, щоб дати можливість постійно перебувати в товаристві Верховного Господа, думаючи про Нього в своєму серці або слухаючи про Нього. За цієї епохи слухати важливіше, ніж думати, бо збуджений розум може перешкодити роздумам, тоді як зосереджене слухання само собою дасть нам товариство Крішни в образі звуку. Крішна і Його звуковий образ у слові «Крішна» невідмінні між собою, тому кожен, хто вголос повторює Харе Крішна, має змогу відразу ж зануритися в думки про Крішну. Цей метод    —    повторення святих імен    —    являє собою найліпший метод самоусвідомлення за цієї епохи, тому Господь Чайтан’я задля добра всього людства так наполегливо рекомендував його всім і кожному.