Sloka 12
12
Verš
Текст
daivena durvitarkyeṇa
pareṇānimiṣeṇa ca
jāta-kṣobhād bhagavato
mahān āsīd guṇa-trayāt
даівена дурвітаркйен̣а
парен̣а̄німішен̣а ча
джа̄та-кшобга̄д бгаґавато
маха̄н а̄сід ґун̣а-трайа̄т
Synonyma
Послівний переклад
maitreyaḥ uvāca — Maitreya řekl; daivena — vyšším řízením, zvaným osud; durvitarkyeṇa — mimo pojetí empirické spekulace; pareṇa — Mahā-Viṣṇuem; animiṣeṇa — energií věčného času; ca — a; jāta-kṣobhāt — byl narušen rovnovážný stav; bhagavataḥ — Osobnosti Božství; mahān — souhrn hmotných prvků (mahat-tattva); āsīt — byl vytvořen; guṇa-trayāt — ze tří kvalit přírody.
маітрейах̣ ува̄ча — Майтрея сказав; даівена — під впливом вищої сили, яку називають долею; дурвітаркйен̣а — поза емпіричними міркуваннями; парен̣а — Маха-Вішну; анімішен̣а — силою вічного часу; ча — і; джа̄та-кшобга̄т — рівновага була порушена; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; маха̄н — сукупність матеріальних елементів (махат-таттва); а̄сіт — постала; ґун̣а-трайа̄т — з трьох ґун природи.
Překlad
Переклад
Maitreya řekl: Když byl rovnovážný stav tří kvalit přírody narušen neviditelnými činnostmi živé bytosti, působením Mahā-Viṣṇua a silou času, vznikl souhrn hmotných prvků.
Майтрея сказав: Коли непроявлена діяльність живих істот, Маха-Вішну і сила часу вивели з рівноваги три ґуни природи, на світ постала сукупність матеріальних елементів.
Význam
Коментар
Zde je jasně popsána příčina hmotného stvoření. První příčinou je daiva neboli osud podmíněné duše. Hmotné stvoření vzniká pro podmíněnou duši, která si chtěla hrát na pána, aby získala smyslový požitek. Nikdo nezjistí prvopočátek touhy podmíněné duše panovat hmotné přírodě, ale ve védské literatuře neustále nacházíme, že hmotné stvoření je určené pro smyslový požitek podmíněné duše. Jeden pěkný verš říká, že podstatou smyslového požitku podmíněné duše je, že jakmile duše zapomíná na svoji prvořadou povinnost — sloužit Pánu, vytváří atmosféru smyslového požitku, která se nazývá māyā. To je příčina hmotného stvoření.
ПОЯСНЕННЯ: Тут дуже ясно описано причину матеріального творіння. Перша причина — це дайва, або доля зумовленої душі. Матеріальний світ створено тільки задля зумовленої душі, яка в своїй ілюзії хоче стати владарювати над природою і насолоджувати свої чуття. Коли саме зумовлена душа вперше забажала панувати над матеріальною природою, визначати неможливо, але ведичні писання завжди стверджують, що матеріальне творіння існує задля чуттєвої насолоди зумовленої душі. Є один вірш, який схоплює суть зусиль, які докладає зумовлена душа для задоволення чуттів. Там сказано, що душа забуває свій головний обов’язок — служити Господу, і після того вона створює атмосферу чуттєвої насолоди, яку називають майею; саме це і є причиною матеріального творіння.
Dále je zde použito slovo durvitarkyeṇa. Nikdo nemůže dokázat, kdy a jak podmíněná duše zatoužila po smyslovém požitku, ale tato příčina existuje. Hmotná příroda představuje atmosféru vhodnou právě pro smyslový požitek podmíněné duše a byla stvořena Osobností Božství. Je zde uvedeno, že hmotná příroda neboli prakṛti je na počátku stvoření vybuzena Osobností Božství, Viṣṇuem. Védská literatura se zmiňuje o třech Viṣṇuech. Jedním je Mahā-Viṣṇu, druhým je Garbhodakaśāyī Viṣṇu a třetím Kṣīrodakaśāyī Viṣṇu. První zpěv Śrīmad-Bhāgavatamu hovoří o těchto třech Viṣṇuech a rovněž zde je potvrzeno, že Viṣṇu je příčinou stvoření. Z Bhagavad-gīty se také dozvídáme, že prakṛti začíná jednat a stále jedná pod Kṛṣṇovým neboli Viṣṇuovým dohledem, ale Nejvyšší Osobnost Božství se přitom nemění. Neměli bychom se mylně domnívat, že když stvoření vzniklo z Nejvyšší Osobnosti Božství, znamená to, že se Pán přeměnil v tento hmotný vesmírný projev. Pán stále zůstává ve Své osobní podobě, ale vesmírný projev vzniká působením Jeho nepochopitelné energie. Činnost této energie je velice obtížné pochopit, ale z védské literatury víme, že si podmíněná duše vytváří svůj vlastní osud a dostává příslušné tělo podle zákonů přírody pod dohledem Nejvyššího Pána, který ji neustále doprovází jako Paramātmā.
Також у цьому вірші вжите слово дурвітаркйен̣а. Немає сенсу сперечатися про те, як і коли зумовлена душа забажала задовольняти чуття, але так чи інакше це бажання стало причиною матеріального існування. Матеріальна природа являє собою царство, яке Бог-Особа створив тільки для того, щоб зумовлена душа могла задовольняти свої чуття. Тут сказано, що на початку творення матеріальну природу, чи пракріті приводить в рух Бог-Особа, Вішну. Існує три Вішну. Один з Них — це Маха-Вішну, другий — Ґарбгодакашаї Вішну, а третій — Кшіродакашаї Вішну. Всіх цих трьох Вішну описано в Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам», і цей вірш також підтверджує, що причина творення матеріального світу — це Вішну. З «Бгаґавад-ґіти» ми також дізнаємося, що пракріті приходить в рух і діє під наглядом Крішни, чи Вішну, але Сам Верховний Бог-Особа залишається незмінним. Було б великою помилкою думати, що, раз творіння походить з Верховного Бога-Особи, Він Сам трансформується в проявлений матеріальний космос. Він завжди існує в Своїй особистісній формі, а матеріальний космос проявляють Його незбагненні енерґії. Діяльність цих енерґій важко осягнути, але з ведичних писань можна зрозуміти, що зумовлена душа сама творить свою долю і відповідно до неї отримує те чи інше тіло. Своє тіло кожна істота отримує згідно з законами природи, які діють під наглядом Верховного Бога-Особи, що завжди супроводжує живу істоту як Параматма.