Sloka 39
ВІРШ 39
Verš
Текст
haraye vihitāñjaliḥ
sarva-bhūtamayo viśvaṁ
sasarjedaṁ sa pūrvavat
харайе віхіта̄н̃джаліх̣
сарва-бгӯтамайо віш́вам̇
сасарджедам̇ са пӯрвават
Synonyma
Послівний переклад
антархіта — на зникнення; індрійа-артга̄йа — Богові-Особі, найвищому об’єкту всіх чуттів; харайе — Господеві; віхіта- ан̃джаліх̣ — з молитовно складеними руками; сарва-бгӯта — всі живі істоти; майах̣—повен; віш́вам—всесвіт; сасарджа — створив; ідам — цей; сах̣ — він (Брахмаджі); пӯрва-ват — як колись.
Překlad
Переклад
Když Nejvyšší Pán Hari, který přináší transcendentální potěšení smyslům oddaných, zmizel z Brahmova dohledu, Brahmā, stojící se sepjatýma rukama, začal znovu tvořit vesmír se všemi živými bytostmi, právě tak, jako existoval předtím.
Коли Верховний Бог-Особа, Харі, об’єкт трансцендентної насолоди для чуттів відданих, зник з-перед Брахминих очей, Брахма, з молитовно складеними руками, почав заново творити всесвіт таким, який він був раніше, наповнюючи його живими істотами.
Význam
Коментар
Jedině Nejvyšší Osobnost Božství, Hari, může úplně uspokojit smysly všech živých bytostí. Živé bytosti, které jsou oklamány zářícím odrazem vnější energie, uctívají své smysly, namísto toho, aby se s jejich pomocí snažili uspokojit touhy Nejvyššího.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа, Харі, — це мета всіх бажань чуттів живої істоти. Введені в оману сяйвом-відблиском зовнішньої енерґії, живі істоти поклоняються чуттям, замість того щоб використовувати їх за призначенням — на виконання бажань Усевишнього.
V Hari-bhakti-sudhodayi (13.2) je následující verš:
«Харі-бгакті-судгодая» (13.2) містить такий вірш:
tanoḥ phalaṁ tvādṛśa-gātra-saṅgaḥ
jihvā-phalaṁ tvādṛśa-kīrtanaṁ hi
sudurlabhā bhāgavatā hi loke
танох̣ пгалам̇ тва̄др̣ш́а-ґа̄тра-сан̇ґах̣
джіхва̄-пгалам̇ тва̄др̣ш́а-кіртанам̇ хі
судурлабга̄ бга̄ґавата̄ хі локе
“Ó oddaný Pána, dokonalostí zraku je spatřit tebe a dotknout se tvého těla je dokonalostí doteku. Jazyk je určen pro oslavování tvých vlastností, protože čistého oddaného Pána je v tomto světě velice těžké nalézt.”
«О Господній відданий, призначення зору — просто бачити тебе, доторк до твого тіла становить мету, задля якої тіло наділене чуттям дотику. Язик призначений для того, щоб прославляти твої якості, тому що в цьому світі дуже рідко можна зустріти чистого Господнього відданого».
Smysly byly živé bytosti původně dány k tomuto účelu — aby je zaměstnala v transcendentální láskyplné službě Pánu a Jeho oddaným — ale podmíněné duše, oklamány iluzorní hmotnou energií, se nechaly okouzlit smyslovým požitkem. Veškeré praktiky duchovního života jsou tedy určeny k tomu, aby živá bytost odpoutala své smysly od podmíněných činností a znovu je zaměstnala v přímé službě Pánu. Brahmā proto zaměstnal své smysly ve službě Pánu a začal znovu vytvářet podmíněné živé bytosti, které tak dostaly příležitost znovu jednat ve stvořeném vesmíru. Hmotný vesmír je takto stvořen a zničen vůlí Pána. Je stvořen proto, aby dal podmíněným duším příležitost jednat a nakonec se vrátit domů, zpátky k Bohu, a služebníci jako je Brahmājī, Nāradajī, Vyāsajī a jejich následovníci pomáhají Pánovi s naplněním Jeho záměru: odnaučit podmíněné duše sobeckému smyslovému požitku a přivést je znovu do normálního stavu, ve kterém své smysly používají ve službě Pánu. Impersonalisté se však nesnaží přeorientovat činnosti smyslů, ale snaží se namísto toho odepřít všechny smysly jak podmíněné duši, tak i Pánu. Taková snaha nemůže podmíněné duše nikdy vyléčit. Nemocné smysly můžeme vyléčit odstraněním jejich vady, nikoliv tím, že se jich zcela zbavíme. Když naše oči onemocní, budeme se je snažit vyléčit, abychom mohli znovu vidět. Vypíchnout si oči nám nijak nepomůže. Celá hmotná nemoc se zakládá na smyslovém požitku a osvobodit se od této nemoci znamená přeorientovat smysly tak, aby se dívaly na krásu Pána, naslouchaly o Jeho slávě a jednaly pro Jeho uspokojení. Proto Brahmājī znovu stvořil celý vesmír a uvedl ho do činnosti.
Чуття живій істоті відначально дані саме для цієї мети — для трансцендентного любовного служіння Господеві чи Його відданим. Але зумовлені душі підпали під ілюзію матеріальної енерґії і захопилися чуттєвими насолодами. Тому вся практика свідомости Бога призначена очистити діяльність зумовлених чуттів і повернути їх до прямого служіння Господеві. Отже, Господь Брахма присвятив свої чуття Господеві, заново створюючи зумовлені живі істоти і даючи їм нагоду діяти у відродженому всесвіті. З цього зрозуміло, що творення і знищення матеріального всесвіту відбувається з волі Господа. Матеріальний всесвіт постає для того, щоб дати зумовленій душі нагоду, діючи в певний спосіб, повернутися додому, назад до Бога. Господні слуги, як оце Брахмаджі, Нарададжі, В’ясаджі та їхні послідовники, працюють над тим самим завданням, допомагаючи Господу визволяти зумовлені душі зі сфери чуттєвого задоволення і повертати їх до нормального стану, за якого чуття служать Господу. Імперсоналісти уникають цього розв’язку, тобто не переорієнтовують діяльности чуттів, а натомість силкуються зробити зумовлені душі, і Господа теж, безчуттєвими. Але це не вилікує зумовлені душі. Хворобу чуттів слід лікувати усуваючи порушення їхньої діяльности, а не знищуючи цілковито самі чуття. Коли очі хворі, їх можна вилікувати, і вони бачитимуть як слід. Вибрати очі — це не лікування. Так само основу матеріальної хвороби становить задоволення чуттів, і одужати від цієї хвороби означає використати ті самі чуття на те, щоб споглядати красу Господа, слухати про Його велич і діяти задля Нього. З таким розумінням Брахмаджі знову відтворив всесвіт та його життєдіяльність.