Sloka 24
ВІРШ 24
Verš
Текст
mārgaṁ sapady ari-puraṁ haravad didhakṣoḥ
dūre suhṛn-mathita-roṣa-suśoṇa-dṛṣṭyā
tātapyamāna-makaroraga-nakra-cakraḥ
ма̄рґам̇ сападй арі-пурам̇ харавад дідгакшох̣
дӯре сухр̣н-матхіта-роша-суш́он̣а-др̣шт̣йа̄
та̄тапйама̄на-макарораґа-накра-чакрах̣
Synonyma
Послівний переклад
yasmai — Jemuž; adāt — dal; udadhiḥ — velký Indický oceán; ūḍha-bhaya — ve strachu; aṅga-vepaḥ — chvění těla; mārgam — cestu; sapadi — rychle; ari-puram — město nepřítele; hara-vat — jako měl Hara (Mahādeva); didhakṣoḥ — chtějící spálit na prach; dūre — v dálce; su-hṛt — důvěrná přítelkyně; mathita — zarmoucený z; roṣa — v hněvu; su-śoṇa — rozžhavené; dṛṣṭyā — takovým pohledem; tātapyamāna — spalující teplem; makara — žraloci; uraga — hadi; nakra — krokodýli; cakraḥ — kruh.
йасмаі—кому; ада̄т—дав; удадгіх̣—великий Індійський океан; ӯд̣га-бгайа — від страху; ан̇ґа-вепах̣ — тілесний дрож; ма̄рґам — дорогу; сападі — притьмом; арі-пурам — вороже місто; хара - ват — наче Хара ( Махадева ) ; дідгакшох̣ — бажаючи спопелити ; дӯре — на великій відстані ; су-хр̣т — близький друг ; матгіта — вболіваючи ; роша — у гніві ; су-ш́он̣а — вогненно-червоними; др̣шт̣йа̄ — такими очима; та̄тапйама̄на — згоряючи; макара — акули; ураґа — змії; накра — крокодили; чакрах̣ — коло.
Překlad
Переклад
Osobnost Božství, Śrī Rāmacandra se rmoutil pro Svoji důvěrnou přítelkyni (Sītu), a pohlédl na město nepřítele Rāvaṇy žhnoucíma očima, jaké měl Hara (který chtěl spálit nebeské království). Velký oceán se chvěl strachy a uvolnil Mu cestu, neboť členy jeho rodiny — žraloky, hady, krokodýly a ostatní vodní živočichy — pálil žár z Jeho očí, rozžhavených hněvem.
У тривозі за розлученого з Ним близького друга [Сіту] Бог-Особа Рамачандра подивився на місто ворога [Равани] очима, червоними від гніву, наче у Хари [що хотів спалити небесне царство]. Великий океан, тремтячи від страху, розступився перед Господом, бо його жителі — акули, змії, крокодили — вже згоряли від жару вогненно-червоних очей Господа.
Význam
Коментар
Osobnost Božství vnímá a cítí stejně jako všechny ostatní živé bytosti, protože je vůdčí a původní živou bytostí, svrchovaným zdrojem všech. Pán je nitya neboli hlavní věčný mezi všemi dalšími věčnými. On je jediným hlavním a všichni ostatní, kterých je mnoho, jsou závislí. Jeden věčný podporuje mnoho věčných a mezi oběma věčnými existuje kvalitativní jednota. Díky této jednotě mají oba veškeré city, ale rozdíl je ten, že hlavní věčný se liší od závislých věčných kvantitou Svých citů. Když se Rāmacandra rozhněval a ukázal Své rozžhavené oči, celý oceán se touto energií zahřál do takové míry, že vodní živočichové v jeho vodách cítili velké horko a zosobněný oceán se chvěl strachy a připravil Pánovi snadnou cestu do města nepřítele. Impersonalisty může tento druh Pánova cítění velice zmást, protože chtějí vidět dokonalost jako negaci. Jelikož Pán je absolutní, impersonalisté si představují, že hněv, který připomíná světské city, nemůže v povaze Absolutního existovat. Kvůli svému nedostatku poznání si neuvědomují, že cit Absolutní Osoby je transcendentální všem světským pojetím kvality a kvantity. Kdyby byl cit Pána Rāmacandry hmotného původu, jak by mohl zneklidnit celý oceán a jeho obyvatele? Může nějaké hmotné rozhněvané oko zahřát velký oceán? Tyto skutečnosti musíme vzít v úvahu při rozlišování mezi osobním a neosobním pojetím Absolutní Pravdy. Jak je řečeno na počátku Śrīmad-Bhāgavatamu, Absolutní Pravda je zdrojem všeho a Absolutní Osobnost tudíž nemůže pozbývat city, které se odrážejí v dočasném hmotném světě. Různé city, které nalezneme v Absolutním — ať hněv nebo milost — však mají stejný kvalitativní vliv; neexistují hmotné rozdíly mezi jejich hodnotou, neboť všechny tyto city jsou na absolutní úrovni. Tyto city v Absolutním rozhodně nechybí, jak si myslí impersonalisté, kteří posuzují transcendentální svět hmotným pohledem.
ПОЯСНЕННЯ: Богові-Особі притаманні всі почуття свідомої істоти, як і кожній іншій живій істоті, тому що Він — найвища, відначальна жива істота, верховне джерело усіх інших живих істот. Він ніт’я, найвищий вічний з-поміж решти вічних. Він — верховний і єдиний, а всі решта — залежні і численні. Численних вічних утримує єдиний вічний, отже, і вічні, і вічний однакові за природою. З цієї якісної єдности випливає, що всім вічним від природи притаманна повна гама почуттів. Відмінність між ними полягає в тому, що почуття найвищого вічного перевершують почуття залежних вічних своїм масштабом. Коли у Рамачандри від гніву почервоніли очі, ця енерґія так гріла великий океан, що мешканці вод стали знемагати від жару, а сам уособлений океан, тремтячи від страху, пропустив Господа до ворожого міста щонайлегшим шляхом. Імперсоналістів таке вогненне почуття в Господа пантеличить, бо на їхню думку досконалість повинна виявлятись у повному запереченні. Господь абсолютний, але імперсоналісти гадають, що Абсолют повинен відзначати брак гніву: гнів-бо, мовляв, скидається на матеріальні почуття. За вбогістю своїх знань вони не усвідомлюють, що емоції Абсолютної Особи трансцендентні до всіх матеріальних понять про якість чи кількість. Якби почуття Господа Рамачандри корінилося в матеріальній природі, хіба змогло б воно стурбувати цілий океан з його мешканцями? Чи можуть вогненно-червоні очі якої-небудь земної людини нагріти воду величезного океану? Ці чинники конче треба розглянути, коли заходить мова про особистісну й безособистісну концепції Абсолютної Істини. Як сказано на початку «Шрімад-Бгаґаватам», Абсолютна Істина — джерело всього, отже в Абсолютній Особі не може бракувати почуттів, відображених у тимчасовому матеріальному світі. Разом з тим, за природою свого впливу різні почуття Абсолюту — чи це гнів, чи це ласка — не відрізняються одне від одного. Сказати інакше, між цими почуттями, на відміну від матеріальних, немає різниці в цінності, тому що всі вони належать до абсолютної природи. Абсолюту безперечно ж не бракує таких почуттів усупереч уявленням імперсоналістів, що підходять до трансцендентного світу з матеріальними мірками.